Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/7020/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7020/26 пров. № А/857/39644/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №380/7020/26 (головуючий І інстанції Сподарик Н.І.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач, з уточненням позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», тобто у зв`язку з тим, що він є близьким родичем особи, яка загинула під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», тобто у зв`язку з тим, що він є близьким родичем особи, яка загинула під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації та на даний час перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_1 . Його батько загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби. Згідно з витягом з наказу командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 19 від 23.01.2023 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 смерть батька пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Родинні відносини між позивачем та загиблим підтверджуються свідоцтвом про народження, а статус члена сім`ї загиблого посвідченням члена сім`ї загиблого від 07.01.2025. Позивач 09.04.2026 подав через застосунок «Армія+» рапорт (ID р3204753, СЕДО №3111/р) про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Того ж дня відповідач відмовив у задоволенні рапорту, посилаючись на ненадання документів, що підтверджують факт загибелі близького родича під час забезпечення національної безпеки і оборони України.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вважає, що надав документи, які підтверджують, як факт загибелі батька під час проходження військової служби, так і наявність у нього права на звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у цій справі в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що його батько загинув під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується витягом з наказу командувача Сил територіальної оборони ЗСУ від 23.01.2023 № 19. Крім того, у висновку ВЛК № 2627 від 26.12.2023 зазначено, що причина смерті пов`язана із виконанням обов`язків військової служби. Тому, на думку позивача, він має право на звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача з мотивів, які наведені у рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану у Військовій частині НОМЕР_1 .

09.04.2026 позивач через мобільний застосунок «Армія+» подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, передбаченими абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підставою для звільнення позивач зазначив смерть свого батька ОСОБА_1 , який проходив військову службу та помер під час виконання обов`язків військової служби.

Факт смерті батька позивача підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.12.2022 № 295, яким полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу у зв`язку зі смертю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.

У відповідь на рапорт позивача Військова частина НОМЕР_1 надіслала позивачу лист від 18.05.2026, у якому повідомила позивачу про відмову у задоволенні рапорту про звільнення, з мотивів відсутності підтвердження того, що смерть батька настала під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України у розумінні абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Не погодившись із цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» можливе коли смерть військовослужбовця настала під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану, а не виконання обов`язків військової служби.

На думку колегії суддів, вказані висновки відповідають нормам матеріального права та є правильними з огляну на наступне.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу, за правилами абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: «якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України під час дії воєнного стану».

Позивач до рапорту про звільнення і до позовної заяви додав копію витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №295 від 01.12.2022, відповідно до якого батько позивача ОСОБА_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 під час виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної ВЛК № 2627 від 26.12.2023 поранення полковника ОСОБА_1 призвело до смерті військовослужбовця та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 21.9 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене Наказом Міноборони №402 від 14.08.2008, визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.

За правилами пункту 21.5 цієї глави, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України;

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті "а" цього пункту.

Проаналізувавши наведені вище норми права, апеляційний суд встановив, що звільнення з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» можливе коли про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлений на підставі підпункту «а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України № 402 від 14.08.2008.

Водночас, причинний зв`язок поранення (смерті) військовослужбовця батька позивача встановлений на підставі підпункту «в» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України № 402 від 14.08.2008, який застосовується у випадку коли поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті "а" цього пункту.

Із наведеного видно, що позивач не має права на звільнення з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки батько позивача загинув на території військової частини в ході виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, а не під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.

Тому відповідач правомірно відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 380/7020/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк