Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №208/2313/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7342/26 Справа № 208/2313/26 Головуючий у першій інстанції: Гречана В. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - Мотуза Олександра Володимировича, Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області у складі судді Гречаної В.Г. від 05 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він протягом тривалого часу, а саме з 18 жовтня 2017 року по 03 грудня 2018 року, з 21 серпня 2019 року по 24 травня 2024 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». 24 травня 2024 року позивача звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві Відповідача Позивач набув хронічних професійних захворювань. П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 03 листопада 2025 року, затвердженого т.в.о начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у Позивача професійних захворювання: - хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним стптико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (Ііст.). - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневсклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.). П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію підвищених рівнів виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протилопилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних виді робіт через складні гірничо-геологічні умови Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму еквівалентний рівень якого перевищував ГДК. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1391/26/44/В від 28 січня 2026 року Позивачу було встановлено 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійних захворювань. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 04 червня 2025 року, випискою №662 із медичної карти стаціонарного хворого та медичним висновком від 26 червня 2025 року №4/10. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 300000,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 05 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди – задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. В іншій частині позовних вимог — відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасвання оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на наступних роботах: 21.08.2007-28.10.2007 р. - шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» машиніст підземних установок; 02.02.2009 – 20.06.2011 р. - ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахта «Стаханова» машиніст підземних установок; гірничомонтажник підземни; 18.07.2011 - 30.09.2017 р. - ДП «Селидоввугілля» ВП «Шахта «Новогродівська» - гірничомонтажник підземний; 02.01.2019 – 05.02.2019 р. - Філія «Павлоградське управління по монтажу демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання» ПРАТ «ДТЕК «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» гірничомонтажник підземний; 14.02.2019- 31.07.2019 р. - ТОВ «Краснолиманське» машиніст підземних установок, учень гірника очисного забою; 21.08.2019 – 24.05.2024 р. - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське». 24.05.2024 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КзПП України (а.с. 10-12).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 03.11.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме – хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІст.), хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневсклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.).

Професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію підвищених рівнів виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протилопилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних виді робіт через складні гірничо-геологічні умови Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму еквівалентний рівень якого перевищував ГДК.

У п. 15 вказано, що раніше професійних захворювань виявлено не було (а.с. 13-15).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1391/26/44/В від 28.01.2026 року, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, та 65% втрати професійної працездатності до 01.02.2027 (а.с. 15).

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 04.06.2025 року, ОСОБА_1 має скарги на втомлюваність, відчуття нестачі повітря, кашель з тяжко відокремлюваним мокротинням, біль у грудній клітці під час кашлю, задишку при незначному фізичному навантаженні, майже постійний біль в поперековому відділі хребта, який посилюється при стоянні та ходьбі, що віддає переважно в праву ногу та праву сідницю, слабкість та судоми в ногах, різке обмеження обсягу рухів в попереку, зниження слуху, шум та дзвін у вухах.

Згідно виписки №662 із медичної картки стаціонарного хворого від 27.06.2025 року, ОСОБА_1 протипоказана робота в умовах дії фізичних навантажень, шуму, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання від 26 червня 2025 року №4/10, зроблено наступний висновок: хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІст.), хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневсклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.). Захворювання професійні встановлені вперше.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, у зв`язку з чим рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1391/26/44/В від 28.01.2026 року, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, та 65% втрати професійної працездатності до 01.02.2027; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням, отриманим під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.

Разом з тим, зазначення в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що професійні захворювання ОСОБА_1 , “цілком ймовірно” виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» є помилковими; судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Аналіз наявних в матеріалах справи письмових доказів свідчить про те, що встановлення професійного захворювання виникли під час роботи у відповідача; інших доказів матеріали справи не містять.

Однак, висновок місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог є правильним по суті. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги позивача про занижений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, прийняв до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності у розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності, врахував вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків та істотність вимушених змін в життєвих стосунках позивача.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність доказів завдання позивачу моральної шкоди, безпідставні та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: актом розслідування професійного захворювання, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, виписками із історії хвороби позивача щодо отримання ним професійних захворювань, які в свою чергу, спричинили моральні та фізичні страждання, та яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»– залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 05 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк