Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №632/1529/24 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1529/24

провадження № 1-кп/632/53/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

обвинувачений – ОСОБА_14 ,

захисник – ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024221120000224 від 20 травня 2024 року та № 42024052210001677 від 14 травня 2024 року щодо ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайський Харківської області, громадянина України, який має вищу освіту, перебував з 2023 року на посаді заступника командира бойової машини-навідник-оператор першого механізованого відділення першого механізованого взводу пятої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «молодший сержант», розлучений, має на утримані малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 89 КК України судимість погашена, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 5 статті 407, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_14 вчинив незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами без передбаченого законом дозволу; нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту; за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_14 12 серпня 2022 року призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22 січня 2023 року № 22 військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_14 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця третього механізованого відділення другого механізованого взводу п`ятої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .У подальшому переміщено на посаду заступника командира бойової машини-навідник-оператор першого механізованого відділення першого механізованого взводу п`ятої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Так, на початку лютого 2023 року (більш точна дата та час не встановлені), обвинувачений ОСОБА_14 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на відкритій місцевості поблизу села Верхньокам`янське Бахмутського району Донецької області, в одному з окопів, який раніше займали військовослужбовці російської федерації, виявив автомат моделі «АК-74» калібру 5,45 мм, а також три магазини до зброї системи Калашникова, споряджені 84 патронами калібру 5,45?39 мм, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою незаконного придбання та подальшого зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в порушення положень «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, обвинувачений ОСОБА_14 піднявши автомат моделі «АК-74» калібру 5,45 мм разом із трьома магазинами до зброї системи Калашникова, спорядженими 84 патронами калібру 5,45?39 мм, 06 грудня 2023 року перемістив зазначені вогнепальну зброю та бойові припаси за місцем свого проживання та реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 , та в подальшому зберігав у квартирі за місцем проживання, тим самим здійснивши незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

27 червня 2024 року в період часу з 16 год. 10 хв. до 18 год. 25 хв. за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 у квартирі АДРЕСА_3 проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено вогнепальну зброю-автомат моделі «АК-74» калібру 5,45 мм разом з трьома магазинами до зброї системи Калашникова, спорядженими 84 патронами калібру 5,45?39 мм, які останній незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України – незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Також, молодший сержант – обвинувачений ОСОБА_14 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді заступника командира бойової машини – навідника-оператора першого механізованого відділення першого механізованого взводу п`ятої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , порушуючи вимоги статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положення Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, через небажання переносити труднощі військової служби, внаслідок особистої недисциплінованості та несумлінного ставлення до виконання обов`язків військової служби, без дозволу командирів і начальників, без належного оформлення відпустки чи відрядження та без поважних причин 28 грудня 2023 року (час невстановлений) не з`явився вчасно на місце служби – до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_4 , де повинен був перебувати та виконувати обов`язки військової служби. Надалі, обвинувачений ОСОБА_14 без дозволу командирів і начальників, до місця служби не прибув та був відсутній без поважних причин понад три доби, ухиляючись від виконання обов`язків військової служби, та перебував поза місцем служби, проводячи час на власний розсуд до 25 квітня 2026 року включно, в умовах воєнного стану, не пов`язуючи своє перебування поза місцем служби з виконанням обов`язків військової служби.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України – нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_14 , 25 червня 2024 року близько 09 год. 00 хв. перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У цей час, достовірно знаючи, що «PVP» є психотропною речовиною, у нього виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, для власного вживання.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, обвинувачений ОСОБА_14 , діючи умисно, цього дня без відриву у часі через мобільний додаток «Telegram», у невстановленої особи замовив вищевказану психотропну речовину. Після чого, за допомогою Всесвітньої мережі Інтернет, на зазначений невстановленою особою рахунок, перерахував через платіжну систему «GlobalMoney» грошові кошти у сумі 565 гривень 00 копійок. У подальшому, обвинувачений ОСОБА_14 від невстановленої особи, отримав повідомлення у мобільному додатку «Telegram» з локацією місця знаходження «закладки» з психотропною речовиною – «PVP», обіг якої заборонено.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини «PVP» без мети збуту, обвинувачений ОСОБА_14 25 червня 2024 року близько 14 год. 00 хв. (точний час не встановлено) прибув до місця знаходження «закладки», локацію якого йому надіслала через мобільний додаток «Telegram» невстановлена особа. Підійшовши до гаражів, розташованих поблизу території Первомайського професійного ліцею за адресою: Харківська область, Лозівський район, місто Златопіль (раніше – місто Первомайський), вулиця Світанкова, будинок 4а, обвинувачений ОСОБА_14 підняв із землі поблизу дерева полімерний пакунок із сипучою речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину «PVP», обіг якої заборонено. Зазначений пакунок обвинувачений ОСОБА_14 поклав до належної йому сумки та приніс до квартири за місцем свого проживання зазначеного вище, де поклав його до ліжка в одній із кімнат, почавши незаконно зберігати психотропну речовину для особистого вживання, без мети збуту, до моменту її виявлення та вилучення працівниками поліції.

27 червня 2024 року в період часу з 16 год. 10 хв. до 18 год. 25 хв. за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 у квартирі АДРЕСА_3 проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено полімерний пакунок з сипучою речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», обіг якої заборонено (список № 2, таблиця № I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770), маса якої в перерахунку на масу речовини становить 0,5371 г, яку обвинувачений ОСОБА_14 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК України – незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.

Крім того, 03 квітня 2025 року у вечірній час (точний час не встановлено) обвинувачений ОСОБА_14 перебував за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 , де вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Через деякий час ОСОБА_17 пішов спати до кімнати, поклавши належний йому мобільний телефон марки «Motorola» моделі «G24» поруч із ліжком. У цей час у обвинуваченого ОСОБА_14 виник умисел на таємне викрадення чужого майна – мобільного телефону, належного ОСОБА_17 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, введеного в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, який діє дотепер, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки ОСОБА_17 спить, а ОСОБА_18 перебуває на кухні, обвинувачений ОСОБА_14 зайшов до кімнати, де спав ОСОБА_17 , та таємно викрав мобільний телефон марки «Motorola» моделі «G24» вартістю 4 025,15 грн та захисний чохол «BeCover Anti-Shock для Motorola Moto G24/G24 Power Transparent (710720)» вартістю 181,45 грн.

Після цього обвинувачений ОСОБА_14 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 4 206,60 грн.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України – викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Позиція сторони захисту, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_14 щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду (щодо дослідження доказів).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_14 не оспорював фактичні обставини кримінальних правопорушень (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень), які викладені в обвинувальних актах, вказавши, що вчинив кримінальні правопорушення за вищевикладених обставин, повністю визнає свою вину. При цьому обвинувачений ОСОБА_14 зазначив, що не оспорює правову кваліфікацію кримінальних правопорушень за частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309, частиною 5 статті 407 КК України.

Водночас обвинувачений ОСОБА_14 показав суду, що з 22 січня 2023 року є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . На початку лютого 2023 року, перебуваючи на відкритій місцевості поблизу села Верхньокам`янське Бахмутського району Донецької області, виявив в окопі автомат моделі «АК-74» калібру 5,45 мм та три магазини до зброї системи Калашникова, споряджені 84 патронами калібру 5,45?39 мм, які вирішив забрати та у подальшому перемістити до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені вогнепальну зброю та бойові припаси зберігав за місцем проживання до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку 27 червня 2024 року. Обвинувачений ОСОБА_14 також пояснив, що усвідомлював незаконність своїх дій, оскільки знав, що для законного придбання та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів необхідний відповідний дозвіл.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_14 показав суду, що будучи молодшим сержантом та перебуваючи на посаді заступника командира бойової машини – навідника-оператора першого механізованого відділення першого механізованого взводу п`ятої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 28 грудня 2023 року без дозволу командування та без поважних причин не прибув у визначений час на місце служби – до місця тимчасового розташування військової частини поблизу села Верхньокам`янське Донецької області. Показав, що з 28 грудня 2023 року до 25 квітня 2026 року військову службу не проходив, обов`язків за посадою не виконував, а час проводив на власний розсуд. При цьому усвідомлював свої обов`язки, пов`язані з проходженням військової служби, однак без поважних причин до місця служби не прибув та надалі до нього не повернувся.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_14 показав суду, що 25 червня 2024 року з ранку перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У нього виник умисел придбати психотропну речовину PVP для власного вживання. Йому було відомо, що обіг цієї речовини заборонено. За допомогою мобільного додатку «Telegram» він замовив у невстановленої особи психотропну речовину PVP та перерахував через платіжну систему «GlobalMoney» 565 гривень, після чого отримав повідомлення про місце знаходження «закладки».

Цього ж дня, у другій половині дня після обіду, він прибув до зазначеного у повідомленні місця, розташованого неподалік гаражів поблизу території Первомайського професійного ліцею за адресою: Харківська область, Лозівський район, місто Златопіль (раніше – місто Первомайський), вул. Світанкова, буд. 4а, де біля дерева виявив полімерний пакунок із сипучою речовиною білого кольору. Забравши пакунок, поклав його до сумки та приніс до квартири за місцем проживання, де сховав у ліжку в одній із кімнат і зберігав до моменту його виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку 27 червня 2024 року.

До того ж, обвинувачений ОСОБА_14 показав суду, що 03 квітня 2025 року у вечірній час перебував за місцем свого проживання, куди прийшов його знайомий ОСОБА_17 , який попросився переночувати. ОСОБА_14 погодився, після чого разом із ОСОБА_17 та своєю співмешканкою ОСОБА_18 вони вживали алкогольні напої. Через деякий час ОСОБА_17 пішов спати до іншої кімнати, залишивши свій мобільний телефон марки «Motorola» моделі «G24» поруч із ліжком. Він ( ОСОБА_14 ) вирішив вкрати телефон ОСОБА_17 . Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він ( ОСОБА_14 ) зайшов до кімнати, де спав ОСОБА_17 , та викрав його мобільний телефон марки «Motorola» моделі «G24» у захисному чохлі. Розпорядився викраденим майном на власний розсуд – спочатку користувався зазначеним телефоном, а згодом здав його у ломбард. Зазначив, що розумів, що вчиняє крадіжку в умовах воєнного стану. Після звернення потерпілого до поліції повернув йому викрадений мобільний телефон. Обвинувачений ОСОБА_14 погодився з вартістю викраденого майна, зазначеною в обвинувальному акті, а саме із загальною сумою 4 206,60 грн. грн.

Також обвинувачений ОСОБА_14 під час судового розгляду висловив щире каяття у вчиненому, шкодував про свої дії та засудив власну поведінку. Він визнав протиправність вчинених ним дій, усвідомив їх суспільно небезпечний характер та наслідки. Зазначив, що розуміє неправомірність своїх дій, у тому числі порушення встановленого порядку проходження військової служби, незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, незаконного придбання і зберігання психотропної речовини, а також таємного викрадення майна потерпілого. Пояснив, що шкодує про вчинене, зробив для себе належні висновки та усвідомив неприпустимість подібної поведінки. Зазначив, що під час досудового розслідування та судового розгляду надавав правдиві та послідовні показання щодо обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, не приховував відомих йому обставин їх вчинення та сприяв встановленню обставин кримінального провадження. Запевнив суд, що надалі не допустить вчинення кримінальних правопорушень та має намір дотримуватися вимог закону. З розміром витрат на залучення експертів в сумі 13410 грн. 24 коп. згоден.

Показання обвинуваченого ОСОБА_14 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого ОСОБА_17 .

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_14 не оспорював фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, а також не оспорював кваліфікацію кримінальних правопорушень за частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309, частиною 5 статті 407 КК України, вислухавши думку сторони обвинувачення, сторони захисту, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження без дослідження доказів у повному обсязі, обмежившись допитом обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст зазначених фактичних обставин, чи не мають сумнівів щодо добровільності своєї позиції, а також, на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати визнані обставини в апеляційному порядку.

Отже, у межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за згодою учасників судового провадження, суд, визнав доцільним розгляд кримінального провадження здійснити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3 статті 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та висновки суду.

Відповідно до вимог статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Отже, визнавши покази обвинуваченого ОСОБА_14 належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що останній не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_14 у висунутому йому обвинуваченні доведеною повністю.

Таким чином, суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_14 : по епізоду незаконного поводження з вогнепальною зброєю та бойовим припасами – за частиною 1 статті 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу; по епізоду нез`явлення на службу – за частиною 5 статті 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; по епізоду обігу психотропних речовин – за частиною 1 статті 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту; по епізоду крадіжки – за частиною 4 статті 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із рекомендаціями, викладеними у абзаці 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_14 відповідно до вимог статті 12 КК України вчинив: три тяжкі злочини та кримінальний проступок, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У ході вивчення відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_14 встановлено, що останній: має вищу освіту – закінчив навчально-науковий інститут «Українська інженерно-педагогічна академія» Харківського національного університету імені ОСОБА_19 ; розлучений, має на утримані малолітню доньку ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; має постійне місце проживання; характеризується посередньо; упродовж 2013-2014 років проходив військову службу на посаді гранатометника першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти другого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, де зарекомендував себе з позитивного боку, до виконання обов`язків ставився сумлінно, виявив готовність до виконання завдань, пов`язаних з захистом Вітчизни; з 2014 по 2017 роки був учасником АТО, у 2015 році отримав статус учасника бойових дій; у 2022 році був мобілізований до лав Збройних Сил України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де обіймав посаду заступника командира бойової машини – навідник оператор першого механізованого відділення першого механізованого взводу п`ятої механізованої роти другого механізованого батальйону, де зарекомендував себе з негативного боку; відповідно до вимог статті 89 КК України судимість погашена (раніше за вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2024 року був засуджений до покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, який останнім 29 лютого 2024 року був добровільно сплачений), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, після перенесеного у 2026 році оперативного втручання обвинувачений має відсутнє ліве око.

Згідно із висновком досудової доповіді органу пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_14 , є середнім, ризик небезпеки для суспільства є середнім. Водночас орган пробації під час надання узагальнюючих даних про особу обвинуваченого, зазначив, що останній не усвідомлює серйозність наслідків своїх дій, має труднощі з раціональним використанням коштів, у вирішенні проблем використовує стратегії, що несуть загрозу або шкоду для оточуючих. Разом з цим, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважав, що виправлення ОСОБА_14 є можливим без ізоляції від суспільства.

Щодо обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, суд доходить таких висновків.

Стороною обвинувачення в обвинувальних актах зазначено, що на стадії досудового розслідування з боку обвинуваченого ОСОБА_14 мало місце щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_14 щиро розкаявся у вчиненому, вину у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, висловив жаль з приводу вчинених кримінальних правопорушень, засудив свої дії та зазначив, що усвідомлює їх протиправність і наслідки. Обвинувачений ОСОБА_14 повідомив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки, готовий понести заслужене покарання та запевнив, що надалі не допустить вчинення подібного. При цьому під час досудового розслідування та судового розгляду надавав послідовні показання щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, не приховував відомих йому обставин їх вчинення та сприяв встановленню обставин кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд відповідно до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

Оскільки стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено обставин, що обтяжує покарання, суд, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, а також принципу заборони погіршення становища обвинуваченого (reformatio in peius), констатує відсутність обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , суд, поряд з наведеними даними про особу обвинуваченого, також враховує що: обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти власності в умовах воєнного стану, тяжкий злочин проти порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, тяжкий злочин щодо незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, а також кримінальний проступок у сфері обігу психотропних речовин; відповідно до статті 89 КК України судимість погашена; дані досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_14 наведені вище; сукупність всіх обставин, що характеризують вчинені обвинуваченим кримінально-протиправні діяння, зокрема, наслідки, які настали; наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання; а також враховує, що обвинувачений визнав свою провину, повідомив суд, що бажає стати на шлях виправлення і більш не вчиняти протиправних дій.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_14 та попередження вчинення ним нових кримінальних можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Суд вважає, що справедливим, необхідним і достатнім покаранням за частиною 1 статті 263, частини 5 статті 407 КК України, частини 4 статті 185 КК України є покарання у виді позбавлення волі, за частиною 1 статті 309 КК України суд вважає необхідним призначити покарання у виді обмеження волі.

Суд вважає, що саме такий вид і розмір покарання буде ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення, оскільки тримання особи в умовах ізоляції на певний строк є тим заходом державного примусу, який повинен позитивно вплинути на свідомість обвинуваченого, спонукати його до усвідомлення недопустимості своєї поведінки та утримання від учинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Водночас при призначенні обвинуваченому ОСОБА_14 остаточного покарання суд доходить таких висновків.

Суд констатує, що кримінальні правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України та частиною 5 статті 407 КК є триваючими, зокрема такі кримінальні правопорушення визначається вчиненням особою суспільно небезпечного діяння, пов`язаного з подальшим невиконанням протягом певного часу покладених на неї обов`язків, які вона повинна виконувати під загрозою кримінальної відповідальності. Кримінальне правопорушення характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу певного протиправного посягання, коли об`єктивна сторона «розтягнута» у часі. Триваюче кримінальне правопорушення вважається закінченим, якщо припинено протиправне посягання або припинено протиправний стан завдяки суб`єктивним або об`єктивним моментам.

Встановлення того, що кримінальне правопорушення є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також вирішення питання про призначення покарання за сукупністю покарань чи вироків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2024 року ОСОБА_14 було засуджено за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який на час постановлення вироку сплачений, до матеріалів справи долучено квитанції про сплату цього штрафу 29 лютого 2024 року.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113 кмо 21), для застосування закріплених у частині 1 статті 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим – «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга – наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень частини 1 статті 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Обвинувачений ОСОБА_14 відбув призначене йому за попереднім вироком покарання у виді штрафу, сплативши його, відтак, підстав призначення обвинуваченому ОСОБА_14 остаточного покарання за правилами статті 71 КК України немає.

Водночас відповідно до вимог статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Отже, суд вважає необхідним визначити обвинуваченому ОСОБА_14 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до вимог частини 1 статті 70 КК України. При обранні такого принципу призначення покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, зокрема його молодий вік, участь в антитерористичній операції у період з 2014 по 2017 роки та набуття у 2015 році статусу учасника бойових дій, його ставлення до вчиненого, усвідомлення протиправності своєї поведінки, а також стан здоров`я обвинуваченого, який у 2026 році переніс оперативне втручання, внаслідок якого втратив ліве око та щире каяття. З урахуванням наведених обставин суд вважає, що застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідає вимогам закону та є достатнім для досягнення мети покарання.

Суд зазначає, що наявні по справі обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та враховані судом під час визначення розміру покарання, а відтак, враховуючи особу винного, відсутні правові підстави для застосування положень статті 69 КК України.

Також суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченого у своїй сукупності свідчать про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. При цьому суд враховує незначний проміжок часу між вчиненням кримінальних правопорушень, а також те, що після висунутого обвинувачення за частиною 1 статті 263 та частиною 1 статті 309 КК України останній не припинив протиправної поведінки, а продовжив вчиняти кримінальні правопорушення. За таких обставин суд не знаходить підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, а тому застосування статті 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України. За викладених обставин суд не погоджується з висновками досудової доповіді щодо можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення волі.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в загальній сумі – 13410 (тринадцять тисяч чотириста десять) грн. 24 (двадцять чотири) коп. на проведення: судово-балістичної експертизи (висновок №СЕ-19/121-24/18646-БЛ від 04.07.2024) - 2271,84 грн, судово-балістичної експертизи (висновок №CE-19/121-24/18648-БЛ) - 1893,20 грн, судово-балістичної експертизи (висновок №СЕ-19/121-24/18647-БЛ) - 1893,20 грн, судово-балістичної експертизи (висновок №СЕ-19/121-24/18649-БЛ) - 1514,56 грн, судової експертизи матеріалів, речовин та виробів (висновок № СЕ-19/121-24/18411-НЗПРАП) - 2271,84 грн, судово-товарознавчої експертизи (висновок № СЕ-19/121-25/9133-ТВ) - 1782,80 грн, судово-товарознавчої експертизи (висновок № СЕ-19/121-25/9110-ТВ) - 1782,80 грн, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути на користь держави з ОСОБА_14 .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України та статей 96-1, 96-2 КК України.

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке немає ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.

Суд доходить висновку, що майно яке було повернуто потерпілому ОСОБА_17 : мобільний телефон марки «Motorola» моделі «G24», необхідно залишити останньому як законному власнику.

Особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – «PVP», маса якої в перерахунку на масу речовини становить 0,5371 г, що зберігається в УЛМТЗ ГУНП в Харківській області – знищити.

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому був продовжений.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №186-р від 26 лютого 2022 року, із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ №225-р від 16 березня 2022 року, вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.

У разі коли майно, визначене в абзаці першому цього пункту, не було передано в установленому порядку, таке майно передається відповідній обласній військовій адміністрації за місцем його знаходження після погодження із зазначеними в цьому пункті державними органами.

Враховуючи введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також, що чинним законодавством передбачено можливість передачі конфіскованого майна, що перейшло у власність держави, суд вважає, що знищення вилучених у обвинуваченого: автомату моделі «АК-74», калібру 5.45, заводський номер на ствольній коробці – « НОМЕР_3 », три останні цифри заводського номеру на затрорній рамі із газовим поршнем – «865»; трьох магазинів для зброї системи Калашнікова калібру 5,45х39 АК; 5 відстріляних патронів та 79 патронів калібру 5,45х39 АК; 2 затворних рам з газовими поршнями до автоматів системи Калашникова «АК-74» калібру 5,45х39 АК, останні цифри заводських номерів: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; прицільної планки до автомата системи Калашникова; прикладу до автомата системи Калашникова «АК-74» калібру 5.45х39 АК є недоцільним, та вони підлягають спеціальній конфіскації у власність держави, в особі Міністерства оборони України.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_14 необхідно рахувати з дня ухвалення вироку. На підставі частини 5 статті 72 КК України обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання – строк його попереднього ув`язнення з 27 квітня 2026 року до 28 вересня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

За положенням пункту 9 частини 2 статті 133 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема запобіжні заходи.

Приймаючи до уваги, призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з урахуванням необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам ухилення обвинуваченого від суду, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_14 на підставі ухвали суду від 27 квітня 2026 року (останній раз продовжено ухвалою суду від 19 серпня 2026 року) до набрання вироком законної сили, залишити без змін. Також, враховуючи, що ухвалою суду від 02 липня 2026 року обвинуваченому було обрано та у подальшому продовжено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, суд вважає необхідним дію альтернативного запобіжного заходу також залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_14 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів та кримінального проступку, передбачених частиною 5 статті 407, частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309 КК України та призначити йому покарання:

— за частиною 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці;

— за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

—за частиною 1 статті 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

—за частиною 1 статті 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_14 рахувати з моменту ухвалення вироку – з 29 вересня 2026 року, зарахувавши строк попереднього ув`язнення з 27 квітня 2026 року по 28 вересня 2026 рок в строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_14 у вигляді тримання під вартою, а також альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, продовжені ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2026 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів загальною сумою 13410 (тринадцять тисяч чотириста десять) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

– мобільний телефон марки «Motorola» моделі «G24» – залишити потерпілому ОСОБА_17 , як законному власнику;

– фіскальний чек та копію договору № 02025186 – залишити у матеріалах кримінального провадження;

– особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – «PVP», маса якої в перерахунку на масу речовини становить 0,5371 г, що зберігається в УЛМТЗ ГУНП в Харківській області – знищити, після набрання вироком законної сили.

На підставі статті 96-1, 96-2 КК України, речові докази, а саме: автомат моделі «АК-74», калібру 5.45, заводський номер на ствольній коробці – « НОМЕР_3 », три останні цифри заводського номеру на затрорній рамі із газовим поршнем – «865»; три магазини для зброї системи Калашнікова калібру 5,45х39 АК; 5 відстріляних патронів та 79 патронів калібру 5,45х39 АК; 2 затворні рами з газовими поршнями до автоматів системи Калашникова «АК-74» калібру 5,45х39 АК, останні цифри заводських номерів: НОМЕР_4 та 409; прицільну планку до автомата системи Калашникова; приклад до автомата системи Калашникова «АК-74» калібру 5.45х39 АК – у встановленому чинним законодавством порядку передати у власність держави в особі Міністерства оборони України після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1