Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №260/4860/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4860/25 пров. № А/857/39367/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року (суддя – Скраль Т.В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – 27.08.2025),

в адміністративній справі № 260/4860/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 березня 2025 року №072350012131 про відмову в призначенні пенсії позивачу; 2) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо не проведення позивачу виплати пенсії за віком з дати її первинного призначення – з 05.03.2025; 3) зобов`язати відповідача-1, на підставі рішення №072350012131 від 13.03.2025, оформленого протоколом Призначення пенсії. Версія 1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 12.03.2025 11:16 про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, здійснити позивачу виплату пенсії за віком з дати набуття права на таку, а саме – з 05.03.2025 року.

Відповідачі позовних вимог не визнали, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подали окремі відзиви на позовну заяву. Просили, кожен зокрема, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позов – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 березня 2025 року №072350012131, зареєстрованого 25 березня 2025 року за № 7245/03-16. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на підставі рішення про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 072350012131 від 13 березня 2025 року, здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з дати набуття права на таку – з 13 грудня 2024 року, з врахуванням проведених виплат. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати у розмірі 968 гривень 96 коп сплаченого судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області зі страхового стажу позивача виключено наступні періоди роботи : на підприємстві РРФСР з 02.06.1981 по 25.07.1989, згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.06.1981, оформленої підприємством РРФСР на бланку українського зразка. В записі про звільнення відсутнє посилання на відповідну статтю, пункт законодавчого акту. Відсутня посада відповідальної особи, яка засвідчила запис про звільнення; з 20.06.1994 по 28.12.1999, згідно із записами трудової книжки від 20.06.1994, оскільки титульна сторінка завірена печаткою з кодом ЄДРПОУ підприємства, при цьому постанова №118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” щодо створення даного реєстру прийнята 22.01.1996. Апелянт також звертає увагу на те, що відповідно до п.4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання для здійснення виплати пенсії. Враховуючи вищенаведене, відповідач-1 здійснював лише направлення прийнятого оскаржуваного рішення позивачу. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Прийняття певного рішення, в залежності від результату розгляду поданих заявником документів, є дискреційним повноваженням Пенсійного фонду, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. Тому, на думку апелянта, судом першої інстанції неповно досліджено нормативні документи та фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення ним неправомірного рішення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 260/4860/25 та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задоволити та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення проти доводів відповідача. Вважає апеляційну скаргу відповідача-1 необгрунтованою та безпідставною. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 260/4860/25 — без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

05 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 1190 про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності (а.с. 27).

13 березня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення № 072350012131 про призначення позивачу пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 13 грудня 2024 року (а.с. 25).

25 березня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення № 072350012131 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .. В рішенні зазначено, що повторно розглянуто заяву від 05 березня 2025 року та надані документи щодо обчислення страхового стажу. За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 вирішено: - скасувати рішення від 12.03.2025 № 072350012131 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; - відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років (а.с. 10-зв., 45).

Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ( далі – Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення КС “ 25-рп/2009 від 07.10.2009 року 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною 3 цієї статті у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, з матеріалів справи видно, що позивач оскаржує рішення відповідача-2 від 25 березня 2025 року № 072350012131 про відмову у призначенні пенсії за віком.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що позивачу 13 березня 2025 вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, відповідно до рішення відповідача-2 № 072350012131.

Тобто, виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058-ІV.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі по тексту - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, Пенсійний орган наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Як уже зазначалося вище, за результатами розгляду заяви позивача № 1190 від 05.03.2025 про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності, відповідач-2 прийняв рішення від 13.03.2025 № 072350012131 про призначення позивачу пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 13 грудня 2024 року.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у Пенсійного органу відсутні підстави для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Суд першої інстанції також вірно врахував вимоги Закону №1058-ІV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та дійшов обгрунтованого висновку, що дії зобов`язального характеру має вчинити Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача-1 на підставі рішення про призначення пенсії за віком № 072350012131 від 13.03.2025, здійснити позивачу виплату пенсії за віком з дати набуття права на таку, а саме з 13.12.2024, і таке зобов`язання не вважається втручання в дискреційні повноваження Пенсійного органу.

Тобто, суд першої інстанції не втрутився у дискрецію (вільний розсуд) відповідача-1.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень та яке він вважає найкращим за даних обставин.

Окрім цього, згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16- а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення судом позовних вимог у визначений судом спосіб не буде мати наслідком втручання у дискреційні повноваження Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в решта частині позовних вимог, позивач та відповідач-2 в апеляційному порядку не оскаржили, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року в адміністративній справі № 260/4860/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська