Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №202/10037/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10037/26

Провадження № 3/202/1903/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпра Логвіненко Т.Г., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії та долучені до нього матеріали, що надійшли з УПП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2026 року о 23 годині 35 хвилин в м. Дніпро вул. Березинська, буд. 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного засобу газоаналізатору Drager Alcotest АRHR-0044, результат склав 1,48 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Коптілов Ю.В. просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що результат огляду отримано із застосуванням Drager Alcotest 6820 після спливу встановленого виробником шестимісячного інтервалу калібрування, а матеріали справи не містять свідоцтва про чинну повірку конкретного приладу. У роздруківці самого приладу зазначено, що останнє його калібрування проведено 14.11.2025 року, тоді як тестування ОСОБА_1 проведено 30.08.2026 року, тобто більше ніж за 9 місяців після зазначеного калібрування. Крім того, на відеозаписі подій відсутні виражені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Також, після проведення огляду на місці зупинки, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, а навпаки висловив готовність його пройти, проте працівники поліції відмовилися його забезпечити. Водночас відеозапис події не є безперервним та не відображає повної послідовності дій працівників поліції.

Заслухавши доводи захисника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 759338 від 31.08.2026 року; чеком «Drager- Alcotest 6820», згідно якого результат тесту – 1, 48 ‰.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що був досліджений у судовому засіданні, який містить фіксацію обставин проходження ОСОБА_1 огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння Drager Alcotest 6820, а також складання у відношенні нього адміністративного протоколу.

Таким чином, огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, про що складено необхідні документи.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, оскільки інспектором було виконано вимоги ст. 266 КУпАП та запропоновано пройти ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на що він погодився та пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатор Drager Alcotest 6820.

Суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_1 – Коптілова Ю.В. про те, що результат огляду отримано із застосуванням Drager Alcotest 6820 після спливу встановленого виробником шестимісячного інтервалу калібрування, а матеріали справи не містять свідоцтва про чинну повірку конкретного приладу, виходячи з наступного.

Так, Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 становить 1 рік.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який є офіційним представником виробника, на медичні вироби "Газоаналізатори Drager Alсotest", зокрема газоаналізатор "Drager "Alcotest 6820".

На офіційному сайті ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій "Сервісне технічне обслуговування", "Градуювання та "Повірка" принаймні 1 раз на 12 місяців.

Максимальний інтервал між "Сервісним технічним обслуговуванням", "Градуюванням" та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Отже, оскільки останнє калібрування даного приладу "Drager "Alcotest 6820" було проведено 14.11.2025, то станом на дату проходження ОСОБА_1 , а саме 30.08.2026, огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням, інтервал калібрування даного приладу не закінчився.

Також суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що відеозаписі подій відсутні виражені ознаки алкогольного сп”яніння ОСОБА_1 , оскільки відсутність на відеозаписі очевидних зовнішніх проявів сп`яніння не є доказом відсутності алкоголю в організмі та не спростовує результат спеціального огляду.

Доводи сторони захисту про те, що після проведення огляду на місці зупинки, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, а навпаки висловив готовність його пройти, проте працівники поліції відмовилися його забезпечити, спростовуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, відповідно до якого, ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, жодної незгоди з результатами його проведення не висловив, а навпаки погодився з ними.

Водночас суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що відеозапис події не є безперервним та не відображає повної послідовності дій працівників поліції, оскільки наданий відеоматеріал дозволяє повно й об`єктивно дослідити обставини, дає можливість відновити послідовність подій, дозволяє проаналізувати поведінку водія, містить хронологічну послідовність події.

Невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення суд розцінює, як намагання уникнути адміністративної відповідальності, а зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 (а) ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Таким чином, ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення передбачене санкцією зазначеної частини зазначеної статті КУпАП

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, дотримуючись принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, відсутність обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до Правил дорожнього руху, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.40-1 КпАП України «Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення».

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави у сумі 665, 60 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, ст.130, ст. 40-1 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665, 60 грн. в дохід держави.

На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, в порядку примусового виконання цієї постанови стягнути з нього подвійний розмір штрафу.

Постанова підлягає виконанню після набрання нею законної сили.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня її вручення до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпра.

Суддя Т. Г. Логвіненко