Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №708/1096/26 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1096/26

Провадження № 2/708/794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко О. М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. В обґрунтування поданого позову зазначила, що вона та відповідач у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До повноліття дитини з відповідача на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22.03.2011 на користь позивачки стягувалися аліменти на утримання сина у розмірі частки його доходів щомісячно.

Після досягнення синомІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття стягнення аліментів було припинено.

З 01.09.2025 і до моменту звернення до суду спільний син сторін навчається на денній формі навчання у Черкаському державному технологічному університеті, навчання триватиме до 30.06.2029.

Позивачка одноособово несе всі витрати щодо навчання сина, а відповідач, будучи особою працездатного віку, і не маючи інвалідності та інших утриманців, має можливість надавати матеріальну допомогу, однак не надає її добровільно, що стало підставою для звернення до суду.

Тому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання чи до досягнення сином двадцятитрирічного віку, зважаючи на те, яка з цих обставин настане першою.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.09.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду із повідомленням сторін.

11.09.2026 відповідач подав суду заяву, відповідно до якої позов визнав частково. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що частково визнає позовні вимоги та не заперечує щодо стягнення із нього аліментів у твердій грошовій сумі. Додатково пояснив, що до досягнення сином повноліття сплачував аліменти на користь позивачки у частці від доходу. Зважаючи на те, що він перебуває на обліку у лікаря психіатра, на підтвердження чого надає відповідну довідку, він не має можливості офіційно працевлаштуватися і має лише тимчасові підробітки. ОСОБА_2 перебуває у гарних відносинах із сином, знає номер його банківської картки і допомагає матеріально коли має таку можливість. Просив урахувати викладені обставини під час ухвалення рішення у справі.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у ньому, та просила його задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який навчається в університеті і потребує для цього додаткових коштів. Додатково зазначила, що вона із відповідачем давно не підтримує спілкування і їй достеменно не відомо про його доходи і умови проживання. Проте за наявною у неї інформацією ОСОБА_2 іншої сім`ї не має, інших малолітніх чи неповнолітніх дітей у нього не було. Періодично він працевлаштовується, але у більшості на життя заробляє тимчасовими заробітками. Проживає із батьками, поряд із ними наразі йому будують окремий будинок, проте поки що будівництво тимчасово зупинено. Крім того, відповідач має земельні паї, зі здачі яких отримує грошові кошти. Під час стягнення із нього аліментів за попереднім рішенням суду сплачував грошові кошти щомісячно, відповідно має таку можливість. Крім того зазначила, що він є особою працездатного віку. Син отримує стипендію, але вони вимушені знімати кімнату, оплачувати витрати на харчування, дорогу, придбання необхідного приладдя, що у середньому складає близько 15 000 грн на місяць.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог та наданих відповідачем заперечень, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини сторін стосуються обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання, тому до їх правового регулювання застосуванню підлягають норми Глави 16 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

На підставі ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правона утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого 26.07.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області, сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що органом РАЦС зроблено відповідний актовий запис за № 72.

Сторонами визнано, що повнолітній син проживає разом із матір`ю, батько приймав участь в його утриманні до досягнення повноліття, після чого стягнення аліментів на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22.03.2011 було припинено.

Відповідно до довідки № 92 від 20.07.2026 ОСОБА_3 з 01.09.2025 до 30.06.2029 навчається на 1 курсі Черкаського державного технологічного університету за денною формою навчання на факультеті інформаційних технологій і систем за кошти державного бюджету.

На підставі ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2 ст. 200 СК України).

Зі змісту статті 201 Сімейного кодексу України встановлено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповіднодо ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування, висловлені відповідачем заперечення, суд ураховує основні засади (принципи) цивільного судочинства, до яких зокрема віднесений принцип змагальності сторін.

Принцип змагальності сторін передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

З наданого позивачкою розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідача за період з жовтня 2023 року до липня 2026 року установлено, що нарахування аліментів на утримання неповнолітньої дитини здійснювалося державним виконавцем виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості у розмірі 1/4 частки (близько 6 000,00 грн щомісяця), а відповідач сплачував аліменти частково (близько 3 000,00 грн щомісяця), у зв`язку із чим станом на вересень 2026 року за ним рахується заборгованість у сумі 31 057,41 грн.

Водночас суд ураховує положення ч. 1 ст. 199 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином зазначений обов`язок є спільним для обох батьків, але за умови наявності у кожного із них такої можливості.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен ураховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Тобто однією із умов для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, законодавцем визначена можливість у платника аліментів надавати таку матеріальну допомогу.

Судом установлено, що син сторін дійсно потребує матеріальної допомоги, пов`язаної із навчанням у вищому навчальному закладі, оскільки зі слів позивачки під час навчання отримує лише стипендію, інших доходів не має, а позивачка не має фінансової можливості одноособово на належному рівні утримувати дитину та самостійно забезпечувати усі його потреби.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, не надав суду належних доказів, які б слугували підтвердженням його неможливості надавати матеріальну допомогу сину, а надана ним довідка про перебування на обліку у лікаря психіатра не свідчить про тяжкий матеріальний стан чи наявність інших підстав, передбачених ч. 1 ст. 182 СК України.

Більше того, з вище наведеного розрахунку заборгованості прослідковується, що протягом 2023-2026 років на виконання рішення Чигиринського районного суду Черкаської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно стягувались аліменти у розмірі 1/4 частки виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а саме:

жовтень 2023 – 1 172,28 грн, сплачено 6 303,33 грн;

листопад 2023 – 1 877,66 грн, сплачено 1 840,00 грн;

грудень 2023 – 2 010,49 грн, сплачено 1 877,66 грн;

січень 2024 – 1 756,91 грн, сплачено 2 010,49 грн;

лютий 2024 – 1 833,37 грн, сплачено 1 756,91 грн;

березень 2024 – 2 278,15 грн, сплачено 1 833,37 грн;

квітень 2024 – 2 441,16 грн, сплачено 2 278,15 грн;

травень 2024 - 2 390,64 грн, сплачено 2 628,66 грн;

червень 2024 - 1 791,13 грн, сплачено 3 177,66 грн;

липень 2024 - 4 683,80 грн, сплачено 0,00 грн;

серпень 2024 - 2 441,16 грн, сплачено 0,00 грн;

вересень 2024 - 2 978,50 грн, сплачено 0,00 грн;

жовтень 2024 - 3 039,21 грн, сплачено 1 217,50 грн;

листопад 2024 - 2 563,68 грн, сплачено 2 851,71 грн;

грудень 2024 - 4 922,68 грн, сплачено 7 486,37 грн;

січень 2025 - 3 902,34 грн, сплачено 2 955,50 грн;

лютий 2025 - 2 790,34 грн, сплачено 6 692,68 грн;

березень 2025 - 4 783,50 грн, сплачено 0,00 грн;

квітень 2025 - 5 689,75 грн, сплачено 3 541,80 грн;

травень 2025 - 5 689,75 грн, сплачено 3 354,25 грн;

червень 2025 - 5 689,75 грн, сплачено 3 354,30 грн;

липень 2025 - 5 572,25 грн, сплачено 3 355,00 грн;

серпень 2025 - 5 572,25 грн, сплачено 6 708,60 грн;

вересень 2025 - 5 572,25 грн, сплачено 3 354,25 грн;

жовтень 2025 - 6 082,50 грн, сплачено 5 516,22 грн;

листопад 2025 - 6 082,50 грн, сплачено 3 354,25 грн;

грудень 2025 - 6 082,50 грн, сплачено 3 354,25 грн;

січень 2026 - 6 088,25 грн, сплачено 3 354,50 грн;

лютий 2026 - 6 088,25 грн, сплачено 3 354,50 грн;

березень 2026 - 6 088,25 грн, сплачено 3 354,50 грн;

квітень 2026 - 6 088,25 грн, сплачено 3 354,50 грн;

травень 2026 - 6 088,25 грн, сплачено 3 729,50 грн;

червень 2026 - 6 088,25 грн, сплачено 3 354,50 грн;

липень 2026 - 3 142,32 грн, сплачено 3 000,00 грн.

Окрім того, протягом серпня-вересня 2026 після припинення нарахування аліментів відповідач у рахунок погашення заборгованості сплачував по 3 000,00 грн щомісячно, тобто загалом 6 000,00 грн.

Судом установлено, що розмір аліментів, які фактично сплачував відповідач протягом листопада 2025 - липня 2026 у грошовому еквіваленті становив орієнтовно 1/8 частку від розміру середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості.

Наведене, на переконання суду, свідчить про фінансову можливість ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу сину під час його навчання в університеті у визначеному розміру.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі саме за заявою одержувача, тому суд не бере до уваги доводи відповідача про стягнення із нього аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги, їх правове обґрунтування та надані сторонами докази з метою визначення розміру аліментів, наявна підстава для додаткового аналізу гарантованих державою прав і свобод людини і громадянина у частині соціального забезпечення, що може впливати на визначення розміру аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Вказані висновки суду обґрунтовуються тим, що норми права, якими регламентований порядок стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, визначає мінімальний їх розмір з прив`язкою до прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. Тому, на переконання суду, за аналогією закону розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, може бути визначено судом із врахуванням прожиткового мінімуму, визначеного державою.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

У вказаній нормі законодавцем закріплено одне із найважливіших конституційних соціальних прав людини і громадянина - право на достатні життєвий рівень, та є яскравим прикладом впровадження в національну правову систему міжнародних правових стандартів щодо прав особи, оскільки ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлює, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визначають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло та неухильне поліпшення умов життя.

Закріплене в ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень належить до другого покоління прав людини, тобто до основних соціально-економічних прав. Сама природа права на достатній життєвий рівень безпосередньо пов`язує його реалізацію з виконанням Українською державою відповідних зобов`язань у галузі соціальної політики. Соціально-економічні права мають специфічні особливості, що робить їх досить залежними від сталої економічної політики держави. Це стосується і характеристики права, закріпленого в коментованій статті Конституції.

У соціально-економічних правах, в тому числі і в праві кожного на достатній життєвий рівень, розкривається важливий аспект соціальної, правової держави. Вона не може і не повинна роздавати всім громадянам матеріальні блага, але держава зобов`язана забезпечувати їм можливість захищати своє право на гідне життя. Якщо держава не зробить цього, то суспільство функціонуватиме в умовах гострих соціальних конфліктів. Встановлене в ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень є своєрідним стандартом, до якого повинна у своїй політиці прагнути держава.

При цьому соціальний захист включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на соціальний захист громадян гарантовано статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Визначення прожиткового мінімуму, правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» (Закон № 966-XIV).

Із наданого у вказаному Законі визначення визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону № 966-XIV).

Сфера застосування прожиткового мінімуму визначена статтею 2 Закону № 966-XIV, відповідно до якої прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших.

Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» регламентовано, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 3 328 гривень.

Оскільки батьки рівною мірою зобов`язані приймати спільну участь в утриманні дітей, суд дійшов висновку, що частка, яку повинен сплачувати відповідач на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, становитиме 1/8 частину від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, що у грошовому еквіваленті буде орієнтовно дорівнювати розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

При звернені до суду позивачка від сплати судового збору була звільнена відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». За таких обставин судові витрати по розгляду даної справи підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1 331,20 грн, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182-184, 191, 198-201 СК України, ст. ст. 12, 43, 76-84, 89, 141, 206, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.08.2026 і до досягнення ним 23-річного віку з припиненням стягнення аліментів у разі припинення навчання.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ