Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №260/698/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/698/26 пров. № А/857/42201/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

Суддів Гудима Л.Я. Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.

представник апелянта Соскиди П.Ю.,

представник позивача Петюшки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 260/698/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево про стягнення податкового боргу, -

суддя в 1-й інстанції Гаврилко С.Є.,

дата ухвалення рішення 24.06.2026,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту судового рішення 30.06.2026,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділ м. Мукачево (далі - відповідач 1), у якому позивач просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево податковий борг в сумі 1 062 920,41 грн, у т.ч. пеня в розмірі 682 913,20 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1 062 920,41 грн, у тому числі пеня в сумі 682 913,20 грн за платежем «Земельний податок з юридичних осіб». Вказаний борг відповідач не сплатив, тому позивач звернувся з позовом про стягнення податкового боргу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 260/698/26 позов задоволено.

Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево за рахунок коштів, що належить Квартирно-експлуатаційному відділу міста Мукачево на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банківських установах податковий борг у сумі 1062920,41 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач 11 разів звертався до суду про стягнення податкового боргу, відповідач сплачував вказані у судових рішеннях суми, однак позивач спрямовував їх на погашення штрафів та пені, а на «тіло» боргу знову продовжував нараховувати пеню та штраф. Крім того, відповідач є органом військового управління в системі Збройних Сил України, є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету. Виникнення податкового боргу зумовлюється ненаданням коштів на погашення податкових зобов`язань розпорядником вищого рівня.

Відповідач просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що відповідач провів камеральну перевірку відповідача щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю, за наслідками проведеної перевірки склав акт перевірки від 06 травня 2025 року № 6400/07-16-04-05-16/08439994.

На підставі вказаного акта перевірки позивач прийняв податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2025 року: № 9644/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 102778,62 грн; № 9643/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 48952,31 грн; № 9645/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 147714,71 грн; № 9642/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 762,29 грн; № 9622/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 2056,23 грн; № 9640/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 26215,58 грн; № 9641/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 22,29 грн; № 9634/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 1700,22 грн; № 9616/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 2759,07 грн; № 9619/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 1,61 грн; № 9636/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 0,21 грн; № 9626/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 461,37 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку 04.07.2025 та вручені відповідачу, однак без вказівки на дату вручення (Т. 1 а.с. 92 (на звороті)).

Зважаючи на те, що вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржив ані в адміністративному, ані в судовому порядку, грошові зобов`язання визначені за податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими, тому позивач звернувся з позовом про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ПКУ).

Платники самостійно обчислюють суму земельного податку (орендної плати) на поточний рік станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають декларацію.

Водночас, згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Апеляційний суд встановив, що відповідач подав податкові декларації з земельного податку з юридичних осіб:

№ 9027983780 від 14.02.2024 року, якою визначено суму податкового зобов`язання за листопад-грудень 2024 року в розмірі 5 209,65 грн (щомісячно за січень-листопад у розмірі 2 604,81 грн, за грудень у розмірі 2 604,84 грн);

№ 9037148171 від 19.02.2025 року, якою визначено суму податкового зобов`язання за 2025 рік у розмірі 35 049,50 грн (щомісячно за січень-листопад у розмірі 2 920,79 грн, за грудень у розмірі 2 920,81 грн);

№ 9351728326 від 20.11.2024 року, якою визначено суму податкового зобов`язання за 2024 рік у розмірі 2 490,89 грн (щомісячно за січень-листопад у розмірі 207,57 грн, за грудень у розмірі 207,62 грн);

№ 9027996175 від 14.02.2024 року, якою визначено суму податкового зобов`язання за листопад-грудень 2024 року у розмірі 18,17 грн (щомісячно за січень-листопад у розмірі 9,09 грн, за грудень у розмірі 9,08 грн);

№ 9037112916 від 19.02.2025 року, якою визначено суму податкового зобов`язання за 2025 рік в розмірі 2 788,80 грн (щомісячно в розмірі 232,40 грн);

№ 9028005993 від 14.02.2024 року, якою визначено суму податкового зобов`язання за листопад-грудень 2024 року у розмірі 1 025,69 грн (щомісячно за січень-листопад у розмірі 512,87 грн, за грудень у розмірі 512,82 грн).

Цю обставину відповідач не заперечує.

Таким чином, податкові зобов`язання відповідача з земельного податку, згідно з вищезазначеними деклараціями, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, є узгодженими з моменту подання цих декларацій.

Крім того, позивач прийняв та надіслав на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу:

№ 9644/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 102 778,62 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2015-2018 роки;

№ 9643/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 48 952,31 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2015-2017 роки;

№ 9645/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 147 714,71 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2014-2017 роки;

№ 9642/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 762,29 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2017-2021 роки;

№ 9622/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 2 056,23 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2017-2018 роки;

№ 9640/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 26 215,58 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2016 рік;

№ 9641/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 22,29 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2014 рік;

№ 9634/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 1700,22 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2015-2018 роки;

№ 9616/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 2759,07 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку за 2015-2017 роки;

№ 9619/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 1,61 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку 2018 рік;

№ 9636/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 0,21 грн за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку 2018 рік;

№ 9626/07-16-04-05-16/716/08439994 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 461,37 грн. за несплату відповідачем податкових зобов`язань з земельного податку 2021 рік.

Указані податкові повідомлення-рішення були надіслані засобами поштового зв`язку та вручені відповідачу (трек номер № 9030000177708).

Вказані обставини відповідач не заперечує.

Також, відповідно до ст. 129 ПК України, податковий орган нарахував відповідачу пеню в сумі 682 913,20 грн. за платежем 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб», через несплату податкових зобов`язань на підставі поданих 14.02.2025 податкових декларацій.

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК України, податковим боргом вважається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 59.3-59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 19 лютого 2019 року (справа №818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18), від 23.10.2021 (справа №580/1216/20).

Згідно із п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний суд встановив те, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 11.06.2015 № 413-25 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями, яку направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, яку відповідач отримав 16.06.2015.

Як видно із облікової картки платника податків, що є у матеріалах справи, податковий борг відповідача не переривався з 2015 року, тому позивач цілком правомірно не надсилав відповідачу нову податкову вимогу.

Апеляційним судом не встановлено, а відповідач на спростування доводів позивача не надано доказів про те, що податковий борг переривався.

Крім того, доводи позивача про те, що відповідач спрямовував сплачені податкові зобов`язання на погашення штрафу та пені є безпідставними, оскільки відповідач не сплатив повністю суму податкового боргу, то апеляційний суд вважає, що позивач мав правові підстави для звернення до суду із цим позовом, а тому суд першої інстанції вірно його задовольнив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційних скаргах, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 260/698/26 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 29.09.26