Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №500/1736/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1736/26 пров. № А/857/40244/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Довгої О.І., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №500/1736/26 (головуючий суддя І інстанції Дерех Н.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила суд: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.01.2026 № 262540021341 про відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Київському державному педагогічному інституті ім. О. Г. Горького з 01.09.1986 по 26.06.1990, періодів роботи згідно з записами трудової книжки від 01.08.1985 серії НОМЕР_1 по 31.12.2003, періоду догляду за дитиною з 06.01.2003 по 31.12.2003 відповідно до свідоцтва про народження від 14.02.2003 серії НОМЕР_2 , та відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Київському державному педагогічному інституті ім. О.Г. Горького з 01.09.1986 по 26.06.1990, періоди роботи згідно з записами трудової книжки від 01.08.1985 серії НОМЕР_1 по 31.12.2003, період догляду за дитиною з 06.01.2003 по 31.12.2003 відповідно до свідоцтва про народження від 14.02.2003 серії НОМЕР_2 , та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 25.01.2026.

Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком. Вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердила спірні періоди роботи, навчання та догляду за дитиною, які відповідачем не були зараховані до страхового стажу позивача. Позивач просить врахувати, що не може нести відповідальності за заповнення трудової книжки та інших документах про трудову діяльність, оскільки записи в трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу за спірний період.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540021341 від 20.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачці правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 33 роки. Відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 та періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в дипломі та на першій сторінці трудової книжки прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно паспортних даних. У долученому свідоцтві про шлюб ім`я " ОСОБА_4 " (російською мовою) не відповідає імені " ОСОБА_4 " (російською мовою) згідно паспортних даних заявниці.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за результатом якої прийнято рішення від 20.01.2026 №262540021341 про відмову в призначенні позивачу пенсії. Зокрема, відповідач у своєму рішенні зазначив, що страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 05 днів.

Також, у рішенні про відмову відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано наступні періоди: період навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 та періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в дипломі та на першій сторінці трудової книжки прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно з паспортними даними. У долученому свідоцтві про шлюб ім`я " ОСОБА_4 " (російською мовою) не відповідає імені " ОСОБА_4 " (російською мовою) згідно з паспортними даними заявниці.

Крім цього, як слідує з Протоколу Форми РС-право, відповідачем до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною з 06.01.2003 по 31.12.2003.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі – Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Відповідно до трудової книжки позивача, її трудова діяльність є наступною: 01.08.1985 – 26.08.1986 – працювала вихователем дитсадку “Золота рибка” при Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті імені 50-річчя срср; 01.09.1986 – 15.08.1990 – навчалася у Київському державному педагогічному інституті ім. А. М. Горького; 20.08.1990 – 06.09.1991 – працювала вихователем дошкільного закладу № 606 Мінського районного відділу народної освіти м. Києва; 07.09.1991 – 15.01.1999 – працювала вихователем дошкільного закладу № 280 Мінського районного відділу народної освіти м. Києва; 01.02.1999 – 06.05.2002 – працювала інженером у Малому підприємстві “Аніт”; 11.09.2006 – 30.09.2011 – працювала вихователем Дошкільного навчального закладу № 611 Управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації; 03.10.2011 – до сьогодні – працює вчителем-логопедом Дошкільного навчального закладу № 234 Управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.

Також відповідно до свідоцтва про народження дитини від 14.02.2003 серії НОМЕР_2 , позивач є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Відтак, ОСОБА_1 з 06.01.2003 по 31.12.2003 здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею 3-х років.

Крім цього, згідно з Дипломом серії НОМЕР_3 , позивач з 01.09.1986 по 26.06.1990 навчалась в Київському педагогічному інституті ім. О.М. Горького.

Стосовно доводів апелянта про те, що прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно з паспортними даними; у долученому свідоцтві про шлюб ім`я " ОСОБА_4 " (російською мовою) не відповідає імені " ОСОБА_4 " (російською мовою) згідно з паспортними даними заявниці, слід зазначити наступне.

Розбіжність у написанні імені позивачки у раніше виданих документах, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , пов`язана із застосуванням аналогії написання вказаного імені російською мовою.

При цьому, наявність вказаної розбіжності у написанні імені ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача.

У дипломі від 29.06.1990 серії НОМЕР_3 чітко зазначено “ ОСОБА_6 ”, як і у трудовій книжці від 01.08.1985 серії НОМЕР_1 на першій сторінці зазначено, “ ОСОБА_6 ”, після чого зазначено “ ОСОБА_1 ”, також зазначено, що прізвище змінене на “ ОСОБА_3 ” на підставі свідоцтва про шлюб від 27.06.1990 серії НОМЕР_4 .

Крім того, у свідоцтві про шлюб зазначено, що колишнє прізвище позивача є “ ОСОБА_2 ”, що співпадає з прізвищем у дипломі та трудовій книжці, а новим прізвищем є “ ОСОБА_3 ”, що також співпадає зі зміною прізвища у трудовій книжці та з прізвищем у паспорті. Також у свідоцтві про шлюб зазначено “ ОСОБА_7 ” ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася в м. Братськ Іркутської області, у той же час у паспорті ОСОБА_1 також зазначено, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 , і що народжена у м. Братськ.

Також у свідоцтві про народження позивача зазначено “ ОСОБА_8 ”, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася у м. Братськ Іркутської області

Отже, відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 згідно з дипломом від 29.06.1990 серії НОМЕР_3 , періоди роботи згідно записів трудової книжки від 01.08.1985 серії НОМЕР_1 по 31.12.2003, період догляду за дитиною з 06.01.2003 по 31.12.2003 є протиправною.

Таким чином, період навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 згідно з дипломом від 29.06.1990 серії НОМЕР_3 , період догляду за дитиною з 06.01.2003 по 31.12.2003 повинні бути зараховані до страхового стажу позивача.

Відтак, скасування судом першої інстанції рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.01.2026 №262540021341 про відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 певних періодів здійснено обгрунтовано та підставно зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 500/1736/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді О. І. Довга

В. С. Затолочний