Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №158/3718/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 158/3718/26 пров. № А/857/49051/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,

представника позивача Мельника М.М.,

представника апелянта (відповідача) Корнєвої Д.І., Шурхна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 вересня 2026 року у справі №158/3718/26 за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,-

суддя в 1-й інстанції – Корецька В.В.,

час ухвалення рішення – 02.09.2026,

місце ухвалення рішення м. Ківерці,

дата складання повного тексту рішення 09.09.2026,-

В С Т А Н О В И В:

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - позивач) звернулося до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 (далі – апелянт, відповідач) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2026 року співробітниками ДСР НП України був виявлений громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , який незаконно перебуває на території України.

Документи, які підтверджують законність перебування на території України у відповідача були відсутні, тому відповідно до частини другої статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідач був затриманий строком на 72 год. з метою з`ясування причин та обставин правопорушення та поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

Станом на момент звернення до суду з позовом особу відповідача не ідентифіковано, у іноземця відсутні документи, на підставі яких можна ідентифікувати його особу, та які надають право перетину державного кордону для виїзду з України.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення, а також існує ризик його втечі, позивач вважає, що існують підстави для затримання громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_3 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

З врахуванням наведеного просив затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.09.2026 у справі №158/3718/26 позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення – задоволено частково. Затримано громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 2 (два) місяці. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Корнєва Дар`я Ігорівна подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що при його винесенні судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що законодавством України визначено вичерпний перелік підстав, які передбачають можливість прийняття рішення про затримання особи з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Так, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1. Прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2. Ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення.

Недотримання зазначених вимог законодавства не дає правових підстав для задоволення заявлених вимог щодо затримання особи з поміщенням до відповідного закладу тимчасового перебування.

В даній справі не приймалося рішення про примусове повернення, що є прямим порушенням закону.

Наголошено, що у позові вказано, що ОСОБА_2 є громадянином республіки Вірменія, однак уповноваженим органам було надано документ з посольства Республіки Вірменія, що ОСОБА_2 не є та ніколи не був громадянином Республіки Вірменія.

У відповідача відсутні підстави та мотиви ухилятися від законних вимог органів державної міграційної служби та втечі, оскільки відповідач вже 32 роки проживає на території України, він є громадянином України, на даний час буде оскаржуватися рішення про скасування громадянства відповідача, він одружений на громадянці України, має трьох дітей громадян України, має місце проживання у місті Києві.

Оскільки рішення про скасування громадянства відповідач не отримував, на даний час є необхідність в його отриманні та оскарженні, відповідач не встиг легалізувати своє право на перебування на території України.

Позивач не подав жодного доказу негативної поведінки відповідача в Україні, яка б свідчила про його намір ухилитися від добровільного виконання рішення Державної міграційної служби про примусове повернення, намір ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджання проведенню процедури видворення або існування ризику втечі.

Із огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а затримання особи з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України можливе лише за їх наявності, підстав для задоволення позову не має.

Апелянт просив рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.09.2026 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до приписів ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали. Наголосили, що відсутні ризики, на які покликається позивач як підставу для затримання з метою ідентифікації та забезпечення подальшого видворення. Додатково вказали, що згідно з медичними документами, що долучені до матеріалів справи відповідно до клопотання від 29.09.2026 стан здоров`я відповідача є таким, що свідчить про необхідність лікування, а поміщення його в пункт тимчасового тримання іноземців становить значні ризики його здоров`ю.

Просили рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 31.08.2026 року співробітниками ДСР НП України був виявлений громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , який незаконно перебуває на території України, у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Відповідач раніше документувався паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 19.11.1997, який було визнано недійсним, на підставі висновку службової перевірки від 12.05.2026 №68/2026, паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 22.05.2015, який було визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки від 13.07.2026 №106/2026, паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 09.08.2007, який було визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки від 10.07.2026 №190/2026 та паспортом громадянина України для виїзду з України серії НОМЕР_4 від 24.05.2015, який було визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки від 14.08.2026 №226/2026.

31.08.2026 року уповноваженими представниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 6-10, 14, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон №3773-VI) наведено терміни, які вживаються у Законі, у такому значенні:

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом;

нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України;

особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону;

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначені у ст. 4 Закону №3773-VI.

Частинами 1, 8 ст. 26 Закону №3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Частиною 4 ст. 30 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Підсумовуючи викладене, до іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 по справі N 296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

У постанові від 11.09.2025 у справі №303/5363/24 Верховний Суд вказав, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме:

1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

2) або якщо існує ризик його (її) втечі;

3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Так, як вже було зазначено вище, у межах цієї справи є встановленими такі обставини:

1. Інформація коли ОСОБА_1 прибув в Україну за обліками ЦП ДСК «Аркан» - відсутня;

2. відповідач документувався:

- паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 19.11.1997 - визнано недійсним, на підставі висновку службової перевірки від 12.05.2026 №68/2026;

- паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 22.05.2015 - визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки від 13.07.2026 №106/2026;

- паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 09.08.2007 - визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки від 10.07.2026 №190/2026;

- паспортом громадянина України для виїзду з України серії НОМЕР_4 від 24.05.2015 - визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки від 14.08.2026 №226/2026;

3. у протоколі про адміністративне правопорушення ПР МКМ №020168 від 31.08.2026 зафіксовано, що 31.08.2026 виявлено громадянина Вірменії ОСОБА_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП;

4. 31.08.2026 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства стосовно ОСОБА_2 , згідно з яким вирішено примусово видворити з України громадянина/особу без громадянства: Вірменія, ОСОБА_2 . Відповідач від підпису відмовився. На рішенні міститься підпис перекладача Кіпоренко К.В.;

5. 31.08.2026 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській областіь прийнято рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні стосовно відповідача;

6. ОСОБА_1 поміщено у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні згідно з актом приймання-передавання іноземці або особи без громадянства та скеровано повідомлення щодо рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Київську міську прокуратуру та повідомлення Консульському відділу Посольства Республіки Вірменія в Україні про затримання та поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

7. відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ №020100 від 01.09.2026 на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Апеляційним судом з`ясовано, що відповідач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень у формі висновків.

Відповідно до ухвали від 11.09.2026 у справі №140/11762/26 відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, 07.09.2026 представник відповідача в його інтересах звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2026 адміністративну справу №753/21822/26 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дніпровського районного суду м. Києва. Інформація щодо відкриття провадження у вказаній справі на час ухвалення рішення у цій справі відсутня.

Також представник відповідача в його інтересах звернулася до Дарницького районного суду м. Києва щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (справа №753/21806/26).

Станом на момент розгляду цієї справи, рішень, які б набрали законної сили у вказаних справах – відсутні.

Так, до матеріалів справи долучено довідку від 19.08.2026 №К/121-26, у якій вказано, що згідно з довідкою про громадянство особи наданою Службою міграції та громадянства Міністерства внутрішніх справ Республіки Вірменія, за даними бази державного реєстру населення Республіки Вірменія, ОСОБА_4 , уродженець Республіки Вірменія, не є громадянином Республіки Вірменія. ОСОБА_5 для набуття громадянства Республіки Вірменія та документування паспортом громадянина Республіки Вірменія не звертався (а.с.41).

В матеріалах справи відсутні документи на право перебування/проживання на території України на законних підставах.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів самостійного звернення відповідача до територіальних органів ДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію або визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вказане свідчить про те, що відповідач перебуваючи на території України протягом значного періоду часу, не скористався можливістю легалізувати своє перебування.

Відповідно до п «f» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Однак, обставин, які вказані в ст. 5 Конвенції або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та які унеможливлюють примусове видворення відповідача за межі України не встановлено.

Верховний Суд в постанові від 27.02.2020 у справі №585/2811/19 зазначив, що затримання особи-відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведення процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.

Підсумовуючи викладене у сукупності, позивачем доведено, що відповідач перебуває на території України незаконно, не має правових підстав для подальшого перебування в Україні, легальних шляхів отримання доходів. Крім того у відповідача відсутній дійсний паспортний чи інші документи, які дають право перетину державного кордону.

При поданні апеляційної скарги відповідачем вказані доводи позивача не спростовано жодними доказами у справі.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилитись від виконання рішення про примусове видворення, оскільки не має правових підстав для подальшого перебування на території України та знаходиться на території України незаконно, враховуючи чинність рішення про примусове видворення.

Щодо доводів сторони апелянта про те, що у даній справі не приймалося рішення про примусове повернення, то за вищенаведеними правовими нормами Закону №3773-VI примусове повернення не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). За таких обставин відповідні доводи є безпідставними та необґрунтованими.

З приводу посилання апелянта на наявність в нього стійких соціальних зв`язків на території України, слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено виключень (в тому числі, у зв`язку з наявністю родинних відносин) із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняє особу від дотримання законодавства України.

Отже, наявність в іноземця родинних відносин із особами, які проживають на території України, не надає йому права порушувати покладені на нього обов`язки та не скасовує встановлених законом повноважень суду щодо прийняття рішення про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26.01.2022 у справі №200/9761/20-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так у справі «Jeunesse v. the Netherlands» (№ 12738/10) Європейський Суд з прав людини відзначив таке: «коли держава-учасниця толерує присутність іноземця на своїй території… така держава-учасниця дозволяє іноземцю приєднатися до суспільства приймаючої країни, формувати стосунки та створити родину. Однак це не тягне за собою автоматично обов`язку влади держави-учасниці, внаслідок зобов`язань відповідно до статті 8 Конвенції, дозволити йому чи їй оселитися в цій країні».

Апеляційним судом також не встановлено порушення позивачем стосовно відповідача Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року №353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22 січня 2018 року №38/77).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення. Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено наявність обставин для затримання відповідача на строк шість місяців, який є досить значним та вважає достатнім строк затримання останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - два місяці.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами

Відповідно до приписів ст. 139, 289 КАС України підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 242, 243, 289, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 вересня 2026 року у справі №158/3718/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 29.09.26