Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №460/11714/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11714/25 пров. № А/857/8921/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2026 року у справі №460/11714/25 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

суддя у І інстанції – О.Р. Гресько,

дата ухвалення рішення – 01.01.2026,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення – 01.01.2026,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 червня 2025 року: №071819, №071820, №071821, №071822, №071823, №071824, №071825, №071826, №071827, №071828, №071829, №071830, №071831, №071832, №071833, №071834, №071835, №071836, №071837, №071838, №071839, №071840, №071841, №071842, №071843, №071844, №071845, №071846, №071847, №071848, №071849, №071850, №071851, №071852, №071853, №071854, №071855, №071856, №071857, №071858, №071859, №071860, №071861, №071862, №071863, №071864, №071865, №071866, №071867, №071868, №071869 та №071870.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних від 29.04.2025 №3542, №3543 від №3544 зазначено експедитором ФОП ОСОБА_1 , інформація щодо перевізника мала бути зазначена особою, яка заповнювала ТТН у тій же графі. При цьому відповідачу надавались письмові пояснення з підтверджуючими документами, що ФОП ОСОБА_1 мав статус Експедитора, а не Перевізника. Таким чином, державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області не було належним чином встановлено особу автомобільного перевізника, а відтак притягнення іншої особи до відповідальності суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про автомобільний транспорт». Тобто, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт, а відтак притягнення до відповідальності експедитора ФОП ОСОБА_1 суперечить нормам чинного законодавства. Таким чином, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 у справі №460/11714/25 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 червня 2025 року: №071819, №071820, №071821, №071822, №071823, №071824, №071825, №071826, №071827, №071828, №071829, №071830, №071831, №071832, №071833, №071834, №071835, №071836, №071837, №071838, №071839, №071840, №071841, №071842, №071843, №071844, №071845, №071846, №071847, №071848, №071849, №071850, №071851, №071852, №071853, №071854, №071855, №071856, №071857, №071858, №071859, №071860, №071861, №071862, №071863, №071864, №071865, №071866, №071867, №071868, №071869 та №071870. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1490,56 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в позовній заяві фактично не спростовується сама суть вчинених порушень, а позивач не вважає себе автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, тобто суб`єктом відповідальності, оскільки є експедитором. На підтвердження викладеного долучив документи, які були взяті до уваги судом, зокрема договір транспортного експедирування від 25.04.2025, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 – експедитор, а ФОП ОСОБА_1 – перевізник; заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №25-04-2025 від 25.04.2025 ОСОБА_2 ; договір на перевезення вантажу від 28.04.2025, укладений між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник).

Однак позивачем не надано будь-яких доказів, які доводять, що такі договори породжують реальні правові наслідки, або дійсно виконані. Доказів оплати наданих послуг, розрахунки між сторонами правочину, актів приймання-передачі виконаних робіт в матеріалах справи – відсутні. Цих документів не існувало на момент проведення перевірки, вони були відсутні у водіїв та не надавалися для перевірки.

Водночас товарно-транспортних накладних (далі також ТТН), які надані під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначений не тільки автомобільним перевізником а й вантажовідправником. Причому на ТТН проставлено власноручний підпис та відбиток печатки позивача. Також у всіх трьох випадках водіями було надано поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в яких страхувальником вказаний ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях від 24.06.2025, які були надіслані відповідачу на розгляд справи, представник позивача зазначив, що договір перевезення вантажу може бути надано ФОП ОСОБА_1 після 01.07.2025, тобто після спливу двомісячного строку притягнення до відповідальності, таким чином, щоб до відповідальності не можна було притягнути ні ФОП ОСОБА_1 , ні ФОП ОСОБА_2 .

Апелянт вважає, що такі дії очевидно спрямовані на те, щоб уникнути відповідальності за вчинені порушення та повинні розцінюватися судом критично, як обрана тактика захисту для уникнення відповідальності, а не захисту порушеного права.

Незважаючи на те, що ТТН не оформлені належним чином і не можуть розглядатися як документи на вантаж, але вони є джерелом інформації про особу перевізника, саме тому дані щодо перевізника взяті з таких ТТН, до того ж ці дані підтверджуються полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в яких страхувальником вказаний ОСОБА_1 .

Наголошено, що в жодному з наданих під час рейдової перевірки документі навіть не згадувалося ФОП ОСОБА_3 , а тому з комплексного аналізу наданих документів можна зробити єдиний вірний висновок – перевізником у даному випадку був ФОП ОСОБА_1

29.04.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області спільно з Управлінням патрульної поліції у Волинській області проведено перевірку трьох транспортних засобів: DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом WIELTON реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом перебував водій ОСОБА_4 ; Renault реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом WECK реєстраційний номер НОМЕР_4 , за кермом перебував водій ОСОБА_5 ; Renault реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричіпом LANGENDORF реєстраційний номер НОМЕР_6 , за кермом перебував водій ОСОБА_6 . Згідно з наданими водіями під час перевірки ТТН автомобільним перевізником та вантажовідправником вказано ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 .

Під час проведення перевірки транспортних засобів було проведено точний габаритно-ваговий контроль та було виявлено порушення вагових параметрів.

Також було перевірено дотримання водіями цих транспортних засобів режимів праці та відпочинку шляхом зчитування даних особистої карти водія. В результаті чого було виявлено порушення режимів праці та відпочинку. Також було виявлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія ОСОБА_6 належним чином оформленою ТТН (відсутні відомості про вантажоодержувача) та тахокартами з 31.03.2025 до 28.04.2025 або бланком підтвердження діяльності за попередні 28 днів.

Вказані порушення буди зафіксовані в актах від 29.04.2025, які були передані на розгляд до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області за місцезнаходженням автомобільного перевізника ОСОБА_1 . За результатами розгляду матеріалів перевірок позивача було притягнуто до відповідальності та застосовано адміністративно-господарські штрафи.

Крім того наголошено, що надані до позову матеріали відносно іншого перевізника аніж ОСОБА_1 не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який і є первинним носієм інформації. Надання їх згодом жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Основним завданням Укртрансбезпеки є збереження автомобільних доріг України, що є особливо важливою місією в умовах воєнного стану, недостатнього фінансування розвитку інфраструктури та необхідності забезпечення логістичних шляхів у таких умовах.

Апелянт просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №460/11714/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Зазначив, що за наслідками перевірки трьох транспортних засобів встановлено порушення, зафіксовані у відповідних актах, та, у наслідку, притягнуто до відповідальності позивача. Однак, за фактами здійснення відповідних перевезень позивач у таких перевезеннях не був автомобільним перевізником.

Також повідомив, що до розгляду справи до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області було подано, зокрема, довідку від 27.05.2025, згідно з якою позивач був направлений до військової частини НОМЕР_8 в районі АДРЕСА_1 для допомоги в евакуації поранених у період з 01.06.2025 по 01.07.2025, а тому відповідні документи міг надати саме після 01.07.2025.

Проте, без врахування вказаних вище пояснень та без належного встановлення особи перевізника, відповідач не надав можливості з`явитись на розгляд справи хоча б представнику позивача (відклавши такий розгляд на 25, 26, 27 червня) та без виклику відповідачем, для участі у розгляді справи замовника, яка також могла надати пояснення щодо особи перевізника, відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесені спірні постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 24 червня 2025 року.

Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов обґрунтованого та законного висновку, що позивач у даних правовідносинах мав статус експедитора, а не перевізника.

Позивач вважає, що відповідач оскаржуючи рішення у давній справі, намагається виправити свої помилки щодо не дотримання норм Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) за рахунок особи позивача, що суперечить принципу належного урядування.

Крім того, позивач вказав, що адміністративно-господарський штраф може бути накладений одноразово за кожен окремий факт виявлення порушення, а не за кожен день, коли мало місце таке порушення.

Також звернув увагу на те, що періоди недотримання режимів праці та відпочинку постановах винесених на підставі вказаних актів дублюються та накладаються. Також, періоди вказані у вищезазначених постановах, не відповідають періодам вказаним в актах.

Позивач просив апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/11714/25 від 01.01.2026 - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 29.04.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області спільно з Управлінням патрульної поліції у Волинській області проводилися спільні заходи з виявлення транспортних засобів, які спрямовані на виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які вчинили дії щодо приховування державних номерних знаків транспортних засобів в зонах зважування.

Під час таких заходів було проведено перевірку трьох транспортних засобів:

- DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом WIELTON реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом перебував водій ОСОБА_4 ;

- Renault реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом WECK реєстраційний номер НОМЕР_4 , за кермом перебував водій ОСОБА_5 ;

- Renault реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричіпом LANGENDORF реєстраційний номер НОМЕР_6 , за кермом перебував водій ОСОБА_6 .

Згідно з наданими до перевірки товаро-транспортними накладними від 29.04.2025 №3544, №3543 та №3542, автомобільним перевізником та вантажовідправником вказано ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 .

Під час проведення перевірки транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом WIELTON реєстраційний номер НОМЕР_2 було проведено точний габаритно-ваговий контроль та було виявлено порушення вагових параметрів, саме: фактична маса транспортного засобу 57,15 тон при дозволених 40 тон, що становить перевищення норми на 42,9%. Навантаження на одиночну вісь 13,5 тон, що перевищує норму на 17,4%, навантаження на строєну вісь становить 35,15 тон, що перевищує норму на 46,4%.

Вказане порушення зафіксоване в акті №АР120668 від 30.04.2025.

Під час проведення перевірки транспортного засобу Renault реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом WECK реєстраційний номер НОМЕР_4 було проведено точний габаритно-ваговий контроль та було виявлено порушення вагових параметрів, а саме: фактична маса транспортного засобу 58,5 тон при дозволених 40 тон, що становить перевищення норми на 46,25%. Навантаження на одиночну вісь 13,7 тон при допустимих 11,5 тон, що перевищує норму на 19,1%, навантаження на строєну вісь становить 36,75 тон, при допустимих 24 тон, що перевищує норму на 53,1%.

Вказані порушення зафіксовані в акті №АР120613 від 30.04.2025.

Під час проведення перевірки транспортного засобу Renault реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричіпом LANGENDORF реєстраційний номер НОМЕР_6 було проведено точний габаритно-ваговий контроль та було виявлено порушення вагових параметрів, а саме: фактична маса транспортного засобу 56,4 тон при дозволених 40 тон, що становить перевищення норми на 41%. Навантаження на одиночну вісь 12,1 тон при допустимих 11,5 тон, що перевищує норму на 5,2%, навантаження на строєну вісь становить 37,05 тон, при допустимих 24 тон, що перевищує норму на 54,4%.

Вказане порушення зафіксоване в акті №АР085979 від 29.04.2025.

За результатами перевірки дотримання водієм цього транспортного засобу ОСОБА_4 режимів праці виявлено 24 порушення режимів праці та відпочинку, що підтверджується розшифровкою програмного забезпечення TachoScan.

Вказане порушення зафіксоване в акті №АР120667 від 29.04.2025.

Також було перевірено дотримання водієм цього транспортного засобу ОСОБА_7 режимів праці та відпочинку шляхом зчитування даних особистої карти водія. В результаті чого виявлено 24 порушення режимів праці та відпочинку, що підтверджується розшифровкою програмного забезпечення TachoScan.

Вказане порушення зафіксоване в акті №АР120612 від 29.04.2025.

Також було виявлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія ОСОБА_6 належним чином оформленою ТТН (відсутні відомості про вантажоодержувача) та тахокартами з 31.03.2025 до 28.04.2025 або бланком підтвердження діяльності за попередні 28 днів.

За вказане порушення передбачено відповідальність абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Вказане порушення зафіксоване в акті №АР085979 від 29.04.2025.

Вищезазначені акти були передані на розгляд до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області за місцезнаходженням автомобільного перевізника ОСОБА_1 .

За результатами розгляду матеріалів, які надійшли від Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області, відповідачем було винесено:

- постанови №071819, 0718120, 0718121, 0718122, 0718123, 0718124, 0718125, 0718126, 0718127, 0718128, 0718129, 0718130, 0718131, 0718132, 0718133, 0718134, 0718135, 0718136, 0718137, 0718138, 0718139, 0718140, 0718141, 0718142 від 24.06.2025, якими було притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 340 грн. за кожне правопорушення окремо, згідно з актом №АР120667 від 29.04.2025;

- постанову №071843 від 24.06.2025, якою було притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн., згідно з актом №АР085979 від 29.04.2025;

- постанову №071844 від 24.06.2025, якою було притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., згідно з актом №АР085979 від 29.04.2025;

- постанову №071845 від 24.06.2025, якою було притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн., згідно з актом №АР120613 від 30.04.2025.

- постанову №071846 від 24.06.2025, якою було притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн., згідно з актом №АР120668 від 30.04.2025;

- постанови №071847, 0718148, 0718149, 0718150, 0718151, 0718152, 0718153, 0718154, 0718155, 0718156, 0718157, 0718158, 0718159, 0718160, 0718161, 0718162, 0718163, 0718164, 0718165, 0718166, 0718167, 0718168, 0718169, 0718170 від 24.06.2025, якими було притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 340 грн. за кожне правопорушення окремо, згідно з актом №АР120612 від 29.04.2025.

Вважаючи вказані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки в даних правовідносинах позивач виступав експедитором, а не перевізником, тому не може бути притягнутим до відповідальності. За таких обставин, оскаржені постанови про застосування штрафу не відповідають критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї у межах спірних правовідносин, першочерговому встановленню підлягають обставини чи є позивач у справі автомобільним перевізником та чи правомірно до нього відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому порядок проведення рейдової перевірки, а також порядок притягнення до відповідальності та накладення адміністративно-господарських санкцій, в межах цієї справи не оспорюється.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За приписами ч. 1 ст. 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За змістом понять, наведених у ст. 1 та ст. ч. 1 ст. 33 Закону №2344-ІІІ «автомобільний перевізник», «послуга з перевезення пасажирів чи вантажів» можна дійти висновку, що перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами відбувається на договірних умовах із замовником, а тому, за загальним правилом, наявність в особи відповідного статусу може визначатися на підставі договору або інших документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажів на договірних умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 (далі - Правила перевезення №363).

Правилами перевезення №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до п.п. 2.5 та 2.7 Правил перевезення №363 за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з п. 27.1 Правил перевезення №363 великовагові і великогабаритні вантажі при вантаженні, перевезенні та розвантаженні потребують не тільки додержання підвищеної обережності, застосування спеціальних пристроїв і кріплення, а також відповідних умов на маршруті перевезення і спеціальних узгоджень та дозволів. Перевезення цієї категорії вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Відповідно до п. 4 вказаних Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР №1306) передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси, а саме: комбіновані транспортні засоби, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - максимальне значення для автомобільних доріг державного значення – 40 тонн, в) навантаження на одинарну вісь максимальне значення для автомобільних доріг державного значення – 11,5 тонн.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, врегульовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.

Відповідно до п. 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 15 Порядку №879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 16 Порядку №879 чітко визначено, що габаритно-ваговий контроль, включає документальний та/або точний контроль. При цьому підпунктом 11 пункту 1 даного Порядку визначено, що являє собою точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Крім викладеного, ст. 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі – Положення №340) затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення №340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф. (пункт 6.3 Положення №340).

Пунктом 6.4 Положення №340 визначено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Відповідно до пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

В п.3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Апеляційний суд зауважує, що ч. 1 ст. 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У ст. 50 Закону №2344-ІІІ визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відомості, які повинна містити товарно-транспортна накладна визначені додатково у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена у ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи:

- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 3);

- порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 8);

- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 17).

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі №120/5064/22, від 12.10.2023 у справі №280/3520/22 та ін.) відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Тобто, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

У постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 Верховний Суд вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі №640/27759/21, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, на підтвердження того, що позивач не є перевізником, до матеріалів справи долучено документи:

- договір транспортного експедирування №25.04.2025 від 25.04.2026, укладений між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (замовник), згідно якого, в порядку й на умовах визначених даним Договором та відповідно до узгоджених Сторонами Заявок, Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання, за плату і за рахунок Замовника надавати останньому послуги, які пов`язані з організацією перевезень вантажів Замовника (внутрішні перевезення), транспортом і за маршрутом, вибраним Експедитором та укласти від імені Замовника договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу (надалі по тексту – послуги), а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані Експедитором послуги, на умовах викладених цьому Договорі;

- заявку від 28.04.2025 на перевезення вантажу на підставі договору №25-04-2025 від 25.04.2025;

- договір про перевезення вантажу від 28.05.2025 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник), відповідно до якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на внутрішньо міському сполученні, відповідно до узгоджених сторонами заявок. Сторони домовилися, що за даним договором замовник може доручити перевізнику організувати страхування вантажу за рахунок замовника та інші додаткові послуги вказані в заявках (Т.1, а.с.148-150);

- заявку №1 від 28.04.2025 від замовника ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 (перевізник) на перевезення вантажу.

Своєю чергою відповідні документи були відсутніми станом на момент перевірки та працівникам контролюючого органу не були надані.

Під час перевірки водіями надано товарно транспортні накладні, водійські посвідчення, а також поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, у наданих до перевірки ТТН від 29.04.2025 №3542, №3543 від №3544 зазначено: «Автомобільний перевізник/Експедитор ФОП ОСОБА_1 3104715497».

Ба більше, позивач також зазначений вантажовідправником.

За приписами ст. 51-1 Закону №2344-ІІІ вантажовідправник зобов`язаний, зокрема:

- вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством;

- надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Згідно з п. 11.3 Порядку перевезення №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Вказане свідчить про те, що саме вантажовідправник, який зазначений у ТТН (позивач) несе відповідальність за заповнення відомостей у ТТН.

Крім того, на вказаних товарно-транспортних накладних проставлено печатку позивача у графі «Здав».

Вказане свідчить про те, що позивач був ознайомлений зі змістом вказаних документів та проставивши свій підпис та печатку фактично погодився з відомостями, що зазначені у такій накладній.

Також апеляційний суд не може залишити поза увагою те, що в полісах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, наданих до перевірки, зазначено страхувальником саме позивача.

Відповідно до ст. 12 Закону №2344-III суб`єкти господарювання (перевізники), що здійснюють перевезення пасажирів та/або вантажів, зобов`язані укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів під час користування автомобільним транспортом, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу при перевезенні, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування».

Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, за погодженням з Національним банком України.

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 22.07.2024 №671 затверджено Порядок та умови страхування на автомобільному та міському електричному транспорті, пунктом 2 розділу ІІ якого передбачено, що страхування відповідальності здійснюється на підставі договору страхування, який укладається між перевізником (страхувальником) та страховиком з урахуванням вимог цих Порядку та умов (далі - договір страхування відповідальності).

Отже, страховий поліс містить інформацію про особу перевізника, який, відповідно до чинних норм законодавства, є страхувальником.

У долучених до матеріалів справи полісах страхувальником вказано ФОП ОСОБА_1 , а також міститься відмітка про те, що транспортний засіб використовується протягом повного строку страхування.

Також апеляційний суд зазначає, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником є помилковими, а відповідачем у справі достеменно встановлено автомобільного перевізника.

Доцільно зауважити, що за вимогами Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин) водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи (п. 12).

Своєю чергою, приписи вказаного Порядку не передбачають можливості для посадових осіб Державної служби з безпеки на транспорті витребовувати чи не витребовувати будь-які документи.

З огляду на викладене у сукупності, відповідачем достеменно та правомірно встановлено статус ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника у межах спірних правовідносин.

Апеляційний суд також не погоджується з однозначним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не заперечуються зафіксовані порушення по суті, адже якщо щодо порушень габаритно-вагового контролю будь-які заперечення у позовній заяві та інших заявах сторони позивача до суду відсутні, то стосовно порушення режимів праці та відпочинку водієм транспортного засобу, позивач навів відповідні аргументи.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, адміністративно-господарський штраф може бути накладений одноразово за кожен окремий факт виявлення порушення, а не за кожен день, коли мало місце таке порушення.

Однак, періоди недотримання режимів праці та відпочинку постановах винесених на підставі вказаних актів дублюються та накладаються.

Згідно акту №АР120667: в постанові №071819 вказано період порушення 01-03.04.2025; в постанові №071820 вказано період порушення 01-02.04.2025; в постанові №071821 вказано період порушення 02.04.2025; в постанові №071822 вказано період порушення 02-03.04.2025; в постанові №071823 вказано період порушення 03-04.04.2025; в постанові №071824 вказано період порушення 04-05.04.2025; в постанові №071825 вказано період порушення 05.04.2025; в постанові №071828 вказано період порушення 14-15.04.2025; в постанові №071829 вказано період порушення 15-16.04.2025; в постанові №071830 вказано період порушення 16-17.04.2025; в постанові №071831 вказано період порушення 17-19.04.2025; в постанові №071832 вказано період порушення 17-18.04.2025; в постанові №071833 вказано період порушення 18.04.2025; в постанові №071834 вказано період порушення 18-19.04.2025; в постанові №071835 вказано період порушення 23-24.04.2025; в постанові №071836 вказано період порушення 24-26.04.2025; в постанові №071837 вказано період порушення 24-25.04.2025; в постанові №071838 вказано період порушення 25.04.2025; в постанові №071839 вказано період порушення 25-26.04.2025; в постанові №071840 вказано період порушення 28-29.04.2025; в постанові №071841 вказано період порушення 28-29.04.2025; в постанові №071842 вказано період порушення 29.04.2025

Також, періоди вказані у вищезазначених постановах, не відповідають періодам вказаним в акті №АР120667

Згідно акту №АР120612: в постанові №071848 вказано період порушення 03-05.04.2025; в постанові №071849 вказано період порушення 03.04.2025; в постанові №071850 вказано період порушення 03-04.04.2025; в постанові №071851 вказано період порушення 04-05.04.2025; в постанові №071852 вказано період порушення 05.04.2025; в постанові №071853 вказано період порушення 07-08.04.2025; в постанові №071854 вказано період порушення 07-08.04.2025; в постанові №071855 вказано період порушення 08.04.2025; в постанові №071856 вказано період порушення 08.04.2025; в постанові №071857 вказано період порушення 09-11.04.2025; в постанові №071858 вказано період порушення 09-10.04.2025; в постанові №071859 вказано період порушення 10.04.2025; в постанові №071860 вказано період порушення 10-11.04.2025; в постанові №071861 вказано період порушення 14-15.04.2025; в постанові №071862 вказано період порушення 14-15.04.2025; в постанові №071863 вказано період порушення 15.04.2025; в постанові №071864 вказано період порушення 16-17.04.2025; в постанові №071865 вказано період порушення 16-17.04.2025; в постанові №071865 вказано період порушення 17.04.2025; в постанові №071868 вказано період порушення 24-25.04.2025; в постанові №071869 вказано період порушення 24-25.04.2025; в постанові №071870 вказано період порушення 25.04.2025.

Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що акт №АР120667 від 29.04.2025 стосувався транспортного засобу DAF/WIELTON НОМЕР_1 / НОМЕР_9 , водій ОСОБА_4 , що належить ОСОБА_8 (Т.2, а.с.7), а акт №АР120612 стосувався транспортного засобу Renault Premium/Lueck SKF 35 НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 (Т.2, а.с.9).

Крім того, відповідні порушення режимів праці та відпочинку встановлено внаслідок здійснення розшифровки програмного забезпечення TachoScan, які долучені до матеріалів справи.

Апеляційний суд наголошує, що імперативними приписами ч. 4 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що при вчиненні автомобільним перевізником двох або більше правопорушень, адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт накладається за кожне правопорушення окремо.

Також у межах спірних правовідносин апеляційний суд зважає на те, що позивач у період з 01.06.2025 по 01.07.2025 перебував у складі військової частини для евакуації поранених та покликався на неможливість подання документів. Проте, письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується факт того, що у поясненнях, які надані його представником, він повідомляє про договір транспортного експедирування від 25.04.2026 та надає примірник такого, однак повідомляє про неможливість надання договору транспортного перевезення вантажу від 28.04.2025, що можливо тільки після 01.07.2025.

Відповідно до п. 16 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

З огляду на законодавчо обмежений двомісячний строк розгляду справи, контролюючий орган був зобов`язаний прийняти рішення за наявними документами.

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд, надаючи правову оцінку ключовим обставинам у межах спірних правовідносин, дійшов висновку, що саме ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником під час здійснення спірного транспортування. Вказаний статус достеменно та правомірно встановлено відповідачем на підставі належних і допустимих доказів, зокрема товарно-транспортних накладних, у яких позивач вказаний і перевізником, і експедитором, і вантажовідправником, на яких проставлено відбиток його печатки та підпис, а також полісів страхування, де позивач визначений страхувальником транспортних засобів, які здійснювали спірне перевезення.

За таких обставин, саме на ФОП ОСОБА_1 як на автомобільного перевізника покладається повна відповідальність за дотримання вимог транспортного законодавства (в тому числі щодо обліку режимів праці та відпочинку водіїв, додержання габаритно-вагових норм тощо). Відтак, саме до нього підлягають застосуванню адміністративно-господарські санкції за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт".

Допущені позивачем порушення вимог законодавства є суттєвими та доведеними. Оскільки приписи пункту 16 Порядку № 1567 встановлюють граничний двомісячний строк розгляду справи, суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний прийняти рішення на підставі наявних матеріалів, а посилання позивача на неможливість подання договору перевезення в цей період обґрунтовано залишені органом контролю поза увагою. За таких обставин, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а висновки суду першої інстанції про їх протиправність є помилковими та підлягають скасуванню

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2026 року у справі №460/11714/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар