Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №460/13422/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/13422/25 пров. № А/857/46136/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (суддя – Борискін С.А., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного рішення – 22.10.2025),

в адміністративній справі № 460/13422/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 17.07.2025 року № 172050006988 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку; 2) зобов`язати відповідача призначити й виплачувати позивачу з 08.07.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, згідно зі ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 17.07.2025 року № 172050006988 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 08.07.2025 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 172050006988 від 17.07.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії із зниженням віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (не менше 3 років) станом на 01.01.1993. Тому, вважає апелянт, що рішення, ухвалене судом першої інстанції, є необґрунтованим та прийнятим з неповним з`ясуванням обставини по справі.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Позивач подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому висловила свої заперечення проти доводів відповідача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 в справі №460/13422/25 — без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 24.09.2009 Рівненською облдержадміністрацією.

08.07.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.18, 41).

За результатами розгляду цієї заяви від 08.07.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області прийнято рішенням від 17.07.2025 року № 172050006988 про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з тієї підстави, що відсутній необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) станом на 01.01.1993.

Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.03.2003 (далі – Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Згідно примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.05.2025 по справі №556/405/25 встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації в с. Журавлине, Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з: 01.01.1989 року по 15.01.1989 року (п`ятнадцять днів); 15-16.07.1989 року (два дні); 29-30.07.1989 року (два дні); 12-13.08.1989 року (два дні), з 19.08.1989 року по 09.09.1989 року (відпустка та вихідні - двадцять два дні); 23-24.09.1989 року (два дні); 07-08.10.1989 року (два дні), 21-22.10.1989 року (два дні); 04-08.11.1989 року (святкові дні - п`ять днів), 18-19.11.1989 року (два дні); 02-03.12.1989 року (два дні), 16-17.12.1989 року (два дні); 01-07.01.1990 року (святкові сім днів), 20-21.01.1990 року (два дні); 03-04.02.1990 року (два дні), 17-18.02.1990 року (два дні); 08-11.03.1990 року (чотири дні), 24-25.03.1990 року (два дні); 07-08.04.1990 року (два дні); 21-22.04.1990 року (два дні); 01-09.05.1990 року (дев`ять днів), 19-20.05.1990 року (два дні); 02-03.06.1990 року (два дні); 16-17.06.1990 року (два дні); 23.06.1990 року - 15.07.1990 року (відпустка та вихідні - двадцять три дні); 11-12.08.1990 року (два дні); 01-02.09.1990 року (два дні), 15-16.09.1990 року (два дні), 29-30.09.1990 року (два дні); 13-14.10.1990 року (два дні), 27-28.10.1990 року (два дні); 07-11.11.1990 року (п`ять днів), 24-25.11.1990 року (два дні); 08-09.12.1990 року (два дні); 22-23.12.1990 року (два дні); 01-07.01.1991 року (святкові - сім днів), 19-20.01.1991 року (два дні); 09-10.02.1991 року (два дні); 23-24.02.1991 року (два дні); 02-03.03.1991 року (два дні), 08-10.03.1991 року (три дні), 23-24.03.1991 року (два дні); 06-07.04.1991 року (два дні), 20-21.04.1991 року (два дні); 01-09.05.1991 року (дев`ять днів); 25-26.05.1991 року (два дні); з 12.06.1991 року по 02.07.1991 року (відпустка - 21 день); 03-04.08.1991 року (два дні), з 24-25.08.1991 року (два дні); 14-15.09.1991 року (два дні), 28-29.09.1991 року (два дні); 12-13.10.1991 року (два дні), 26-27.10.1991 року (два дні); 07-10.11.1991 року (чотири дні), 23-24.11.1991 року (два дні); 07-08.12.1991 року (два дні); 21-22.12.1991 року (два дні); 01-07.01.1992 року (два дні), 18-19.01.1991 року (два дні); 01-02.02.1992 року (два дні); 15-16.02.1992 року (два дні); 07-09.03.1992 року (три дні), 21-22.03.1992 року (два дні); 04-05.04.1992 року (два дні), 18-19.04.1992 року (два дні); 01-10.05.1992 року (десять днів); 23-24.05.1992 року (два дні); 06-07.06.1992 року (два дні), 20-21.06.1992 року (два дні); 04-05.07.1992 року (два дні), 18-19.07.1992 року (два дні); 01-02-08.1992 року (два дні), 29-30.08.1992 року (два дні); 04-29.09.1992 року (відпустка - двадцять шість днів); 07-11.10.1992 року (п`ять днів), 24-25.10.1992 року (два дні); 07-09.11.1992 року (три дні), 21-22.11.1992 року (два дні); 05-06.12.1992 року (два дні), 19-20.12.1992 року (два дні). з 29.12.2009 року по 29.12.2012 року (три роки).

Також, згідно довідки Вараської міської ради Рівненської області №558 від 16.09.2024 позивач була зареєстрована та проживала з 02.01.1971 по 04.11.1988 та з 08.12.2022 по даний час в селі Журавлине, Вараського району, Рівненської області - населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона), тобто з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, що дає позивачу право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Журавлине, Вараського району, Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

Колегія суддів враховує, що спірним у розглядуваних правовідносинах є наявність позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 – не менше 3 років.

Зокрема, відповідачем не враховано до періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення періодів: - навчання з 01.09.1988 по 30.06.1989 в ПТУ № 8 м. Житомира згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1989, оскільки м. Житомир не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; - роботи з 01.07.1989 по 28.04.1995 на Житомирському заводі хімічного волокна (запис 2-6 трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1989); - з 03.05.1995 по 30.09.2003 в СП “ Житомир -Полісакс” (запис 7-9 трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1989), оскільки м. Житомир не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі – Порядок №22-1).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).

Щодо підстав для зарахування періодів проживання на підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.05.2025 по справі №556/405/25, то суд першої інстанції вірно врахував положення статті 129-1 Конституції України та вимоги частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України

Крім цього, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Суд першої інстанції вірно наголосив, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.05.2025 по справі №556/405/25 встановлено факт, що має юридичне значення.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.01.1993 позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 2 місяці, тобто понад необхідних 3 роки. Після 01.01.1993 року - 5 років 7 місяців.

При цьому, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить понад 3 років, тому відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсійний вік підлягає зниженню з розрахунку: 3 роки початкова величина та додатково 1 рік за 2 роки проживання, тобто максимально на 6 років.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.

З урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 54 роки. У спірному рішенні вказано, що вік позивача 54 роки.

Також обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача складає 26 років 19 днів. Тобто, у позивача наявний необхідний страховий стаж, а тому вказана умова також є дотриманою, що не є спірним при розгляді даної справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача від 17.07.2025 року № 172050006988 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджується, що до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач звернувся 08.07.2025, тому пенсія підлягає призначенню саме цієї дати.

Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року в адміністративній справі № 460/13422/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська