Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №703/1186/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1186/26

2/703/1381/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Волосовського В.В.

за участю секретаря судових засідань Похітон Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

1. Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягали у винесенні постанов, вимог, накладенні штрафів та застосуванні заходів примусового виконання, що не передбачені виконавчим листом, виданим Смілянським міськрайонним судом Черкаської області від 12.01.2016 у справі № 703/4811/15-ц, та які виходять за межі повноважень, визначених законом.

2. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок державних асигнувань на свою користь моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, а також стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 гривень та витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 січня 2016 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області у цивільній справі № 703/4811/15-ц ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволено частково. Вказаним рішенням суду встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю — ОСОБА_3 . Суд, керуючись положеннями статей 141, 153, 158, 159 Сімейного кодексу України, визнав право батька — ОСОБА_2 — на участь у вихованні дитини та спілкування з нею, і водночас поклав на матір обов`язок не чинити перешкод у реалізації такого права.

Резолютивною частиною рішення суду прямо встановлено: 1) зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з сином; 2) конкретний, деталізований порядок побачень батька з дитиною. Зокрема після досягнення дитиною трирічного віку суд визначив, що зустрічі повинні відбуватись щосуботи з 10:00 до 16:00 за тимчасовим місцем проживання батька в квартирі АДРЕСА_1 , або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності матері, з обов`язковим урахуванням стану здоров`я дитини. Позивач наголошує, що вказаним рішенням суд не залишив сторонам права «вільного погодження» часу та місця зустрічей, а навпаки — встановив визначені межі та порядок, виконання яких має забезпечуватися в рамках виконавчого провадження виключно у спосіб, передбачений законом та виконавчим документом.

Зауважує, що зміст вказаного судового рішення зведено до двох ключових елементів: забезпечення права батька на спілкування з дитиною в обсязі, визначеному судом; та встановлення обов`язку матері саме утримуватись від перешкоджання. При цьому означене рішення суду не містить приписів, які б покладали на матір обов`язок «гарантувати» зустрічі, «примусово приводити дитину», «передавати дитину» або виконувати роль організатора побачення. Натомість, предмет виконання полягає у перевірці того, чи вчиняє боржник (матір) дії, які об`єктивно перешкоджають реалізації визначеного судом порядку побачень, і лише у разі встановлення саме винного невиконання — застосуванні передбачених законом заходів впливу.

На виконання зазначеного рішення суду органами державної виконавчої служби неодноразово відкривались та здійснювались виконавчі провадження, що охоплювали різні часові проміжки та супроводжувалися значною кількістю постанов, вимог, актів, викликів і штрафів.

На переконання позивача, державні виконавці фактично підмінили зміст судового рішення власним трактуванням і перейшли від виконання обов`язку «не чинити перешкод» до нав`язування позивачці обов`язку «забезпечувати» зустрічі у сенсі активних дій. Це призвело до системного винесення «вимог забезпечити зустріч», накладення штрафів за сам факт того, що зустріч не відбулась, застосування процедур, характерних для майнових стягнень, та до повторюваного адміністративного тиску без належного встановлення складу правопорушення, тобто без доведення, що невиконання сталося саме з вини позивачки і без поважних причин.

Первинно, ще у 2016 році, державним виконавцем Валовою Іриною Володимирівною 09.11.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Надалі, 22.12.2016 винесено постанову про його закриття із посиланням на п. 4 ст. 63 та п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, виконавче провадження було офіційно завершено, і будь-які подальші виконавчі дії могли здійснюватися лише після його належного відновлення або відкриття нового провадження у порядку, прямо передбаченому законом.

Водночас позивач вказує, що у 2021 році виконавчою службою здійснювалися дії, які вказують на порушення процедури. Зокрема 04.08.2021 винесено постанову про прийняття виконавчого документа та постанову про передачу, а 29.09.2021 направлено запит про доходи позивачки. При цьому за наявними у позивачки відомостями у цей період виконавчий лист мав перебувати у суді, а виконавче провадження не було належним чином відновлене. Лише 22.10.2021 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, що підтверджує факт попередніх дій поза межами належного процесуального статусу «чинного» виконавчого провадження.

30.10.2021 державним виконавцем складено акт, в якому зафіксовано, що побачення стягувача з дитиною не відбулося. При цьому в акті прямо відображено ту обставину, що дитина відмовилась від зустрічі з батьком. Зазначена обставина, на думку позивача, має вирішальне значення, оскільки відмова дитини, її психологічна реакція, стан здоров`я, емоційна втома та інші об`єктивні фактори можуть бути причиною, яка не залежить від волі матері і не може автоматично ототожнюватись із винним невиконанням рішення суду боржником. Однак навіть попри пряме зазначення цієї обставини, 19.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, а 29.11.2021 виконавча служба надала відповідь, у якій підставою штрафу знову визначено відмову дитини. Выдтак, на думку позивача, державний виконавець фактично застосував штраф як «санкцію за результат» (оскільки зустріч не відбулась), а не як санкцію за «винну поведінку боржника», хоча, на переконання позивача, саме така поведінка має бути доведена та належно зафіксована під час перевірки виконання рішення.

Позивач також зазначила, що у 2022 році державний виконавець масово виносив вимоги із формулюванням «забезпечити зустріч» — 02.02.2022, 15.02.2022, 22.02.2022, 01.06.2022, 24.06.2022, 08.08.2022, 18.08.2022, 30.08.2022, 19–22.09.2022, 14.10.2022, 24.10.2022, 29.10.2022, 09.11.2022, 14.11.2022 та інші. На думку позивача, такі вимоги по суті перекладають на позивачку активний обов`язок забезпечити факт зустрічі, хоча судове рішення покладає лише обов`язок не чинити перешкод. Тобто виконавець не обмежувався перевіркою того, чи не створює боржник перешкоди, а фактично змінив зміст рішення, підміняючи правову конструкцію «не чинити перешкод» на зовсім іншу — «забезпечити зустріч». Саме ця підміна, за твердженням позивача, є ключовим джерелом протиправності, оскільки державний виконавець не має повноважень змінювати зміст і характер зобов`язання, визначеного судом.

Паралельно виконавчою службою застосовувались інструменти, непритаманні виконанню рішень немайнового характеру. Так, 04.02.2022 та 29.07.2022 виносились виклики по сплаті «боргу», хоча рішення суду не передбачає грошового стягнення і не може формувати «борг» у класичному сенсі. Це, на думку позивача, свідчить не тільки про процесуальні порушення, а й про неправильне визначення предмета виконання, коли немайнове рішення фактично штучно переводиться у площину майнових механізмів впливу.

Надалі державним виконавцем накладались штрафи, зокрема 26.09.2022, 02.11.2022, 08.12.2022, при цьому окремі з них скасовувались керівником органу ДВС або в подальшому визнавались необґрунтованими рішеннями суду. Так, 10.11.2022 скасовано постанову про штраф від 02.11.2022; 05.08.2022 скасовано штраф від 19.11.2021; у 2023 році скасовано штрафи від 26.09.2022 та 08.12.2022. Неодноразове скасування штрафів, на думку позивача, не є «технічною формальністю», а підтверджує системну неправомірність обраного виконавцем підходу до виконання, недостатність мотивування, відсутність належно встановленого факту винного невиконання та неналежну перевірку причин, з яких зустрічі не відбувалися.

Окрім того вказує, що 30.11.2022 державним виконавцем Валовою І.В. здійснено зміну категорії стягнення, що є недопустимим з огляду на немайновий характер рішення суду. Додатково, 12.01.2023 винесено постанови про обмеження позивачки у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України. Такі обмеження є крайніми заходами, які закон допускає для окремих категорій виконання (насамперед аліментних/майнових), однак вважає, що вони не можуть застосовуватись як «типовий» інструмент для виконання рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, тим більше без належної процедури встановлення винного невиконання. У подальшому ці обмеження були скасовані, зокрема 13.12.2023 винесено постанову про скасування обмеження права керування, що, на думку позивача, підтверджує їх безпідставність.

У 2023–2024 роках було ініційовано та здійснювалось також виконавче провадження № 71162729. 27.02.2023 стягувач подав заяву про відкриття ВП, при цьому виконавчий лист перебував на руках у стягувача. 01.03.2023 винесено постанову про відкриття ВП, хоча за обставинами справи виконавчий документ мав бути переданий до суду і оформлений у належний спосіб. 02.03.2023 року, при немайновому характері рішення, державним виконавцем винесено виклик по сплаті «боргу», 22.03.2023 — постанову про зміну місця, 23.03.2023 та 07.04.2023 — вимоги «забезпечити зустріч». 12.05.2023 року накладено штраф, а 16.05.2023 року направлено запит про доходи. 12.06.2023 винесено виклик у зв`язку зі зміною місця зустрічі. 13.09.2023 штраф від 12.05.2023 було скасовано. 07.11.2023 державним виконавцем повторно винесено виклик, знову пов`язаний зі зміною місця зустрічі, що не передбачено рішенням суду та, на думку позивача, свідчить про фактичне втручання у спосіб виконання. 12.01.2023 – винесено постанову про обмеження права в керуванні, яка була скасовано ОСОБА_5 лише в грудні 2023 року. Позивач вказує, що такими діями державного виконавця було порушено не лише її права, а й права малолітньої дитини, обмеживши на тривалий час ОСОБА_4 2014 року народження, в матеріальних благах сім`ї.

У 2024 році в межах ВП № 71162729 знову виносились штрафи та вимоги. Зокрема 20.02.2024 накладено штраф, 29.02.2024 винесено вимогу «не чинити перешкод», 28.03.2024 знову накладено штраф. 16.05.2024 винесено вимогу пояснити, що саме перешкоджає виконанню рішення, а 11.06.2024 — вимогу надати підтвердження відвідування лікаря, що, на думку позивача, фактично перетворює виконавче провадження на збір конфіденційних пояснень та медичних підтверджень поза межами предмета виконання. 09.08.2024 накладено черговий штраф, який 05.11.2024 скасовано. 21.10.2024 винесено вимогу надати пояснення по актах, а також знову вимогу «забезпечити зустріч», що рішенням суду не передбачено. 14.11.2024 накладено штраф, однак 26.11.2024 скасовано штрафи від 20.02.2024 та 28.03.2024, що за твердженням позивача, підтверджує відсутність належних підстав для їх накладення.

Сукупність наведених обставин, на переконання позивачки, свідчить про системне порушення державним виконавцем вимог законності та меж виконавчого документа, що виразилося у: послідовному нав`язуванні позивачці обов`язку «забезпечити зустріч» замість виконання судового рішення в межах обов`язку «не чинити перешкод»; застосуванні процедур, характерних для майнових стягнень («борг», виклики по сплаті, запити про доходи), до рішення немайнового характеру; багаторазовому накладенні штрафів без належного встановлення факту винного невиконання та без належного мотивування, що підтверджується їх подальшим скасуванням; фактичних спробах змінити спосіб і порядок виконання рішення суду (зміни місця, зміна категорії стягнення, «зміна резолютивної частини»); непропорційному застосуванні обмежувальних заходів (керування/виїзд), які не відповідають природі такого виконавчого документа.

Унаслідок зазначених протиправних дій органу державної виконавчої служби порушуються права та законні інтереси позивачки, оскільки на неї покладаються додаткові обов`язки, не встановлені судом, створюється неправомірний юридичний тиск та стан правової невизначеності, коли позивачка фактично піддається санкціям не за винну поведінку, а за сам факт того, що зустріч не відбулась з причин, які можуть залежати від дитини, її стану здоров`я, психологічної реакції або інших обставин.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав, визнання протиправними дій і постанов державного виконавця та забезпечення виконання судового рішення виключно у межах та спосіб, визначених законом і виконавчим документом.

Вказує, також що державна виконавча служба неодноразово виносила постанови про накладення штрафів на неї, однак значна частина таких постанов у подальшому була скасована судами або самим органом державної виконавчої служби, на думку позивача свідчить про їх незаконність, необґрунтованість та винесення без належних правових підстав. Так, постановою державного виконавця від 19.11.2021 на позивачку було накладено штраф, який рішенням суду від 23.12.2021 було скасовано як незаконний. При цьому, незважаючи на обов`язковість судового рішення та необхідність його негайного виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець скасував власну постанову лише 05.08.2022, тобто майже через вісім місяців після її скасування судом. Увесь цей період зазначений штраф формально залишався чинним у виконавчому провадженні, що створювало для позивачки стан правової невизначеності, постійного ризику застосування додаткових заходів примусового виконання та неправомірного юридичного тиску. Аналогічна ситуація мала місце щодо постанови державного виконавця від 26.09.2022 про накладення штрафу, яка рішенням суду від 16.06.2023 була визнана протиправною та скасована, однак державний виконавець виніс постанову про її скасування лише 13.09.2023, тобто майже через три місяці після набрання законної сили судовим рішенням. Постановою від 02.11.2022 державним виконавцем також було накладено штраф, однак лише 10.11.2022 відповідною постановою керівника органу державної виконавчої служби цей штраф було скасовано, що свідчить про його очевидну безпідставність вже на момент винесення. Крім того, постановою державного виконавця від 08.12.2022 було накладено штраф, який рішенням суду від 28.07.2023 було скасовано як незаконний, проте постанову про його скасування у виконавчому провадженні винесено лише 13.09.2023. Аналогічно, постановою від 12.05.2023 було накладено штраф, який рішенням суду від 02.08.2023 було скасовано, а державним виконавцем відповідну постанову про його скасування винесено лише 13.09.2023, тобто більш ніж через місяць після судового рішення. У подальшому державний виконавець продовжив застосування штрафних санкцій. Так, постановою від 20.02.2024 було накладено штраф, який рішенням суду від 10.04.2024 було скасовано, однак постанова державного виконавця про його скасування винесена лише 26.11.2024, тобто через понад сім місяців після відповідного рішення суду. Аналогічно, постановою від 28.03.2024 було накладено штраф, який рішенням суду від 12.04.2024 було скасовано, однак державний виконавець скасував його лише 26.11.2024, тобто через більш ніж сім місяців. Постановою державного виконавця від 09.08.2024 також було накладено штраф, який рішенням суду від 05.09.2024 було скасовано, однак постанова про його скасування винесена лише 05.11.2024, тобто через два місяці після рішення суду. Останнім із зафіксованих випадків є постанова державного виконавця від 14.11.2024 про накладення штрафу, яка рішенням суду від 11.03.2025 була скасована як незаконна, однак станом на момент звернення до суду постанова державного виконавця про її скасування взагалі не винесена, що свідчить про повне ігнорування державним виконавцем обов`язковості судового рішення.

Вважає, що у більшості випадків державний виконавець не лише незаконно накладав штрафи, але й протягом тривалого часу не виконував рішення суду про їх скасування. Увесь цей період незаконні штрафи формально залишалися чинними у виконавчому провадженні, що створювало для позивачки стан постійного юридичного ризику, загрозу застосування нових санкцій, обмежень та заходів примусового виконання.

Вказує, що зазначені дії державного виконавця спричинили для неї тривалий стан морального напруження, психологічного тиску та постійного стресу, оскільки вона змушена була жити в умовах правової невизначеності, усвідомлюючи, що щодо неї формально діють незаконні штрафи, які можуть бути використані як підстава для застосування нових санкцій, обмежень або інших заходів впливу. Така ситуація об`єктивно створювала атмосферу постійного тиску з боку органу державної влади, підривала довіру до принципу законності та порушувала гарантоване Конституцією України право на правову визначеність і справедливе ставлення з боку органів державної влади.

Вказує, що внаслідок таких дій органу державної виконавчої служби, які виразились у неодноразовому незаконному накладенні штрафів, винесенні безпідставних постанов, застосуванні необґрунтованих вимог, а також умисному або безпідставному зволіканні з виконанням судових рішень про скасування штрафів, їй, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було заподіяно істотної моральної шкоди, яка проявилась у формі сильних душевних страждань, тривалого психологічного тиску, постійного емоційного напруження та глибокого внутрішнього переживання за власну правову безпеку, честь, гідність та стабільність свого життя.

Як стверджує позивач, незаконні дії державного виконавця носили не поодинокий, а системний характер, повторювались протягом тривалого періоду часу та супроводжувались постійною загрозою застосування нових санкцій, штрафів, обмежень у правах, а також можливістю застосування інших заходів примусового характеру. Незважаючи на те, що суди неодноразово визнавали відповідні постанови державного виконавця незаконними та скасовували їх, такі постанови тривалий час залишались формально чинними у виконавчому провадженні, що створювало для ОСОБА_1 стан постійної правової невизначеності, беззахисності перед органом державної влади та відчуття повної відсутності правових гарантій. Упродовж усього цього часу позивачка була змушена постійно перебувати у стані психологічної напруги, страху та тривоги, пов`язаних із можливістю повторного незаконного притягнення її до відповідальності, застосування штрафних санкцій, обмеження її прав, у тому числі права на вільне пересування, права користування власним майном та інших фундаментальних прав. Кожна нова постанова державного виконавця, кожен новий штраф, кожна нова вимога супроводжувались для ОСОБА_1 сильним емоційним потрясінням, відчуттям несправедливості, безсилля перед неправомірними діями державного органу та приниженням її людської гідності.

Вказані протиправні дії державного виконавця негативно вплинули на її психологічний стан, спричинили тривалі душевні переживання, безсоння, постійне нервове напруження, погіршення емоційного стану, відчуття страху, тривоги та приниження, а також порушили її нормальний спосіб життя, змусили позивачку витрачати значні моральні та психологічні ресурси на захист своїх прав, неодноразово звертатись до суду, готувати численні скарги, пояснення та інші документи, що додатково погіршувало її моральний стан та призвело до емоційного виснаження. Крім того, незаконні дії державного виконавця підірвали її ділову та особисту репутацію, створили негативний психологічний фон у повсякденному житті, викликали почуття постійного контролю, переслідування та несправедливого ставлення з боку державного органу, що несумісно із принципами правової держави, верховенства права та поваги до прав і свобод людини.

Заподіяну протиправними діями відповідача моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 200 000 гривень, та вважає, що така має бути відшкодована їй відповідачем на підставі вимог закону.

З урахуванням вищевикладених обставин, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву та, у разі подання позивачем відповіді на відзив, заперечень на відзив, а позивачу – право на подання відповіді на відзив, а також встановлено сторонам відповідні строки для подання до суду зазначених заяв по суті справи.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 20 травня 2026 року відповідачем через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, у якому викладено заперечення щодо заявлених позовних вимог. Представник Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. В поданому відзиві державним виконавцем Коваленком А.А. наведено перелік виконавчих дій проведених ним в період після 07 жовтня 2025 року. При цьому державний виконавець вказав, що кожного разу після побачення батька з дитиною, ОСОБА_1 надсилала до відділу повідомлення, в яких не виявлено факту порушення психологічного стану, спричиненого тривалими душевними переживаннями, безсонням, постійним нервовим напруженням, погіршенням емоційного стану, відчуття страху, тривоги та приниження. Жодного разу зауважень, претензій від ОСОБА_1 щодо погіршення морального та психологічного стану не надходило. Вважає, що в позові позивачем не наведено порушення для визнання протиправними дій державного виконавця відділу, а наведені в позові підстави для стягнення моральної шкоди, на переконання представника відповідача, не підтверджуються фактами про порушення психологічного стану, спричиненого тривалими душевними переживаннями, безсонням, постійного нервового напруження, погіршення емоційного стану, відчуття страху, тривоги та приниження. Щодо заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. представник відповідача заявив про необхідність застосування критерію розумності їх розміру, шляхом зменшення таких витрат.

25 травня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач стверджує, що державний виконавець Коваленко А.А. в своєму відзиві оперує даними виконавчого провадження № 77551579, яке було відкрите за заявою стягувача 19.03.2025 та по теперішній час перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби м.Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України. Відзив та додатки до нього не містять інформації та матеріалів, що спростовують суть позовної заяви оскільки жодним чином не стосуються періоду часу з 2016 року по березень 2025 року, коли були відкриті та діяли виконавчі провадження за № 52894338 та 71162729 виконавцем за якими була державний виконавець Валова Ірина Володимирівна. Відтак вважає, що відзив поданий державним виконавцем Коваленко А.А. є формально поданим документом, що не відноситься до суті справи та написаний без попереднього ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї. За вказаних обставин, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Правом для надання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак звернулася до суду із заявою згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просила справу розглядати без її участі. Окрім того просила приєднати до матеріалів справи медичний консультативний висновок спеціаліста, відповідно до якого лікар невролог надав їй рекомендацію на прийом заспокійливих рецептурних ліків. Вказала, що курс заспокійливих медичних препаратів вона приймає щомісяця, оскільки не може самостійно впоратись із хвилюваннями, спричиненими юридичними питаннями по вищевказаному виконавчому провадженню.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі та у задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених ним у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу положень ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у цивільній справі № 703/4811/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 прізвище змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.189) не чинити перешкод батьку ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено такий порядок зустрічей батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : до досягнення дитиною віку 3 років з 15 до 18 години в її присутності кожну непарну (першу, третю, п`яту за наявності такої у відповідному місяці) суботу за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , а кожну парну суботу за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 , в цьому місті; після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності матері ОСОБА_3 . Ці зустрічі визначено проводити з урахуванням стану здоров`я дитини (а.с.12-13). Означене рішення суду постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2016 року залишено без змін. Відтак набрало законної сили 23 березня 2016 року.

Вищевказані обставини в контексті положень частини п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Матеріалами справи підтверджується, що в період часу з 2016 року по березень 2025 року на виконання вказаного рішення суду були відкриті та діяли виконавчі провадження за № 52894338 та 71162729. На даний час на виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження № 77551579. Таким чином, на виконання зазначеного рішення суду органами державної виконавчої служби неодноразово відкривались та здійснювались виконавчі провадження, що охоплювали різні часові проміжки та супроводжувалися значною кількістю постанов, вимог, актів, викликів боржника ОСОБА_1 , зокрема і постанов про накладення штрафів на боржника в рамках вказаних виконавчих проваджень.

Так, 04.08.2021 року державним виконавцем Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валовою І.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 52894338 відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року (а.с.44).

Цього ж дня, 04.08.2021 року державним виконавцем Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валовою І.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 52894338 відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року (а.с.45).

22.10.2021 року державним виконавцем Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валовою І.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 52894338 відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року (а.с.77).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі № 580/10487/21 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 19.11.2021 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 в сумі 1700,00 грн. у ВП № 52894338 (а.с.78-79, 178-179).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх біля центрального входу до Смілянського міського парку культури та відпочинку за адресою АДРЕСА_3 о 10 год. 04.06.2022 року (а.с.40).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх біля центрального входу до Смілянського міського парку культури та відпочинку за адресою АДРЕСА_3 о 10 год. 25.06.2022 року (а.с.80).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 19.11.2021 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. (а.с.68).

Згідно викликів державного виконавця боржника ОСОБА_10 в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року було зобов`язано з`явитись до державного виконавця на 04.02.2022 року, на 01.08.2022 року (а.с.42,86).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 02.11.2022 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 3400,00 грн. (а.с.41).

Постановою заступника начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шаблистої С.І. від 04.02.2022 року скасовано вимогу державного виконавця від 02.02.2022 року №1672 в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року (а.с.43).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 05.08.2022 року на виконання рішення Черкаського мокружного адміністративного суду скасовано постанову про накладення штрафу від 19.11.2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 (а.с.46).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року боржника ОСОБА_3 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 год. за місцем проживання ОСОБА_2 або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без участі ОСОБА_3 , а саме 05.02.2022 року (а.с.75,76).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх біля центрального входу до Смілянського міського парку культури та відпочинку за адресою АДРЕСА_3 , - 19.02.2022 року (а.с.61).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх біля центрального входу до Смілянського міського парку культури та відпочинку за адресою АДРЕСА_3 о 10 год. 26.02.2022 року (а.с.76).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх біля центрального входу до Смілянського міського парку культури та відпочинку за адресою АДРЕСА_3 о 10 год. 04.06.2022 року (а.с.40).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 06.08.2022 року (а.с.90).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 13.08.2022 року (а.с.47).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 20.08.2022 року (а.с.65,68).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 24.09.2022 року (а.с.70,72).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. щосуботи (а.с.66,69).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 01.10.2022 року (а.с.82).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 28.10.2022 року (а.с.81).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 22.10.2022 року (а.с.59).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , щосуботи о 10 год. 26.11.2022 року, 03.12.2022 року, 10.12.2022 року, 17.12.2022 року та 24.12.2022 року (а.с.60).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 26.09.2022 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. (а.с.83).

Постановою начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шаблистої С.І. від 10.11.2022 року скасовано постанову про накладення штрафу від 02.11.2022 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року (а.с.52).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 08.12.2022 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 3400,00 грн. (а.с.48).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року відкритого на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на спортивному майданчику школи, де навчається син ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 о 10 год. 12.11.2022 року (а.с.50).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 12.01.2023 року встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до виконання у повному обсязі виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 12.01.2016 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року (а.с.55).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 13.12.2023 року скасовано тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, накладене постановою державного виконавця від 12.01.2023 року в рамках виконавчого провадження № 52894338 від 09.11.2016 року (а.с.58).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 10.02.2023 року закінчено виконавче провадження № 52894338 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.51).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року у справі № 580/4630/22 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 26.09.2022 року № 52894338 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 1700,00 грн. (а.с.62-64).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі № 580/635/23 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 08.12.2022 року № 52894338 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 3400,00 грн. (а.с.84-85).

Постановою заступника начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шаблистої С.І. від 13.09.2023 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року скасовано постанову про накладення штрафу від 08.12.2022 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.56).

Постановою заступника начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шаблистої С.І. від 13.09.2023 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року скасовано постанову про накладення штрафу від 26.09.2022 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.57).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 01.03.2023 року відкрито виконавче провадження № 71162729 на виконання виконавчого листа №703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.17).

Згідно викликів державного виконавця боржника Шеремет А.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року було зобов`язано з`явитись до державного виконавця на 20.03.2023 року, на 08.06.2024 року, на 26.06.2023 року, на 10.11.2023 (а.с.18,22,27,155).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на території дитячого майданчика за адресою: АДРЕСА_5 , без присутності матері о 10 год. 01.04.2023 року (а.с.36).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх на території дитячого майданчика за адресою: АДРЕСА_5 , без присутності матері о 10 год. 08.04.2023 року (а.с.154).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 12.05.2023 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. (а.с.26).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі № 580/5675/23 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 12.05.2023 року у ВП № 71162729 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.149-150).

Постановою заступника начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шаблистої С.І. від 13.09.2023 року скасовано постанову про накладення штрафу від 12.05.2023 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.28).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 20.02.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. (а.с.33).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 28.03.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 3400,00 грн. (а.с.190).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року у справі № 580/2986/24 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 20.02.2024 року у ВП № 71162729 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.160-162).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року у справі № 580/3485/24 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 28.03.2024 року № 71162729 про накладення штрафу в сумі 3400,00 грн. (а.с.23-25).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 09.08.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. (а.с.157).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 року у справі № 580/8313/24 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 09.08.2024 року № 71162729 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.19-20).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 надати пояснення та повідомити державного виконавця про причини невиконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц, згідно акту державного виконавця від 19.10.2024 року.

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, та забезпечити зустріч останніх у порядку визначеному рішенням суду №703/4811/15-ц, за місцем проживання ОСОБА_2 без присутності матері, а саме 26.10.2024 року (а.с.34).

Постановою начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняка В.А від 05.11.2024 року скасовано постанову про накладення штрафу від 09.08.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.153).

Постановою начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняка В.А від 26.11.2024 року скасовано постанову про накладення штрафу від 20.02.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.37).

Постановою начальника Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняка В.А від 26.11.2024 року скасовано постанову про накладення штрафу від 28.03.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року (а.с.38).

Вимогою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, згідно визначеного порядку Смілянським міськрайонним судом, а саме щосуботи з 10 до 16 за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_6 (а.с.39).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 14.11.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. (а.с.29-30).

Згідно вимоги державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року боржника ОСОБА_1 зобов`язано надати пояснення та повідомити державного виконавця про причини невиконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц, а саме про наявність обставин, що перешкоджають побаченню ОСОБА_2 з сином за місцем, вказаним у виконавчому документі (згідно актів державного виконавця від 06.04.2024, 13.03.2024, 20.04.2024) (а.с.31).

Постановою державного виконавця Смілянського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 16.12.2024 року в рамках виконавчого провадження № 71162729 від 01.03.2023 року виконавчий лист № 703/4811/15-ц, виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2016 року повернуто стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно заяви останнього про повернення виконавчого документу (а.с.32).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 року у справі № 580/11661/24 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 14.11.2024 року про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. у виконавчому провадженні № 71162729 (а.с.165-167, 194-196).

В обґрунтування вимог позову зазначено, що внаслідок системних, тривалих та протиправних дій органу державної виконавчої служби, які виразились у неодноразовому незаконному накладенні штрафів, винесенні безпідставних постанов, застосуванні необґрунтованих вимог, а також умисному або безпідставному зволіканні з виконанням судових рішень про скасування, позивачу було заподіяно позивачу моральної шкоди.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов в частині вимог щодо визнання протиправними дій державного виконавця Відділу ДВС у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягали у винесенні постанов, вимог, накладенні штрафів та застосуванні заходів примусового виконання, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, фактично оскаржує дії та рішення посадових осіб відповідача в ході проведення виконавчих дій, що призвело, на думку позивача, до заподіяння їй істотної моральної шкоди, яка проявилась у формі сильних душевних страждань, тривалого психологічного тиску, постійного емоційного напруження та глибокого внутрішнього переживання, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку законом передбачає інший порядок, а саме: оскарження стягувачем/боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій державного виконавця Відділу ДВС у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягали у винесенні постанов, вимог, накладенні штрафів та застосуванні заходів примусового виконання, слід відмовити.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі № 580/10487/21 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 19.11.2021 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 в сумі 1700,00 грн. у ВП № 52894338 (а.с.78-79, 178-179).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року у справі № 580/4630/22 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 26.09.2022 року № 52894338 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 1700,00 грн. (а.с.62-64).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі № 580/635/23 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 08.12.2022 року № 52894338 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 3400,00 грн. (а.с.84-85).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі № 580/5675/23 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 12.05.2023 року у ВП № 71162729 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.149-150).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року у справі № 580/2986/24 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 20.02.2024 року у ВП № 71162729 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.160-162).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року у справі № 580/3485/24 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 28.03.2024 року № 71162729 про накладення штрафу в сумі 3400,00 грн. (а.с.23-25).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 року у справі № 580/8313/24 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 09.08.2024 року № 71162729 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.19-20).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 року у справі № 580/11661/24 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Валової І.В. від 14.11.2024 року про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. у виконавчому провадженні № 71162729 (а.с.165-167, 194-196).

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту другого статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з Прав Людини у пункті 40 рішення по справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 р. зазначає, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Стосовно обов`язковості судових рішень зазначено також у пілотному рішенні ЄСПЛ у справі Юрій Михайлович Іванов проти України від 15.10.2009 р.

Так, підставою для відшкодування моральної шкоди позивач зазначає протиправність дій органу державної виконавчої служби, які виразились у неодноразовому незаконному накладенні штрафів, яка була встановлена рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.

У той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 виклала висновок про те, що застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним сідом Черкаської області щодо накладення штрафів на позивача (боржника у вказаному виконавчому провадженні – ОСОБА_1 ) були неодноразово визнані протиправними та скасовані рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі № 580/10487/21, від 16.06.2023 року у справі № 580/4630/22, від 28.07.2023 року у справі № 580/635/23, від 02.08.2023 року у справі № 580/5675/23, від 10.04.2024 року у справі № 580/2986/24, від 12.04.2024 року у справі № 580/3485/24, від 05.09.2024 року у справі № 580/8313/24, а також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 року у справі № 580/11661/24.

Позивач стверджує, що вищевказаними протиправними діями органу державної виконавчої служби, які виразились у неодноразовому незаконному накладенні штрафів, їй була завдана моральна шкода, яка, відповідно до викладених у позовній заяві підстав позову, полягає у сильних душевних стражданнях, тривалому психологічному тиску, постійному емоційному напруженні та глибокому внутрішньому переживанні за власну правову безпеку, честь, гідність та стабільність свого життя. Вказує, що такі дії державного виконавця носили не поодинокий, а системний характер, повторювались протягом тривалого періоду часу та супроводжувались постійною загрозою застосування нових санкцій, штрафів, обмежень у правах, а також можливістю застосування інших заходів примусового характеру, що створювало для ОСОБА_1 стан постійної правової невизначеності, беззахисності перед органом державної влади та відчуття повної відсутності правових гарантій. Упродовж усього цього часу позивачка була змушена постійно перебувати у стані психологічної напруги, страху та тривоги, пов`язаних із можливістю повторного незаконного притягнення її до відповідальності, застосування штрафних санкцій, обмеження її прав, у тому числі права на вільне пересування, права користування власним майном та інших фундаментальних прав. Кожна нова постанова державного виконавця, кожен новий штраф, кожна нова вимога супроводжувались для ОСОБА_1 сильним емоційним потрясінням, відчуттям несправедливості, безсилля перед неправомірними діями державного органу та приниженням її людської гідності. Стверджує, що особливо тяжкими для позивачки були обставини, коли навіть після ухвалення судових рішень про скасування незаконних штрафів державний виконавець протягом тривалого часу - від кількох місяців до майже року - не виконувала відповідні судові рішення, залишаючи незаконні постанови формально чинними. Це створювало постійне відчуття правової нестабільності, невпевненості у завтрашньому дні, підривало її довіру до державних інституцій, викликало почуття безпорадності та глибокого морального виснаження.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приходить до висновку про те, що докази, які подані позивачем ОСОБА_1 у їх сукупності, підтверджують виключно протиправну дій відповідача щодо накладення штрафів на позивача, при цьому така протиправність дій відповідача була встановлена рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі № 580/10487/21, від 16.06.2023 року у справі № 580/4630/22, від 28.07.2023 року у справі № 580/635/23, від 02.08.2023 року у справі № 580/5675/23, від 10.04.2024 року у справі № 580/2986/24, від 12.04.2024 року у справі № 580/3485/24, від 05.09.2024 року у справі № 580/8313/24, а також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 року у справі № 580/11661/24, внаслідок чого додатковому доказуванню, у межах судового розгляду даної справи, з урахування складу сторін, не потребує.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 доведена протиправність дій відповідача, що полягала у протиправному накладенні на позивача штрафів в межах виконавчого провадження, та така бездіяльність відповідача безумовно викликала у позивача негативні емоції, психологічне напруження, розчарування та необхідність вжиття ним заходів для відновлення його порушеного права, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 вищевказаними діями відповідача була завдана моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд приймає до уваги, що навіть після ухвалення судових рішень про скасування штрафів державний виконавець протягом тривалого часу не виконував відповідні судові рішення, залишаючи незаконні постанови формально чинними.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

За приписами ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За вказаних обставин, керуючись принципом розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача, у сумі 16 000 гривень 00 копійок, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог майнового характеру в розмірі 160 грн. 00 коп. (16000,00 х 2000,00 / 200000,00 = 160,00).

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач зазначала, що вона понесла у зв`язку із пред`явленням даного позову судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які просить стягнути з відповідача.

Отже, вимога щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До суду позивач надала копію договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 04112501 від 04.11.2025 року; додаткову угоду від 05.11.2025 до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 04112501 від 04.11.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 02.03.2023 року до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 04112501 від 04.11.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» надало, а клієнт – ОСОБА_1 , прийняла правову допомогу під час підготовки та направлення даного позову, вартість наданих послуг виконавця відповідно до договору складає 10000 грн. (а.с.9-11).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин та враховуючи, що відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд вважає, що зазначені позивачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 5000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 133-141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними рішеннями державного виконавця в сумі 16000 грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 160 грн. 00 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього – 21160 (двадцять одну тисячу сто шістдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: відділ державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Житомирська, буд.6, код ЄДРПОУ 36091333.

Головуючий: В. В. Волосовський