Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №216/9418/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/562/26 Справа № 216/9418/25 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Вінницької області, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого юрисконсульта юридичної служби, в званні «підполковника юстиції», раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за ч.3 ст.172-20 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 23 грудня 2025 року близько 12.30 год. підполковник юстиції ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов`язків, перебував у стані алкогольного, сп`яніння. Правопорушення вчинено в умовах оголошення Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.

З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а також відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, зокрема без повного та конкретного зазначення місця вчинення правопорушення, що унеможливлює визначення територіальної підсудності та робить такий протокол недопустимим доказом. Зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення неприпустимий доказ протокол, складений з порушенням процесуальних норм, і не надав належної оцінки цим порушенням. Вказує, що матеріали справи не містять належних, достатніх і достовірних доказів перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків, відсутні дані про проведення огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів та результати такого огляду. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки просив направити його до медичного закладу, однак військовослужбовці ВСП цього не забезпечили, чим порушили встановлений порядок проведення огляду. Вказує, що при складанні акту про відмову від огляду були допущені порушення Порядку №32, зокрема не здійснювався відеозапис, свідком залучено підлеглу особу, не вручено другий примірник акту, а також не зафіксовано його прохання про медичний огляд. Зазначає, що суть адміністративного правопорушення у протоколі сформульована нечітко та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки одночасно йдеться про перебування у стані сп`яніння та фактично фіксується відмова від огляду без належного дотримання процедури. Вказує, що мотивувальна частина постанови суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він не надавав письмових пояснень, не підписував їх, не проходив огляд із використанням спеціальних технічних засобів та не брав участі у судовому засіданні. Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи і дійшов висновків на підставі недопустимих та недостовірних доказів, що стало підставою для подання апеляційної скарги.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги та вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статей 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи суд повинен дослідити наявні докази, надати їм оцінку як окремо, так і в сукупності та встановити, чи мало місце саме те адміністративне правопорушення, яке поставлено особі у вину, і чи доведено її винуватість у його вчиненні.

Вказаних вимог судом першої інстанції належним чином дотримано не було.

У мотивувальній частині оскаржуваної постанови місцевий суд, навівши положення статей 251 та 252 КУпАП, обмежився твердженням про те, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та його письмовими поясненнями.

При цьому зміст зазначених доказів судом фактично не проаналізовано, не встановлено, які конкретно обставини підтверджує кожен із них, не надано оцінки наявним між ними суперечностям та не наведено мотивів, за яких ці докази підтверджують саме перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Не з`ясовано судом і дотримання встановленого законом порядку проведення огляду, незважаючи на те, що долучений до матеріалів справи акт не містить результату огляду із встановленням стану сп`яніння, а фіксує відмову особи від його проходження.

Крім того, у постанові спочатку правильно зазначено, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд справи без його участі, однак надалі місцевий суд зазначив, що дійшов своїх висновків, «вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності».

Наведене свідчить, що фактичні обставини справи та надані докази місцевим судом належним чином не досліджені, а висновок про доведеність вини зроблено без належного мотивування.

Перевіряючи доведеність пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, апеляційний суд виходить із такого.

Частиною першою ст. 172-20 КУпАП передбачено декілька самостійних альтернативних форм адміністративного правопорушення, зокрема розпивання алкогольних або слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин чи військових об`єктів, появу їх там у нетверезому стані, виконання обов`язків військової служби у нетверезому стані, а також відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частина третя цієї статті передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою, вчинені, зокрема, в умовах особливого періоду.

Отже, вживання алкогольних напоїв, виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду є різними альтернативними діяннями, кожне з яких має бути чітко сформульоване у протоколі та доведене відповідними доказами.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково зазначається, серед іншого, суть адміністративного правопорушення.

Саме викладена у протоколі суть правопорушення визначає фактичні межі обвинувачення, щодо якого особа здійснює свій захист та обґрунтованість якого перевіряє суд.

Як убачається з протоколу про військове адміністративне правопорушення № ДН/К 0742 від 24 грудня 2025 року, ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він, будучи військовослужбовцем, перебуваючи при виконанні службових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Таким чином, сформульоване у протоколі обвинувачення стосується саме виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас виклад фактичних обставин у цьому ж протоколі не узгоджується з таким категоричним висновком.

Так, у протоколі зазначено, що близько 12 год. 30 хв. командуванням військової частини у ОСОБА_1 було виявлено ознаку алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, зі слів останнього стало відомо про вживання ним алкогольного напою, а після прибуття представників Військової служби правопорядку ОСОБА_1 відмовився від запропонованого огляду із застосуванням спеціального технічного засобу.

Отже, фактично у протоколі зафіксовано наявність ознаки можливого алкогольного сп`яніння, повідомлення особи про вживання алкогольного напою та її відмову від огляду.

Проте жодна з цих обставин сама по собі не є тотожною встановленому факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Особливого значення це набуває з огляду на встановлений законом спеціальний порядок визначення такого стану.

Пунктом 8 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, прямо передбачено, що військовослужбовець, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою із застосуванням спеціального технічного засобу і тесту, направляється відповідним командиром для проведення огляду до закладу охорони здоров`я.

При цьому уповноважена посадова особа зобов`язана забезпечити проведення такого огляду, а у разі відмови особи вже від огляду у закладі охорони здоров`я така відмова оформлюється у встановленому порядку.

Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 після його відмови від огляду спеціальним технічним засобом до закладу охорони здоров`я, проведення там медичного огляду чи складення висновку, яким було б установлено його перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Наявний у матеріалах справи акт огляду такого факту також не встановлює.

Із його змісту вбачається, що результатом огляду зазначено: «відмовився від огляду».

Отже, цей акт підтверджує факт відмови від запропонованого огляду, однак не містить результату, яким було встановлено стан алкогольного сп`яніння.

Письмові пояснення ОСОБА_1 також не усувають зазначеного недоліку доказування.

З них убачається, що ОСОБА_1 повідомив про вживання алкогольних напоїв та про виявлення командиром у нього запаху алкоголю з порожнини рота, а також підтвердив подальшу відмову від огляду спеціальним технічним засобом.

Проте факт вживання алкогольного напою та наявність запаху алкоголю свідчать про підстави для проведення огляду, але без установленого у визначеному законом порядку результату не дають можливості без припущень зробити категоричний висновок про перебування особи саме у стані алкогольного сп`яніння.

Так само не є достатньою підставою для такого висновку подана ОСОБА_1 до суду першої інстанції заява, в якій він зазначив, що з матеріалами справи ознайомлений, згоден та свою вину визнає у повному обсязі.

Визнання особою вини підлягає оцінці поряд з іншими доказами у справі та не звільняє орган, який склав протокол, і суд від обов`язку встановити наявність усіх елементів складу саме того адміністративного правопорушення, яке особі інкриміновано.

У цій справі таке визнання не підтверджене об`єктивними результатами огляду, а фактичні відомості, наведені у поясненнях ОСОБА_1 , підтверджують передусім вживання ним алкогольного напою та відмову від огляду, тобто обставини, які законодавцем передбачені як окремі альтернативні форми поведінки.

Водночас ні вживання алкогольного напою, ні відмова від проходження огляду в остаточному формулюванні протоколу як самостійні діяння ОСОБА_1 у вину не поставлені.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не лише є одним із джерел доказів, а й визначає межі висунутого особі обвинувачення.

Суд не вправі, встановивши недоведеність однієї з альтернативних форм правопорушення, самостійно замінити її іншою лише тому, що матеріали справи містять відомості про фактичне вчинення іншого діяння, яке також охоплюється диспозицією тієї самої статті.

Тому за встановлених обставин суд не може замість інкримінованого ОСОБА_1 виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння визнати його винним у відмові від проходження огляду або у вживанні алкогольних напоїв, оскільки таким чином буде змінено фактичну фабулу пред`явленого обвинувачення.

З цих же підстав апеляційний суд не вправі усувати допущений при складанні протоколу недолік шляхом нового формулювання суті правопорушення чи підшукування серед матеріалів справи іншої передбаченої ст. 172-20 КУпАП форми протиправної поведінки.

Такий підхід узгоджується із гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» наголосив на праві особи бути детально поінформованою про характер і причини висунутого проти неї обвинувачення та мати належні можливості для підготовки захисту.

У справі «Карелін проти Росії» ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість ситуації, за якої суд за відсутності сторони обвинувачення фактично перебирає на себе її функції, самостійно усуває недоліки обвинувачення та відшукує докази винуватості особи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Отже, суд не може компенсувати неповноту зібраних матеріалів самостійним відшукуванням доказів обвинувачення чи формуванням іншої фабули правопорушення.

У даній справі уповноваженою особою було обрано конкретне формулювання обвинувачення перебування ОСОБА_1 при виконанні обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння.

Саме це обвинувачення і підлягало доведенню належними та достатніми доказами.

Натомість подані до суду матеріали підтверджують лише наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота, вживання ним алкогольного напою та факт відмови від запропонованого огляду спеціальним технічним засобом.

Результату огляду, яким було б встановлено стан алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять; передбачене законом направлення до закладу охорони здоров`я після відмови від огляду на місці не здійснене; висновок медичного огляду відсутній.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, наданими до суду доказами поза розумним сумнівом не доведено те діяння, яке безпосередньо поставлено ОСОБА_1 у вину протоколом про адміністративне правопорушення, а саме виконання ним обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції наведених обставин не врахував, зміст доказів належним чином не дослідив, відповідності цих доказів сформульованому у протоколі обвинуваченню не перевірив та передчасно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки належними і достатніми доказами не доведено об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя