Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №380/4644/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4644/25 пров. № А/857/39520/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів - Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 380/4644/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

місце ухвалення судового рішення м. Львів

розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження

суддя у І інстанції Грень Н.М.

дата складання повного тексту рішення не зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (надалі по тексту також – відповідач, Міжрегіональне управління), Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просила зупинити дію постанови про відкриття виконавчого провадження №77282613, а також визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 02.01.2025 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-ФС.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі №380/4644/25 позов задоволено частково:

визнано протиправною та скасовано постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 02 січня 2025 року №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-ФС;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач – Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ФОП ОСОБА_1 призначено на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за зверненням фізичної особи від 10.09.2024 №Л-997/ЗХ-24, окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 23.04.2024 №Д-33/1/4.1-24а та листа погодження Державної служби України з питань праці від 17.09.2024 №ЦА-4653/1/2.4.1-24а; на виконання наказу від 14.10.2024 №565/ЗХ-ЗК сформовано направлення від 14.10.2024 №ЗХ/1/15751-24 на період з 15.10.2024 по 16.10.2024.

Скаржник зазначає, що у зв`язку з відсутністю ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності ( АДРЕСА_1 ) копії направлення та погодження надіслано рекомендованим листом на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а 15.10.2024 додатково через мобільний застосунок «Viber» на номер телефону, зазначений у цьому реєстрі, скеровано вимогу про надання документів від 15.10.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НД зі строком виконання до 14 год. 00 хв. 16.10.2024. На переконання скаржника, вимогу позивач отримала того ж дня, що підтверджується листуванням ФОП ОСОБА_1 та її представника з інспектором праці, а тому висновок суду першої інстанції про неотримання позивачем вимоги є хибним.

Також скаржник наголошує, що направлення, лист-погодження та вимога скеровані позивачу у перший день здійснення заходу, в межах строку його проведення, що з огляду на обмеження тривалості позапланового заходу щодо суб`єктів малого підприємництва двома робочими днями (частина четверта статті 6 Закону №877-V) свідчить про вжиття контролюючим органом усіх можливих заходів для інформування суб`єкта господарювання; сама по собі відсутність підтвердження вручення вимоги не виключає можливості встановлення обізнаності суб`єкта господарювання та його свідомого ухилення від виконання обов`язків. Посилається на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/18, від 17.10.2019 у справі №420/5895/18, від 04.10.2022 у справі №420/1842/21, від 10.02.2023 у справі №160/5278/19, від 20.12.2023 у справі №200/7733/20-а та на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України».

Окрім цього, скаржник вказує, що рішення про розгляд справи про накладення штрафу, повідомлення про дату одержання документів та оскаржувану постанову надсилалися позивачу рекомендованими листами за адресою місцезнаходження, які повернулися за закінченням терміну зберігання, а законодавство не покладає на контролюючий орган обов`язку встановлювати факт одержання кореспонденції; на думку апелянта, суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування, у чому саме полягає порушення відповідачем вимог щодо призначення та проведення перевірки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що про проведення заходу контролю та витребування документів позивача спробували повідомити лише 15.10.2024, тобто вже після початку перевірки, у спосіб, не передбачений законодавством (через «Viber»); доказів вручення направлення та вимоги у встановленому порядку відповідач не надав, письмова вимога поштою у строк, що давав можливість її виконати, не надсилалась, а доводи про ухилення позивача від одержання кореспонденції ґрунтуються на припущеннях. Посилається на постанови Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №804/4215/17, від 01.12.2020 у справі №520/8842/18, від 13.04.2022 у справі №580/682/20, від 28.07.2023 у справі №520/13603/19, від 23.02.2024 у справі №620/18849/21.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання суб`єктом господарювання законної вимоги органу державного нагляду (контролю) про надання документів є створенням перешкод у розумінні статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та тягне відповідальність за абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України, однак лише за умови, що суб`єкт господарювання був проінформований про таку вимогу у визначені законом порядок та спосіб.

Суд першої інстанції встановив, що про проведення заходу контролю та витребування документів ФОП ОСОБА_1 була повідомлена лише 15.10.2024, тобто вже після початку перевірки, шляхом листування у мобільному застосунку «Viber», тобто у спосіб, не передбачений законодавством, конкретна дата вручення вимоги в акті не зазначена, а доказів отримання позивачем направлення від 14.10.2024 №ЗХ/1/15751-24 та вимоги від 15.10.2024 відповідач не надав.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів належного повідомлення позивача про витребування документів її дії неможливо кваліфікувати як створення перешкод, а оскаржувана постанова містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення, пославшись на постанови Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №804/4215/17, від 01.12.2020 у справі №520/8842/18, від 13.04.2022 у справі №580/682/20, від 18.01.2023 у справі №500/26/22, від 28.07.2023 у справі №520/13603/19, від 23.02.2024 у справі №620/18849/21.

Вимогу про зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження суд першої інстанції відхилив, оскільки постанова державного виконавця не є предметом оскарження у цій справі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.03.2024, основний вид діяльності – 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси», місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено номер телефону для зв`язку, на який надалі здійснювалося листування (витяг станом на 10.03.2025).

Окремим дорученням Голови Державної служби України з питань праці від 23.04.2024 №Д-33/1/4.1-24а керівників міжрегіональних територіальних органів Держпраці зобов`язано забезпечити, з урахуванням безпекової ситуації та за наявності підстав, визначених абзацами четвертим, п`ятим, восьмим, дев`ятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та законодавства про працю.

До Міжрегіонального управління надійшло звернення фізичної особи від 10.09.2024 вх. №Л-997/ЗХ-24 щодо можливих порушень законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .

Листом від 17.09.2024 №ЦА-4653/1/2.4.1-24а Державна служба України з питань праці, розглянувши лист Міжрегіонального управління від 12.09.2024 №ЗХ/1/1200-ЦА-24, погодила проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у суб`єктів господарювання за списком, що додається, звернувши увагу, що під час проведення заходів розглядаються питання, викладені у зверненнях, та з урахуванням обмежень, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з додатком до цього листа до переліку включено ФОП ОСОБА_1 (звернення від 10.09.2024 №Л-997/ЗХ-24).

Наказом Міжрегіонального управління від 14.10.2024 №565/ЗХ-ЗК призначено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки у ФОП ОСОБА_1 , на виконання якого оформлено направлення від 14.10.2024 №ЗХ/1/15751-24, підписане заступником начальника Вакулою А.Я.

Згідно з направленням здійснення заходу доручено шістьом посадовим особам, зокрема заступнику начальника відділу з питань праці північного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Климчук Наталії Анатоліївні; дата початку заходу – 15.10.2024, дата закінчення – 16.10.2024; тип заходу – позаплановий, форма – перевірка; предмет – додержання законодавства про працю з питань оформлення трудового договору, особливостей обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця, робочого часу, часу відпочинку, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, законності припинення трудових договорів; місце провадження діяльності – АДРЕСА_1 ; попередній позаплановий захід проводився з 19 липня 2024 року по 22 липня 2024 року.

Згідно з вимогою про надання документів від 15.10.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НД, складеною заступником начальника відділу Климчук Н.А., захід державного контролю щодо ФОП ОСОБА_1 проводиться з 13 год. 15 хв. 15.10.2024 по 16 год. 45 хв. 16.10.2024, у графі щодо присутніх осіб зазначено «з відома ОСОБА_1 ».

Вимогою ФОП ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 14 год. 00 хв. 16.10.2024 надати: 1) копії виписки (довідки) з Єдиного державного реєстру та реквізити паспортних документів; 2) копії документів, що стосуються укладення трудових відносин, за період з квітня 2024 року; 3) копії документів про інформування працівників про умови праці; 4) копії правил внутрішнього трудового розпорядку, табелів обліку робочого часу та графіків роботи за період з квітня 2024 року; 5) копії документів про нарахування та виплату заробітної плати та розрахункових коштів при звільненні; 6) копії документів щодо припинення трудових договорів. Графа про отримання примірника вимоги не заповнена; у вимозі зазначено, що у зв`язку з неможливістю особистого вручення один примірник направлено об`єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення №7900800045734.

Доказів дати надсилання та вручення цього поштового відправлення матеріали справи не містять; за твердженням позивача, яке відповідачем не спростоване, фіскальний чек щодо цього відправлення датований 16.10.2024.

15.10.2024 посадова особа Міжрегіонального управління надіслала ФОП ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Viber» на номер телефону, зазначений у Єдиному державному реєстрі, фотокопії направлення від 14.10.2024 №ЗХ/1/15751-24, листа-погодження Державної служби України з питань праці від 17.09.2024 №ЦА-4653/1/2.4.1-24а та вимоги від 15.10.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НД. Факт отримання цих документів у зазначений спосіб 15.10.2024 підтверджується, зокрема, заявою адвоката Орач О.А. на ім`я заступника начальника відділу Климчук Н.А. та скаргою адвоката на ім`я Голови Державної служби України з питань праці, у яких прямо вказано, що « 15.10.2024 року засобами зв`язку Viber ФОП ОСОБА_1 надійшла Вимога про надання документів … Разом з тим, аналогічним способом надіслано направлення про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)».

16.10.2024 о 10 год. 45 хв., тобто до закінчення встановленого у вимозі строку, адвокат Орач О.А. надіслала на офіційну електронну адресу Міжрегіонального управління (lv@dsp.gov.ua) заяву щодо неможливості прибуття ОСОБА_1 для проведення позапланового заходу контролю, у якій повідомила, що ОСОБА_1 з 13.10.2024 перебуває у м. Києві з особистих причин та не зможе повернутися до м. Львова до завершення заходу (16 год. 45 хв. 16.10.2024), висловила бажання особисто брати участь у заході та надати пояснення щодо власної діяльності; станом на момент направлення заяви адвокату не передано жодних документів, передбачених вимогою, а клієнт окремо заборонив адвокату особистий візит до органу Держпраці 16.10.2024 в якості представника; зазначено, що виконати вимогу у вказані терміни не вбачається можливим. До заяви додано підтвердження бронювання готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (с. Лісники) на ім`я ОСОБА_1 на період з 13.10.2024 по 16.10.2024.

16.10.2024 о 16 год. 55 хв. заступник начальника відділу Климчук Н.А. склала акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП, у якому як підставу неможливості проведення заходу відмічено «ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю …» із зазначенням, що ФОП ОСОБА_1 не надано жодних документів, перелічених у пунктах 1– 6 вимоги від 15.10.2024, у встановлений строк до 14.00 год. 16.10.2024. Підстава «відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи» не відмічена. У графі щодо присутніх осіб зазначено «з відома ОСОБА_1 ». Перешкоджання зафіксовано засобами фототехніки, графи щодо підпису суб`єкта господарювання та осіб, що можуть підтвердити факт перешкоджання, не заповнені. Копію акта надіслано рекомендованим листом №7901832215832, який повернувся відправнику за закінченням терміну зберігання.

У листі-відповіді на заяви адвоката (вх. №13408/ЗХ/1-24 від 16.10.2024, №13894/ЗХ/1-24 від 25.10.2024) та її скарги Міжрегіональне управління, серед іншого, зазначило, що підприємець за адресою провадження діяльності була відсутня, що унеможливило особисте пред`явлення їй службового посвідчення, яке було пред`явлено працівниці підприємця, що перебувала на робочому місці; що 15.10.2024 підприємець, ознайомившись із направленням та вимогою, повідомила, що документи будуть надані 16.10.2024 її адвокатом, однак 16.10.2024 документи надані не були, натомість подано адвокатський запит про надання копії звернення; а також що звернення, яке слугувало підставою для проведення заходу, з огляду на пункт «с» статті 15 Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі не підлягає розголошенню роботодавцю.

На підставі того ж акта від 16.10.2024 посадовою особою відповідача 28.10.2024 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП/ПТ/ПС щодо ОСОБА_1 за статтею 188-6 КУпАП, яку позивач оскаржила у справі №461/8858/24.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №461/8858/24 від 18.02.2026 у цій справі зазначену постанову скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Згідно з повідомленням Міжрегіонального управління від 03.12.2024 №ЗХ/3.1/18677-24 уповноважена посадова особа 28.11.2024 одержала акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 16.10.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП.

Рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 02.12.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-Р визначено розгляд справи 02.01.2025 у приміщенні Міжрегіонального управління. Зазначені документи надіслано позивачу 03.12.2024 поштовим відправленням №7900800115295 за адресою місцезнаходження, яке повернулося відправнику за закінченням терміну зберігання.

Постановою заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакули А.Я. від 02.01.2025 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-ФС, винесеною на підставі акта про неможливість проведення заходу державного контролю від 16.10.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП, на ФОП ОСОБА_1 на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 24000 грн. У постанові зазначено, що «на підставі направлення від 26.07.2024 №ЗХ/1/11721-24 інспекторами праці здійснено спробу проведення позапланового заходу … за адресою: АДРЕСА_1 », 15.10.2024 ФОП ОСОБА_1 скеровано вимогу про надання документів у строк до 14 год. 00 хв. 16.10.2024, станом на цей час документи не надано, чим порушено вимоги статті 259 КЗпП України та створено перешкоди для проведення заходу державного контролю.

Постанову надіслано позивачу листом від 03.01.2025 №ЗХ/3.1/115-25 поштовим відправленням №7900800101049. Згідно з відповіддю АТ «Укрпошта» від 10.03.2025 на адвокатський запит зазначене відправлення надійшло 05.01.2025 до відділення поштового зв`язку №26 м. Львова, 06.01.2025 доставлялося за адресою, однак не вручене, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, повідомлення ф.22 вкладено до абонентської поштової скриньки, 19.01.2025 відправлення повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання; номер телефону адресата на конверті відправником не зазначено.

21.02.2025 на підставі зазначеної постанови відкрито виконавче провадження №77282613.

У відповіді від 06.03.2025 №ЗХ/3.1/4111-25 на адвокатський запит Міжрегіональне управління визнало, що в постанові від 02.01.2025 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-ФС як підставу проведення заходу помилково зазначено направлення від 26.07.2024 №ЗХ/1/11721-24, тоді як підставою для здійснення заходу було направлення від 14.10.2024 №ЗХ/1/15751-24, кваліфікувавши це як описку.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 02.01.2025 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-ФС протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Відповідно до частини четвертої цієї статті штрафи, зазначені у частині другій, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі по тексту також – Закон №877-V, тут і надалі в редакції, чинній з 30.06.2024, тобто на час проведення заходу). Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами, зокрема, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до частини сьомої статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що створення перешкод органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) – це невиконання законних вимог посадових осіб органу державного нагляду (контролю) або недопущення посадових осіб цього органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Відповідно до частини одинадцятої статті 4 Закону №877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Абзацами п`ятим та шостим частини першої статті 6 Закону №877-V передбачено, що підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Частиною четвертою цієї статті встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів; продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Статтею 10 Закону №877-V, дотримання якої є обов`язковим для органів контролю за додержанням законодавства про працю в силу частини сьомої статті 2 цього Закону, визначено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема: бути поінформованим про свої права та обов`язки; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб.

Водночас відповідно до статті 11 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний, зокрема: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі по тексту також – Порядок №509, у редакції від 17.03.2023, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацами другим – сьомим пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу; за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23, проаналізувавши пункт 2 Порядку №509, виснував, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування може бути підставою для винесення постанови про накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю і створення перешкод у її проведенні (пункти 80– 82), а тому сама по собі форма акта, покладеного в основу оскаржуваної постанови, не є самостійною підставою для її скасування. Водночас Верховний Суд, з посиланням на постанову від 30 травня 2023 року у справі №160/6648/20, наголосив, що саме по собі складання посадовими особами акта про неможливість проведення заходу через відсутність посадових осіб об`єкта за своїм місцезнаходженням без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню заходу не може вважатись самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України (пункт 84). З`ясовуючи поінформованість особи про проведення перевірки, суд повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності, оскільки ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії не можуть бути підставою для скасування постанови (пункт 85).

У тій же справі Верховний Суд взяв до уваги, що керівника повідомили про захід за допомогою телефонного зв`язку вже після початку перевірки (пункт 88), а посадові особи не довели пред`явлення службового посвідчення, направлення та копії погодження (пункт 90), а відтак Суд дійшов висновку про передчасність складення акта про неможливість проведення заходу та відсутність підстав стверджувати про створення перешкод, а також про те, що кумулятивний ефект допущених порушень, зокрема відсутність доказів, які б могли свідчити про реальне ухилення позивача від проведення заходу державного контролю або створення ним відповідних перешкод, свідчить про ознаки свавільного рішення (пункти 91, 92, 97).

Водночас у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №200/7733/20-а, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виснував, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, у разі невиконання цього обов`язку суб`єкт господарювання не вправі посилатися на неотримання документів, а ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії не можуть бути підставою для скасування постанови.

Отже, ключовим для кваліфікації поведінки суб`єкта господарювання як створення перешкод є не лише формальний факт невиконання вимоги посадової особи, а доведеність того, що вимога була законною, пред`явлена у порядку, передбаченому законом, суб`єкт господарювання був про неї обізнаний та мав реальну можливість її виконати, однак свідомо (недобросовісно) цього не зробив.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються обізнаності позивача про вимогу про надання документів, колегія суддів зазначає.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не отримала вимогу про надання документів від 15.10.2024 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НД. Такий висновок не відповідає обставинам справи. Як встановлено вище, в заяві адвоката позивача, надісланій відповідачу 16.10.2024 о 10 год. 45 хв., та у скарзі адвоката на ім`я Голови Державної служби України з питань праці прямо визнається, що 15.10.2024 ФОП ОСОБА_1 засобами зв`язку «Viber» отримала вимогу про надання документів та направлення на проведення позапланового заходу. Позивач у заявах по суті справи факту отримання документів у такий спосіб не заперечувала, а наводила доводи про те, що «Viber» не є офіційним засобом комунікації і що їй надійшли лише фотокопії документів.

Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи у заявах по суті справи та поясненнях, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; підстав для такого сумніву у цій справі немає. Більше того, сам суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач не оспорює отримання вимоги через мобільний застосунок «Viber», що суперечить його подальшому висновку про неотримання вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач була обізнана про проведення заходу та зміст вимоги 15.10.2024, знайшли своє підтвердження, а висновок суду першої інстанції про неотримання позивачем вимоги підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Натомість доводи апелянта про надсилання направлення, погодження та вимоги рекомендованим листом за адресою місцезнаходження позивача не спростовують вищезазначеного, однак і не підтверджують можливості позивача виконати вимогу, оскільки доказів вручення такого відправлення матеріали справи не містять, а саме відправлення №7900800045734, за незаперечним твердженням позивача, здійснено 16.10.2024, тобто в день спливу строку виконання вимоги, що об`єктивно унеможливлювало його отримання до 14 год. 00 хв. 16.10.2024.

Проте обізнаність позивача про вимогу сама по собі не є достатньою підставою для висновку про створення нею перешкод у проведенні перевірки. Стосовно ж цього питання суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини одинадцятої статті 4 Закону №877-V, на застосуванні якої до заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю наголосив Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23 (пункт 39), позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Кореспондуючи цьому, стаття 10 Закону №877-V, дотримання якої є обов`язковим для органів Держпраці, гарантує суб`єкту господарювання право бути присутнім під час здійснення заходу, перевіряти службові посвідчення та одержувати копію направлення. Обов`язки суб`єкта господарювання, визначені статтею 11 Закону №877-V, у тому числі обов`язок не створювати перешкоди та надавати документи, законодавець пов`язав з умовою здійснення заходу посадовими особами відповідно до вимог закону.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебувала за межами Львівської області з 13.10.2024, тобто до видання наказу від 14.10.2024 №565/ЗХ-ЗК та початку заходу, що підтверджується підтвердженням бронювання готелю на період з 13.10.2024 по 16.10.2024 і відповідачем не спростовано. Отже, відсутність позивача за місцем провадження діяльності не була зумовлена бажанням ухилитися від заходу, про який вона на той момент не могла знати.

Про призначення заходу, його предмет і вимогу надати документи позивач дізналася 15.10.2024 з фотокопій документів, надісланих через месенджер, вже після початку заходу (з 13 год. 15 хв. 15.10.2024), при цьому службове посвідчення посадової особи їй не пред`являлося, а за твердженням самого відповідача пред`явлено працівниці, яка перебувала на робочому місці і не є особою, уповноваженою фізичною особою-підприємцем. Для виконання вимоги, яка охоплювала шість груп кадрових та бухгалтерських документів за період з квітня 2024 року, позивачу було встановлено строк менше доби, тоді як частина четверта статті 6 Закону №877-V виключала можливість продовження строку заходу.

Разом з цим, до спливу встановленого у вимозі строку позивач через свого адвоката письмово повідомила відповідача про об`єктивну неможливість особисто бути присутньою під час заходу у визначений строк, про бажання взяти в ньому особисту участь та надати пояснення щодо власної діяльності. Від проведення заходу позивач не відмовлялася, а в акті підстави «ненадання доступу до приміщень» та «відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи» не відмічені, неможливість проведення заходу обґрунтована виключно ненаданням документів до 14 год. 00 хв. 16.10.2024. У самому акті, як і у вимозі, зазначено, що вони складені не у присутності позивача, а «з відома» останньої.

Будь-яких доказів того, що посадові особи відповідача після отримання заяви від 16.10.2024 вживали заходів для забезпечення присутності позивача чи уповноваженої нею особи під час заходу або роз`яснювали можливість надання документів у інший спосіб, матеріали справи не містять. Вчинення позивачем чи її працівниками будь-яких інших дій, ніж ненадання документів у встановлений у вимозі строк, відповідач не стверджує і не доводить.

Твердження відповідача, викладене у листі-відповіді на скарги, про те, що 15.10.2024 позивач пообіцяла надати документи через адвоката, не підтверджене іншими доказами та спростовується заявою адвоката від 16.10.2024, в якій зазначено, що документи адвокату не передавались, а позивач бажає особисто брати участь у заході.

Колегія суддів не залишає поза увагою, що позивач не скористалася можливістю уповноважити іншу особу для участі у заході та не надала жодного з витребуваних документів, однак з огляду на встановлені обставини – раптовість заходу, відсутність позивача з поважних причин, що існували до його призначення, строк виконання вимоги менше доби, повідомлення лише засобами месенджера, відсутність пред`явлення службового посвідчення позивачу та її своєчасне письмове звернення до органу контролю – така поведінка позивача не може бути кваліфікована як свідоме невиконання законної вимоги посадової особи чи недобросовісне ухилення від проведення заходу, тобто як створення перешкод у розумінні статті 1 Закону №877-V та абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України.

При цьому посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/18, від 17.10.2019 у справі №420/5895/18, від 10.02.2023 у справі №160/5278/19, від 20.12.2023 у справі №200/7733/20-а, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України», колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі висновки стосуються наслідків неотримання суб`єктом господарювання кореспонденції, надісланої за його адресою, та обов`язку забезпечити її отримання.

У цій справі спір виник не з приводу неотримання позивачем кореспонденції, а з приводу того, чи могла поведінка позивача, яка отримала вимогу через месенджер вже під час заходу, перебуваючи з поважних причин за межами області, та своєчасно повідомила про це орган контролю, бути кваліфікована як створення перешкод.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №420/1842/21 щодо обов`язку посадових осіб вжити всіх можливих заходів для повідомлення керівника та забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи під час перевірки лише підтверджує, що інформування суб`єкта господарювання є не самоціллю, а засобом забезпечення його присутності та реальної участі у заході, чого у цій справі не досягнуто.

Щодо посилання відповідача у поясненнях на постанову Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №807/1671/16, то у зазначеній справі йшлося про керівника юридичної особи, який, дистанційно керуючи підприємством, не визначив осіб, відповідальних за забезпечення перевірки, тоді як у цій справі захід стосувався фізичної особи-підприємця, щодо якої закон прямо вимагає проведення заходу за її присутності або присутності уповноваженої нею особи, а її відсутність була зумовлена обставинами, що існували до призначення заходу.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові від 02.01.2025 як підставу проведення заходу, під час якого нібито створено перешкоди, зазначено направлення від 26.07.2024 №ЗХ/1/11721-24, яке, як визнав сам відповідач, не було підставою для заходу 15– 16.10.2024.

Зазначення у постанові про накладення штрафу іншого розпорядчого документа, ніж той, на підставі якого здійснювався захід, не є технічною опискою у розумінні граматичної чи арифметичної помилки, а стосується фактичної підстави притягнення до відповідальності та свідчить про те, що постанова прийнята без належного дослідження матеріалів справи, як того вимагає пункт 4 Порядку №509, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини другої статті 2 КАС України). Хоча такий недолік сам по собі не був би достатнім для скасування постанови за наявності доведеного правопорушення, в сукупності з наведеним він підтверджує висновок про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Стосовно ж доводів позивача про порушення відповідачем 45-денного строку розгляду справи, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки згідно з пунктом 3 Порядку №509 цей строк обчислюється з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, яким у цій справі є 28.11.2024, а тому постанова від 02.01.2025 винесена в межах встановленого строку, а про дату одержання документів позивача повідомлено 03.12.2024, тобто в межах п`ятиденного строку, рекомендованим листом за адресою місцезнаходження.

Також безпідставними є доводи позивача про її право на ознайомлення зі змістом звернення, що стало підставою для позапланового заходу, та про відсутність підстав для його проведення, оскільки захід призначено на підставі звернення фізичної особи за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, яке включає позивача до переліку суб`єктів господарювання, а конфіденційність джерела скарги гарантується пунктом «с» статті 15 Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV. Разом з тим, ці обставини не впливають на висновок про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України.

Щодо посилання сторін на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №461/8858/24, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а тому суд у цій справі надає власну оцінку поведінці позивача з урахуванням доказів, наявних у матеріалах цієї справи. Висновки колегії суддів у цій справі ґрунтуються на самостійному дослідженні таких доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності в діях позивача ознак створення перешкод у проведенні перевірки з питань додержання законодавства про працю, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та необхідність скасування постанови від 02.01.2025 №ЗХ/ЛВ/30809/083/НП-ФС, проте обґрунтував його висновком про неотримання позивачем вимоги, який не відповідає обставинам справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 317 КАС України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як наслідок колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в частині помилковості висновку суду першої інстанції про неотримання позивачем вимоги про надання документів, однак не спростовують правильності висновку про протиправність оскаржуваної постанови, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження сторонами не оскаржується, а тому в силу статті 308 КАС України апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду результат вирішення спору не змінюється, а скаржник звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі №380/4644/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі №380/4644/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос