Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №394/76/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

29.09.26

394/76/26

1-кп/394/41/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121110000516 від 11.10.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянинаУкраїни, уродженця с. Холодна Балка Біляєвського району Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованог: АДРЕСА_1 , та фактично мешканця: АДРЕСА_2 з середньою-спеціальною освітою, військовослужбовця, займає посаду гранатометника 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 9 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , одруженого, депутатом будь-яких рад не являється, утриманців і пільг немає, стан здоров`я задовільний, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за таких обставин:

Будучи в статусі військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Разом з тим, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 9 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, в порушення вимог ст. ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин, а саме: 10 жовтня 2025 року близько 10:00 год., ОСОБА_4 маючи попередній умисел на викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та власника, шляхом вільного доступу проник на присадибну ділянку, нежитлового домоволодіння, яке розташоване на околиці села Кам`янече, Голованівського району Кіровоградської області, по вулиці 200 років Коліївщини, та на якому розташований причіп від вантажного автомобіля «рефрежератор», який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 . Після цього, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив, направлені на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та господаря, шляхом пошкодження та демонтажу бічної сторони автомобільного причіпу виявив один алюмінієвий бідон об`ємом 40 літрів вартістю 516 гривень 67 копійок, який наповнений медом загальною вагою 56 кілограм вартістю 5289 гривень 20 копійок, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_4 мав намір залишити місце вчинення злочину, і розпорядитися викраденим, загальною вартістю 5805 гривень 87 копійок, на власний розсуд, однак не зміг цього зробити з причин, що не залежали від його волі та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, при обставинах викладених вище, визнав повністю. У вчиненому щиро розкаяюється, зобов`язався подібного не вчиняти, зазначив, що готовий нести призначене судом покарання.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч. 4 ст. 185 України доводиться зібраними у справі доказами, вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Захисник в судовому засіданні свого підзахисного підтримав , не заперечував щодо призначення йому покарання, запропонованого прокурором.

Приймаючи до уваги, що всі учасники не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, прокурор запропонував досліджувати докази у кримінальному провадженні на підставі ч.3 ст.349 КПК України, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, суд, учасникам кримінального провадження роз`яснив положення зазначеної норми закону та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, тому суд обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів, та що характеризують особу обвинуваченого.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Розгляд кримінального провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому, відповідно до обвинувального акта, обвинувачення.

Суд вважає показання обвинуваченого правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України і підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає.

Суд, вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

При ухваленні вироку, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду, а саме: ст. 6 Конвенції, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також рішення ЄСПЛ "Коробов проти України", "Кобець проти України", де зазначається, що при оцінці доказів, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність випливає із достатньо переконливих, чітких, узгоджених між собою висновків.

Статтею 185 КК України передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Кваліфікуючими ознаками крадіжки є таємне проникнення у житло та вчинене в умовах воєнного стану.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Частина 3 ст.15 КК України вказує, що замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведена «поза розумним сумнівом».

Органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ст. 185 КК України і суд погоджується з такою кваліфікацією, оскільки об`єктом даного правопорушення є чуже право власності, об`єктивна сторона правопорушення полягає у таємному викраденні цього майна, при цьому правопорушення вчинено з прямим умислом з корисливою метою, особою, яка є суб`єктом злочину. Кваліфікуючі ознаки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Аналіз вищевикладеного переконує суд у тому, що обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбаченеч. ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме вчинення незакінченого замаху не таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.

Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо дискреції), де зазначено що самесуду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до абз. 17 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого.

З наданої суду досудової доповіді, вбачається, що за результатами оцінки особи ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, при цьому рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, з боку обвинуваченого є середнім, при цьому, у свідомості обвинуваченого присутня мотивація до позитивних змін, існує ймовірність виправлення особи без ізоляції від суспільства можлива за умови здійснення нагляду, застосування соціально-виховного впливу.

Щире каяття суд вважає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому судом не встановлено та органом обвинувачення в вину обвинуваченому не пред`явлено.

При цьому, враховуючи роз`яснення які містяться у ППВС України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, так як він критично оцінює свою протиправну поведінку і висловлює готовність бути покараним за вчинене, за місцем проживання характеризуються посередньо, перебуває на обліку у лікаря - нарколога, в психіатра на "Д" обліку не перебуває, згідно висновку судово-психіатричної експертизи психічним захворюванням в момент вчинення злочину не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, є осудним, досудову доповідь, позицію прокурора, суд вважає, суд вважає, покаранням достатнім і необхідним для виправлення буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Згідно ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК України.

При цьому, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

В Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого, який в скоєному щиро розкаюється та повністю усвідомив протиправність своїх дій, всі вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину та критичним ставленням до вчиненого, засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання, можливе без відбуття покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Таку міру покарання суд вважає необхідною не тільки для покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а й для виправлення.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Цивільний позов по справі не заявлено, арешт на майно в даному кримінальному провадженні не накладався.

Відповідно до положень ст.100 КПК України суд має вирішити долю речових доказів, а також вирішити питання щодо вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.

Процесуальні витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався, з урахуванням призначеної міри покарання обрання запобіжного заходу судом не вбачається.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.4 ст. 185 України та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Встановити іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням пробації звернутися до органів служби зайнятості.

Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме: алюмінієвий бідон об`ємом 40 літрів з медом вагою 56 кілограм, який передано на зберігання потерпілому - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити прокурору та обвинуваченому. Роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя: