Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №708/730/26 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/730/26

Провадження № 2/708/569/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Січового С. В.,

прокурора Курила Р. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської областіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чигиринської міської ради, Служба у справах дітей Чигиринської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, позбавлення батьківських прав, а також стягнення аліментів та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, позбавлення батьківських прав, а також стягнення аліментів. В обґрунтування поданого позову зазначив, що у нього із відповідачкою були близькі стосунки, від яких народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , деякий час сторони проживали разом у незареєстрованому шлюбі.

На момент звернення до суду малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає із позивачем ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні.

Рішенням Виконавчого комітету Чигиринської міської ради як органу опіки та піклування 10.11.2023 № 882-49 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 28.05.2024 № 1086-56, комісія з питань захисту прав дитини Чигиринської міської ради та Виконавчий комітет Чигиринської міської ради прийняли рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Також комісією під час розгляду вказаного питання було встановлено, що ОСОБА_2 після розладу сімейних відносин у червні 2023 року, забравши своїх дітей від попередніх чоловіків, поїхала у невідомому напрямку. Малолітнього сина ОСОБА_3 відповідачка залишила із ОСОБА_1 , сказавши, що сина вона народила для нього, тому тепер він повинен його виховувати. За час відсутності жінка контакту із дитиною не підтримувала, участі у житті та вихованні не приймала. У телефонному режимі не захотіла повідомляти своє місце проживання, відмовилася їхати на засідання комісії та не хотіла, щоб під час розгляду цього питання із нею спілкувалися у телефонному режимі.

Після прийняття рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ситуація не змінилася. ОСОБА_2 продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, із сином не спілкується взагалі, на контакт не йде, допомоги сину не надає, повністю самоусунулася від спілкування і виховання сина.

Позивач самостійно купує сину необхідні речі, іграшки, дитячі приладдя, продукти харчування, одяг, ліки, гігієнічні засоби, оплачує лікування та оздоровлення. Відповідачка жодної участі у вихованні та утриманні сина не приймає, не цікавиться його життям, здоров`ям, вихованням, навчанням, розвитком, будь-якої матеріальної допомоги не надає.

Син ОСОБА_3 має перебуває на диспансерному обліку у лікаря педіатра та дитячого невролога із діагнозом гострі рекурентні захворювання. Має поведінкові розлади, порушення комунікації, затримку психомовного розвитку, РАС, аноксичні ушкодження головного мозку, надмірну активність (гіперактивність) та ін. У зв`язку із наведеним ОСОБА_3 потребує постійних обстежень, лікування, корекції, навчань тощо. Усе необхідне для дитини позивач забезпечує самостійно.

ОСОБА_1 звертався до органів Національної поліції із заявою про втрату зв`язку із матір`ю дитини з метою притягнення її до відповідальності, проте правоохоронні органи на його звернення жодним чином не відреагували.

Внаслідок систематичного ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини створилися умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідачка належним вихованням дитини не займається, не виконує свої батьківські обов`язки, участі у вихованні дитини взагалі не приймає, життям, розвитком та здоров`ям сина не цікавиться. ОСОБА_2 свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його виховання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування дитині, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не спілкується з дитиною взагалі, вихованням та здоров`ям дитини не цікавиться, матеріально його не забезпечує та не підтримує. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду. Просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері дитини ОСОБА_2 . Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 08.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2026 підготовче засідання було відкладено через відсутність доказів належного повідомлення відповідачки.

Ухвалою суду від 06.08.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2026 розгляд справи був відкладений за клопотанням прокурора з метою ознайомлення з матеріалами справи та формування власної позиції.

У судовому засіданні позивача ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Додатково зазначив, що вони разом із відповідачкою є переселенцями із міста Маріуполя. Ще до початку повномасштабного вторгнення він зі ОСОБА_2 познайомився через сайт знайомств, після чого вони почали спільно проводити вихідні. Згодом стало відомо про її вагітність, і вона мала намір зробити аборт. Натомість позивач наполягав, щоб вона народила дитину. Після народження дитини приблизно через три місяці вона почала залишати йому сина на вихідні, на той час він не заперечував та із радістю допомагав їй. Згодом стало відомо, що дитина має певні вади, тому є дитиною із особливими потребами. Вже тоді відповідачка неодноразово висловлювалася, що це її не стосується, оскільки саме ОСОБА_1 хотів дитину, і що вона його народила для нього. Згодом після початку повномасштабного вторгнення вони переїхали до м. Чигирина та певний час проживали усі разом, а саме позивач, відповідачка, їх спільна дитина та двоє дітей відповідачки від інших чоловіків. Потім приблизно у червні 2023 року вона без попередження зібрала свої речі, забрала двох своїх дітей та виїхала у невідомому напрямку. Позивачеві сказала, що це його син, тому хай далі сам ним і займається. Після цього десь через рік вона приїхала та забрала деякі свої особисті речі, які тоді не взяла. Побула вдома близько 30 хвилин, але із сином особливо і не спілкувалася. Лише подивилася на нього. За цей час вона жодного разу не привітала дитину зі святами, не дарувала йому подарунків, не приймала ніякої участі у його вихованні та утриманні. У сина взагалі відсутнє уявлення та розуміння матері, він її не сприймає.

Представник Служби у справах дітей Чигиринської міської ради - за посадою Січовий С. В. позов підтримав та просив суд його задовольнити. Додатково зазначив, що усі зазначене позивачем відповідає дійсності. Служба неодноразово перевіряла умови проживання родини та обізнана, що матері дитини за місцем проживання ОСОБА_3 немає з червня 2023 року. Представники Служби намагалися неодноразово поспілкуватися зі ОСОБА_2 , проте вона ігнорує виклики та повідомлення, на телефонні дзвінки не відповідає. Один раз вдалося їй додзвонитися, але вона підтвердила, що їй не цікава подальша доля дитини, оскільки сина вона народила для ОСОБА_1 , і саме він буде ним займатися. Численні повідомлення відповідачці на Вайбер залишилися без відповіді.

Прокурор під час розгляду справи заперечував проти позову у частині встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. На обґрунтування наведеного зазначив, що це входить до предмета доказування за іншими позовними вимогами, тому окремого встановлення у резолютивній частині рішення не потребує. Щодо позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення з неї аліментів не заперечував.

Свідок ОСОБА_6 під час її допиту у судовому засіданні підтвердила, що вона є асистентом вихователя у дитячому садочку, і у їх групі навчається ОСОБА_3 . ОСОБА_3 приводить у садочок і забирає із нього виключно батько. Крім того, оскільки дитина із особливим потребами і вихователь та свідок із ним не справляються, батько приходить протягом дня їм допомагати, годує дитину. Матір дитини у садочку ніколи не була, ОСОБА_3 її не знає. Зі слів батька вона їх залишила самих та виїхала у інше місто.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася, жодних заяв або клопотань суду не надала.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Чигиринської міської ради - за посадою Харченко В. А. у судове засідання не з`явився. Суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій зазначив, що Виконавчий комітет, як орган опіки та піклування, свою позицію виклав у висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який наявний у матеріалах справи. Тому просив суд проводити розгляд справи на підставі цих матеріалів.

У зв`язку із неявкою відповідачки без поважних причин, ураховуючи згоду присутніх учасників, суд ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спір, що виник між сторонами, стосується особистих немайнових прав і обов`язків батьків та дітей, тому до них застосовуються положення Глави 13 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.12.2021, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 977.

Рішенням Виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 10.11.2023 № 882-49 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 » місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини регламентовані статтею 150 Сімейного кодексу України, до яких віднесено такі обов`язки, зокрема:

-батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

-батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

-батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

-батьки зобов`язані поважати дитину;

-передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї;

-забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

-забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Окремою нормою визначені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (ч. 3 ст. 164 СК України).

З наданого суду висновку Виконавчого комітету Чигиринської міської ради, затвердженого рішенням від 28.05.2024 за № 1086-56, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що за наслідками розгляду вказаного питання прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітнього сина. Під час надання вказаного висновку комісією з питань захисту прав дитини було враховано, що жінка покинула дитину у червні 2023 року повідомивши, що вона цю дитину народила для нього, тому він буде його виховувати. За період своєї відсутності жінка контакту з дитиною не підтримувала, участі у житті та вихованні не приймала. У телефонному режимі повідомила, що з`явитися на засідання комісії вона не має бажання, із ОСОБА_1 та сином вона нічого спільного мати не бажає. Після повідомлення їй про можливі правові наслідки такої поведінки ОСОБА_2 сказала, що їй байдужа подальша доля цієї дитини.

З долучених до матеріалів справи доказів судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку у лікаря педіатра та дитячого невролога, догляд за дитиною здійснює батько ОСОБА_1 .

Із декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу судом установлено, що її від імені малолітнього ОСОБА_3 уклав позивач ОСОБА_1 як його законний представник.

Довідкою від 27.01.2026 № 21, виданою Чигиринським ліцеєм № 3 Чигиринської міської ради підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує різновікову дошкільну групу. Батько ОСОБА_1 щоденно особисто приводить дитину до дошкільної групи зранку та забирає наприкінці дня. Батько відвідує батьківські збори, свята, цікавиться життям дитину у садочку, його інтересами, успішністю, розвитком. Мати дитини ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала заклад, не приводила та не забирала сина.

З листа КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Чигиринської міської ради від 13.02.2026 за вих. № 3 судом установлено, що під час оформлення дитини до центру зі слів батька було встановлено, що він виховує та утримує дитину самостійно. Мати участі у вихованні, навчанні та догляді не приймає, не проживає із сім`єю. Дитина має тяжкі коморбідні порушення, згідно медичних висновків, мова майже відсутня, спостерігається тісний емоційний зв`язок із батьком. Батько звертається за консультацією до фахівців ІРЦ, приймає участь у команді супроводу (дитина перебуває на інклюзивному навчанні), приймає участь у заходах, які проводяться на базі ІРЦ.

Стан здоров`я малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність у нього хронічних захворювань додатково підтверджений наданими суду висновками спеціалістів, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, консультаціями лікарів.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Вирішуючи даний спір, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, ратифікованою Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 7 грудня 2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 20 Конвенції про права дитини, дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.

Судом об`єктивно установлено, що ОСОБА_2 не цікавиться життям, вихованням та розвитком дитини, не виконує обов`язки по утриманню свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його матеріального забезпечення, не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на забезпечення фізичного і духовного розвитку малолітнього сина, його навчання, підготовки до самостійного життя, не надає доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Сукупність наведених фактів та обставин дає суду підстави для висновку, що позов у частині позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення.

Щодо заявлених позовних вимог у частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд ураховує таке.

На підставі ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У свою чергу мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, що регламентовано частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України.

Також законодавець у частині п`ятій вказаної статті визначив, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього таких витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів.

Згідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 вказаної статті).

Ураховуючи наведене, оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позову, наявні підстави для допущення негайного виконання рішення.

Щодо заявленої позовної вимоги у частині встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком суд зазначає, що така вимога не підлягає окремому розгляду судом без поєднання із іншими пов`язаними вимогами. У даному спорі це питання про наявність підстав позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення із неї аліментів. Під час вирішення цих позовних вимог суд урахував, що під час розгляду справи було доведено та підтверджено наявними доказами, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 , перебуває на його повному утриманні, натомість мати дитини участі у його утриманні та вихованні не приймає. Встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітнього сина позивачем стало підставою задоволення його позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення з неї аліментів. У свою чергу окремою позовною вимогою такий факт бути не може.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

За таких обставин позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує положення статті 141 ЦПК України, відповідно до яких понесені позивачем судові витрати компенсуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно стягненню з відповідачки на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру в сумі 1 331,20 грн.

Крім того, стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь державного бюджету підлягає судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у сумі 1 331,20 грн, оскільки позивач відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 193 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чигиринської міської ради, Служба у справах дітей Чигиринської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, позбавлення батьківських прав, а також стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 );

Відповідачка: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Виконавчий комітет Чигиринської міської ради (код ЄДРПОУ: 40411015, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26);

Представник третьої особи: Холод Антон Васильович (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 );

Третя особа: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради (код ЄДРПОУ: 43914678, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19);

Представник третьої особи: Січовий Сергій Васильович (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ