Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/11983/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11983/25 пров. № А/857/41876/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (суддя – Мричко Н.І., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №380/11983/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач-2), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 16.05.2025 №134550025801 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ”; 2) зобов`язати відповідача-1 зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII стаж роботи на посадах спеціалістів у органах податкової служби за період з 29.11.1994 року по 29.12.2023; 3) зобов`язати відповідача-1 призначити та виплачувати з 09.05.2025 року пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII на підставі заяви за № 3254 від 09.05.2025, довідки № 235/13-01-10-00-11 від 09.05.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 236/13-01-10-00-11 від 09.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Відповідачі позовних вимог не визнали, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подали, кожен зокрема, відзив на позовну заяву. Просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 №134550025801 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII стаж роботи на посадах спеціалістів у органах податкової служби за період з 29.11.1994 року по 29.12.2023, призначити та виплачувати з 09.05.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII на підставі заяви за № 3254 від 09.05.2025. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду в частині задоволених позивних вимог не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, тому суд першої інстанції безпідставно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати пенсію позивачу. Орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, в подальшому не має доступу до електронної пенсiйної справи, i у випадку зобов`язання його судом вчинити певнi дiї, як то зарахувати певнi перiоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію , цей орган позбавлений можливостi вчинити такi дії внаслiдок вiдсутностi доступу до електронної пенсiйної справи. Рiшення суду в такому випадку буде неможливо виконати. Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Також звертає увагу апелянт на те, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 29.11.1994 по 26.09.2018, з 03.09.2019 по 04.01.2021, з 05.01.2021 по 29.12.2023 працювала в податковому органі. У вищезазначений період роботи в органах податкової служби позивачка обіймала посади, за якими присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Відтак вищевикладені обставини свідчать про відсутність станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби, передбаченого п.п. 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 889, тому права на пенсію за нормами Закону № 889 немає.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в частині задоволених позивних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Позивач подала до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, в яких висловила свої заперечення проти доводів апелянта. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №380/11983/25 — без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

09.05.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії/перехід на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” з урахуванням довідок № 236/13-01-10-00-11 від 09.05.2025 та № 235/13-01-10-00-11 від 09.05.2025 (а.с.46).

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 09.05.2025 було розглянуто ГУ ПФУ у Донецькій області, за результатами якого прийнято рішення №134550025801 від 16.05.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії (а.с. 52, 84).

У цьому рішенні від 16.05.2024, зокрема зазначено, що статтею 6 Закону №889-VIII від 10.12.2025 визначені категорії посад державної служби. Посади працівника податкової служби даною статтею не передбачені. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 втратили чинність. Під час розгляду трудової книжки НОМЕР_1 від 09.05.2025 та довідок 235/13-01-10-000-11 та 236/13-01-10-000-11 від 09.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, 01.11.1995 присвоєно персональне звання радник податкової служби ІІІ ранку. Посадовим особам податкової служби відповідно статті 383 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби визначених статтею 25 Закону України 3723-ХІІ. Відтак, вирішено відмовити ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”.

Не погодившись з відмовою (рішенням) відповідача-2 про відмову перерахунку пенсії та переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Аналіз частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ свідчить про те, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

У пункті 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.

Згідно записів трудової книжки, серії НОМЕР_2 , позивач: - 29.11.1994 - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних в ДПІ по Личаківському району м. Львова;- - 20.12.1994 - прийняла Присягу державного службовця; - 01.11.1995 - присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби ІІІ рангу; - 26.11.1996 переведена на ту ж посаду в ДПА у Личаківському районі м. Львова; - 03.01.1997 - переведена у відділ обліку та звітності на посаду старшого державного податкового інспектора; - 19.03.1998 - ДПА у Личаківському районі м. Львова перейменована в ДПІ у Личаківському районі м. Львова; - 04.05.1999 - переведена на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу державного реєстру фізичних осіб; - 14.09.2000 - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу автоматизованого адміністрування податків; - 31.10.2001 - присвоєно чергове спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу; - 20.03.2006 - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування; - 28.11.2006 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування після успішного стажування; - 23.05.2007 - присвоєно чергове спеціальне звання - інспектора податкової служби І рангу; - 03.09.2007 - переведена на посаду завідувача сектора відділу інформатизації процесів оподаткування як таку, що перебувала в кадровому резерві; - 19.03.2012 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних управління інформатизації та обліку платників податків; - 24.07.2013 - у зв`язку з реорганізацією ДПІ переведена на посаду головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників; - 24.07.2013 - присвоєно 13 ранг державного службовця; - 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу; - 06.02.2015 - у зв`язку з реорганізацією ДПІ переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів; - 26.09.2018 - звільнена із займаної посади в порядку переведення в ГУ ДФС у Львівській області; - 27.09.2018 - прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Личаківської ДПІ Личаківського управління ГУ ДФС у Львівській області; - 02.09.2019 - звільнена із займаної посади в порядку переведення в ГУ ДПС у Львівській області; - 03.09.2019 - прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Личаківської ДПІ Личаківського управління ГУ ДПС у Львівській області; - 03.09.2019 - присвоєно 7 ранг державного службовця; - 18.09.2020 - переведена на посаду старшого державного інспектора відділу ведення ДРФО Львівської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області; - 04.01.2021 - звільнена із займаної посади в порядку переведення в ГУ ДПС у Львівській області як відокремлений підрозділ ДПС України; - 05.01.2021 - призначена на посаду старшого державного інспектора відділу ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Львівської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області; - 05.09.2022 - присвоєно черговий 6 ранг державного службовця; - 29.12.2023 - припинено державну службу та звільнено із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно пункту 7 частини першої ст. 83 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015р. № 889-VIII (із змінами).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII.

Згідно з частинами 5-8 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною четвертою статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Отже, такий період роботи повинен зараховуватися до стажу державної служби, а тому доводи відповідача в рішенні про відмову в призначенні пенсії держслужбовця є необґрунтованими.

Таким чином, позивач у відповідності до умов пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Враховуючи досягнення 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 20 років, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу (09.05.2025) у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пункту 10 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889, а саме: - позивач досягла 60 річного віку; - стаж державної служби станом на день набрання чинності Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 - понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Окрім цього, станом на 01.05.2016 продовжувала працювати на посадах державної служби.

Зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 №134550025801 є протиправним та підлягає скасуванню.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Відповідно до пункту 4.8. Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних».

У справі, яка розглядається суд першої інстанції вірно встановив та врахував, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено ГУ ПФУ у Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії та переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області «виплачувати» позивачу пенсію за віком.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційний суд враховує, що спірним у досліджуваних правовідносинах являється питання щодо права позивача на «призначення» пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII, а не питання щодо «виплати» пенсії. Саме з цього питання позивач отримала протиправну відмову (рішення) відповідача-2 від 16.05.2025 року.

Оскільки призначення пенсії позивача ще не здійснено відповідачем-2, тому вимоги позивача у частині щодо виплати пенсії являються передчасними і безпідставними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.

Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи, яким в межах розгляду цієї справи є ГУ ПФУ у Львівській області.

Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 18.09.2025 підлягає зміні, з наведених вище мотивів, шляхом виключення з абзацу третього резолютивної частини цього рішення суду формулювання «та виплачувати».

У решта частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним встановленням обставин, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому підлягає залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі №380/11983/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду виключити формулювання «та виплачувати».

У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі №380/11983/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська