Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №460/12827/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/12827/25 пров. № А/857/40560/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (суддя – Максимчук О.О., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі № 460/12827/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 09.07.2025 №172450009616 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; 2) зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.07.2025; 3) зобов`язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.07.2025.

Відповідач-1 позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.07.2025 №172450009616 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.07.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.07.2025. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховану норми ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, якою визначається право на отримання пенсії. Звертає увагу суду апелянт на те, що початкова величина до позивача не застосовується, оскільки доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні посиленого радіологічного контролю матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 2 роки. Крім того, однією із обов`язкових умов для призначення пенсії із застосуванням ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є постійне проживання чи постійна робота особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, що підтверджується довідкою про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування. При цьому, зауважує апелянт, що факт проживання позивача на території посиленого радіологічного контролю с. Бронне з 26.04.1986 по 04.07.1988 не може бути підтверджений судовим рішенням. Висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, який ґрунтується на наявності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), є передчасним, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі перевірено та досліджено всі обставини і докази, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. На думку апелянта, відповідач обгрунтовано відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку із непідтвердженням проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду по справі №460/12827/25 від 11.09.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу Рівненською обласною державною адміністрацією 05.12.1992.

Відповідно до довідки Малинської сільської ради від 03.02.2025 №1-32 позивач зареєстрований та проживає в с. Бронне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області з 08.07.1988 по 17.11.1988, з 12.11.1990 по даний час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 у справі №555/981/25, яке набрало законної сили 01.07.2025, встановлено факт, що ОСОБА_1 , уродженець с. Бронне Березнівського району Рівненської області, постійно проживав у с. Бронне Березнівського району Рівненської області в період з 26.04.1986 по 04.07.1988 року.

Також встановлено, що 02.07.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), за результатами якого прийнято рішення №172450009616 від 09.07.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. У рішенні, зокрема зазначено, що станом на 01.01.1993 позивачем не підтверджено факту проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, оскільки період проживання (роботи) позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 6 місяців 2 дні. Також у зазначеному рішенні відповідача-1 вказано, що страховий стаж заявника становить 34 роки 1 місяць 19 днів, вік становить 55 років (а.с. 21).

Не погодившись з відмовою (рішенням) відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі — Закон №796-XII).

Так, відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV). і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Тобто, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи видно, що позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу Рівненською обласною державною адміністрацією 05.12.1992. Тобто позивач має право на пільги, встановлені Законом №796-ХІІ.

Водночас, судом першої інстанції вірно зауважено, що наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23.

Судом першої інстанції також вірно зауважено, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09.07.2025 року №172450009616 видно, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше чотирьох років. В рішенні зазначено, що проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 становить 2 роки 6 місяців 2 дні.

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.

Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов`язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, м. Бронне Рівненської області до 01.01.2015 відносилися до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором.

Пунктом 2 розділу І Закону №76-VIII у статтю 2 Закону №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини 2 статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.

Відповідно до довідки Малинської сільської ради від 03.02.2025 №1-32 позивач зареєстрований та проживає в с. Бронне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області з 08.07.1988 по 17.11.1988, з 12.11.1990 по даний час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, що станом на 01.01.1993 становить 2 роки 6 місяців 2 дні.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка та витяг органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Оскільки в матеріалах справи відсутня інформація про те, що довідка Малинської сільської ради від 03.02.2025 №1-32 та витяг були відкликані, будь-якими суб`єктами оскаржені та відповідним органом скасовані, а тому такі слугують належними доказами у справі та підтверджують факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю у вищевказаний період

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).

Крім того судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 у справі №555/981/25, яке набрало законної сили 01.07.2025, встановлено факт, що ОСОБА_1 , уродженець с. Бронне Березнівського району Рівненської області, постійно проживав у с. Бронне Березнівського району Рівненської області в період з 26.04.1986 по 04.07.1988 року.

Однак, вище вказані періоди не враховані відповідачем-1 при обрахунку періоду проживання позивача в забрудненій зоні, який згідно вказаного рішення складає 2 роки 2 місяці 9 днів.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зауважив, що згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, згідно довідки органу місцевого самоврядування від 03.02.2025 №1-32 та рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 у справі №555/981/25, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 5 років.

При цьому, зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року щонайменше 4 роки.

Як вже зазначалося вище, згідно рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 у справі №555/981/25, позивач проживав в с. Бронне нині Рівненського району Рівненської області з 26.04.1986 по 04.07.1988, що в свою чергу дає позивачу право на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки.

В подальшому позивач також проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а зокрема у періоди з 08.07.1988 по 17.11.1988, з 12.11.1990 по 01.01.2015 (дату внесення змін в Закон №791а-ХІІ), що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування від 03.02.2025 №1-3, який загалом складає понад 20 років. Тобто загальний період проживання позивача в забрудненій зоні становить понад 24 роки.

Другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-5 = 55 років, 2) наявності страхового стажу 32-5 = 27 років.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем-1, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 55 річного віку та має страховий стаж 34 роки 1 місяць 19 днів.

Таким чином, позивач досягнув віку, визначеного Законом №1058-IV, з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні посиленого радіоекологічного контролю та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. А тому, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсії віку.

Зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення від 09.07.2025 №172450009616 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 02.07.2025, дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому така пенсія повинна бути призначена з 02.07.2025.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційний суд враховує, що спірним у досліджуваних правовідносинах являється питання щодо права позивача на «призначення» пенсії за віком на пільгових умовах згідно для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, а не питання щодо «виплати» пенсії. Саме з цього питання позивач отримав протиправну відмову (рішення) відповідача від 09.07.2025 року.

Оскільки призначення пенсії позивачу ще не здійснено відповідачем-1, тому вимоги позивача у частині щодо зобов`язання відповідача-2 виплачувати пенсію являються передчасними і безпідставними.

На підставі наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, згідно вимог статті 317 КАС України, слід скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.07.2025, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Отже, доводи апелянта (відповідача-2) частково знайшли своє підтвердження та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведеного.

У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обгрунтоване.

Колегія суддів також враховує, що рішення окружного суду в частині задоволення позовних вимог відповідач-1 не оскаржує.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задоволити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в адміністративній справі №460/12827/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про «зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.07.2025», - і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в адміністративній справі № 460/12827/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська