Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №380/5751/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5751/26 пров. № А/857/38563/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довга О.І.,

Запотічний І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Грень Н.М..), ухвалену в письмовому провадженні в м. Львів 23 червня 2026 року, у справі №380/5751/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В :

27 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій просив ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог): визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України що полягає у невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 412 202, 66 грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №380/3700/255 та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у сумі 412 202, 66 грн .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року провадження в адміністративній справі № 380/5751/26 закрито.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року про закриття провадження у справі №380/5751/26 та направити справу до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позов має самостійний предмет, який не вирішувався у справі № 380/3700/25 та не може бути вирішений у процедурах виконання судового рішення. Апелянт вказує, що закривши провадження у справі та скерувавши позивача до завідомо незастосовного процесуального механізму, суд першої інстанції фактично позбавив позивача будь-якого способу захисту порушеного права

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача конкретної грошової суми, яку, на думку позивача, відповідач недоплатив під час виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 380/3700/25. У первинній справі № 380/3700/25 суд застосував спосіб захисту права у вигляді зобов`язання відповідача вчинити дії (здійснити перерахунок та виплату). Позивач, не погоджуючись із сумою виплати та фактично прагнучи змінити характер зобов`язання суб`єкта владних повноважень на стягнення конкретної суми коштів, обрав спосіб захисту шляхом подання нового (цього) позову.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини перебувають у площині контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/3700/25 і мають вирішуватися через інститут зміни способу його виконання, цей спір не підлягає розгляду як нова самостійна адміністративна справа.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції правильними та такими що ґрунтуються на фактичних обставинах, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктами першим - третім статті 9 Закону № 2011 передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Так зі змісту позовної заяви убачаються вимоги позивача про стягнення з відповідача конкретної грошової суми, яку, на думку позивача, відповідач недоплатив під час виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №380/3700/25.

Крім цього, у позовній заяві позивач чітко стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №380/3700/25, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої у 2020, 2021, 2022, 2023 роках, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року та що заборгованість Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заробітній платі на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №380/3700/255 становить – 395 618,68 грн (399 710,22 грн - 4 091,54 грн).

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що звернувшись до суду із вказаним адміністративним позовом, вимоги позивача стосуються виконання судового рішення у справі №380/3700/25.

Так, статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з положеннями статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Водночас, згідно статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Так, враховуючи конституційні принципи, зокрема вимоги статті 129-1 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, які вчинені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, водночас обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Водночас, колегія суддів констатує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, а захист його прав має здійснюватися виключно в межах тієї ж самої справи (№ 380/3700/25) шляхом подання заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку, передбаченому статтею 378 КАС України чи застосування процесуальних інструментів, визначених ст. 382 чи ст. 383 КАС України.

Отже, суд апеляційної інстанції з аналізу позовних вимог даного позову та підстав, що зазначені у такому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, ст.378 КАС України.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19 в яких Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть становити самостійний предмет адміністративного позову, адже по суті позивач не погоджується із рішеннями, ухваленими під час виконання рішення суду, для оскарження яких статтею 383 КАС України установлений спеціальний порядок.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки спірні правовідносини перебувають у площині контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/3700/25 і мають вирішуватися через інститут зміни способу його виконання, цей спір не підлягає розгляду як нова самостійна адміністративна справа.

За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, у справі №380/5751/26– без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосереднього до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний