Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/12150/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12150/21 пров. № А/857/40899/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 380/12150/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішення м. Львів

суддя у І інстанціїКлименко О.М.

дата складання повного тексту рішення29.06.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 380/12150/21 заяву представника позивача від 10 червня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/12150/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задоволено частково.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 380/12150/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2022 року, що становить 51276,21 грн.

У задоволенні решти заяви – відмовлено.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач зазначає про відсутність підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення, позаяк здійснюється виконання судового рішення.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

В судове засідання сторони не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії, а як наслідок спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) невиплаченої суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 26 травня 2021 року № 62/21-299-18 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 26 травня 2021 року № 62/21-299-18 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

11 червня 2026 року представник позивача подала через систему «Електронний суд» заяву від 10 червня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Указана заява мотивована тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 380/12150/21 набрало законної сили, а тому воно є обов`язковим для відповідача та має ним виконуватися. Водночас з дати набрання законної сили цим судовим рішенням до дати звернення із цією заявою до суду відповідач вказане рішення суду не виконав у повному обсязі, невиплачена сума доплати пенсії за період з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку, враховуючи суми, частково виплачені відповідачем, становить 51508,21 грн. За вказаних обставин, на переконання представника позивача, наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року.

З огляду на вказане просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке ухвалив Львівський окружний адміністративний суд від 19 жовтня 2021 року у справі № 380/12150/21, із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області про розмір грошового забезпечення від 26 травня 2021 року № 62/21-299-18 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку в сумі 51508,21 грн.

16 червня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач) подало до суду заперечення від 15 червня 2026 року на заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідач вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 380/12150/21, яке набрало законної сили, виконало, здійснивши відповідний перерахунок пенсії позивача. Сума доплати пенсії позивача за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2022 року становить 52374,26. Виплата цієї суми здійснюється за окремою бюджетною програмою. До 08 червня 2026 року та на час виконання судового рішення виплата пенсії проводилася відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 (далі – Порядок № 821). Додатковими відомостями на виконання судового рішення у справі № 380/12150/21 відповідно до вимог Порядку № 821 позивачу у період з жовтня 2025 року по червень 2026 року виплачено грошові кошти (відкладену заборгованість) на загальну суму 1098,05 грн. Інших повноважень у відповідача немає, як і відсутні інші порядок та спосіб для виконання рішення суду. Невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої доплати на виконання рішення суду через відсутність відповідних бюджетних призначень у розумінні частини третьої статті 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки така виплата буде здійснена після надходження коштів із Державного бюджету України.

З огляду на вказане просив суд у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі відмовити повністю.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу за наслідками якого нараховано 52374,26 грн недоплаченої суми пенсії, що не заперечується сторонами.

Водночас суд встановив, що позивачу на виконання погашення заборгованості за судовими рішеннями (за рішенням суду) відповідно до вимог Порядку № 821 виплачено грошові кошти у жовтні 2025 року у сумі 187,35 грн, у листопаді 2025 року у сумі 187,35 грн, у грудні 2025 року у сумі 187,35 грн, у лютому 2026 року у сумі 103,00 грн, у березні 2026 року у сумі 101,00, у квітні 2026 року у сумі 100,00 грн, у травні 2026 року у сумі 100,00 грн та у червні 2026 року у сумі 132,00 грн (всього – 1098,05 грн), що підтверджується долученими відповідачем відомостями з відповідної підсистеми органу Пенсійного фонду України.

У зв`язку з цим несплачена сума заборгованості станом на дату розгляду цієї заяви становила 51276,21 грн (52374,26 грн – 1098,05 грн).

Як наслідок донарахована сума не виплачена позивачу у повному обсязі, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником протягом тривалого строку.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості, є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем і не є виплаченою на дату розгляду апеляційної скарги.

Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що у цій справі наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання в частині виплатити грошові кошти на стягнення з відповідача донарахованого та невиплаченого розміру пенсії у сумі 51276,21 грн для забезпечення належної реалізації права позивача передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 380/12150/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року