Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №712/9661/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/9661/25

Провадження № 2/712/3862/25

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий суддя Марцішевська О.М.,

секретар судового засідання Безрукова Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єкта особистим майном та стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

15 липня 2025 року адвокат Ульянов Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначає, що 24 жовтня 2009 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському районі міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області за актовим записом № 264, про що видано 24.10.2009 свідоцтво про шлюб серія - НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває справа №712/7968/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

За час шлюбу сторонами як подружжям було придбане наступне майно: 1) нежитлове приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв. м за адресою : АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 17.08.2020 року, 2)автомобіль FORD FUSION, 2012 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_2 , дата реєстрації 12.12.2019 року. На вищевказане майно зареєстроване право власності ОСОБА_2 . Оскільки майно придбано в шлюбі, воно є спільним сумісним майном. Сторони не досягли зголи щодо поділу майна, набутого сторонами у шлюбі.

Відповідно до консультативних висновків імовірна вартість нежитлового приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складає 611000 гривень; - імовірна вартість автомобіля FORD FUSION, 2012 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_2 складає 232700 гривень. Загальна вартість спільного майна складає 843700 гривень, а вартість 1/2 частини спільного майна складає 421850 гривень, що складає ціну позову.

Просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль FORD FUSION, 2012 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок компенсації за 1/2 частину спільного майна подружжя грошові кошти в сумі 421850 (чотириста двадцять одну тисячу вісімсот п`ятдест) гривень, припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на автомобіль FORD FUSION, 2012 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати.

10 вересня 2025 року ОСОБА_2 скерував до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує консультаційні висновки ФОП ОСОБА_6 щодо імовірної вартості спірних транспортного засобу та гаража, вважає їх явно завищеними та такими, що не відповідають реальним ринковим цінам на дату проведення даної оціночної консультації. На підтверження заперечень відповідач долучив висновки оцінювача ПП «ЕКСПЕРТ».

10 вересня 2025 року ОСОБА_2 скерував до суду зустрічний позов про визнання об`єкта особистим майном, визнання майна спільно нажитим та стягнення компенсації вартості оцінки в спільному майні. Зустрічний позов обгрунтовує тим, що спірний гараж є особистою власністю ОСОБА_2 .

Так, у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 21.08.2020 року, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме: Гараж літ. Б - 1, загальною площею 24.3 кв.м. що розташований в гаражно - будівельному кооперативі «Вулкан», за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2023 року за Гаражно - будівельним кооперативом «Вулкан» зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій розташований спірний гараж, з кадастровим номером 7110136700:04:042:0073, площею 0.0031 га На відповідний гараж Позивачу був виданий технічний паспорт. Ще з початку створення даного кооперативу, спірний гараж належав матері Позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_7 , яка повністю сплатила членські внески і володіла ним на праві власності. У 2020 році ОСОБА_7 подарувала сину даний гараж для особистого користування. Саме подарувала, тобто будучи його мамою, відчужила безоплатно.

Так, 05.04.2020 року вона скерувала до Голови ГБК заяву щодо виключення її з членів кооперативу в зв?язку з тим, що вона має намір подарувати гараж своєму синові.

Того ж 05.04.2020 року Позивач за зустрічним позовом скерував заяву до Голови ГБК з

приводу включення його до членів кооперативу.

13.08.2020 року було видано Довідку про відсутність заборгованості по сплаті членських внесків, а також вказано про те, що пайовий внесок сплачений в повному обсязі.

На підставі даної довідки, довідки БТІ, Протоколу № 1 зборів членів кооперативу від 07.03.2020 року було зареєстроване право власності за Позивачем за зустрічним позовом.

Враховуючи, що відбулося дарування гаража, тобто безгрошове відчуження даного об?єкта, тому даний об?єкт не є спільно нажитим майном подружжя і не підлягає поділу.

У відповідності до Статуту ГБК «Вулкан», а саме п. 5.3, власник гаража має право на

укладання договору купівлі - продажу або дарування гаража з дозволу кооперативу.

Враховуючи подальше схвалення виходу матері Позивача із членів кооперативу в зв?язку з даруванням гаража на нового власника та прийняття рішення про вступ нового члена, то зауважень щодо дарування гаража - не виникло. Тобто відчуження гаража за договором дарування відбулось на виконання вимог Статуту. В подальшому Позивач здійснив реєстрацію і надав до гаражно-будівельного кооперативу документи про реєстрацію права власності на майно. Таким чином, дане майно не придбавалось подружжям, а було набуте одним з подружжя безоплатно на праві дарування дарування.

Щодо техніки в квартирі АДРЕСА_3 , , у період шлюбу позивач за зустрічним позовом з 21.04.2021 року у вказаній квартирі був зареєстрований та сторони там проживали однією сім?єю, що вбачається з паспорта Позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання. Дана квартира належить мамі Позивачки за первісним позовом, і остання залишилась там проживати, а Позивач за зустрічним позовом на сьогоднішній день проживає з донькою сторін - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 . Факт проживання батька з донькою підтверджується актом опитування сусідів.

Коли сторони вирішили проживати в квартирі АДРЕСА_3 , то вирішено було робити ремонт та оновити побутову техніку. Позивач за зустрічним позовом не зберігав чеки та квитанції, але все ж таки частину з них віднайшов, і вважає, що все те, що залишилось у тій квартирі є спільно нажитим майном, адже придбавалось для сім?ї за кошти Позивача за зустрічним позовом, а тому підлягає до беззаперечного відшкодування. Так, ним було придбано: Квитанції від 05.05.2021 року та 10.08 2021року на суму 27 000 грн. меблі; Товарні чеки від 16.06.2021, 03.06.2021 року, 29.05.2021 року, 13.03.2021 року, 08.03.2021 року, 27.08.2021 року на загальну суму - 16 244 грн. 22 коп.; Замовлення від 15.03.2021 року - на загальну суму 55 405 грн. 00 коп.; Фіскальні чеки з магазину «Comfy» - на загальну суму 59 549 грн. 99 коп.; Рахунок та оплата ТОВ «Філь» - металопластикові вироби на суму 11 204 грн. 93 коп. Всього сума витрачених коштів на дане рухоме майно та деякі будівельні засоби становить - 169 404 грн. 05коп.

Позивач за зустрічним позовом просить суд ??визнати Гараж літ. Б - 1, загальною площею 24.3кв.м. що розташований в гаражно - будівельному кооперативі «Вулкан», за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обєкта нерухомості - 2151379271101 особистою власністю ОСОБА_2 , визнати товари та рухоме майно за квитанціями від 05.05.2021 року та 10.08 2021 року на суму 27000грн меблі, від 16.06.2021, 03.06.202 1 року, 29.05.2021 року, 13.03.2021 року, 08.03.2021року, 27.08.2021 року на загальну суму - 16 244 грн. 22коп, від 15.03.2021 року – на загальну суму 55 405 грн 00 коп, з магазину «Comfy» - на загальну суму 59 549 грн 99 коп, рахунок та оплата ТОВ «Філь» - металопластикові вироби на суму 11 204 грн 93 коп спільно нажитим майном подружжя та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки в спільному майні подружжя в сумі - 84 702грн 25коп.

10 листопада 2025 року адвокат Ульянов С.М. в інтересах ОСОБА_3 скерував до суду відзив на зустрічний позов.

По-перше, адвокат заперечує проти вимог про визнання гаражу особистою приватною власністю, оскільки ОСОБА_2 не надано допустимих та належних доказів, що гараж був подарований йому ОСОБА_7 , а саме нотаріально посвідченого договору дарування гаражу. ОСОБА_7 не була власником гаражу. Право власності на гараж як на об`єкт нерухомого майна ніколи не було зареєстровано за нею. Право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано під час шлюбу, а тому гараж є об`єктом спільної власності подружжя, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

По-друге, адвокат Ульянов С.М. заперечує проти оцінки майна, наданою ОСОБА_2 , вона значно занижена. Для проведення належної оцінки майна вважає за необхідне звернутись з клопотаннями про призначення судової автотоварознавчої експертизи та судової оціночно-будівельної експертизи.

По-третє, оскільки адвокат Ульянов С.М. вважає оцінки майна надані ОСОБА_2 значно занижені та не погоджується на запропоновану компенсацією вартості рухомого майна.

По-четверте, повністю заперечує щодо стягнення компенсації за 1/2 частку в спільному майні подружжя в сумі 84702, 25 грн. Надані ОСОБА_2 чеки жодним чином не підтверджують, що придбані будівельні матеріали були використані в інтересах сім`ї. Також чеки на придбання техніки жодним чином не підтверджують, що ця техніка була придбана саме для сім`ї і що вона залишилась у ОСОБА_5 .

Просить суд відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову.

14 листопада 2025 року представник відповідача за первісним позовом адвокат Мельнічеко А.М. скерувала до суду відповідь на відзив на зустрічний позов. Щодо заперечень проти визнання гаражу особистою власністю позивача за зустрічним позовом, Відповідач вказує про те, що Позивачем не надано допустимих доказів того, в який саме спосіб було набуто право власності Позивачем як членом ГБК прав на гараж. Посилається Відповідач на факт реєстрації права власності.

Адвокат Мельніченко А.М. не погоджується з даним, виходячи з наступного: державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Якщо сторона ставить під сумнів вартість спірного смайна, необхідним є призначення експертизи судом для визначення вартості спірного майна на час розгляду справи по суті. Дуже дивним є позиція Відповідача щодо заперечень стосовно придбаного майна в інтересах сім`ї та побутової техніки.

Адресою реєстрації у сторін є АДРЕСА_5 . Позивач за зустрічним позовом був прописаний за цією адресою з 21.04.2021 року. Просить суд оглянути паспорт

Відповідача за зустрічним позовом, адже сторона відповідача не віднайшла копію паспорта в додатках до жодної справи, що розглядається Соснівським судом.

Фактично з цього часу - з моменту реєстрації права проживання в квартирі - Позивач

за зустрічним позовом почав поліпшувати умови проживання своєї родини і купував все необхідне для ремонту, щоб привести житлові приміщення у придатний для проживання

стан. Відповідачу даний факт достеменно відомий, і заперечення даного факту Відповідач

нічим не спростовує. Іншого житла чи іншого місця проживання у сторін на той час не було, іншого майна Позивачем за зустрічним позовом не надано.

Тобто, враховуючи норми чинного ЦПК України - щодо змагальності сторін та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, вважають що Відповідач за зустрічним позовом не довела свої заперечення жодним письмовим доказом чи то іншим. На підставі вищенаведеного вважають мотиви, викладені у відзиві такими, що не спростовують доводів та вимог викладених у зустрічному позові.

В судове засідання учасники не з`явились, скерували заяви про розгляд справи в їх відсутність.

В ході розгляду справи адвокат Ульянов С.М. в інтересах ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відповіді на зустрічний позов.

В ході розгляду справи адвокат Мельніченко А.М. в інтересах ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відповіді на первісний позов. Зустрічний позов підтримала та просила задоволити з підстав, викладених у зустрічному позові.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, доходить таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

25 липня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29 жовтня 2025 року суд прийняв до розгляду зустрічний позов.

22 грудня 2025 року суд задоволив клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про призначення судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

15 травня 2026 року поновлено провадження у справі.

02 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21 вересня 2026 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст.244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішенняна 29.09.2026 року.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, застосовані норми права та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорювання права, за захистом якого мало місце звернення до суду

Судом встановлено, що гаражно-будівельний кооператив "Вулкан" утворений в порядку правонаступництво автовариства "Вулкан", зареєстрованого у виконавчому комітеті Соснівської районної ради м.Черкаси 15.11.1996р. № 861 ( п.1.1, 1.2 Статуту) ( а.с.74-84 т.1).

Технічний паспорт на гараж № НОМЕР_3 по вул. О. Дашковича, 62/1, кооператив "Вулкан" складений 14 січня 2009 року Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації (а.с.69-71 т.1)

24 жовтня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському районі міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області за актовим записом № 264. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.4,8 т.1).

12.12.2019р. ОСОБА_2 набув у власність транспортний засіб FORD FUSION, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на транспортний засіб ( а.с.15 т1.)

05.04.2020р. ОСОБА_7 звернулась до Голови ГБК "Вулкан" з заявою про виключення її із членів кооперативу та передання права на членство в кооперативі (гараж № НОМЕР_3 ) на правах дарування її сину ОСОБА_2 з 06.04.2020р. ( а.с.72 т.1)

05.04.2020р. ОСОБА_2 звернувся до Голови ГБК "Вулкан" з заявою про включення у члени кооперативу в зв`язку з отриманням права на членство в кооперативі на правах дарування від матері ОСОБА_7 ( а.с.73 т.1).

Відповідно до п.53 Статуту гаражно-будівельного кооперативу "Вулкан" власник гаража має право продажу або дарування його за погодженням з правлінням кооперативу і погашення наявної заборгованості перед кооперативом. (а.с.74-86 т.1)

Відповідно до довідки голови ГБК "Вулкан" член кооперативу ОСОБА_2 є власником гаража № НОМЕР_3 . Автотовариство створене рішенням Соснівської районної ради № 861 від 15.11.1995р. ОСОБА_9 внесок сплачений повністю, заборгованості по виплатах немає. ( а.с.74 т.1)

Відповідно до довідки Голови ГБК "Вулкан" від 01.07.2026р. інформації стосовно року будівництва гаража № НОМЕР_3 у ГБК "Вулкан" документація кооперативу не містить. ОСОБА_7 набула членства у ГБК "Вулкан" 21.10.2018р. внаслідок придбання гаража № НОМЕР_3 у ГБК "Вулкан" у попереднього власника ОСОБА_10 . В період з 29.08.2018р. по 05.04.2020р. ОСОБА_7 своєчасно сплачувала комунальні посмлуги та членські внески. 05.04.2020р. ОСОБА_7 звернулась з заявою про виключення її з кооперативу та передання членства на правах дарування її сину ОСОБА_2 . Також 05.04.2020р. ОСОБА_2 звернувся з заявою про включення його до членів коорепативу . Вказані заяви позитивно були розглянуті ГБК "Вулкан".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості щодо суб`єкта № 430821240 від 11.06.2025 ОСОБА_2 з 17 серпня 2020 року зареєстрований власником нежитлового приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами для реєстрації права власності : довідка б/н, видана 13.08.2020р. гаражно-будівельним кооперативом "Вулкан", довідка від 13.07.2020р. КП "ЧООБТІ", протокол № 1 загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Вулкан" від 07.03.2020р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №201477196, виданий 18.02.2020р. Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради. ( а.с.23 т.1).

20 квітня 2021р. місце проживання ОСОБА_3 було зареєстроване за адресою АДРЕСА_5 (власник ОСОБА_11 ) ( а.с.5 т.1).

В період з 21 квітня 2021р. до 17 червня 2025 року місце проживання ОСОБА_2 було зареєстроване за адресою АДРЕСА_5 ( а.с.7, 27 т.1).

Відповідно до платіжних документів у березні - серпні 2021 року ОСОБА_2 придбав меблі (кухня) вартістю 26800 грн., світильники 1756,50 + 314,52 + 1419 + 499 + 3195,90 + 951,90, сушку для білизни вартістю 1591,20 грн., сантехнічні обладнання вартістю 55 405,00 грн., духову шафу вартістю 7059,00 грн, варильню газову вартістю 5139,00 грн., витяжку вартістю 3525,00 грн., кріплення для телевізора вартісю 829,00 грн., міксер вартістю 5699,00 грн, гриль вартістю 8899,00 грн, пральну машину вартістю 24 499,00 грн, всього товарів домашнього вжитку загальною вартістю 147 582,02 грн, а також будівельні матеріали вартістю 21 822,03 грн. ( а.с. 90-100 т.1)

У червні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з підстав припинення шлюбних стосунків між сторонами.

14.07.2025р. ОСОБА_2 зареєстрований власником квартири за адресою АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації 26.06.1997р.( а.с.89 т.1)

Відповідно до акту опитування сусідів від 18.08.2025р., ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_4 разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.88 т.1).

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 03.11.2025р. у справі № 712/7968/25 розірваний шлюб між сторонами. Рішення суду вступило в законну силу 11.12.2025р.

Згідно із консультаційним висновком ФОП ОСОБА_6 ймовірна (вартість) сума грошей – сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитись сплатити покупець за FORD FUSION, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1388 куб.см. тип пального S, станом на 18.06.2025 складає 232 700 грн. (а.с.9-13 т.1)

Згідно із консультаційним висновком ФОП ОСОБА_6 ймовірна (вартість) об`єкта оцінки. А саме нежитлове приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , може становити: 611 000 грн. (а.с.17-21 т.1)

Відповідно до висновку про вартість рухомого майна ПП «ЕКСПЕРТ» станом на 28 серпня 2025 року вартість транспортного засобу FORD FUSION реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 151 300 грн. (а.с.40-44 т.1)

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна ПП «ЕКСПЕРТ» станом на 28 серпня 2025 року вартість нежитлового приміщення – гаражу, загальною площею 24,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 80 200 грн. ( а.с.45-49 т.1)

Відповідно до висновку оціночно-будівельної експертизи № КСЕ-19/124-26/713-ОБ від 08 травня 2026 року ринкова вартість гаражу № НОМЕР_3 в гаражно-будівельному кооперативі "Вулкан" по вул.Остафія Дашковича, 62/1 в м.Черкаси складає 588 000 грн. (експерт Паливода І.О. Черкаського НДЕКЦ МВС України, свідоцтво судового експерта № 17554, видане ЕКК МВС України 08.09.2020, підтверджено кваліфікацію судового експерта, рішення ЕКК МВС № 3475 від 18.12.2025р., стаж експернтої роботи з 2020 року). Експертом відзначено технічні характеристики гаражу: фундамент - бетонний, стіни - цегляні. Фактичні розміри 5,97 мХ3,41 м, висота 2,31 м.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № КСЕ-19/124-26/713 від 17 березня 2026 року дійсна ринкова вартість автомобіля FORD FUSION, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 становить 263 060,00 грн. ( експерт Науменко В.С. Черкаського НДЕКЦ МВС України, свідоцтво судового експерта № 16809, видане ЕКК МВС України 02.04.2019, рішенням ЕКК МВС № 2267 від 22.02.2021р. підвищено кваліфікацію, стаж експернтої роботи з 2019 року).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності( ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому ( ч.1 ст.718 ЦК України).

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. ( ч.2 ст.719 ЦК України).

Відповідно до ст.57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Положення частини п`ятої статті 71 СК України не вимагають обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2020 року в справі № 235/5146/16 (провадження № 61-37616св18).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 14.11.2024 № 727/1140/21 (61-14646св23) Судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, 17 січня 2024 року по справі №522/3999/23.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

На підставі частин першої та другої статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

У справі, що розглядається, спір виник з приводу поділу майна, набутого сторонами в період шлюбу.

З пояснень учасників справи та наданих ними доказів встановлено, що сторони вели спільне господарство з жовтня 2009 року (реєстрація шлюбу) до червня 2025 року (звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу з підстав припинення шлюбних стосунків).

Визначаючи майно спільною сумісною власністю подружжя, суд має встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й джерело набуття. Тобто, чи були вкладені спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя на його придбання.

Згідно із конструкцією презумпції спільності власності подружжя, вважається, що кожна річ, набута у шлюбі, є спільною власністю подружжя. Разом з тим, вказана презумпція може бути спростована одним із подружжя при доведеності, що на придбання майно не були вкладені спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Придбання у період шлюбу 12.12.2019р. ОСОБА_2 у власність транспортного засобу FORD FUSION, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , Д.Н.З. НОМЕР_2 відбулось за рахунок спільних кошти подружжя, що в судовому засіданні жодною із сторін не заперечувалось.

Відтак, вказаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя та при його поділі слід виходити з рівності часток співвласників.

Вартість спірного автомобіля суд визначає згідно із висновком автотоварознавчої експертизи № КСЕ-19/124-26/713 від 17 березня 2026 року в розмірі 263 060,00 грн.

Транспортний засіб є неподільною річчю та після припинення шлюбних стосунків залишився у володінні ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 як інший співвласник не заперечує проти отримання грошової компенсації в розмірі 1/2 вартості автомобіля, вказана компенсація має обчислюватись в розмірі 263 060,00/2 = 131 530 грн.

17 серпня 2020 року ОСОБА_2 набув у власність нежитлове приміщення «Гараж літ. Б-1», загальною площею 24,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 771/2302/18, «статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Пленум Верховного Суду України у пункті 8 Постанови від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльність гаражно-будівельних кооперативів» роз`яснив, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом. Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв`язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства.

Вказане підтверджено й судовою практико, зокрема Верховний Суд в рамках справи № 640/11441/15-ц, провадження № 61-3005 св 18 в постанові від 23 травня 2018 року вважає, що пайові внески в ГБК саме у вигляді грошових коштів є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і, враховуючи, що такі внески можуть бути трансформовані в неподільну річ, зокрема об`єкт права власності у вигляді гаражного боксу, то за кожним із подружжя слід визнати право власності на належну кожному з них частку в пайовому внеску в ГБК і залишити це майно у їх спільній власності.

Таким чином, вбачається, що пайові внески, спрямовані членом кооперативу на будівництво гаражу і передані до гаражно – будівельного кооперативу, в подальшому (після створення об`єкта нерухомості) трансформуються у право власності на гараж.

Наданими ОСОБА_2 доказами підтверджено, що на момент набуття ним права на членство у ГБК "Вулкан" та користування гаражем № НОМЕР_3 шляхом заміни на безоплатній основі попереднього члена - ОСОБА_7 , пайові внески за гараж були сплачені у повному обсязі.

Зокрема, довідкою голови ГБК "Вулкан" підтверджено, що будівництво гаража № НОМЕР_3 у автотоваристві "Вулкан", створеному рішенням Соснівської районної ради № 861 від 15.11.1996р., здійснювалось до набуття права членства ОСОБА_7 у 2018 році від іншої особи.

Вказаний факт також підтверджується даними технічного паспорту на гараж № НОМЕР_3 по вул. О. Дашковича, 62/1, кооператив "Вулкан", складеному 14 січня 2009 року Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації, а саме - за даними технічної інвентаризації вказаного гаражу у січні 2009 року зафіксовані його конструктивні елементи, які узгоджуються з технічними характеристиками, зафіксованими судовим експертом при проведенні оціночно-будівельної експертизи у 2026 році. Вказане свідчить, що будівництво вказаного гаражу дійсно фактично було завершено принаймі до 14 січні 2009 року, тобто до реєстрації шлюбу між сторонами 24 жовтня 2009 року.

Після набуття у квітні 2020 року права на членство у ГБК "Вулкан" та права користування гаражем № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 у серпні 2020 році зареєстрував право власності на вказаний гараж. В якості підстав вказаної реєстраційної дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначені: довідка б/н, видана 13.08.2020р. гаражно-будівельним кооперативом "Вулкан", довідка від 13.07.2020р. КП "ЧООБТІ", протокол № 1 загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Вулкан" від 07.03.2020р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №201477196, виданий 18.02.2020р. Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради.

Таким чином, наданими позивачем за зустрічним позовом доказами підтверджено, що сплата пайових внесків на будівництво гаражу № НОМЕР_3 ГБК "Вулкан" не здійснювалась за рахунок спільних коштів подружжя. Право на вказані пайові внески позивач за зустрічним позовом набув в порядку дарування від ОСОБА_7 і похідним від цього право на користування гаражем, що свідчить про відсутність підстав для віднесення гаража до спільного майна подружжя.

Доводи представник відповідача за зустрічним позовом про відсутність нотаріально посвідченого договору дарування між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти зустрічного позову, оскільки на час відчуження майнових прав на пайові внески та користування гаража в якості члена ГБК "Вулкан" гараж не був зареєстрований у встановленому законом порядку в якості об`єкта речового права на нерухоме майно.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом спростовано презумпцію спільності власності подружжя щодо гаража, зустрічні позовні вимоги про визнання права особистої приватної власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 підлягають до задоволення. Вказаний спосіб захисту відповідає ст. 392 ЦК України, так як між сторонами виник спір щодо належності гаражу до спільного майна подружжя.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги про сплату грошової компенсації, суд виходить з такого.

Відповідно до платіжних документів у березні - серпні 2021 року ОСОБА_2 придбав меблі, побутову техніку загальною вартістю 147 582,02 грн.

Вказані товари домашнього вжитку позивачем за зустрічним позовом придбані в період шлюбу та ведення спільного господарства, відтак за конструкцією презумпції спільності майна подружжя вважаються спільним майном подружжя. Відповідач за зустрічним позовом висловила заперечення проти зустрічних позовних вимог, отже на неї покладається тягар надання доказів на спростування презумпції належності до спільного майна подруджжя вказаних у зустрічному позові товарів домашнього вжитку.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Подавши свої докази, позивач за зустрічним позовом реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування. Досліджені в судовому засіданні надані позивачем за зустрічним позовом докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують підстави зустрічних вимог.

Відповідач за зустрічним позовом не надала будь-яких доказів на спростування вказаної презумпції та підтвердження своїх заперечень проти зустрічного позову у відповідній частині.

Суд також враховує, що вказані у зустрічному позові товари домашнього вжитку придбані у період спільного проживання та реєстрації обох сторін у квартирі за адресою АДРЕСА_5 (власник ОСОБА_11 ), де після припинення шлюбних стосунків на даний час проживає та зареєстрована ОСОБА_1 . Вказаними обставинами підтверджується, що придбані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї меблі та побутова техніка після припинення шлюбних стосунків залишились у володінні ОСОБА_1 . В ході судового розгляду остання не пропонувала передати ОСОБА_2 ці речі або їх частину для поділу спірного рухомого майна в натурі.

Оскільки ОСОБА_2 як інший співвласник не заперечує проти отримання грошової компенсації в розмірі 1/2 вартості товарів домашнього вжитку, вказана компенсація має обчислюватись в розмірі 147582,02/2 = 73 764,01 грн.

Вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_12 вартості ремонтних матеріалів суд відхиляє як необгрунтовані.

Відповідно до положень статті 156 ЖК Української РСР, який був чинним у 2021 році, повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Вказані грошові кошти за час спільного проживання подружжя були витрачені для ремонту та реконструкції житла, в якому сторони проживали сім`єю, з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї. Здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною квартири та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 12.05.2020року у справі № 243/5477/15-ц.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають до часткового задоволення.

Оскільки в судовому засіданні підтверджено об`єктивними переконливиим доказами, що джерелом набуття ОСОБА_2 у власність спірного гаража не були спільні кошти чи спільна праця подружжя, не підлягають до задоволення вимоги первісного позову про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за частину гаража, а зустрічні позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на гараж підлягають до задоволення.

Також підлягають до задоволення вимоги первісного позову про зобов`язання ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля в розмірі 131 530 грн. та вимоги зустрічного позову про зобов`язання ОСОБА_1 виплатити грошову компенсацію ОСОБА_2 за 1/2 частину вартості товарів домашнього вжитку в сумі 73 764,01 грн.

Враховуючи викладене, суд відповідно до ч.12 ст.265 ЦПК України проводить зустрічне зарахування вказаних сум та стягує різницю між ними на користь ОСОБА_1 в розмірі 57 766,00 грн. (131 530 - 73764,01).

Питання про судові витрати

Як передбачено ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються з аконом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за первісним позовом понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3 374,80 грн.(0,8*4218,50).

Ціна позову ОСОБА_1 складає 421 850 грн., з яких задоволено 131 530 грн., тобто 32%.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 19.05.1993р. ОСОБА_2 віднесений до категорії Б постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" громадяни, які належать до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія Б), повністю звільняються від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають до компенсації за рахунок бюджету в розмірі 3374,80*32%= 1 079,94 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Також позивачем за первісним позовом понесені судові витрати на оплату проведення судових експертиз в сумі 5883,24 грн та 7487,76 грн., всього в розмірі 13 371,00 грн. Вказані витрати підлягають компенсації за рахунок відповідача за зустрічним позовом в розмірі 13 371,00*32% = 4 278,72 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі клопотання представника позивача за зустірчним позовом на підставі до ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про судові витрати відповідача на правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку ст.246 ЦПК України.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ«Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4, 7, 10, 81, 141, 263-266, 352-354 ЦПК України, ст. 368, 392, 717-719 ЦК України, ст.ст. 57,60, 61, 63, 70, 71 СК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єкта особистим майном та стягнення компенсації вартості частки у спільному майні задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб FORD FUSION, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_3 площею 24,3 кв.м по вул. Остафія Дашковича, 62/1, кооператив "Вулкан".

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку в спільному майні подружжя 57 766,00 грн. та судові витрати в сумі 4 278,72 грн., всього стягнути 62 044,72 грн.

Оплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 079,94 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 ).

Дата складення повного тексту рішення 29 вересня 2026 року