Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №397/1092/26 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/1092/26

н/п : 2/397/983/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Гайдар Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,

У С Т А Н О В И В:

03.07.2026 року представник позивача звернулася до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю. В обгрунтування позовних вимог вказує, що відповідачка ОСОБА_1 перебувала на обліку уВасильківському управлінні Обухівської філії Київського обласного центру зайнятості в період з 22.11.2022р. по 21.02.2023р., як така що шукає роботу, відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» (далі Порядок), затвердженого Постановою КМУ №446 від 30.03.2023р. їй було надано статус безробітного та встановлена допомога по безробіттю з урахуванням страхового стажу застрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними відповідно до Законів України: «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 22.11.2022 року ОСОБА_1 , центром зайнятості було надано статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за її особистою заявою, та призначено допомогу по безробіттю, відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Дніпровським управлінням Київського міського центру зайнятості проведена перевірка достовірності даних та обґрунтованості виплати, за результатами було встановлено, що згідно надісланих документів до звірки, ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «СІЛЬПО- ФУД» з 18.11.2022 по 22.11.2022, звільнена за власним бажанням, про що відповідачкою не було повідомлено службу зайнятості.На підтвердження трудових відносин з ОСОБА_1 ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» було надано копії Витягу з наказу про прийняття на роботу № 156/МЦ344 к/тр від 17.11.2022 та копію Витягу з наказу про звільнення з роботи № 157/МЦ344 к/тр від 22.11.2022. На підставі вищезазначеного акту розслідування та взявши до уваги відомості з ДРЗДСС, Обухівською філією Київського обласного центру зайнятості винесено Наказ №64/33.01-29 від 11.05.2023р. про повернення ОСОБА_1 виплаченої їй допомоги по безробіттю, в сумі 4021,93 грн. (чотири тисячі двадцять одна гривня дев`яносто три копійки) за період з 23.11.2022р. по 20.02.2023р. Для досудового врегулювання спору ОСОБА_1 було направлено претензію №172/18-01/01-33 від 16.05.2023р. за двома адресами: перебування та реєстрації Відповідача. За адресою перебування: АДРЕСА_1 , претензія не була вручена через відсутність адресата за вказаною адресою. За адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , претензію було вручено особисто 20.05.2023. Добровільно у встановлений строк кошти відповідачкою повернуто не було, тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача незаконно одержану допомогу по безробіттю в розмірі 4021,93 грн. та судовий збір.

Ухвалою судді від 16.07.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, разом з тим надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. В заяві позов не визнала, в обгрунтування заперечень зазначила, що 23.11.2022 року звернулася в центр зайнятості за допомогою в пошуку роботи, а 21.02.2023 року була знята з обліку, оскільки переїзжала проживати в інше місце. З метою працевлаштування зверталася до ТОВ «Сільпо» 18.10.2022 року, але вже 19.10.2022 року забрала свої речі та на роботу не виходила, тому не розуміє як її могли оформити по документах що вона працювала до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, учасники не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

При розгляді справи, судом встановлено, що 22.11.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості із заявами про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю та про надання статусу безробітного, про що свідчать заяви в матеріалах справи.

Згідно п. 4.2.7 Індивідуального плану працевлаштування безробітного від 23.11.2022 року №105722112200009 ОСОБА_1 ознайомилася з правами та обов`язками, а також зобов`язався інформувати позивача протягом трьох робочих днів про обставини, що впливають на припинення реєстрації безробітного, у разі необхідності та відповідно до законодавства повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, що підтверджується її особистим підписом.

В ході обміну інформацією між позивачем та Пенсійним Фондом України отримано дані про працевлаштування ОСОБА_1 з 18.11.2022 року по 22.11.2022 в ТОВ « СІЛЬПО».

Згідно Акту № 80 від 25 квітня 2023 року Дніпровського управління Київського міського центру зайнятості про розслідування страхових випадків та обґрунтованості призначення і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття встановлено, що ОСОБА_1 була працевлаштована з 18.11.2022 року по 22.11.2022 року в ТОВ « СІЛЬПО».

Згідно витягів з наказів ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» від 17.11.2022, 22.11.2022 за №156/МЦ344 к/тр та №157/МЦ344 к/тр відповідачка була прийнята в товариство на роботу з 18.11.2022, а звільнена 22.11.2022 року.

Наказом № 64/33.01-29 від 11.05.2023 року заступника директора Обухівської філії Київського обласного центру зайнятості прийнято рішення про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 4 021 грн 93 коп. (чотири тисячі двадцять одна гривня дев`яносто три копійки) за період з 23.11.2022 по 20.02.2023 року ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

16.05.2023 року відповідачу було направлено претензію №172/18-01/01-33 від 16.05.2023р. за двома адресами: перебування та реєстрації відповідача. За адресою перебування: АДРЕСА_1 , претензія не була вручена через відсутність адресата за вказаною адресою. За адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , претензію було вручено особисто 20.05.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно довідки про проведені виплати ОСОБА_1 в період з 23.11.2022 року по 21.02.2023 року було нараховано та виплачено матеріальне забезпечення на загальну суму 4021,93 грн.

З копії трудової книжки наданої відповідачем вбачається що 23.11.2022 року їй розпочато виплату допомоги по безробіттю Васильківською міськрайонною філією Київського обласного центру зайнятості, а 21.02.2023 виплати припинено та знято з обліку в центрі зайнятості.

При заповненні відповідних форм заяв, ОСОБА_1 інформувала, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст.4 ЗУ «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не отримує допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю.

Відповідно до п.4.2.7 індивідуального плану працевлаштування безробітних від 23.11.2022 клієнт (відповідачка) зобов`язується інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини, що впливають на припинення реєстрації безробітного, у разі необхідності та відповідно до законодавства повертати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг, що передбачено ч.3 ст.36 ЗУ « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також відповідачку було ознайомлено під розпис з правами та обов`язками, зокрема про обов`язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та припинення реєстрації, попереджено про відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із пунктом 2 частиною 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

За пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Призначення вказаної допомоги по безробіттю пов`язується саме з наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти.

Стаття 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що до зайнятого населення також належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю І групи або особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80 річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства.

Умови виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пов`язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону; та збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Як передбачено частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка визначає права, обов`язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За змістом пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державна податкова адміністрація України від 13 лютого 2009 року за № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Отже, умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними. Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття.

Відповідна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727св18).

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню заробітна плата й платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їхня виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку й недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність здійснених розрахунків, на основі яких була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Позивач у цій справі, як платник відповідних грошових сум, з огляду на норми статті 1215 ЦК України, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.

Не доведення вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про отримання соціальної допомоги з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю позивачем є безумовною підставою у відмові в задоволенні позовних вимог, що також повністю узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) від 6 лютого 2019 року та правової позиції Верховного Суду у справі № 757/17820/17-ц від 24 квітня 2019 року, у якій вже враховано зазначені висновки Об`єднаної палати.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, відповідачка була працевлаштована в ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з 18.11.2022 року, а звільнена через декілька днів, зокрема 22.11.2022 року.

22.11.2022 року, тобто в день свого звільнення відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Васильківської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості про надання їй статусу безробітного, про що свідчать її заяви.

З пояснень відповідачки вбачається, що вона дійсно намагалася працевлаштуватися в ТОВ «СІЛЬПО», однак робота їй не сподобалася, тому вона наступного дня забрала свої речі та на роботу не виходила, надалі звернулася до центру зайнятості за допомогою в пошуку роботи.

На думку суду така поведінка відповідачки свідчить про добросовісну поведінку та спростовує умисне невиконання обов`язків чи зловживання ними в частині неповідомлення позивача щодо обставин, які зупиняють виплату допомоги по безробіттю, оскільки відповідач ОСОБА_1 звернулася до центру зайнятості 22.11.2022 року саме в день свого звільнення та фактично вважала себе безробітною. Юридична необізнаність відповідача про те, що день звільнення вважається останнім робочим днем не свідчить про її умисне невиконання обов`язків чи зловживання ними.

Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що відповідачка ОСОБА_1 на момент звернення до центру зайнятості отримувала та приховала дохід від ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», а її звернення до центру зайнятості було умисно спрямовано лише з метою отримання доходів по безробіттю. Крім того, матеріалами справи підтвердждується що виплати допомоги по безробіттю розпочалися з 23.11.2022 року,тобто з дня коли відповідачка фактично була безробітною та не перебувала в трудових відносинах з ТОВ "СІЛЬПО-ФУД".

П.4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення" інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині 1 статті 45 цього Закону.

Ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено; «сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг».

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 1212 ЦК України зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.

Тобто, добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в постанові від 20.02.2018 р. у справі №174/406/16-ц, тому вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена з боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 4021,93 грн, які отримані відповідачкою є такими, що безпідставно нею набуті, а тому вказані кошти підлягають поверненню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до положень ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Однак, судом не встановлено факту недобросовісного набуття таких коштів.

Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 802/213/17-а зазначає, що умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними. Відтак, центр зайнятості, який є суб`єктом владних повноважень, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про отримання допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю з метою незаконного отримання допомоги з безробіття.

Слід зауважити, що умисел є прямим у разі, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При цьому, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження прямого умислу ОСОБА_1 , спрямованого на свідоме отримання незаконної допомоги по безробіттю. Позивачем також не надано доказів отримання будь-яких інших доходів під час перебування на обліку в центрі зайнятості та в момент звернення із заявою про отримання статусу безробітного.

Щодо акту розслідування страхового випадку.

Пунктом 18 ч.2 ст.22 ЗУ «Про зайнятість населення» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України.

Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

У відповідності до п.3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), перевірка проводиться районними, міськрайонними міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі та відповідно до передбаченого переліку.

Згідно ч.1 ст.20 ст.36 Закону України" Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п.п.2,3 вказаного Порядку розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Тобто законодавець чітко визначив момент здійснення перевірки, це коли особа звертається до центру зайнятості або коли перебуває на обліку та отримує допомогу, оскільки п.6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконного отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення.

Позивачем тільки в квітні 2023 проведено перевірку за результатами якої складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, № 80, в той час як ОСОБА_1 наказом від 21.02.2023 року знята з обліку та їй припинені виплати допомоги по безробіттю, про що свідчить запис в трудовій книжці. Тобто, на момент проведення розслідування відповідачка вже не перебувала на обліку у центрі зайнятості.

Аналізуючи встановлені обставини, зокрема проведення перевірки достовірності даних які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, а як наслідок складання відповідного акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 80 від 25.04.2023 вчинені всупереч вищенаведених вимог ЗУ" Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку розслідування, оскільки законодавець чітко визначив момент перевірки, що тягне за собою їх недопустимість як доказу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що у відповідачки був відсутній прямий умисел, спрямований на свідоме неповідомлення інформації про припинення трудових відносин з ТОВ «СІЛЬПО» в день звернення до центру зайнятості, з метою отримання допомоги по безробіттю.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ст.ст.13,81,89,247,263-265,280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026 року.

Учасники справи

Позивач: Київський обласний центр зайнятості ( місцезнаходження: 02100, м. Київ, провул. Будівельників, 5а, ЄДРПОУ 03491085)

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП — НОМЕР_2 )

Суддя Н.І.Гайдар