Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №644/8846/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/8846/26

Провадження № 1-кп/644/1051/26

28.09.2026

ВИРОК

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2а приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221100000890 від 08.05.2026, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вересоч Куликівського р-ну Чернігівської обл., громадянина України, професійно-технічна освіта, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовець, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 28 від 28.01.2023 ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 і наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 236 від 31.07.2025 зараховано до списків особового складу та визначено, що ОСОБА_4 вважається таким, що з 31.07.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставинах.

08 травня 2026 року близько 07 години 00 хвилин ОСОБА_4 ,діючи умисно і достовірно знаючи, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`янніня, керував автомобілем ВАЗ 21011, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 не бувши пристебнутим паском безпеки, рухався на вказаному транспортному засобі за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с-ще Шевченкове, вул. Паркова, біля будинку № 2, порушуючи пп. «В» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил), вчиняючи адміністративні правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У зв`язку із порушенням водієм Правил, автомобіль ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі – Закон) зупинив інспектор відділу реагування патрульної поліції Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 .

Поліцейський ОСОБА_5 заступив на службу для виконання покладених на нього службових обов`язків, передбачених Законом, на території Куп`янського району Харківської області на період з 09:00 07.08.2026 по 09:00 08.05.2026, отримавши, відповідно до ст. 40 Закону, нагрудний відеореєстратор (бодікамеру).

Згідно з положеннями Закону і відповідно до функціональних обов`язків інспектора відділу реагування патрульної поліції Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, затверджених начальником Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, поліцейський ОСОБА_5 під час несення служби виконує наступні завдання та обов`язки: забезпечення безпеки дорожнього руху; охорона публічної безпеки та порядку; складання протоколів про адміністративні правопорушення; винесення постанов по справах про адміністративні правопорушення; здійснення перевірки осіб, транспортних засобів, посвідчень водія та інших документів за обліками ІКС ІПНП; здійснення відео фіксації під час складання адміністративних матеріалів, виконання інших завдань, визначених ст. 23 Закону, тобто, відповідно до п.1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, а саме, особою, яка постійно здійснює функції представника Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Після зупинки транспортного засобу і перевірки документів поліцейський ОСОБА_5 встановив, що у ОСОБА_4 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота та тремтіння пальців рук.

ОСОБА_4 , діючи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності і перебуваючи на місці зупинки транспортного засобу, усвідомлюючи, що він порушив пп., «В» п. 2.3 Правил і вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а поліцейський ОСОБА_4 є службовою особою, уповноваженою виносити постанови по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, в момент виконання покладених на поліцейського ОСОБА_5 обов`язків, запропонував поліцейському ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 10000 грн. як неправомірну вигоду за невинесення відносно нього постанови та протоколу по справі про адміністративне правопорушення, тим самим запропонував службовій особі неправомірну вигоду, за невчинення відносно нього ( ОСОБА_4 ) службовою особою дії з використанням службового становища.

Поліцейський ОСОБА_5 , зрозумівши, що ОСОБА_4 пропонує грошові кошти у сумі 10000 грн. як неправомірну вигоду за непритягнення його ( ОСОБА_4 ) до адміністративної відповідальності, від пропозиції неправомірної вигоди відмовився, повідомив про незаконні дії ОСОБА_4 на гарячу лінію Національної поліції України за номером «102» та викликав на місце слідчо-оперативну групу Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області.

Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, зокрема пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

1.1.Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України. Також, прокурор вважав, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_4 за обставин визначених у обвинувальному акті, недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вважав за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.2. Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті від 08.05.2026. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , повідомив суд про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, та запевнив, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Також, обвинувачений підтримав позицію прокурора щодо призначення покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За наведених обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, яке суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів .

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку

Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_4 , з`ясувавши думку прокурора, обвинуваченого, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Заразом, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз`яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв`язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, яке беззастережно підтримано обвинуваченим, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення та безпосередньо обвинуваченим.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 369 КК України повністю визнав та пояснив суду, що проходячи військову службу на посаді номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , 08.05.2026 близько 07 години 00 хвилин, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не бувши пристебнутим паском безпеки, рухаючись на вказаному транспортному засобі по вул. Паркова в с-щі Шевченкове Куп`янського району Харківської області, біля будинку № 2, був зупинений інспектором відділу реагування патрульної поліції Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , та після зупинки транспортного засобу і перевірки документів, поліцейський ОСОБА_5 встановив, що у ОСОБА_4 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота та тремтіння пальців рук. ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а поліцейський ОСОБА_5 є службовою особою, запропонував поліцейському ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 10 000 грн як неправомірну вигоду за невинесення стосовно нього постанови та протоколу по справі про адміністративне правопорушення. У подальшому, поліцейський ОСОБА_5 , зрозумівши, що ОСОБА_4 пропонує йому грошові кошти у сумі 10 000 грн як неправомірну вигоду за непритягнення його ( ОСОБА_4 ) до адміністративної відповідальності, від пропозиції неправомірної вигоди відмовився, повідомив про незаконні дії ОСОБА_4 на гарячу лінію Національної поліції України за номером «102» та викликав на місце слідчо-оперативну групу Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області.

Суд, заслухавши підсудного, дійшов переконання, що його показання не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь ОСОБА_4 характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Окрім показань ОСОБА_4 , суд брав до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення, що підтверджується такими дослідженими письмовими доказами:

1. Витягом з ЄРДР за № 12026221100000890 від 08.05.2026, згідно якого, 08.05.2026 близько 07 год 00 хв працівниками ВРПП Куп`янського РВР ГУГП в Харківській області за адресою: Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Паркова, напроти домоволодіння 2, зупинено автомобіль ВАЗ 21011 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в ході спілкування пропонував працівникам поліції неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн за непритягнення його до адміністративної відповідальності (а.с. 42);

2. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 914702 від 08.05.2026, згідно якого ОСОБА_4 08.05.2026 о 07 год 11 хв за адресою: снл. Шевченкове по вул. Паркова, 2 керував ТЗ ВАЗ 21011 н.з. Е8379ТЕ з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в мед. закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 43);

3. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 637737 від 08.05.2026, згідно якої ОСОБА_4 08.05.2026 о 07 год 11 хв за адресою: снл. Шевченкове по вул. Паркова, 2 керував ТЗ ВАЗ 21011 н.з. НОМЕР_2 обладнаним засобами пасивної безпеки, при цьому був не пристебнутий паском пасивної безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3.в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 44);

4. Постановою слідчого відділення № 1 СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 21.05.2026 визнано речовими доказами, flash-носій, на якому наявні відео файли з назвою №С000070_00007020260508071057_0013», «С000070_00007020260508072559_0014», «С000070_00007020260508074100_0015», «С000070_00007020260508075559_0016» (а.с. 45-46);

5. Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.01.2023 № 28, за яким солдат ОСОБА_4 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків, та призначений на посаду водія автомобільного відділення 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 (а.с. 47);

6. Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 236, згідно якого солдат ОСОБА_4 вважається таким, що посаду номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 47);

7. Згідно з медичної характеристики від 23.05.2026, солдат ОСОБА_4 за час проходження служби у в/ч з 28.01.2023, стаціонарно лікувався з 08.12.2025 по 15.1.22025 у КНП «МКБЛ № 25» ХМР (Хронічний холецестит», з 14.01.2026 по 26.01.2026 у КНП «Чернігівська ЦРЛ» (Хронічний калькульозний холецестит), з 13.03.2026 по 23.03.2026 у КНП «Куликівська ЛПЛ» КСР (ГХ ІІ, ст. 3, кризовий перебіг). На ВЛК з метою визначення ступеня придатності не направлявся (а.с. 48);

8. Довідкою від 24.05.2026 № 323, згідно з якою солдат ОСОБА_4 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 01.01.2026 по 04.01.2026 (а.с. 49);

9. Службовою характеристикою солдата ОСОБА_4 , який за час проходження служби зарекомендував себе добре, не розгублюється в непередбачених обставинах, уміє виділяти головний напрямок при вирішенні поставлених завдань (а.с. 50);

10. Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 51-53);

11. Копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 виданого 23.01.2024 (а.с. 54);

12. Копією військового квитка серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 27.12.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_7 проходить службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді номер обслуги на підставі наказу від 31.0.72025 № 236 (а.с. 55-59);

13. Характеристикою на ОСОБА_4 , який за час проживання зарекомендував себе виключно з позитивного боку, скарг від сусідів та місцевих мешканців не надходило, спиртними напоями не зловживає, до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 60);

14. Довідкою КНП «Куликіська ЛПЛ» КСР № 528 від 18.05.2026, згідно якої ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебував та не перебуває (а.с. 61-62);

15. Вимогою щодо відомостей про судимості за від 25.05.2026, з якої встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 63).

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого. Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення – злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 369 КК України.

Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, а вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки ОСОБА_4 усвідомлював, що пропонує службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в його інтересах будь-якої дії з використанням службового становища.

Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.

IV.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, зокрема: санкція ч. 1 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Крім наведеного, суд бере до уваги, що підсудним скоєно умисний злочин спрямований проти встановленого порядку службової діяльності співробітників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, зокрема й у сфері дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Вересоч Куликівського р-ну Чернігівської області, має повних 37 років (а.с. 51-53), є громадянином України (а.с. 51-53), зі слів зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 51-53), одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, наразі проходить військову службу за мобілізацією на посаді номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військово квитка серії НОМЕР_5 (а.с. 55-59) та витягом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 236 (а.с. 47), є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 виданого 23.01.2024 (а.с. 54).

Судом також установлено, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога не перебуває, згідно довідки КНП «Куликіська ЛПЛ» КСР № 528 від 18.05.2026 (а.с. 61), зарекомендував себе з позитивної сторони як за час проходження військової служби (а.с. 50), так і в повсякденному житі (а.с. 60), раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 63).

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту від 30.06.2026, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття (а.с. 5). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.

Відповідно до обвинувального акта від 30.06.26, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлені (а.с. 5).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім цього, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом`якшуючі обставини, тому суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд бере до уваги відсутність осіб, що перебувають на утриманні у ОСОБА_4 , заразом суд відносить до даних, що дають підстави для призначення ОСОБА_4 менш суворого покарання зокрема те, що він раніше не судимий, є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій.

Суд бере до уваги, що обставинами для призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання є те, що він вчинив корупційний злочин, пропонуючи неправомірну вигоду службовим особам Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України, за порушення п. 2.3.в та п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП, завданням яких є забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, організацію безпечного та безперешкодного дорожнього руху, контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, заходів із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; профілактику, попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.

Із урахуванням наведеного, враховуючи думку прокурора, обвинуваченого та загальні засади призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення – прокурора, та позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Санкцією ч. 1 ст. 369 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу (ч. 2 ст. 53 КК України).

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України, вчинений злочин ОСОБА_4 відноситься до корупційних, а тому, згідно з зазначеними нормами, їх застосування неможливе.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем, що свідчить про можливість виконати призначене судом покарання, яке не буде для обвинуваченого надмірним тягарем, тому, суд дійшов переконання, що призначення обвинуваченому такого покарання як штраф у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні заявлено не було (а.с. 5).

VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №12026221100000890 від 08.05.2026 не обирався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування та арешти відсутні.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Отже, керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні №12026221100000890 від 08.05.2026, після набрання вироком законної сили:

1. Залишитита зберігати в матеріалах кримінального провадження №12026221100000890 від 08.05.2026:

1.1. flash-носій на якому наявні відео файли з назвою: «C000070_00007020260508071057_0013», «C000070_00007020260508072559_0014», «C000070_00007020260508074100_0015, «C000070_00007020260508075559_0016».

Надані суду матеріали кримінального провадження №12026221100000890 від 08.05.2026 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у кримінальній справі № 644/8846/26.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 – у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1