Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №300/2893/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2893/22 пров. № А/857/32200/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №300/2893/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – апелянт, ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо обмеження з 01.04.2019 його пенсії по інвалідності максимальним розміром при здійсненні її перерахунку на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1/2192 від 09.07.2021 (далі - Довідка №9/1/2192) станом на 05.03.2019 та зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату його пенсії по інвалідності на підставі цієї довідки станом на 05.03.2019 без обмеження максимальним розміром, а також здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у справі №300/2893/22 позов задоволено

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у цій справі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року по справі №300/2893/22 - без змін.

На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 по день проведення перерахунку в сумі 207842,52 грн.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що з моменту набрання законної сили і до теперішнього часу відповідачем рішення суду від 16.12.2022 у цій справі виконано не в повному обсязі. Відповідачем розраховано суму доплати за період з 01.04.2019 по 31.05.2023, яка становить 208404,57 грн. Пенсійним органом здійснено виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, у квітні, листопаді та грудні 2025 року в сумі 187,35 грн. Невиплаченою залишається сума 207842,52 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 у цій справі заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у справі №300/2893/22 в частині «здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії, із врахуванням проведених платежів». Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 нараховану суму доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2023 у розмірі 207739,52 гривень (двісті сім тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 52 копійки). В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач оскаржив таку в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції при її прийнятті порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 208404,57 грн. за період з 01.04.2019 по 31.05.2023, яка внесена до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виплата за яким буде проведена при наявності фінансування з Державного бюджету, так як відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

На час виконання судового рішення виплата пенсій проводилася відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Зазначено, що виплата пенсій, перерахованих за судовим рішенням, проводиться виключно в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на зазначені цілі.

ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості відповідно до Порядку затвердженого Постановою №821 в сумі 665,05 гривень. Залишок невиплачених коштів становить 207739,52 грн., що підтверджується витягом з електронної бази Пенсійного фонду України з підсистеми Реєстр судових рішень

Апелянт вказав, що після скасування Порядку №821 відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке залишене без змін відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, новий порядок Кабінетом Міністрів України не прийнято.

Змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми такої виплати (яка хоча і була розрахована відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення у цій справі, але правильність її нарахування судом не досліджувалася та не присуджувалася у конкретному розмірі), відбудеться зміна рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, яке не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення

Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Апелянт просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсійний орган (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке, спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача), з урахуванням виплачених сум.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Положенням ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Законом України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024, внесено зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Вказане свідчить про те, що з 19.12.2024 приписи ст. 378 КАС України доповнені самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом №4094-IX, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 зазначено, що прийняттям Закону №4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Верховний Суд дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Своєю чергою, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою власне відповідачем.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи пенсійного органу, що визначивши конкретну суму стягнення, суд першої інстанції фактично змінив суть рішення суду від 16.12.2022.

Також Верховний Суд зазначив, що посилання пенсійного органу на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 11.11.2014 у справі №21-475а14, від 11.11.2014 у справі №21-394а11, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а, від 21.08.2018 у справі №803/3805/15, від 11.02.2020 у справі №826/8279/16, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19.12.2024.

З позиції апеляційного суду, боржник фактично ігнорує норми чинного законодавства та наводить аргументи, котрі були релевантними в минулому - з огляду на дію редакції статті 378 КАС України, що була чинною до 18.12.2024, за якою зміна способу виконання рішення про перерахунок та виплату пенсії на стягнення заборгованості по пенсії трактувалася як зміна рішення по суті, що не допускається на стадії його виконання. Проте, з 19.12.2024 відповідний правовий підхід змінено та такий безпосередньо визначено законом за умови, що суб`єкт владних повноважень не виконує судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2022, яке набрало законної сили 09.05.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії заявнику.

За змістом розрахунку на доплату на виконання зазначеного рішення суду, наданого суду позивачем, різниця між перерахованою та фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 31.05.2023 складає 208404,57 грн.

Позивачу було виплачено кошти в розмірі 103 грн, 187,35 грн, 187,35 грн, 187,35 грн, відповідно.

Вказане сторонами не заперечується. Отже, сума заборгованості становить 207739,52 грн.

Таким чином, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, з огляду на зміст абзацу 2 ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України №4094-IX та на підтверджені матеріалами справи обставини існування боргу у відносинах із перерахунку пенсії понад два місяці з дня набрання законної сили рішенням, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заяву про зміну способу виконання рішення суду слід задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені ст. 315 КАС України.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 2, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 378 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №300/2893/22 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар