Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/4778/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4778/26 пров. № А/857/47193/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі №380/4778/26 (головуючий І інстанції Гавдик З.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18 % з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 у справі № 380/22841/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 19 грудня 2024 року у справі № 380/22841/24;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 у справі № 380/22841/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 380/22841/24.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 справа № 380/22841/24 відповідач здійснив нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Проте виплату компенсації втрати частини доходів на суму індексації грошового забезпечення 28.01.2026 відповідач здійснив у розмірі 13125,91 грн, з відрахуванням від нарахованого доходу ПДФО за ставкою 18% та військового збору за ставкою 5 %, що становить 10106,96 грн. Відтак, виплату грошового забезпечення відповідач провів без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні доплати грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також відповідач протиправно оподаткував військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ОСОБА_2 не проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та не мав статусу ні військовослужбовця, ні працівника, відповідно застосувати ставку військового збору 1,5% не було законних підстав. Виплата була здійснена у січні 2026 року, а тому відповідно до статті 164.1.2 Податкового кодексу України включається до місячного оподатковуваного доходу саме у березні 2025 року і підлягає оподаткуванню військовим збором в розмірі 5%. В Податковому кодексі України відсутні будь-які норми, які свідчать про можливість оподаткування доходів, які нараховані за минулі періоди (на виконання судових рішень) в поточному податковому періоді, за ставками оподаткування минулих періодів. ІНФОРМАЦІЯ_5 діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу. Всі фінансові зобов`язання були здійснені відповідно до встановлених норм Бюджетного кодексу України та затверджених кошторисів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18 % з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 у справі № 380/22841/24.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 19 грудня 2024 року у справі № 380/22841/24.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 у справі № 380/22841/24.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 380/22841/24.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військової частини НОМЕР_1 ) виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 380/22841/24 у повному обсязі. Стосовно утриманого військового збору за ставкою 5% відповідач вказав, що у січні 2026 року, коли здійснювалася виплата, позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та не мав статусу ні військовослужбовця, ні працівника, у зв`язку з чим застосувати ставку військового збору 1,5% підстав не було. Послався на положення підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за якими з 01.12.2024 ставка військового збору становить 5% від об`єкта оподаткування. Зазначив, що військовий збір справляється у місяці фактичної виплати доходу, а не за період його нарахування, а отже, навіть якщо доходи нараховані за попередній період, але виплата здійснена у поточному місяці, військовий збір утримується за правилами і ставкою, що діють у місяці виплати. Також послався на отриману ним індивідуальну податкову консультацію ГУ ДПС у Львівській області № 3352/ІПК/99-00-24-03-03 від 19.06.2025, у якій податковим органом підтверджено правомірність застосування ставки військового збору 5% з виплат за рішенням суду, нарахованих звільненим військовослужбовцям.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, зокрема:

- з грудня 2015 року по грудень 2017 року включно – у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 );

- з січня 2018 року по вересень 2020 року включно – у ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_4 );

- з жовтня 2020 року по 20.08.2024 включно – у ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) від 19.08.2024 року №386-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення – з 20.08.2024 року.

З виключенням позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач неналежно виплатив грошове забезпечення, що зумовило звернення позивача до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 380/22841/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 рокупозовну заяву задоволено повністю:

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01 липня 2015 року по день фактичної виплати 21 серпня 2024 року;

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01 липня 2015 року по день фактичної виплати 21 серпня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ) 28.01.2026 здійснило виплату грошового забезпечення на суму 10106.96грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ), 05.02.2026 повідомило, що 28.01.2026 рішення суду від 19.12.2024р. по справі 380/22841/24 виконано, про що надано копію довідки від 26.01.2026 та копію платіжної інструкції № 78.

Згідно розрахунку втрати частини доходів доданого до листа відповідача від 05.02.2026 зрозуміло, що відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5% та з відрахуванням ПДФО за ставкою 18% від нарахованого доходу 13125.91грн, на суму 3018,96 грн.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням, доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, та доводам позивача викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115 (далі Положення - №1115), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Разом з тим, пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 року збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Натомість, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113-ІХ від 04.12.2024 року уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду від 28.01.2026 у справі № 380/22841/24 відповідач виплатив грошове забезпечення позивачу, утримавши з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5% в сумі 10106,96 грн.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до такого виду доходу позивача в силу положень ПК України повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка, тобто на 3,5 відсотка менше, ніж було утримано відповідачем.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що станом на день виплати сум грошового забезпечення на виконання судових рішень позивач не проходив військову службу та не перебував у статусі військовослужбовця, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому заборгованого грошового забезпечення не змінює правової природи цього доходу. Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% (замість 1,5%) з суми грошового забезпечення, нарахованого позивачу на виконання рішення суду від 28.01.2026 у справі № 380/22841/24, є протиправними.

Щодо аргументів про утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 380/22841/24, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Приписами пунктів 3-5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядовою і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, відповідач при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 380/22841/24 був зобов`язаний здійснити компенсацію позивачу податку на доходи фізичних осіб.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 380/22841/24 відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення в розмірі 10106,96 грн, з одночасним утримання податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.

У той же час, одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.

Посилання відповідача на індивідуальну податкову консультацію від 19.06.2025 № 3352/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 52 ПК України ІПК має індивідуальний характер, не є нормою права та не може переважати над приписами закону або змінювати правовий статус грошового забезпечення військовослужбовців.

Колегія суддів також звертає увагу, що дотримання бюджетного законодавства та здійснення видатків у межах кошторису не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися вимог податкового законодавства щодо правильного визначення ставки збору при здійсненні виплат військовослужбовцям.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорювані в цій справі дії відповідача не відповідають критеріям, визначеним ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 380/4778/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді Н. М. Судова-Хомюк

Т. І. Шинкар