Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №211/8370/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/8370/26

Провадження № 2/211/6214/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Сарат Н.О.,

при секретарі – Зоріній С.М.,

розглянувши в місті Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

Адвокат Момот М.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, а саме на визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , загалом у розмірі 1/2 (однієї другої) частини вказаного будинку, у тому числі на 1/4 (одну четверту) частину будинку — в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка — ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила:ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік Позивачки — ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка, зокрема, складається з 1/4 (однієї четвертої) частини житлового будинку АДРЕСА_2 . Зазначений житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_1 у рівних долях на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 березня 1998 року Комісією по приватизації державного житлового фонду при виконкомі Очеретинської селищної ради згідно з рішенням № 5 від 09.03.1998, зареєстрованого 24 березня 1998 року Донецьким бюро технічної інвентаризації (БТІ) в реєстровій книзі № 8 за реєстровим № 217, та зареєстрованого Соловйовською сільською радою Ясинуватського району Донецької області в погосподарській книзі № 3 згідно документів архівного фонду № 10 Соловйовської сільської ради, номер об`єкта погосподарського обліку 00-98-1, що підтверджується архівною довідкою, виданою 07.05.2026 року за № 01-28/2993 Очеретинською селищною військовою адміністрацією Покровського району Донецької області. Таким чином, на момент виникнення правовідносин право власності спадкодавця було повністю оформлене відповідно до чинного на той час законодавства. Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_1 , оскільки вона на момент смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним за вищезазначеною адресою та були там зареєстровані. У зв`язку з тим, що належна частка ОСОБА_1 житлового будинку, який розташований у селі Архангельське Покровського району Донецької області, не була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 01.05.2026 року вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області із заявою про проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Метою звернення було внесення відомостей про належний їй будинок до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для належного підтвердження її права власності та подальшої реалізації права на отримання компенсації за знищене або пошкоджене житло внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Проте у проведенні державної реєстрації державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області позивачці було відмовлено (рішення № 85204649 від 05.06.2026 р.). З метою оформлення спадщини на 1/4 частину житлового будинку Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дорменок Ю.М. Постановою приватного нотаріуса від 08.06.2026 року № 262/02-31 Позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Відмова мотивована тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок. Оскільки архівні бази даних БТІ знаходяться в м. Донецьку, яке з 07.04.2014 року належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України згідно «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» відповідно до Наказу Мінреінтеграції № 376 від 28.02.2025 року, нотаріус позбавлений технічної та юридичної можливості направити запит до реєстраційного органу та отримати офіційне підтвердження права власності спадкодавця. У зв`язку з тим, що належна Позивачці на праві власності 1/4 частина будинку, а також 1/4 частина будинку, яка перейшла до неї в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 не можуть бути належним чином оформлені через відсутність доступу до архівних реєстрів БТІ на окупованій території та відмову нотаріуса, Позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на загалом 1/2 частину будинку.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача звернулася до суду із заявою, відповідно до якої просить провести розгляд справи за їх відсутності, на вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника військової адміністрації, за наявними матеріалами справи та просять прийняти рішення на розсуд суду, заперечень щодо вимог позивача не мають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік Позивачки — ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстроване Авдіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області (актовий запис № 6).

Після його смерті відкрилась спадщина, яка, зокрема, складається з 1/4 (однієї четвертої) частини житлового будинку АДРЕСА_2 .

Зазначений житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_1 у рівних долях на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 березня 1998 року Комісією по приватизації державного житлового фонду при виконкомі Очеретинської селищної ради згідно з рішенням № 5 від 09.03.1998, зареєстрованого 24 березня 1998 року Донецьким бюро технічної інвентаризації (БТІ) в реєстровій книзі № 8 за реєстровим № 217, та зареєстрованого Соловйовською сільською радою Ясинуватського району Донецької області в погосподарській книзі № 3 згідно документів архівного фонду № 10 Соловйовської сільської ради, номер об`єкта погосподарського обліку 00-98-1, що підтверджується архівною довідкою, виданою 07.05.2026 року за № 01-28/2993 Очеретинською селищною військовою адміністрацією Покровського району Донецької області.

З метою прийняття спадщини позивач 05.06.202026 року подала заяву до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дорменок Ю.М. про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 . Однак нотаріус у видачі свідоцтва про прийняття спадщини відмовив, у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно інформацію про реєстрацію прав власності на вищевказаний житловий будинок.

01 травня 2026 року позивачка звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення реєстраційних дій. Рішенням реєстратора від 05 червня 2026 року за № 85204649 у проведенні реєстраційних дій їй було відмовлено. Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що надані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, так як Філія бюро технічної інвентаризації м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі з 2014 року по теперішній час знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації».

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (у редакції станом на час розгляду справи), селище Архангельське, що відноситься до Очеретинської селищної ради Донецької області, включено до території активних бойових дій, а місто Ясинувата, яке входить до Покровського району Донецької області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до статей 1216-1218, 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1273 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Судові витрати залишити за позивачкою.

На підставі ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.. 1220,1258,1261,1268,1277, 1296,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд-

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на частку на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на частку на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка — ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду Дніпровської області протягом тридцяти днів після оголошення рішення.

Суддя Н. О. Сарат