Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №201/4633/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1155/26 Справа № 201/4633/25 Головуючий у першій інстанції: Демидова С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра у складі судді Демидової С.О. від 28 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 12 грудня 2024 року він звернувся до ПрАТ «Київстар» із інформаційним запитом про надання інформації щодо номера телефону НОМЕР_1 про кількість хвилин, використаних на дзвінки інших операторів у період після 09 квітня 2024 року та кількість байт мобільного інтернету, використаних за вказаний період. Після звернення відповідач 17 грудня 2024 року змінює тариф на послуги. Він, як споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги. Споживач має право на отримання необхідної та достовірної інформації про послуги, що забезпечує можливість їхнього компетентного вибору для реалізації своїх прав, свобод та законних інтересів. Повідомленнями смс розгляд його звернення тричі подовжували, щоб потім відмовити. В січні 2025 року він отримав відповідь на його звернення, в якому вказано його номер, але датовано 27 серпня 2024 року. З відповіді №11127240/03/03/02 від 27 серпня 2024 року видно, що запитувану інформацію йому не надали, а порадили встановити відповідний додаток на смартфон, хоча відповідачу було відомо, що він має кнопочний телефон, на який вказаний додаток встановити не можливо. 25 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до того ж магазину з проханням встановити на його телефон відповідну програму, вказану у відповіді. Співробітники йому відмовили, пояснивши, що на кнопочний телефон вказаний додаток встановити неможливо. У своїй відповіді відповідач вказав, що не є розпорядником публічної інформації, хоча згідно п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», має таким бути стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Отже, співробітниками відповідача було порушено його право на отримання інформації та належний розгляд його звернення. Оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні вимог, викладених в заяві від 12 грудня 2024 року, згідно вимог ст. ст. 15,19 Закону України «Про звернення громадян», у відповіді повинно було бути роз`яснено порядок її оскарження, проте дану вимогу відповідач порушив. Таким чином відповідач грубо порушив його право на належний розгляд його звернення від 12 грудня 2024 року №11127240. Відмова надати інформацію про надання послуги створила перешкоди для реалізації його прав, свобод та законних інтересів на своєчасне отримання необхідної, доступної і достовірної інформації про послуги, оскільки запитувана інформація безпосередньо пов`язана із встановленням тарифу на окремі види робіт, за які відповідачем стягується оплата, оскільки відповідач, як надавач послуг, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» вказує ціну пакету, до якого входить мобільний зв`язок і послуги інтернету, не вказуючи окремо ціну кожної послуги. Відмова в наданні інформації відносно отриманих послуг є порушенням законодавства України про інформацію і захист прав споживачів і тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з вимогами Закону України. Неправомірні дії відповідача при розгляді його заяви про надання інформації, зневажливе ставлення до його законних вимог, порушення його права на інформацію про надані йому послуги справило на нього невід`ємний психологічний вплив, порушило звичний душевний стан, викликало сильні тривалі хвилювання і душевні переживання, тобто завдало значної моральної шкоди, яку він оцінює в 1000000,00 грн. Тому позивач просив:

визнати відповідь про те що, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, неправомірною відмовою в наданні інформації;

визнати ненадання інформації за заявою від 12 грудня 2024 року протизаконною, що порушує право споживачів на інформацію, передбачено ст. 5 Закону України «Про інформацію», ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 700 ЦК України, ст.15, 19 Закону України «Про звернення громадян»;

відсутність в ціні пакету послуг, до якого входить мобільний зв`язок і послуг інтернету, окремо ціни кожної послуги, визнати протизаконною, що порушує вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»;

зобов`язати відповідача надати запитувану в заяві від 12 грудня 2024 року інформацію щодо телефону НОМЕР_1 про кількість хвилин, використаних на дзвінки інших операторів у період після 09 квітня 2024 року (всього вісім результатів), та кількість байт мобільного інтернету, використаних за вказаний період за кожні чотири тижні надання послуг;

зобов`язати відповідача в ціні пакету послуг, до якого входить мобільний зв`язок і послуги інтернету, вказати окремо ціну кожної послуги, згідно вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»;

стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн, заподіяну порушенням його права споживача на отримання інформації про послуги.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 28 серпня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар», третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, про захист прав споживачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 12 грудня 2024 року позивач звернувся зі зверненням в порядку ст.ст. 13,19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 700 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно надання інформації по номеру телефону НОМЕР_2 , а саме яка кількість хвилин на інші оператори використано кожні чотири тижні наданого пакету послуг в період з 09 квітня 2024 року, яка кількість байт мобільного інтернету використано за вказаний період. Інформацію просив надати в порядку та строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації (а.с. 3).

Листом ПрАТ «Київстар» №11127240/03/03/02 від 27 серпня 2024 року відповідачем надано відповідь позивачу про те, що абоненти Компанії мають можливість отримувати інформацію про тривалість, вартість, напрямки з`єднань за абонентським номером за допомогою системи самообслуговування «Мій Київстар», встановивши відповідний додаток з «Google Play» або з «Apple Store» на кінцеве обладнання (смартфон). Окрім того зазначили що відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ПрАТ «Київстар» не є розпорядником публічної інформації. Також роз`яснено право на звернення до контакт-центру у випадку виникнення інших питань (а.с. 4).

Відповідачем надано витяг з електронного журналу ПрАТ «Київстар» та роздруківку з сайту «Укрпошта» на підтвердження того, що відповідь відповідачем на звернення позивача було надано вчасно, а саме 31 грудня 2024 року та отримана ОСОБА_1 у січні 2025 року, що визнається ним у позові, а дата на лита ПрАТ «Київстар» "27 серпня 2024 року" вказана помилково (а.с.28-29, 55).

На ухвалу місцевого суду про витребування доказів відповідачем надано інформацію, що електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_3 в період часу з 19 січня 2024 року до 29 березня 2024 року надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації, відповідно до «Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг», затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 07 грудня 2022 року №235 та за жодною особою, зокрема, за ОСОБА_1 , номер зареєстрований не був. З 29 березня 2024 року електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_3 надаються відповідно до публічного договору та вказаний номер зареєстрований за абонентом передплаченого зв`язку - фізичною особою ОСОБА_1 також надано інформацію про кількість використаних хвилин на дзвінки інших операторів за період з 19 січня 2024 року в розрізі за кожні 4 тижні наданих послуг та про кількість використаних байт мобільного інтернету за цей же період (а.с. 56-57).

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом.

У статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.».

Частиною другою вказаної вище статті визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832) є акціонерним товариством, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку. За вказаних обставин, Приватне акціонерне товариство «Київстар» не належить до переліку розпорядників інформації, визначеного частиною першою статті 13 Закону №2939-VI, і зобов`язання передбачені ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на відповідача не розповсюджуються.

У своєму зверненні до ПрАТ «Київстар» від 12 грудня 2024 року позивач просив надати наступну інформацію: 1) яка кількість хвилин на інші оператори використано кожні чотири тижні наданого пакету послуг в період з 09 квітня 2024 року, 2) яка кількість байт мобільного інтернету використано за вказаний період. Інформацію просив надати в порядку та строки передбачені ст 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації (а.с. 3).

Позивач зазначає, що в порушення вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 5 Закону України «Про інформацію» відповідач не надав споживачу всю необхідну інформацію про свої послуги.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

В пункті 1 статті 2 Закону України «Про електронні комунікації» визначено, що абонент - це кінцевий користувач, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з постачальником електронних комунікаційних послуг;

Пунктом 5 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, встановлено, що оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України "Про телекомунікації", "Про захист прав споживачів", цих Правил, інших нормативно-правових актів та технічних вимог у сфері телекомунікацій.

За змістом пунктів 6 та 7 вказаних вище Правил, оператори, провайдери самостійно визначають перелік послуг, що надаються споживачам. Споживач має право обирати оператора, провайдера та послуги, що ним надаються.

Частиною 3 статті 104 Закону України «Про електронні комунікації» передбачено, що умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: 1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства; 2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.

Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронну комерцію", а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди (ч. 1 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації»).

Згідно до п. 2.3.2. Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», що викладені на веб-сайті компанії https://kyivstar.ua/about/important-data/termsandcontract, договір з абонентом передплаченого зв`язку на надання послуг мобільного зв`язку укладається в усній формі у момент активації цим абонентом відповідної ідентифікаційної картки. для активації ідентифікаційної картки споживачу необхідно розпакувати упаковку стартового пакета, вилучити звідти ідентифікаційну картку, вставити у абонентське обладнання (мобільний телефон, модем тощо), ввести РІN (за наявності) і здійснити перший вихідний телефонний дзвінок або здійснити відправлення повідомлення, або скористатися USSD-командою (в т.ч. але не виключно *111#, *112#, *114#, *118#, *119# тощо), або здійснити натискання відповідного елемента графічного інтерфейсу (кнопки), яка пропонується при першій інтернет сесії, після чого споживач стає абонентом постачальника. Активація ідентифікаційної картки означає згоду абонента з умовами та умовами обраного ним тарифного плану.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що телефонний номер НОМЕР_3 у мережі ПрАТ «Київстар» обслуговується відповідно до публічного договору, за яким надаються послуги передплаченого зв`язку і договір з даним абонентом було укладено в усній формі в момент активації ним відповідної ідентифікаційної картки. Інформація про публічні послуги, публічні тарифи/тарифні плани розміщуються на інтернет-сайті (пункти 1.1. та п. 2.3.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар»).

За положеннями пункту 3.2 Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», абонент має право, зокрема, на безоплатне отримання від постачальника послуг вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання послуг; вільний вибір виду та кількості послуг, які пропонуються постачальниками послуг, у тому числі на отримання за наявності технічної можливості окремої електронної комунікаційної послуги (не в складі пакета послуг).

Деталі тарифного плану (планів) постачальники електронних комунікаційних послуг повинні доводити до кінцевих користувачів (тобто абонентів), в тому числі через свої веб-сайти (частини 2 та 6 статті 105 Закону України «Про електронні комунікації») також інформацію про послуги абоненти отримують від оператора за допомогою Системи самообслуговування «Мій Київстар» (п.1.1. Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар»).

У відповідь на звернення позивача ПрАТ «Київстар» повідомлено, що абоненти Компанії мають можливість отримувати інформацію про тривалість, вартість, напрямки з`єднань за абонентським номером за допомогою системи самообслуговування «Мій Київстар», встановивши відповідний додаток з «Google Play» або з «Apple Store» на кінцеве обладнання (смартфон).

Згідно з пунктом 1.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», Система самообслуговування - це інформаційна система постачальника «Мій Київстар», доступ до якої Абонент може отримати у Центрі обслуговування, або шляхом звернення до інформаційного інтернет-ресурсу Постачальника, що розміщений за доменною адресою: https://account.kyivstar.ua, або через відповідні застосунки (програмні засоби, додатки), за допомогою якої Абонент або його Координатор власноруч без участі співробітників Постачальника може дистанційно замовляти нові Послуги (доступні для замовлення за допомогою цієї інформаційної системи), отримувати інформацію про Послуги (зокрема, про належну до оплати суму), змінювати параметри замовлених Послуг, відмовлятися від Послуг та виконувати інші дії, доступні за допомогою засобів Системи самообслуговування.

Про отримані послуги, а також з усіма витратами за договором про надання послуг (в тому числі послугами доступу до контенту) абонент інформується за допомогою Системи самообслуговування на постійній основі (п. 5.2 Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар»).

За положеннями частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У зверненні від 12 грудня 2024 року позивач не зазначав про відсутність у нього технічної можливості встановити відповідний застосунок на смартфон або отримати доступ до системи самообслуговування «Мій Київстар» шляхом звернення до інформаційного інтернет-ресурсу відповідача за доменною адресою https://account.kyivstar.ua. Водночас, відповідно до пункту 1.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», доступ до системи «Мій Київстар» може здійснюватися як через відповідні застосунки, так і через зазначений інформаційний інтернет-ресурс, за допомогою якого абонент має можливість отримувати інформацію про послуги.

За таких обставин надане відповідачем у листі №11127240/03/03/02 роз`яснення про можливість отримання інформації щодо кількості використаних хвилин на дзвінки інших операторів та кількості байт мобільного інтернету за кожні чотири тижні наданого пакету послуг у період з 09 квітня 2024 року не може бути визнане неправомірною відмовою у наданні інформації, оскільки відповідач повідомив позивачу про передбачений системою самообслуговування спосіб отримання відповідних відомостей.

При цьому позивач, звертаючись із вимогою про визнання такої відповіді неправомірною, не обґрунтував та не довів, що на час звернення (12 грудня 2024 року) був позбавлений можливості скористатися передбаченим відповідачем способом отримання інформації.

Зокрема, позивач з 10.09.2025 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що потребує доступу до мережі Інтернет. А згідно з листом ПрАТ «Київстар» від 21.05.2025 №7880/з/КТ, обсяг використаного позивачем інтернету у період з 23.11.2024 по 17.12.2024 (період подання звернення позивачем) становив 2 048 000 байтів.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач надав позивачу відповідь у межах установленого законом строку. Отже, підстав для визнання відповіді відповідача неправомірною, визнання ненадання інформації протизаконним, а також для покладення на відповідача обов`язку надати запитувану в заяві від 12.12.2024 інформацію, не встановлено.

Необхідно також зауважити, що інформація про використання хвилин на дзвінки в мережах інших операторів і щодо використання байт Інтернету в період з 09 квітня 2024 року надана відповідачем (лист від 21.05.2025 №7880/з/КТ) та наявна у матеріалах даної цивільної справи (а.с. 56-57).

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Водночас, правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами визначає Законк України "Про електронні комунікації".

Надання електронних комунікаційних послуг здійснюється на підставі публічних договорів та умов, якими передбачено формування тарифних планів у вигляді комплексних пакетів послуг із фіксованою вартістю за розрахунковий період.

Так, статтею 105 вказаного вище Закону встановлено, що до укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг незалежно від типу чи виду електронних комунікаційних послуг кінцевий користувач має право на отримання вичерпної інформації щодо опису умов такого договору відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, яка повинна, зокрема, включати: основні характеристики кожної електронної комунікаційної послуги; загальну вартість електронних комунікаційних послуг, включаючи податки, а також усі додаткові платежі, пов`язані з наданням послуги (п. 1, 3 ч. 1 статті).

Згідно з пунктом 1.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», зокрема, Пакет Послуг - це певний набір та обсяг послуг у кількісному вираженні, який замовляється абонентом в рахунок визначеної постачальником плати. Пакет послуг може передбачати можливість отримання абонентом в рахунок визначеної постачальником плати певного обсягу послуг за спеціальними тарифами на відповідний період.

Плата за Тарифний план/Пакет Послуг - вартість, яка встановлюється за користування тарифним планом/пакетом послуг за відповідний період. постачальник має право самостійно визначати період, за який стягується плата за тарифний план/пакет послуг, протягом якого можливе користування таким тарифним планом або пакетом послуг. В межах різних тарифних планів може застосовуватися різна вартість (різні тарифи) на однакові послуги.

Послуги Постачальника (або Послуги) - послуги мобільного зв`язку, послуги надання доступу в інтернет (мобільного, фіксованого), послуги фіксованого телефонного зв`язку, послуги передачі даних, надання в оренду каналів зв`язку, а також інші електронні комунікаційні послуги, які можуть надаватися постачальником. Послуги можуть надаватися постачальником знеособлено або персоніфіковано на публічних та індивідуальних умовах. інформація про публічні послуги, публічні тарифи/тарифні плани розміщується на інтернет-сайті.

Законодавство у сфері електронних комунікацій та правила надання послуг не містять обов`язку постачальника розбивати та окремо зазначати в загальній ціні тарифного плану вартість кожного окремого компонента пакету (зокрема, кожної хвилини дзвінків чи кожного байта мобільного інтернету).

З огляду на зазначене, формування вартості тарифного плану у вигляді єдиної ціни за пакет послуг не порушує прав ОСОБА_1 , як споживача, і не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною відсутності окремої ціни кожної послуги в ціні пакету та зобов`язання відповідача вказати окремо ціну мобільного зв`язку і послуг інтернету.

Місцевий суд на викладене вище не звернув уваги, що однак, не призвело до ухвалення незаконого рішення. Тому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За положеннями з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі №686/16161/16-ц.

Отже, в даному випадку необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Судом установлено, що на звернення позивача ПрАТ «Київстар» у встановлений Законом строк надало йому письмову вмотивовану відповідь.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, що відповідач діяв незаконно та порушив будь яке право позивача; також не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди та її обґрунтованого розміру, протиправність поведінки відповідача та причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою.

А тому вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ПрАТ «Київстар» моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не застосував за аналогією закону положення частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Отже, аналогія закону застосовується у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом.

У даному випадку відносини між сторонами щодо надання електронних комунікаційних послуг, інформування абонента про такі послуги врегульовані, зокрема, положеннями Закону України "Про звернення громадян", Закону України «Про електронні комунікації».

При цьому положення частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», на які посилається апелянт, регулюють відносини щодо доступу саме до публічної інформації та застосовуються до розпорядників інформації, визначених цим Законом. Як установлено судом, ПрАТ «Київстар» не належить до переліку розпорядників інформації, визначених частиною першою статті 13 цього Закону, а спірна інформація не набула статусу публічної інформації лише у зв`язку з тим, що позивач звернувся за її отриманням у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, передбачених частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України умов для застосування аналогії закону не встановлено.

Посилання апелянта, що відповідачу було відомо про відсутність у позивача технічної можливості встановити відповідний застосунок, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи та самого позову, із проханням встановити на його телефон відповідну програму позивач звернувся до працівників магазину відповідача лише 25 січня 2025 року, тобто вже після звернення від 12 грудня 2024 року та після надання відповідачем відповіді на це звернення. Отже, зазначені обставини не могли бути відомі відповідачу на час розгляду звернення позивача та надання на нього відповіді.

Факт звернення позивача до працівників магазину 25 січня 2025 року не підтверджує обізнаності відповідача про технічні характеристики телефону та неможливість встановлення застосунку на час розгляду звернення від 12 грудня 2024 року. При цьому доказів того, що до 12 грудня 2024 року або до надання відповіді на це звернення позивач повідомляв відповідача про таку обставину, матеріали справи не містять.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 28 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи