Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №300/8674/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8674/24 пров. № А/857/33431/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання – Волчанського А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №300/8674/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції – Панікар І. В.,

дата ухвалення рішення – 24 червня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – 10 липня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Адвокат Кропивницька Уляна Миколаївна, діючи в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2024 року №45234/13-01-07-09 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 710295,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону№265/95- ВР щодо непроведення розрахункової операції та невидачі розрахункового документа встановленої форми та змісту, що вказує на відсутність підстав для застосування до нього санкцій, передбачених п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, оскільки доказів здійснення контрольної розрахункової операції, а саме: доказів складення акта про повернення товару позивачу за результатами контрольної розрахункової закупки; акта отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача не надано. Щодо порушень п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то зазначає, що ним надано належні первинні документи, які підтверджують походження та облік товару (договір комісії та акт приймання-передачі товарів до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції (передання товарів, зазначених в акті, на комісію), найменування, кількість та вартість товару (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті приймання-передачі)). На думку апелянта, зазначені документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком №496. Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів. Вказує, що надана форма ведення обліку товарних запасів та первинні документи, відомості про які внесені до цієї форми, є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження належного ведення обліку товарних запасів. Зауважує, що виконав вимоги ПК України, Порядку №496 та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, наведені вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування до позивача фінансової санкції у заявленому ДПС розмірі на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає про те, що встановлений перевіркою факт допущеного позивачем порушення щодо не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій із роздрукуванням та видачею відповідного розрахункового документа (фіскального чеку) перед початком проведення фактичної перевірки задокументовано належними і достатніми доказами. Крім того, вказує, що позивачем, саме на початок проведення перевірки (14 червня 2024 року об 15 год.31 хв) не було надано документи, які підтверджують облік товарних запасів, які згідно зняття залишків знаходились у місці продажу, а саме: форми обліку товарних запасів та первинних документів за формою, визначеною Порядком №496, про що перевіряючими було складено відповідний акт від 14 червня 2024 року №1276/23-00-07-07-01. При цьому, надання позивачем на початок перевірки договору комісії, актів приймання-передачі товарів без надання Форми ведення обліку товарних запасів не свідчить про належне виконання позивачем обов`язку надання контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Наведені вище обставини свідчать про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача – Качмарик Г. В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивач (апелянт) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності; явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п.20.1 статті 20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.6 п.80.2 статті 80 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 13 червня 2024 року за №1400-п та направлень з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов`язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт (довідку) від 24 червня 2024 року за №7510/23-00-07-07-01/3376114532 (т.1 а.с.32-35), відповідно до змісту якого констатовано наступні порушення вчинені позивачем, зокрема, пункту 1, 2, 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

На підставі акту (довідки) фактичної перевірки від 24 червня 2024 року за №7510/23-00-07-07-01/3376114532 відповідачем 02 серпня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення №33788/13-01-07-09, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 710545,00 грн (т.1 а.с.36).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №33788/13-01-07-09, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (т.1 а.с.37-41).

Згідно з рішенням Державної податкової служби України від 15 жовтня 2024 року №30959/6/99-00-06-03-02-06 за результатами розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення №33788/13-01-07-09 в частині застосування штрафних санкцій на суму 250,00 грн, в іншій частині зазначене ППР залишено без змін, а скаргу – частково задоволено (а.с.42-44).

На підставі рішення Державної податкової служби України від 15 жовтня 2024 року №30959/6/99-00-06-03-02-06 відповідачем 23 жовтня 2024 року прийнято оновлене податкове повідомлення-рішення за №45234/13-01-07-09, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 710295,00 грн (т.1 а.с.45).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся у суд за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкцій на підставі ст.20 Закону №265/95-ВР за порушення вимог п.1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2024 року №45234/13-01-07-09 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 710295,00 грн прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України, в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 статті 75 цього Кодексу).

За змістом п.80.1, 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та з таких підстав: у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ст.75 ПК України(пп.80.2.6).

Відповідно до п.80.4, 80.5 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п.80.7, 80.9, 80.10 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п.82.3. статті 82 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видання наказу про проведення фактичної перевірки стало пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п.20.1 статті 20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.6 п.80.2 статті 80 Податкового кодексу України інформація, яка міститься в контролюючому органі, а саме: контроль за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов`язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності (т.1 зворотна сторона а.с.105).

Матеріалами справи підтверджено, що уповноважену особу позивача ознайомлено із копією наказу Головного управління ДПС в Черкаській області, пред`явлено направлення на перевірку від 13.06.2025 №2369/23-00-07-07-01, №2368/23-00-07-07-01, №2373/23-00-07-07-01, №2423/23-00-07-07-01 (т.1 а.с.106-107), службові посвідчення та допущено до проведення фактичної перевірки.

Отже контролюючим органом не було допущено порушень при призначенні та проведенні фактичної перевірки, а права позивача порушені не були.

Пункт 85.2. ст.85 ПК України передбачає, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.86.5. ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Даючи правову оцінку змісту порушень, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 23 жовтня 2024 року №45234/13-01-07-09, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної фактичної перевірки за місцем фактичного провадження господарської діяльності суб`єкта господарської діяльності ФОП Москалика - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 встановлено порушення п.1, п.2 та п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 265/95 – ВР). Результати такої перевірки відображено в акті фактичної перевірки від 24 червня 2024 року №7510/23-00-07-07-01/3376114532 та на підставі Акта перевірки було винесено спірне податкове повідомлення – рішення № 45234/13-01-07-09 від 23 жовтня 2024 року.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі – Закон №265/95-ВР).

Згідно зі ст.15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

За змістом п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. А також, надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно до ст.8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства Фінансів України №13 від 21.01.2016 “Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)”, з метою виконання вимог Податкового кодексу України, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та удосконалення нормативно-правових актів, пов`язаних із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, затверджено: Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядок подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форму Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма №ЗВР-1) та Інструкцію щодо його заповнення.

Згідно з п.2, 3 розділу I вказаного Положення, адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею.

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення (пункт 1 розділу II).

За змістом п.2 розділу II цього Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику “Типи об`єктів оподаткування” та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3).

Фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - розрахунковий документ/ електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий чек видачі коштів за формою №ФКЧ-2 наведений в додатку 2 до цього Положення (пункт 1 розділу III).

Видатковий чек має містити обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику “Типи об`єктів оподаткування” та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3) (пункт 2 розділу III).

Зі змісту акта фактичної перевірки вбачається, що під час перевірки 14 червня 2024 року о 12 год.00 хв. у магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , придбано кабель “Belkin USB –A to USB C PVC 1m” на загальну суму 499 грн та особою, яка проводила розрахункову операцію при отримані оплати, здійснено відпуск товару, однак розрахункову операцію не було проведено через реєстратор розрахункових операцій (РРО/ПРРО) та не було видано відповідного розрахункового документи встановленої форми та зразка, зокрема, фіскального чека.

При цьому, колегія суддів зазначає, що поставлене позивачу у вину вказане порушення - продаж кабелю “Belkin USB –A to USB C PVC 1m” на загальну суму 499 грн проведене з порушенням процедури контрольної закупки, оскільки акт контрольної закупки відсутній, придбаний товар не був повернутий.

Жодних доказів на спростування вказаних обставин відповідач не надав, зокрема, доказів складення акта про повернення товару позивачу за результатами контрольної розрахункової закупки; акта отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься фіскальний чек №rdL4C2RG0Ag (том 1, а.с.59).

Щодо покликань податкового органу на те, що контрольна розрахункова операція з придбання кабелю “Belkin USB –A to USB C PVC 1m” на загальну суму 499 грн відбулась о 12 год. 00 хв. 14 червня 2024 року, а долучений позивачем фіскальний чек вказує про проведення розрахункової операції через ПРРО ФН 400864254 о 13 год.02 хв. 14 червня 2024 року, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження проведеної розрахункової операції саме о 12 год. 00 хв. відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення п.1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР позивачем.

Даючи правову оцінку порушенню п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту зняття залишків товарних запасів на торговельному об`єкт, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 станом на 14 червня 2024 року, в реалізації у позивача знаходились технічно складні побутові товари на загальну суму 709796 грн.

Згідно з п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом ст.20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Нормами пункту 2 розділу ІІ Порядку №496 визначено, що в цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку №496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з п.9 розділу ІІ порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

За змістом п.10 розділу ІІ порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 закріплено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Аналізуючи положення Порядку №496 у сукупності Верховний Суд у постанові від 08 січня 2026 року у справі №140/844/25 дійшов висновку, що обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22 дійшов висновку про те, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження відсутності порушень позивачем порядку ведення обліку та/або не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, позивачем надано: договір комісії №MI-29-04-24-ПС від 29 квітня 2024 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як комітентом та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 як комісіонером; акт приймання-передачі товарів від 01 червня 2024 року до договору комісії; акт приймання-передачі від 10 червня 2024 року до договору комісії; акт приймання-передачі від 10 червня 2024 року до договору комісії; форму обліку товарних запасів, інші документи, що свідчить про те, що позивачем підтверджено належними доказами ведення обліку товарних запасів згідно з Порядком №496.

Матеріалами справи стверджується, що позивач, як комісіонер, за договором комісії від 29 квітня 2024 року №MI-29-04-24-ПС, укладеним з ФОП ОСОБА_2 (комітентом), здійснював у магазині за адресою: АДРЕСА_1 торгівлю технічно складними побутовими товарами (мобільними телефонами, акумуляторами та іншими аксесуарами до мобільних телефонів).

Так, за умовами пункту 4.1 Договору комісії від 29 квітня 2024 року №MI-29-04-24-ПС передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання: АДРЕСА_1 ; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом (том 1, а.с.46).

Таким чином, саме актом приймання-передачі товарів від 01 червня 2024 року позивачу були передані 1127 одиниць товару на загальну суму 2113346,00 грн (поіменний перелік таких товарів, їх кількість, ціна та загальна вартість у розрізі кожної товарної позиції наведені в цьому ж акті), про що відповідачем не заперечується (том 1, а.с.49-55).

Отримання товарів на загальну суму 2113346,00 грн за вказаним актом приймання-передачі від 01 червня 2024 року шляхом відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів шляхом внесення відповідного запису на підставі вказаного акта.

Як зазначено вище, на початок проведення фактичної перевірки 14 червня 2024 року представники позивача надали посадовим особам контролюючого органу договір комісії, акт приймання-передачі товарів від 01 червня 2024 року за цим договором, а також форму ведення обліку товарних запасів. Вказана інформація відображена в акті фактичної перевірки позивача.

Разом з тим, належного обґрунтування того, в чому надані позивачем до перевірки документи суперечать вимогам Порядку №496, акт перевірки не містить.

Колегія суддів зазначає, що доводи контролюючого органу щодо ненадання окремих документів, ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання вказаних документів не підтверджує і не спростовує ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.

Аналогічний правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 26 травня 2026 року у справі №380/24762/24, від 03 червня 2026 року у справі №380/21382/24.

Таким чином, доводи відповідача щодо наявності в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, документально не підтвердженні (належним чином не доведені та не спростовано факту надання наведених вище документів).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вчинення позивачем порушення, відповідальність, за яке передбачена ст.20 Закону №265/95-ВР, та, як наслідок, безпідставність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2024 року №45234/13-01-07-09 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 710295,00 грн.

Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №300/8674/24 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2024 року №45234/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 710295,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір на суму 5684,36 грн сплачений за подання позовної заяви та 8523,52 грн сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.