Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №703/5546/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5546/26

2-а/703/68/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

В інтересах позивача ОСОБА_1 , його представник – адвокат Лук`яненко Г.О. звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ЧеркаськогоРТЦК та СПпро скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 дізнався про існування зазначеної постанови після отримання в мобільному застосунку «monobank» повідомлення про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 81747162 та сплати стягнутої суми в розмірі 37 719,05 грн. Цього ж дня його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав копію оскаржуваної постанови.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за непроходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Сторона позивача зазначає, що копію постанови та протокол про адміністративне правопорушення позивач не отримував, про розгляд справи не повідомлявся, а тому не мав можливості своєчасно її оскаржити.

На обґрунтування незаконності постанови позивач посилається на те, що 10 січня 2024 року ОСОБА_1 , у встановленому законодавством України порядку, пройшов військово-лікарську комісію. Лікарська комісія (ВЛК) ніколи не виносила відносно позивача рішення із встановленням статусу «обмежено придатний», про що свідчать дані із за стосунку «Резерв+» де містяться дані – «придатний».

Також 20 квітня 2026 року позивач оновлював дані через за стосунок «Резерв+».

Окрім цього позивач зареєстрований за вказаною в позові адресою, проте його дійсне місце проживання за іншою адресою: АДРЕСА_1 ., що достеменно було відомо відповідачеві з 20 квітня 2026 року (дата уточнення даних), як і електронна пошта Позивача; дані про правопорушення відсутні про що свідчать дані із за стосунку «Резерв +» та підтверджується витягами від 23.04.2026 р із застосунку.

Також позивач посилається на відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 квітня 2026 року № 98/2559, відповідно до якої протягом 2025 року та станом на 23 квітня 2026 року протоколи і постанови про адміністративні правопорушення щодо нього не складалися.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення ним адміністративного правопорушення, не встановлено його вини та порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, позивач зазначає, що пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» стосується осіб, які були визнані обмежено придатними до військової служби, тоді як він до такої категорії осіб не належав.

Також позивач вважає, що строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив, оскільки обов`язок пройти повторний медичний огляд мав бути виконаний до 05 червня 2025 року, тоді як оскаржувану постанову винесено 04 травня 2026 року.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову № R516800 від 04 травня 2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію вищезазначеної ухвали було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26 серпня 2026 року, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала була вручена 28 серпня 2026 року.

Своїм правом на подання відзиву на позов, надання доказів відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 не скористався, заяв чи клопотань суду не направляв.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

04 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковником Олександром НЕКОЗ було винесено постанову № R516800 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній порушив вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року.

Окрім цього, в постанові зазначено, що дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності: 02.05.2026. Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Частиною першою статті 210 -1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою статті 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, з оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності визначено невиконання вимог пункту 2 розділу II Закону України № 3621-IX від 21 березня 2024 року.

Вказаною нормою встановлено обов`язок громадян України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Отже, зазначений обов`язок поширюється саме на осіб, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби.

Водночас із наданих суду доказів, а саме: відомостей з військово-облікового документу «Резерв +» убачається, що позивач 10 січня 2024 року пройшов військово-лікарську комісію, а у військово-облікових відомостях зазначено його придатність до військової служби. Будь яких об`єктивних доказів того, що позивач до набрання чинності Законом № 3621-IX був визнаний обмежено придатним до військової служби, відповідачем суду не надано.

Також судом не встановлено, що позивач відноситься саме до зазначеної категорії осіб. Згідно даних військово - облікових документів, позначка «обмежено придатний до військової служби» відсутня.

Таким чином, суд не встановив належних доказів того, що на позивача поширювався обов`язок щодо повторного медичного огляду, передбачений пунктом 2 розділу II Закону № 3621-IX, оскільки позивач не є суб`єктом порушення зазначених вимог.

Аналогічна право позиція, викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі 703/3195/26.

Крім того, суд враховує, що 20 квітня 2026 року позивач уточнив свої військово-облікові дані через застосунок «Резерв+», зазначивши фактичне місце проживання за межами України та електронну адресу. При цьому, за твердженням позивача, у період, що передував винесенню оскаржуваної постанови, повісток для проходження медичного огляду він не отримував.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів вручення позивачу повістки, направлення його на військово-лікарську комісію, факту відмови від проходження медичного огляду чи інших обставин, які б безпосередньо підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення.

Суд також бере до уваги відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 квітня 2026 року № 98/2559, згідно з якою протягом 2025 року та станом на 23 квітня 2026 року протоколи і постанови про адміністративні правопорушення щодо позивача не складалися.

Посилання в оскаржуваній постанові на те, що позивач самостійно подав заяву про неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, саме по собі не підтверджує наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП така заява є підставою для розгляду справи за відсутності особи, однак не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку встановити обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, та перевірити наявність складу адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову не завершився, на медичний огляд не направляються, за винятком визначених цим пунктом випадків, зокрема осіб, які були визнані обмежено придатними та не пройшли повторний медичний огляд.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 23 квітня 2026 року позивач мав відстрочку від призову, строк дії якої на момент винесення постанови № R516800 від 04.05.2026 не завершився, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» з відміткою: «відстрочка до 01.08.2026».

Таким чином, відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для направлення позивача на повторний медичний огляд саме на підставі пункту 2 розділу II Закону № 3621-IX, а також не доведено факту його відмови від проходження такого огляду.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема,Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Це означає, що ця норма Закону встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд також враховує положення частини дев`ятої статті 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому обов`язок осіб, які були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд відповідно до пункту 2 розділу II Закону № 3621-IX мав бути виконаний до 05 червня 2025 року. Відтак, навіть за умови поширення зазначеного обов`язку на позивача, обставини його невиконання не могли бути покладені в основу постанови, винесеної 04 травня 2026 року, без дотримання строків, встановлених статтею 38 КУпАП.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

За таких обставин оскаржувана постанова № R516800 від 04 травня 2026 року є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

При цьому встановленої судом відсутності події та складу адміністративного правопорушення достатньо для вирішення справи, у зв`язку з чим інші доводи позивача щодо порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності суд окремо не оцінює.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині скасування постанови та закриття провадження у справі підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При цьому відповідно до частини п`ятої цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а також значенням справи для сторони.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги. Розмір гонорару визначається договором про надання правової допомоги з урахуванням, зокрема, складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, а також інших істотних обставин.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2022 року у справі № 727/4597/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. На підтвердження таких витрат подаються, зокрема, договір про надання правової допомоги, документи щодо вартості наданих послуг та їх оплати.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також виходить із того, що відшкодуванню підлягають витрати, які є фактичними, неминучими та мають обґрунтований розмір (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України»).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги від 17 серпня 2026 року, акт надання послуг (виконаних робіт) від 18 серпня 2026 року та детальний опис виконаних робіт від 18 серпня 2026 року.

Оцінивши надані докази, з урахуванням характеру та складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, часу, необхідного для її виконання, та значення справи для позивача, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом цієї справи та співмірними з обсягом наданих послуг.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

З огляду на задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Враховуючи наведене та положення частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. також підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 247, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову №R516800 від 04 травня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 96 (дев`яносто шість) коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (семи тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Головуючий: Ю. В. Крива