Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №300/4844/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4844/25 пров. № А/857/27150/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року в справі № 300/4844/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції - Остап`юк С.В.,

час ухвалення рішення - 23 квітня 2026 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 окремо за 2019, 2020 та 2021 роки із застосуванням відповідних коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у постановах Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» , від 1 квітня 2020 року №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації окремо за 2019, 2020 та 2021 роки із застосуванням відповідних коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постановах Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» , від 1 квітня 2020 року №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що станом на час виникнення та існування спірних правовідносин (з 01.12.2019 по 31.12.2021) стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII визначала, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з приписами частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. З урахуванням викладеного Позивач у позовній заяві послався на приписи постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127. Водночас на час звернення 15.07.2024 та 26.05.2025 Позивачем до Відповідача, а також під час розгляду справи в суді першої інстанції діяла редакція частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII із змінами, внесеними Законом України від 15.02.2022 №2040-IX , а відтак, визначала, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак суд першої інстанції не врахував відсилочного характеру наведених норм Законів № 2262-XII, № 1282-XII, № 1058-IV та помилково здійснив їх ізольоване тлумачення без урахування їх системного взаємозв`язку з підзаконними нормативно правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на виконання частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV

Стверджує апелянт, що позивач правильно посилався на постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, від 01.04.2020 № 251 та від 22.02.2021 № 127, які визначають право осіб на проведення індексації пенсійних виплат, встановлюють правові підстави, механізм, порядок нарахування та здійснення відповідних індексаційних виплат.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №00-6643 (МВС) з 01.08.2024 року позивач отримує пенсію за вислугу років у розмірі 51% відповідних сум грошового забезпечення (15610,57 грн, в тому числі посадовий оклад 2950грн, оклад за звання 2000 грн, надбавка за вислугу років 1732,50 грн, додаткові види ГЗ 8928,07 грн), а саме 7961,39 грн. З урахуванням індексації: 11 417,83 гривень. Зокрема:

- Індексація базового ОСНП 2022 (7 961,39 *0,1400): 1114,59 гривень;

- Індексація базового ОСНП 2023 (9 075,98*0,1970): 1500,00 гривень;

- Індексація базового ОСНП 2024 (841,85*0,1796): 841,85 гривень.

Позивач 15.07.2024 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у якій, серед іншого, просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням індексації окремо за 2019, 2020 та 2021 роки із застосуванням відповідних коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постановах №124, №251 та №127.

Однак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 09.08.2024 за №6938-5618/П-02/8-0900/24 повідомило позивача про те, що постановами Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 за №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", від 01.04.2020 за №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категорія населення у 2020 році" та від 22.02.2021 за №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" індексація пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачена.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії у 2019-2021 рока із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав на належний розмір пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ця норма є об`єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон № 2262-XII.

Частиною першою статті 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 64 Закону № 2262-XII (в редакції Закону № 2040-IX від 15.02.2022, яка застосовується з 1 березня 2022 року), у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Як встановлено апеляційним судом з наявних у матеріалах справи протоколів про перерахунок пенсії за пенсійною справою позивача останньому нараховано: індексація базового ОСНП 2022 (7 961,39 *0,1400): 1114,59 грн; індексація базового ОСНП 2023 (9 075,98*0,1970): 1500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 (841,85*0,1796): 841,85 грн.

Спірним у справі, що розглядається є (не)проведення індексації пенсії позивача в 2019-2021 роках.

Колегія суддів зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до п.2 Порядку 124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені:

відповідно до Закону;

відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі відшкодування фактичних збитків;

з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Цією ж постановою установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17;

Також суд враховує, що пунктом 2 постанови КМУ від 1 квітня 2020 № 251 установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Водночас пунктом 1 постанови КМУ від 22 лютого 2021 р. № 127 установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Отже, з огляду на аналіз вищеприведеного правового регулювання, індексація пенсійних виплат у 2019 - 2021 роках здійснювалася згідно з Порядком 124, з урахуванням коефіцієнтів, передбачених постановами Уряду № 251 та № 127.

Судова колегія наголошує, що саме на виконання частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 20.02.2019 № 124, якою затвердив Порядок, яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (пункт 1 Порядку).

Повертаючись до п.2 Порядку 124 таким передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Так, частиною першою статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб передбачено те, що пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Інші положення статті 43 Закону № 2262-XII визначають, що обчислення розміру пенсії особам з числа резервістів, які мають право на пенсію за цим Законом, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей здійснюється з розміру відповідних складових грошового забезпечення.

Зміст наведених приписів Закону № 1058-IV та Закону № 2262-XII свідчить, що за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV індексація здійснюється лише тих пенсій, які обчислюються з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Зазначений показник враховується для пенсій, які обчислюються із заробітку, що визначається згідно Закону № 1058-IV (стаття 40 цього Закону).

Так, пенсії за статтею 43 Закону № 2262-XII обчислюються із середньомісячного заробітку (грошового забезпечення), що визначається в порядку, встановленому Законом № 1058-IV, лише для осіб із числа військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей відповідно до частини першої статті 43, на яку власне і міститься посилання у абзаці четвертому пункту 2 Порядку № 124.

Для інших осіб відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII пенсії обчислюються із відповідних складових грошового забезпечення, а не із заробітку, визначеного в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів наголошує, що пенсія ОСОБА_1 за вислуги років обчислена саме із відповідних сум складових грошового забезпечення, а не із заробітку, визначеного в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно, приписи Порядку 124 та постанов Уряду № 251 та № 127 на позивача не поширюються.

Порядок № 124 прийнято не на виконання вимог статей 63, 34 Закону № 2262-XII, а на виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Постанови Уряду № 251 та № 127 також не містять приписів щодо проведення індексації пенсій за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-XII.

Колегія суддів нагадує, що у 2017 році із об`єктів індексації грошових доходів були вилучені пенсії, призначені за «спеціальними» пенсійними програмами. Так, не проводилася індексація пенсій військовослужбовцям, держслужбовцям, науковцям та іншим категоріям пенсіонерів з 2014 року.

Редакція статті 64 Закону № 2262-XII у 2019-2021 роках, на яку посилається апелянт, передбачала, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Однак ст. 2 Закону №1282-XII (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) вказує, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зазначене законодавство, в спірний період, як вже було зазначено вище, не передбачало проведення індексації пенсійних виплат обчислених за Законом № 2262-XII із відповідних складових грошового забезпечення, а мовило про здійснення такого із заробітку, визначеного в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Лише з 01 березня 2022 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-IX від 15.02.2022, законодавець визначив дату щорічної індексації пенсій 1 березня та передбачив можливість здійснювати щорічну індексацію пенсій військовослужбовцям, державним службовцям та іншим категоріям пенсіонерів на загальних умовах, що знайшло своє відображення, зокрема в ст. 64 Закону № 2262-XII.

Пунктом 2 постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Аналогічні приписи щодо здійснення індексації пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, містяться в постановах Уряду № 168, № 185, № 209, що однак не є спірним.

Постанови Уряду № 251 та № 127 чітко передбачають, що перерахунок пенсій здійснюється згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, тобто перерахунку підлягають пенсії, обчислені: відповідно до Закону № 1058-IV; відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Колегія суддів наголошує, що прийняття підзаконних нормативно-правових актів є компетенцією Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно із положеннями частини третьої статті 6 цього Закону не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що обов`язковою ознакою дискримінації є встановлення обмеження (зменшення, звуження, позбавлення) права.

Затверджуючи Порядок 124, Уряд реалізовував положення частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яка регулює питання підвищення пенсій для цілей забезпечення їх індексації шляхом збільшення показника, який враховуються при обчисленні пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Встановлення Урядом у своєму рішенні порядку реалізації законодавчих норм, спрямованих на врегулювання певних відносин щодо визначеного кола осіб, жодним чином не свідчить про дискримінацію всіх інших осіб чи безпідставність неврегулювання інших відносин саме у такому акті.

Закон не вимагає від Уряду врегульовувати механізм індексації всіх пенсій, призначених за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» єдиним нормативним актом, а тому це питання залишається на розсуд КМУ.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року в справі № 300/4844/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.