Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №500/4710/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4710/25 пров. № А/857/47740/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року (суддя–Чепенюк О.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення– 09 жовтня 2025 року),

в адміністративній справі №500/4710/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У серпні 2025 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку пенсії за 30 років вислуги, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення; 2) зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 01.04.2025 перерахунок та проводити виплату пенсії за 30 років вислуги, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.04.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» статті 12, пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII з розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що перерахунок пенсій, зокрема індексація, здійснюється за нормами цього Закону та постановами Кабінету Міністрів України, з урахуванням граничного розміру пенсії не вище десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Вважає апелянт помилковим висновок суду щодо права позивача на отримання пенсії без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зазначає апелянт, що оскільки перелік статей Конституції, які передбачають права і свободи, що не можуть бути обмежені, не включає статті 46 (права на соціальний захист), відповідно ці права можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати та ухвалити нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом від 31.03.2025 за №50/ОС-25 був звільнений зі служби відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV та пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з посади начальника відділу нагляду і безпеки Державної установи «Збаразька виправна колонія (№ 63)» (а.с.7).

Відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії, складеного Державною установою «Збаразька виправна колонія (№ 63)», вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить: 22 роки, 02 місяці 09 днів, у пільговому обчисленні становить: 30 років, 07 місяців, 01 день, загальний трудовий стаж становить: 25 років 07 місяців 15 днів (а.с.8-14).

Як слідує з протоколу за пенсійною справою № 1906010050, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.

З 01.04.2025 позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-XII у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням вислуги 25 років, календарної - 22 роки (а.с.6).

22.07.2025 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій зазначив, що отримує пенсію у розмірі, обчисленому відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, проте так має вислугу років 30 років 07 місяці 01 день, то просив здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (а.с.15).

Листом від 05.08.2025 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, зазначивши, що питання підготовки і подання документів для призначення пенсії, в тому складі і складання розрахунку вислуги років належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств. Щодо підрахунку вислуги років рекомендовано звернутися до уповноваженого органу відповідно силового міністерства. На даний час пенсія проводиться за 25 років страхового стажу в розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.5).

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (частина 4 статті 23 Закону № 2713-IV).

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

За змістом пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.

Положеннями Закону №2262-ХІІ визначено умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а також розмір пенсії за вислугу років (стаття 13).

Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є питання обчислення вислуги років для визначення розміру пенсії, а не питання призначення пенсії.

Так, відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.

Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків: «…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №160/9410/24 за подібних обставин справи.

Суд першої інстанції встановив, що вислуга років позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні – 22 роки 02 місяці 09 дні; у пільговому обчисленні – 30 років 07 місяців 01 день; загальний трудовий стаж – 25 років 07 місяців 15 днів.

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років у пільговому обчисленні становила більше 21 років та 6 місяців, а саме: 30 років 07 місяців 01 день, що є достатнім для перерахунку пенсії відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що перерахунок пенсії позивачу має проводитися з розрахунку 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнання протиправними дії пенсійного органу, щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2025 року перерахунок та виплату пенсії позивача, з урахуванням раніше виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними.

Водночас, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України не являється предметом апеляційної перевірки.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час перерахунку пенсії, визнавши такі дії відповідача протиправними, є вірним та не спростоване доводами апеляційної скарги відповідача.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року в адміністративній справі №500/4710/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська

Дата