Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №460/4199/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №460/4199/25

Суддя: Шинкар Тетяна Ігорівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4199/25 пров. № А/857/47269/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гресько О.Р.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в м. Рівне 29 вересня 2025 року, повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року, у справі № 460/4199/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

05.03.2025 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – Управління), просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №003505090116 від 19.02.2025 про застосування до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафної санкції у сумі 24 000 грн. 00 коп. на підставі п.21 ч.2 ст.73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в місці здійснення позивачем господарської діяльності, здійснюється реалізація сировини (ароматизатор, нікотин, гліцерин) для виробництва рідин, що використовується в електронних сигаретах та яка відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД (алкалоїди рослинного походження, природнi або синтезованi, та їх солi, простi i складнi ефiри та iншi похiдні). Суд першої інстанції вказав, що ароматизатор, який було реалізовано у магазині Пара у своєму складі містить пропіленгліколь, який у відповідності п.78 ст.1 Закону №3817-ІХ належить до сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 19.02.2025 №003505090116, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 24000 грн за порушення ч.2 ст. ст.23 Закону №3817-ІХ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є правомірним, а отже не підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №460/4199/25 та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у фіскальному чеку від 30.01.2025 №ФН-EBQLJb0I, згідно з яким продавалися товари посадовій особі ГУ ДПС у Рівненській області у магазині «Пара», зафіксовано продаж: добавки харчової ароматичної Flavorlab Р1 5 мл (кавун вишня) та гліцерину харчового Flavorlab 5 мл. На загальну вартість 150.00 грн. Скаржник вказує, що в Акті перевірки від 30.01.2025 відсутня будь-яка інформація про відповідну фіксацію факту наявності в залишку нікотиновмісних товарів, що використовуються в електронних сигаретах (електронні сигарети). Скаржник зазначає, що реалізовані товари не придатні за своїм хімічних складом для самостійного створення сумішей для електронних сигарет, оскільки не містять в собі жодних компонентів нікотину. Скаржник вказує, що ароматизатор харчовий та гліцерин харчовий не належить до підакцизних товарів. Скаржник також зазначає про безпідставність (неправомірність) проведення фактичної перевірки Позивача, оскільки жодної інформації про підстави для проведення перевірки наказ ГУ ДПС у Рівненській області №313-п від 29.01.2025 не містить, з цього наказу не вбачається, з якою метою проводилася перевірка та у зв`язку із якими подіями (випадками), перелік яких визначено в пп. 80.2.2, пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Управління подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що контролюючим органом вірно ідентифіковано, що виявлена в ході фактичної перевірки продукція є сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах та нікотин, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, роздрібна реалізація яких є забороненою, у зв`язку з чим до позивача було застосовано штрафні санкції у результаті виявленого порушення. Зазначає також, що саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач), зареєстрований, як суб`єкт господарювання, з 24.08.2023, номер запису 2011167770001000880, основним видом діяльності якого є: КВЕД 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 313-п від 29.01.2025 та направлень №489/Ж3/17-00-09-01-11 та №488/Ж3/17-00-09-01-115 від 30.01.2054, виданих головним державним інспекторам управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Рівненській області Миколі Кушніру та Ростиславу Полупанову, 30.01.2025 проведено фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ФОП ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, від 30.01.2025 відповідно до якого перевіркою встановлено факт здійснення роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовується в електронних сигаретах та нікотином, а саме реалізовано пропіленгліколь ароматизатор Flavorlab кавун-вишня 4 мл., гліцерин 5 мл., нікотин 1 мл. по ціні 150,0 грн., що є порушенням вимог ч.2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закону України №3817-ІХ). Також на момент перевірки контролюючим органом встановлено, що всього реалізовано нікотину та сировини для рідин, що використовується в електронних сигаретах на загальну суму 750,0 грн.

19.02.2025 ГУ ДПС у Рівненській області прийняло податкове повідомлення-рішення №003505090116, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 24000 грн.

Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, ФОП ОСОБА_1 звернуся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо підстав проведення фактичної перевірки, то суд апеляційної інстанції враховує таке.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з положеннями пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).

Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Серед підстав проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 10 вересня 2026 року у справі № 140/13958/24.

Як зазначає Управління інформацією, у зв`язку з якою Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято наказ від 29.01.2025 №313-п стала підготовлена доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Рівненській області від 29.01.2025 №121/17-00-09-00-07.

У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Тому відсутні підстави вважати помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах права, висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган не порушив процедуру призначення проведення фактичної перевірки.

Водночас, висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник в цій частині, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стосуються відмінних підстав проведення фактичної перевірки, зокрема з підстав визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Щодо суті виявленого порушення, то суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 3817-IX).

Частиною 2 статті 23 Закону № 3817-IX заборонено роздрібну торгівлю на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах.

Так, в акті перевірки вказано, що в належному позивачу магазині «Пара» реалізовано пропіленгліколь ароматизатор Flavorlab кавун-вишня 4 мл., гліцерин 5 мл., нікотин 1 мл. по ціні 150,0 грн. На момент перевірки контролюючим органом встановлено, що всього реалізовано нікотину та сировини для рідин, що використовується в електронних сигаретах на загальну суму 750,0 грн.

Згідно з фіскальним чеком від 30.01.2025 №ФН-EBQLJb0I посадовій особі контролюючого органу у магазині «ПАРА» продано добавку харчову ароматичну Flavorlab Р1 5 мл (кавун вишня) та гліцерин харчовий Flavorlab 5 мл.

Відповідно до пункту 78 частини 1 статті 1 Закону № 3817-IX сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

Згідно з класифікацією товарів в УКТЗЕД, товарна позиція 2939 це алкалоїди рослинного походження, природнi або синтезованi, та їх солi, простi i складнi ефiри та iншi похiдні.

Пропіленгліколь – використовується як добавка E1520, яка є розчинником та консервантом харчових продуктів, а також використовується для тютюнових виробів та в кормах для тварин, є основним інгредієнтом у рідинах, що використовуються в електронних сигаретах.

Гліцерин– це хімічна речовина, що представляє собою прозору рідину, що має солодкуватий присмак і високу щільністю. Саме гліцерин, в процесі використання електронної сигарети, створює в ній великі хмари пари, а також додає, рідині що використовуються в процесі куріння, солодкувату смакову гаму.

Разом з нікотином ці хімічні речовини є основою рідини для електронних сигарет, яка утворюється у результаті змішування всіх трьох компонентів, тобто у результаті хімічного синтезу утворюється суміш, яка використовується в подальшому для електронних сигарет та яка відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД.

Отже, гліцерин, ароматизатор та нікотин є компонентами, які утворюють набір для виготовлення рідини до заправлення електронних сигарет, перетворення вказаних компонентів (рідин) у суміш, що використовується для створення пари у електронних сигаретах та здійснюється за рахунок їх змішування.

Згідно з пунктом 21 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД), окремо чи в наборах, - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у роздрібній торгівлі або безоплатному розповсюдженні тютюнової сировини, сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотину (токсичного алкалоїду, екстрагованого з тютюну або отриманого шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що вказані норми забороняють роздрібну торгівлю сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах. Порушення такої заборони тягне за собою накладення на суб`єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу. Предметом доказування в даній справі є саме факт продажу заборонених Законом №3817-ІХ речовин, які використовуються в електронних сигаретах, а не факт їх використання.

Для застосування пункту 21 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX достатньо лише здійснювати роздрібна торгівля сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, окремо чи в наборах.

Оскільки ароматизатор, який було реалізовано у магазині «Пара», у своєму складі містить пропіленгліколь, який у відповідності п.78 ст.1 Закону №3817-ІХ належить до сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а матеріалами справи підтверджується, що в місці здійснення позивачем господарської діяльності, здійснюється реалізація сировини (ароматизатор, нікотин, гліцерин) для виробництва рідин, що використовується в електронних сигаретах та яка відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД (алкалоїди рослинного походження, природнi або синтезованi, та їх солi, простi i складнi ефiри та iншi похiдні), то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до пункту 21 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX.

Щодо долученого до матеріалів справи висновку судової товарознавчої експертизи №4389-E від 27.11.2025, проведеної відповідно до Запиту про проведення судової товарознавчої експертизи №341-09/25 від 22.09.2025, то суд апеляційної інстанції зауважує, що у цьому висновку відсутні питання та, відповідно, дослідження хімічного складу наданих на дослідження речовин, вибірково визначено питання та відповідь на нього. До того ж, не можливо однозначно ідентифікувати, що проведена експертиза стосується товару, який був предметом перевірки в цій справі.

Крім того, твердження про те, що відповідний товар може використовуватись за іншим призначенням, відмінним від використання в електронних сигаретах, а саме в харчовій промисловості, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, позаяк жодних доказів на обґрунтування торгівлі у вказаному магазині виробами харчової промисловості позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача про протиправне застосування щодо нього штрафної (фінансової) санкції в сумі 24000 грн за порушення ч.2 ст. ст.23 Закону №3817-ІХ, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2025 №003505090116.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 460/4199/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua