Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №706/372/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/372/25

2/706/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.,

за участі секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 22.02.2024 у розмірі 140 740 грн, а також 1 407,40 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову покликався на такі обставини.

На підставі договору позики, укладеного у простій письмовій формі у вигляді боргової розписки, виконаної власноручно ОСОБА_2 , 22.02.2024 він передав ОСОБА_2 у власність 7 200 грн, а вона зобов`язалась повернути борг 22.04.2024. Також ОСОБА_2 зобов`язалась сплачувати 5% процентів від суми позики щоденно за користування грошовими коштами. Зобов`язання вчасно не виконано. 28.10.2024 ОСОБА_2 додатково отримала від нього у позику 13 300 грн, визнавши наявність боргу у сумі 20 500 грн. ОСОБА_2 уникає від виконання зобов`язання, тому він змушений звернутись до суду. Строк користування позикою 334 дні, 5% за цей час становить 120 240 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, від неї також не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, нею не поданий відзив. Суд вважає, що відповідач не з`явилась у судове засідання без поважних причин.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази у справі: копії розписки ОСОБА_2 від 22.02.2024, розписки ОСОБА_2 від 28.10.2024, договір про надання правничої допомоги від 24.03.2025, розрахунок оплати послуг за договором від 24.03.2025, квитанцію до прибуткового касового ордера № 4, вимогу ОСОБА_1 про виконання зобов`язання, інші письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2024 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики у простій письмовій формі у вигляді боргової розписки. Позику в розмірі 7 200 грн. було надано ОСОБА_2 в строк до 22.04.2024.

В розписці також міститься умова про те, що у випадку не повернення в строк коштів за користування позикою, позичальник зобов`язується сплачувати 5% від позиченої суми за кожен день прострочення.

В подальшому, 28.10.2024 ОСОБА_2 було зроблено запис у борговій розписці про те, що станом на 28.10.2024 її борг складає 20 500 грн.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджуються укладення договору, його умови, а також вони засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 не виконала зобов`язання за договором позики, не повернула позивачу суму позики у розмірі 20 500 грн.

Тому позовна вимога про стягнення суми позики у розмірі 20 500 грн підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути 120 240 грн процентів за користування чужими грошима.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, постанова Верховного Суду від 06.11.2019 р. у справі № 359/2703/15ц).

Відповідно до розписки ОСОБА_2 , погоджений сторонами строк кредитування – 22.04.2024.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 розрахував проценти від суми позики, починаючи з 22.04.2024, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

Оскільки позивач просить стягнути проценти з відповідача поза межами погодженого сторонами строку кредитування, то у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 120 240 грн процентів необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 24.03.2025, розрахунок оплати послуг адвоката за договором від 24.03.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 3 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 437,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 205,06 грн.

Керуючись ст. 526, 536, 626, 627, 629, 1046-1049 ЦК України, ст. 11, 81, 89, 141, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позикизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.02.2024 у розмірі 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 205 (двісті п`ять) грн. 06 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК