Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №380/13909/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Київ

справа №380/13909/25

адміністративне провадження № К/990/5653/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та 02 лютого 2026 року (постановлені у складі головуючої судді - Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.) у справі № 380/13909/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо неналежного розгляду її заяви про відновлення виплат субсидії за період з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо надсилання листа від 27 травня 2025 року №1300-5213-8/71007, отриманого через місяць простим листом щодо незаконного та необґрунтовано заліку коштів у сумі 15 166,76 грн за період з 01 липня 2023 року по 31 березня 2024 року та стягнення з неї даної суми;

- відшкодувати шкоду заподіяну ГУ ПФУ у Львівській області внаслідок незаконного позбавлення житлової субсидії за період з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо припинення нарахування субсидії ГУ ПФУ у Львівській області з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року та вимогу повернення коштів переплаченої субсидії в сумі 15 166,76 грн за період з 01 липня 2023 року по 31 березня 2024 року;

- стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області недоотримані кошти по субсидії за період з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року;

- скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області (викладене у листі від 27 травня 2025 року №1300- 5213-8/71007) про залік передплати субсидії на суму 15 166,76 грн, яке є безпідставним;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області повернути позивачу зазначені кошти як безпідставно утримані та зараховані за період з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 26 червня 2025 року отримала лист від ГУ ПФУ у Львівській області від 27 травня 2025 року № 1300-5213-8/71007 щодо переплати (надміру виплачених коштів) житлової субсидії в сумі 15 166,76 грн за період з 01 липня 2023 року по 31 березня 2024 року. Зі змісту листа вбачається, що надміру виплачені кошти необхідно повернути на рахунок ГУ ПФУ у Львівській області. ОСОБА_1 вважає, що відповідач незаконно припинив нарахування субсидії та пред`явив вимогу щодо повернення переплаченої субсидії в сумі 15 166,76 грн, у зв`язку з чим звернулася з позовом до суду.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивачка оскаржила його до суду апеляційної інстанції та подала клопотання про забезпечення позову, у якому просила:

- зупинити дію та виконання вимог, викладених у листі ГУ ПФУ у Львівській області від 27 травня 2025 року № 1300-5213-8/71007, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/13909/25, оскільки це лист, а не акт;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області, спрямовані на незаконне стягнення з позивачки коштів у сумі 15 166,76 грн та припинення нарахування житлової субсидії за періоди з 01 липня 2023 року по 31 березня 2024 року та з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року до остаточного вирішення судами справи № 380/13909/25, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області не надало жодних доказів за вказані періоди щодо депозитних рахунків в АТ «Ощадбанк», на які посилалися судді Львівського окружного адміністративного суду в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про забезпечення позову у справі № 380/13909/25.

23 січня 2026 року позивачка повторно подала клопотання про забезпечення позову, у якому просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 15 166,76 грн за період з 01 липня 2023 року по 31 березня 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та визнати це стягнення протиправним.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року повторно відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про забезпечення позову у справі № 380/13909/25.

Відмовляючи у задоволенні клопотань про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір стосовно протиправності дій відповідача щодо позбавлення позивачки житлової субсидії та стягнення з неї надміру виплачених коштів.

Проаналізувавши зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27 травня 2025 року № 1300-5213-8/71007, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний лист має виключно інформативний характер і не містить імперативних зобов`язальних вимог.

Згідно з пунктом 127 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Положення про порядок призначення житлових субсидій № 848) визначено, що у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку.

З огляду на це, апеляційний суд зазначив, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення коштів у розмірі 15 166,76 грн за листом, який не має зобов`язального характеру, є неспівмірним та необґрунтованим.

Крім того, клопотання позивачки не містять доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення її порушених прав та інтересів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги

3. 09 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та від 02 лютого 2026 року у справі № 380/13909/25, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, позивачка просить скасувати оскаржувані ухвали апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та залишив поза увагою соціальний характер спору й ризик настання незворотної шкоди, що є підставою для скасування ухвал Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та від 02 лютого 2026 року.

Скаржниця наголошує, що, постановляючи оскаржувані ухвали, апеляційний суд передчасно вирішив спір по суті, зокрема посилаючись на порядок визначений у Положенні про порядок призначення житлових субсидій № 848, тим самим апеляційний суд вийшов за межі предмета розгляду заяви про забезпечення позову.

Скаржниця вважає таке оцінювання неприпустимим, оскільки воно суперечить самій природі інституту забезпечення позову як попереднього судового захисту. Надавши відповіді на вказані питання під час розгляду клопотань про забезпечення позову, Восьмий апеляційний адміністративний суд порушив принцип змагальності, позбавив позивачку процесуальної нейтральності суду та створив обґрунтоване переконання у сформованості позиції суду щодо остаточного результату розгляду справи.

ГУ ПФУ у Львівській області відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подало, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

5. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

6. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання ним норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

10. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

11. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

12. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

13. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

14. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

15. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

16. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

17. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

18. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

19. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

20. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

21. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 380/4885/22, від 16 квітня 2024 року у справі № 320/28419/23.

22. За змістом частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

23. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

24. При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

25. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

26. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

27. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 420/11076/20, від 01 червня 2022 року у справі № 580/5656/21.

28. З матеріалів заяви вбачається, що заявниця оскаржує в судовому порядку дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо незаконного позбавлення її субсидії, необґрунтованого заліку коштів у сумі 15 166,76 грн та стягнення з неї цієї суми. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, отримує соціальну пенсію, тому житлова субсидія є для неї життєво необхідною, а її позбавлення та примусове стягнення коштів створюють реальну загрозу завдання непоправної шкоди. Заявниця зазначає, що на момент подання заяви про призначення субсидії жодних депозитів вона не відкривала. Що стосується коштів на рахунках позивачки, то вони були стягнуті на виконання рішень судів на користь її батька і надходили на її рахунок як спадкоємиці. Однак, на переконання позивачки, ці кошти не є доходом і не можуть бути підставою для припинення надання субсидії, яке безпідставно здійснило ГУ ПФУ у Львівській області за період з 01 квітня 2024 року по 01 жовтня 2024 року.

29. Звертаючись до суду із заявами про вжиття заходів забезпечення позову, позивачка вказувала на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення або унеможливлення ефективного судового захисту, завдання непоправної матеріальної та моральної шкоди, порушення принципу пропорційності.

30. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що перевірка безпосередньо правомірності чи протиправності дій відповідача має бути здійснена судом під час вирішення спору по суті, а не на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову.

31. Щодо посилання позивачки на істотне ускладнення або унеможливлення ефективного судового захисту, завдання непоправної матеріальної та моральної шкоди, порушення принципу пропорційності без вжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27 травня 2025 року № 1300-5213-8/71007 вказує на його інформативний характер.

32. Крім того, як вказав суд апеляційної інстанції, що зміст пункту 127 Положення про порядок призначення житлових субсидій № 848 визначає, що у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується виключно в судовому порядку.

33. Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення дії листа ГУ ПФУ у Львівській області, який не має зобов`язального характеру та не містить імперативних приписів, не є співмірним та обґрунтованим.

34. При цьому заява позивача не містить належних та допустимих доказів того, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до порушення її прав до набрання рішенням суду законної сили. З огляду на закріплений у пункті 125 Положення № 848 судовий порядок примусового стягнення коштів, колегія суддів не вбачає наявності обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

35. З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що викладені у клопотанні про забезпечення позову вимоги у розрізі їх обґрунтувань не дають об`єктивних підстав вважати за необхідне вжити такі заходи до вирішення спору по суті та набрання законної сили рішенням у цій справі.

36. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

37. Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення ним норм процесуального права при постановлені оскаржуваних ухвал та погоджується з його висновками.

38. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та 02 лютого 2026 року у справі № 380/13909/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко