Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №643/23341/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визначення місця проживання дитини

Дата: 31 березня 2026 р.

Справа: №643/23341/25

Суддя: Майстренко О. М.

Справа № 643/23341/25

Провадження № 2/643/3011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Майстренка О.М. , за участю секретаря судового засідання Полчанінової А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту юридичного факту ,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3-ті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому позивач просить: встановити факт, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , код РНОКПП : НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує дитину віком до 18 років, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , єдиний здійснює за сином постійний догляд та утримує його.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сторони мешкають разом без реєстрації шлюбу ( в цивільному шлюбі) з початку 2020 року. Від спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати дитини, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який згідно з із спільною заявою подружжя, не є батьком цієї дитини ( актовий запис про шлюб № 494 від 23.06.2020 року, складений Індустріально-Немишлянським ВДРАЦС у м. Харкові Східного МУМЮ (м. Харків)) Підпис на заяві ОСОБА_4 . Засвідчено приватним нотаріусом Луніною Т.А. Харківського міського нотаріального округу Харківської області 14.09.2022р. зареєстровано у реєстрі за № 2358 надана на гр. ОСОБА_2 . Згідно спільної заяви батьків про визнання батьківства дитині присвоєно прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».Згідно заяви батьків вказано фактичне місце народження дитини «Україна, Харківська область, м. Харків».

Після народження дитини сторони мешкали за місцем реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

01 вересня 2024 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок. В наслідок нещасного випадку Єлизавета отримала: - Відкриту гостру черепно мозкова травма від 01.08.2024р.: забій головного мозку важкого ступеню із здавленням головного мозку гострою субдуральною гематомою над лівою гемісферою. Перелом основи черепа. Правобічна отогемолікворея. Множенні забої, садна м'яких тканин ділянок голови, верхніх кінцівок.

З 01.08.2024 року по 03.09.2024 рік вона була госпіталізована в Травматологічне відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, розташованої за адресою : 84331, м. Краматорськ, Донецька область вул. Героїв України, 17.

03.09.2024 року по 07.11.2024 рік знов госпіталізована в Травматологічне відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, розташованої за адресою : 84331, м. Краматорськ, Донецька область вул. Героїв України, 17, з діагнозом:

- Відкрита гостра черепно мозкова травма від 01.08.2024р.: забій головного мозку важкого ступеню із здавленням головного мозку гострою субдуральною гематомою над лівою гемісферою. Перелом основи черепа. Енцефалоломаляція ділянок головного мозку в обох півкулях посттравматичного характеру. Внутрішня гідроцефалія, судинна енцефалопатія. Кістковий дефект в лівій скронево тім'яній ділянці. Глибокий когнітивний розлад особистості. Рівень порушення свідомості сопор - кома 1, ШКГ 8-9б, трахеостомія.

Увесь цей час вона перебуває в комі.

З 07.11.2024 року по 27.01. 2025 рік перебувала в КНП «Обласній клінічній лікарні» в відділенні нейрохірургії № 1 за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13 з діагнозом: наслідки перенесеної тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з компресією субдуральною гемотомою лівої гемісфери головного мозку; перелому склепіння та основи черепу обобіч, гемосинусу. Стан після операції декомпресивної краніоектомії в лівій тем`яно - скронево -потиличній ділянці ( 01.08.24), видалення субдуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку. Кістковий дефект лівої скронево-тім`яної області. Вегетативний стан. Арезорбтивна гідлівого ока. шеніроцефалія, стан після вентрикулярно-перітонеального шунтування (14.11.24). Кератопатія, ерозія рогівки правого ока. Атрофія зорового нерву Ателектаз нижньої частки правої легені.

З 27.01.2025 по 31.01.2025 рік перебувала на стаціонарному лікуванні в Національній академії медичних наук України ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України» за адресою 61103, м. Харків, в`їзд Балакірева, 1. З діагнозом : наслідки перенесеної тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з компресією субдуральною гемотомою лівої гемісфери головного мозку; перелому склепіння та основи черепу обобіч, гемосинусу. Стан після операції декомпресивної краніоектомії в лівій тем`яно - скронево -потиличній ділянці ( 01.08.24), видалення субдуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку. Кістковий дефект лівої скронево-тім`яної області. Вегетативний стан. Арезорбтивна гідлівого ока. шеніроцефалія, стан після вентрикулярно-перітонеального шунтування (14.11.24). Кератопатія, ерозія рогівки правого ока. Атрофія зорового нерву Ателектаз нижньої частки правої легені.Дисфагія ІІ ст.

З 08.03.2025 року по 13.03.2025 рік перебувала на лікуванні в Національній академії медичних наук України ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України» за адресою 61103, м. Харків, в`їзд Балакірева, 1. З діагнозом : наслідки перенесеної тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з компресією субдуральною гемотомою лівої гемісфери головного мозку; перелому склепіння та основи черепу обобіч, гемосинусу. Стан після операції декомпресивної краніоектомії в лівій тем`яно - скронево -потиличній ділянці ( 01.08.24), видалення субдуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку. Кістковий дефект лівої скронево-тім`яної області. Вегетативний стан. Арезорбтивна гідлівого ока. шеніроцефалія, стан після вентрикулярно-перітонеального шунтування (14.11.24). Кератопатія, ерозія рогівки правого ока. Атрофія зорового нерву Ателектаз нижньої частки правої легені.

02.04.2025 року зверталися до лікувально-діагностичного центру «Медікей». Що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. героїв-Праці, 32-Г з діагнозом : наслідки перенесеної тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з компресією субдуральною гемотомою лівої гемісфери головного мозку; перелому склепіння та основи черепу обобіч, гемосинусу. Стан після операції декомпресивної краніоектомії в лівій тем`яно - скронево -потиличній ділянці ( 01.08.24), видалення субдуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку. Кістковий дефект лівої скронево-тім`яної області. Вегетативний стан. Арезорбтивна гідлівого ока. шеніроцефалія, стан після вентрикулярно-перітонеального шунтування (14.11.24). Кератопатія, ерозія рогівки правого ока. Атрофія зорового нерву Ателектаз нижньої частки правої легені.

Увесь цей час вона перебуває в комі і не може сама себе обслуговувати, не то, що доглядати за малолітньою дитиною.

На даний час, дитина перебуває повністю на вихованні та утриманні позивача , проживає разом з ним, позивач постійно оплачує витрати на виховання сина на лікування, розвиток та розваги, придбання одягу, продуктів харчування, а також всі інші витрати необхідні для проживання та розвитку дитини.

При цьому ОСОБА_2 самоусунулась ( на підставі стану здоров`я) від виховання та утримання сина. Не забезпечує матеріально та участі у вихованні сина не здійснює, будь якого спілкування з нею не проводить.

У судове засідання відповідач та терті особи не з`явилися, повідомлялися належним чином.

Позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 як батька за пред`явленими позовними вимогами сімейного характеру, та причетність до порушення таких його прав, а також прав власне малолітньої дитини, відповідачки ОСОБА_2 як її матері, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкає разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу ( в цивільному шлюбі) з початку 2020 року.

Від спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно копії свідоцтва про народження виданим Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків). Про що складено відповідний актовий запис № 252 від 06 жовтня 2022 року.

Державна реєстрація народження проведена відповідно до п. 14 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Повний витяг з ДРАЦСГ про відсутність актового запису про народження № 0007087222 від 06.10.2022 року. Графи 7,9 актового запису не заповнені, у зв`язку з відсутністю даних в медичному висновку про народження.

Мати дитини, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який згідно з із спільною заявою подружжя, не є батьком цієї дитини ( актовий запис про шлюб № 494 від 23.06.2020 року, складений Індустріально-Немишлянським ВДРАЦС у м. Харкові Східного МУМЮ (м. Харків)) Підпис на заяві ОСОБА_4 . Засвідчено приватним нотаріусом Луніною Т.А. Харківського міського нотаріального округу Харківської області 14.09.2022р. зареєстровано у реєстрі за № 2358 надана на гр. ОСОБА_2 .

Згідно спільної заяви батьків про визнання батьківства дитині присвоєно прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Згідно заяви батьків вказано фактичне місце народження дитини «Україна, Харківська область, м. Харків».Після народження дитини сторони мешкали за місцем реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

01 вересня 2024 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок. В наслідок нещасного випадку Єлизавета отримала: - Відкриту гостру черепно мозкова травма від 01.08.2024р.: забій головного мозку важкого ступеню із здавленням головного мозку гострою субдуральною гематомою над лівою гемісферою. Перелом основи черепа. Правобічна отогемолікворея. Множенні забої, садна м`яких тканин ділянок голови, верхніх кінцівок.

- Відкрита гостра черепно мозкова травма від 01.08.2024р.: забій головного мозку важкого ступеню із здавленням головного мозку гострою субдуральною гематомою над лівою гемісферою. Перелом основи черепа. Енцефалоломаляція ділянок головного мозку в обох півкулях посттравматичного характеру. Внутрішня гідроцефалія, судинна енцефалопатія. Кістковий дефект в лівій скронево тім`яній ділянці. Глибокий когнітивний розлад особистості. Рівень порушення свідомості сопор - кома 1, ШКГ 8-9б, трахеостомія.

Увесь цей час вона перебуває в комі.

На даний час, дитина перебуває повністю на вихованні та утриманні позивача , проживає разом з позивачем , він постійно оплачує витрати на виховання сина на лікування, розвиток та розваги, придбання одягу, продуктів харчування, а також всі інші витрати необхідні для проживання та розвитку дитини.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо обов`язку батьків, пов`язаних із вихованням та утриманням їх малолітніх/неповнолітніх дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Своєю чергою, права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

Так, за приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин 1-4 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого у ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Своєю чергою, права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»

Так, за приписами частин 1, 2 ст. 12 вказаного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 зроблено висновок, що заява про встановлення факту самостійного виховання дитини не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то заявлене питання не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів сторін у цій справі, належить в першу чергу зазначити, що правовідносини, котрі включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. При цьому, сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини). Отож, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Як наслідок, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки нормами чинного СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану чи рішенням суду та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Окрім того, нормами чинного СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена у ч. 1 ст. 15 вказаного Кодексу «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

З`ясовуючи у межах пред`явлених позовних вимог питання щодо необхідності встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_1 їх з відповідачкою ОСОБА_2 неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , суд враховує ті встановлені у судовому засіданні обставини, згідно з котрими відповідачка як матір хоча й не позбавлялася батьківських прав щодо вказаної дитини, як і у встановленому порядку не вирішувалось питання про відібрання вказаної дитини від неї, вона також не визнавалася недієздатною/обмежено дієздатною, як і не оголошувалась безвісно відсутньою, тощо, однак вона як матір вказаної дитини, не користується своєю батьківською правосуб`єктністю, зокрема не здійснює щодо вказаної дитини прав та не виконує обов`язків, пов`язаних з її вихованням та утриманням. Так, беззаперечно встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає із батьком, який власне й займається його розвитком, вихованням, а також повністю забезпечує усім необхідним. Встановлено те, що позивач створив достатні умови для забезпечення участі відповідачки у вихованні та спілкуванні з дитиною. Відповідачка до органу опіки та піклування чи до суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не зверталася.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню. Зокрема, на переконання суду, задля якнайкращих інтересів неповнолітнього сина, все ж належить встановити факт, що позивач самостійно виховує та утримує його, а ухвалене рішення суду про встановлення зазначеного факту має наслідком виникнення, зміну чи припинення сімейних прав та обов`язків позивача як батька, пов`язаних з можливістю подальшого одноосібного виховання та утримання вказаної дитини, задля того, щоб вказана дитина, в силу різних обставин, не залишилася у майбутньому без належного догляду.

Керуючись ст. 4, 12, 76 81, 89, 263 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту юридичного факту -задовольнити.

Встановити факт, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , код РНОКПП : НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує дитину віком до 18 років, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , єдиний здійснює за сином постійний догляд та утримує його.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Суддя О.М. Майстренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua