Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/13430/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13430/25 пров. № А/857/45479/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Матковської З.М., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (суддя – Кондратюк Ю.С., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – 15.10.2025),

в адміністративній справі № 380/13430/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025 року; 2) зобов`язати відповідача припинити щомісячне утримання в розмірі 20% з пенсії позивача надмірно виплачених коштів в сумі 33405 грн та здійснити повернення усіх утриманих на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №374 від 26.05.2025 року з пенсії коштів.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду є безпідставним та неаргументованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії, визначений законом та є вичерпним. Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні. Однак, оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих, а відтак працевлаштованих осіб, то у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивача, що виключає зловживання з боку останнього в частині не повідомлення про своє місце роботи. На думку апелянта, в діях позивача відсутні зловживання в розумінні Закону №1788-XII, тому рішення відповідача №374 від 26.05.2025 року є протиправним, а утримана переплата з його пенсії підлягає поверненню. Таким чином, вважає апелянт, що існують всі належні підстави для скасування рішення суду від 15.10.2025 та винесення постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №380/13430/25 та ухвалити постанову якою позовну заяву задовольнити повністю.

Відповідач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення проти доводів апелянта. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №380/13430/25 - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

26.05.2025 відповідачем прийнято рішення №374 про утримання надміру виплачених сум пенсій, яким встановлено, що утворилася переплата сум пенсії у розмірі 33405,00 грн за період з 01.12.2022 по 31.05.2025 у зв`язку з працевлаштуванням позивача (а.с. 10-зв., 38-зв.).

Також відповідач листом від 23.06.2025 повідомив позивача про те, що у зв`язку з уточненням роботи (працевлаштування з 01.12.2022) припинена надбавка на неповнолітню дитину до 18 років (у сумі 50% від прожиткового мінімума для осіб, які втратили працездатність).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії є правомірним, оскільки позивач не повідомив відповідача про зміну свого статусу на працюючого.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі за текстом Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із частиною третьою згаданої статті пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

Зміст даної норми вказує на те, що вона є спеціальною та покликана врегульовувати виплату пенсії, в тому числі, мобілізованим пенсіонерам на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та діє на момент ухвалення даного рішення.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами по справі, обставини мобілізації позивача до Збройних Сил України, де він по даний час проходить службу у зв`язку із захистом Батьківщини.

Відповідно до ч.1 ст.1-1 Закону України № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 16 Закону №2262-ХІІ, до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.

Тобто право на вказану надбавку до пенсії мають право пенсіонери, які не працюють і мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї.

Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Так, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу" (пункт 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).

Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 4 Закону №2464-VI).

Як уже зазначалося вище та не заперечується сторонами по справі, позивач з 01.12.2022 набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з мобілізацією до Збройних Сил України.

З матеріалів справи видно, що відповідач обгрунтовує прийняття рішення від 26.05.2025 №374 про утримання надміру виплачених сум пенсій, тим, що ним встановлено факт переплати пенсії, у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, а саме неподання позивачем до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області відомостей про його мобілізацію.

Відповідно до статті 60 Закону №2262-ХІІ, пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).

Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відтак нормами чинного законодавства прямо передбачені дві умови за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 554/4736/17.

При цьому, з наведених правових норм слідує, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених сум пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №344/6370/14-а.

Як уже зазначалося вище, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням окупаційних військ російської федерації на територію України, позивача мобілізовано до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію".

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 26.05.2025 №374 установлено, що за позивачем значиться сума переплати пенсії 33405,00 грн за період з 01.12.2022 по 31.05.2025, у зв`язку із працевлаштуванням.

Оскільки позивач не повернув вказану переплату протягом місяця, відповідачем вирішено утримувати вказану переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно до повного погашення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що призов на військову службу позивача обумовлений введенням воєнного стану в країні, а тому, з об`єктивних причин, не може жодним чином свідчити про умисел позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав, а тим більше, приховування вказаного факту з метою заволодіння коштами пенсійного фонду України.

Тоді, як вже було зазначено вище, що законодавець пов`язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.

Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку позивача щодо подання недостовірних даних або подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо чи подання страхувальником недостовірних даних, судом не встановлено, а також відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності його вини чи зловживань при отриманні пенсії.

З урахуванням того, що статтею 50 Закону № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, яких у ході розгляду справи встановлено не було, а також те, що призов на військову службу позивача обумовлений введенням воєнного стану в країні, а тому, з об`єктивних причин, не може жодним чином свідчити про умисел позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Отже, вказана у спірному рішенні сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку, таке утримання можливе лише у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.

Статтею 1215 Цивільного Кодексу України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д. Іншими словами органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу.

Оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих, а відтак працевлаштованих осіб, то у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивача, що виключає зловживання з боку останнього в частині не повідомлення про своє місце роботи.

Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі №639/9467/16-а.

Колегія суддів також наголошує на тому, що факт призову позивача з грудня 2022 року на військову службу під час мобілізації на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, повинен бути оцінений з точки зору можливості подачі до пенсійного органу довідки про прийняття на роботу у визначений законом строк. Тобто позивач мав правомірні очікування, що відомості про його службу будуть передані пенсійним органам військовими частинами, в яких він проходив службу.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність зловживань (недобросовісності) з боку позивача, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №347 від 26.05.2025 року про утримання надміру виплачених сум пенсій є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити повернення позивачу усіх утриманих на підставі спірного рішення №374 від 26.05.2025 року з пенсії коштів, то колегія суддів зазначає, що у зв`язку із протиправністю вищевказаного рішення ГУ ПФУ у Львівській області №347 від 26.05.2025 року, позивачу підлягають поверненню усі утримані на підставі цього Рішення пенсійні кошти, а тому підлягають до задоволення позовні вимоги в цій частині.

Відносно позовних вимог про зобов`язання відповідача припинити щомісячне утримання в розмірі 20% з пенсії позивача надмірно виплачених коштів в сумі 33405 грн, то колегія суддів зазначає, що така позовна вимога є передчасною, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що після набрання законної сили цією постановою суду апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування спірного рішення ГУ ПФУ у Львівській області №374 від 26.05.2025 буде і надалі здійснюватись відповідачем щомісячне утримання з пенсії позивача надмірно виплачених коштів.

Крім цього, слід зазначити, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025, застосовано заходи забезпечення позову та зупинено дію рішення ГУ ПФУ у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025 до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі №380/13430/25.

Наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року в адміністративній справі №380/13430/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №374 від 26.05.2025 про утримання надміру виплачених сум пенсій із ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити повернення ОСОБА_1 утриманих з пенсії коштів на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №374 від 26.05.2025.

У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Р. В. Кухтей

З. М. Матковська