Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №500/870/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/870/25 пров. № А/857/16474/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзій О.П.,

суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №500/870/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції Чепенюк О.В.,

дата ухвалення рішення 04.04.2025,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 04.04.2025,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Півторака Володимира Михайловича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – апелянт, ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 24.10.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024 №02/428/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024 №02/427/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Тернопільській області як суддя у відставці, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 та на 01.01.2024.

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 30.01.2025 (у формі відповіді на заяву) позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено на рівні 2102,00 грн, а згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у порівнянні з 2023 роком залишено без змін. Оскільки після 2023 року збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося, підстави для перерахунку щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці відсутні. Позивач вважає таке рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання протиправним, бо розмір посадового окладу судді залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у 2023-2024 роках змінювався, що є підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідних довідок, які надав позивач.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у цій справі позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до поданих довідок про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 з підстав, викладених у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.01.2025 за № 710-376/А-02/8-1900/25. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.11.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024 №02/428/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024 №02/427/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив таке у апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн.

Судом першої інстанції не враховано, що ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосується для визначення базового розміру посадового окладу суддів становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбувся.

Вказана норма не визнана неконституційною, тому підстав для її незастосування у органів Пенсійного фонду України відсутні. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбувся.

Отже у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов`язано відповідача здійснити з 01.11.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024 №01/428/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат та здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024 №02/427/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат.

Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №500/870/25 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 для розгляду цієї справи визначено склад суду: головуючий суддя ОСОБА_2 ; судді Заверуха О.Б., Матковська З.М.

Ухвалою від 02.05.2025 матеріали справи витребувано з тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 лютого 2026 року № 160/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2026 року справу № 500/870/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: О. П. Мандзій судді: О. Б. Заверуха, З. М. Матковська.

З огляду на зазначене, ухвалою від 23.02.2026 справу № 500/870/25 прийнято до провадження для розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1004/0/15-23 від 24.10.2023 звільнена з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.11-12), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та з 01.11.2023 отримує довічне грошове утримання судді у відставці, про що свідчить протокол про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Довічне грошове утримання судді у відставці позивачці призначене на підставі поданої заяви від 01.11.2023 (а.с.46-48).

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №500/4842/24 Господарським судом Тернопільської області видано дві довідки від 09.12.2024 №02/428/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 та від 09.12.2024 №02/427/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024. Розміри суддівської винагороди обчислені з відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлювався законами України про Державний бюджет України на 01 січня 2023 та 2024 років.

30.12.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок від 09.12.2024.

Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 30.01.2025 за № 710-376/А-02/8-1900/25 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 та на 01.01.2024, оскільки у 2023-2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, не збільшувався, підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці немає (а.с.13).

Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є неправомірною.

Також, виходячи з обставин цієї справи, враховано, що право позивача на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді господарського суду, визначеного із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, та 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі № 500/4842/24.

Зважаючи на те, що позивач зверталася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у довільній формі (а.с.36), а не за встановленим зразком заяви про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (визначеним у додатку 1 до Порядку №3-1), то така заява розглядалася ГУ ПФУ в Тернопільській області (територіальним органом Пенсійного фонду за місцем перебування заявника на обліку) з наданням відповіді у формі листа, а не розглядалась як встановлює пункт 1 глави ІІІ Порядку №3-1 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), тобто без застосування принципу екстериторіальності. Відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

За таких обставин та з огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд першої інстанції вважав, що таким способом буде прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі поданих довідок про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024, із врахуванням відмови пенсійного органу, викладеної в листі від 30.01.2025 за № 710-376/А-02/8-1900/25. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню (з урахуванням корегування формулювання способу захисту порушених прав).

Виходячи з протоколу про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 таке призначене з 01.11.2023 (а.с.48). Окрім того, представник позивача до позовної заяви додає копію наказу Господарського суду Тернопільської області про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду 24.10.2023, тобто 24.10.2023 останній робочий день на посаді судді, що не може бути датою призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1402-VIII, в редакції, чинній на мосент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно зі ст. 7 Закону №2710-IX та статтею 7 Закону №3460-IX разом із встановленням на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн та 3028 грн відповідно був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018).

30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст. 135 Закону №1402- VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас норми Закону №2710-IX та Закону №3460-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Варто наголосити, що Закон №2710-IX та Закон №3460-IX не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2864 грн) та 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі статті 7 Закону №2710-IX та Закону №3460-IX, є протиправною.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2004 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 сформував такий висновок щодо спірних правовідносин:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»

Також у цій постанові зазначено, що «У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин» (пункт 65), а «у справі №240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді» (пункт 66)».

При цьому Верховним Судом за результатом аналізу предмету спору у справах №910/719/19 і №240/9028/24 в пункті 68 постанови від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 зазначено про «відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці».

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №500/4842/274 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили, позов задоволено: визнано протиправними дії Господарського суду Тернопільської області, щодо відмови ОСОБА_3 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового посадового окладу місцевого суду визначеного із розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн; зобов`язано Господарський суд Тернопільської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року виходячи з базового посадового окладу судді господарського суду визначеного на підставі частини другої статті 130 «Конституції України», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" та визначено із розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Тернопільської області.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій щодо відмови позивачці у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн. та станом на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного судового рішення Господарським судом Тернопільської області видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 (№02/428/24 від 09.12.2024) та станом на 01.01.2024 (№02/427/24 від 09.12.2024).

Позивач після отримання відповідних довідок звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок від 09.12.2024 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024, який були визначені на виконання рішенням суду, яке набрало законної сили у справі №500/4842/24 (а.с.36).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», органи Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюють перерахунок та виплачують щомісячне довічне грошове утримання судді.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).

Розділом IV Порядку №3-1 врегульовано питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Так, абзацом першим п. 1 Розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Пунктами 6 вказаного розділу передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Відповідно до п. 7 вказаного розділу Порядку документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Вказане свідчить про те, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді є довідка встановленої форми, видана уповноваженим органом – Господарським судом Тернопільської області на підставі рішення суду, а орган пенсійного фонду зобов`язаний здійснити такий перерахунок у встановлений законом строк.

Розмір складових грошового забезпечення (суддівської винагороди) визначається уповноваженим органом, в даному випадку Господарським судом Тернопільської області (на підставі рішення суду).

При цьому за Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1), до компетенції органів ПФУ не входить оцінка змісту довідки компетентного органу, тим більш виданої на виконання та відповідно до судового рішення.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється у два способи, або на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці шляхом подання до органу Пенсійного фонду заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.

Згідно з п. 8 розділу VI Порядку №3-1 орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Колегія суддів вважає, що пенсійний орган не мав права ставити під сумнів відомості цієї довідки, зокрема, за підставами, які досліджувались судом, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не було підстав відмовляти позивачу у перерахунку довічного грошового утримання.

Таким чином після отримання органом Пенсійного фонду заяви позивача про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці та довідок, виданих Господарським судом Тернопільської області від 09.12.2024 №02/428/24 та №02/427/24 про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 відповідно, орган Пенсійного фонду повинен був провести відповідний перерахунок щомісячного довічного утримання позивача.

Так, у даному випадку, відповідач не приймав рішення внаслідок розгляду заяви позивача, зареєстрованої 16.01.2025, а надав відповідь у формі листа про відсутність підстав для проведення перерахунку з урахуванням довідок про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024, які видані на виконання суду, оскільки базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду в 2024 році в порівнянні з 2023 роком не змінився (2102,00 грн).

Відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

За таких обставин, оскільки рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №500/4842/24, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на перерахунок і видачу для цього довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, орган Пенсійного фонду був зобов`язаний здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок від 09.12.2024. Адже відповідні обставини, встановлені рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №500/4842/24 є преюдиційними для цієї справи.

Отже, відповідач, відмовляючи в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок уповноваженого органу, в якій зафіксовано розрахункову величину, право на застосування якої щодо позивача визначено рішенням суду у справі №500/4842/24 від 02.10.2024, не врахувавши вказане рішення суду та видані на його підставі довідки, діяв поза межами визначених діючим законодавством повноважень та не у визначений законом спосіб.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції обрано належний спосіб захисту прав позивача шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі поданих довідок про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024, з підстав відмови, викладених в листі від 30.01.2025 за №710-376/А-02/8-1900/25 та зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 09.12.2024 №02/428/24 та №02/427/24 про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 відповідно.

Апеляційний суд також наголошує, що судом першої інстанції захист порушеного права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці здійснено з 01.11.2023 (з дати призначення щомісячного довічного грошового утримання, а не як просить представник позивача з 24.10.2023) та з 01.01.2024, що відповідачем під сумнів не ставиться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №500/870/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська