Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №460/5941/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/5941/25 пров. № А/857/21495/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-Р» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року (судді Комшелюк Т.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне) у справі № 460/5941/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-Р» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-Р» звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 24.12.2024 № 19560/17000705-22 про застосування штрафних санкцій у сумі 67815,63 грн за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року позов відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що суд першої інстанції не врахував обставини, які встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі № 460/29253/22, яке набрало законної сили, та було ухвалене між тими самими сторонами, в якому досліджувалися ті самі обставини, що й у цій справі. Також зазначає, що відсутність на момент перевірки оригіналів накладних за місцем реалізації товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", не є підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України “Про застосування рестораторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", згідно витягу з ЄДРПОУ, зареєстроване в установленому законом порядку, номер запису 1011167770051003004, перебуває на загальній системі. Видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).

22.11.2024 на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 2887-п і направлень № 5202/Ж3/17-00-07-05-15, № 5203/Ж3/17-00-07-05-15 від 22.11.2024 року, посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області Беднарук А.В. та Тхорук С.Є., проведена фактична перевірка супермаркету «Наш край», що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Оженин, вул. Мирна, буд. 18, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Арго-Р», щодо дотримання податкового законодавства у сфері розрахунків за готівкові кошти.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2024 № 18797/Ж5/17-00-07-05-17/31299420, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями). Так, перевіркою встановлено факт не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: в супермаркеті «Наш край» за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Оженин, вул. Мирна, буд. 18, на момент проведення перевірки відсутні документи, що підтверджують облік та походження товарів згідно Акта зняття залишків товарів від 27.11.2024 на загальну суму 67815,63грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки до якого долучені документи, підтверджують облік товарних запасів за місцем їх реалізації та їх походження.

За наслідками розгляду такого заперечення, відповідачем надано відповідь, за змістом якої контролюючий орган вирішив висновки акту перевірки залишити без змін.

24.12.2024 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 1956017000705-22, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 67815,63 грн.

Таке рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, а рішенням ДПС України від 06.03.2025 № 6452/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пп.14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2.).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правомірність проведення фактичної перевірки контролюючим органом, позивачем-апелянтом не оскаржується, а тому не переглядається судом.

Як встановлено судом, згідно висновків акту перевірки посадовими особами встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закону № 265/95-ВР). Перевіркою встановлено факт не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: в супермаркеті «Наш край» за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Оженин, вул. Мирна, буд. 18, на момент проведення перевірки відсутні документи, що підтверджують облік та походження товарів згідно Акта зняття залишків товарів від 27.11.2024 на загальну суму 67815,63грн.

У «Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки зазначено: за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: реалізація товарів без відповідних документів, що підтверджують їх облік та походження на загальну суму 67815,63 грн; відповідальність передбачена статтею 20 Закону № 265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; загальна сума штрафних санкцій становить 67815,63грн.

Відповідно п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі № 420/12275/22 зауважив, що пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996).

Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, було затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею цього 20 Закону, може бути застосована до юридичної особи у випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що копії документів, які підтверджують облік та походження товарів надавались на момент перевірки посадовим особам контролюючого органу, оскільки такі спростовуються актом фактичної перевірки від 28.11.2024 року № 18797/Ж5/17-00-07-05-17/31299420. Зокрема, розділ 2 «Описова частина» акту перевірки не містить жодних записів про те, що позивачем надавались хоч якість документи, в тому числі і їх копії, які підтверджують облік та походження товарів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу. Більше того, згідно розділу 3 акту перевірки (п.4.1), позивачем зазначено, що зауважень до акту перевірки він немає та надано пояснення, що оригінали документів на товари згідно акта залишків в супермаркеті відсутні, так як вони знаходиться в централізованій бухгалтерії.

При цьому апеляційний суд ще раз наголошує, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати документи на момент проведення перевірки, що підтверджують облік та походження товарів згідно Акта зняття залишків товарів від 27.11.2024 на загальну суму 67815,63 грн, адже Закон № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Отже законодавець чітко визначив, що документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки.

При цьому варто зазначити, що це норма прямої дії, оскільки дана норма складена так, що прямо вказує на обов`язок суб`єкта господарювання (позивача) вчинити відповідні дії, а саме надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі) та зобов`язує зберігати їх за місцем здійснення господарської діяльності, оскільки у нормі прямо сказано що надаються документи, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу і будь яке інше її трактування неможливе.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи всі зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв у цих спірних правовідносинах на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та законами України, а податкове повідомлення-рішення від 24.12.2024 № 19560/17000705-22 про застосування штрафних санкцій у сумі 67815,63 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, також відхиляють доводи про непропорційність вказаної фінансової санкції, оскільки така прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Доводи апелянта із посиланням на рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі № 460/29253/22, яке набрало законної сили колегія суддів відхиляє, оскільки таке не є преюдиційним у вказаній справі №460/5941/25, адже стосуються перевірки ГУ ДПС у Рівненській області від 30.05.2022 у ході проведення якої встановлено порушення податкового законодавства: - п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме на алкогольні напої, які вказані в акті зняття залишків алкогольних напоїв від 30.05.2022 на загальну суму 34370.00 грн на момент перевірки відсутня первинна документація щодо підтвердження походження даної продукції; - ст. 11-1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме продаж однієї пачки цигарок CAMEL, марка акцизного податку 16 ААПУ 097454 ТВ 3Ф по ціні 72,96 грн, згідно з МРЦ, яка вказана на пачці - 69, 52 грн.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги стосовно суті спору зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у названій вище частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-Р» – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №460/5941/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р. В. Кухтей