Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №300/8808/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8808/24 пров. № А/857/5756/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В.,

Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, що ухвалив суддя Матуляк Я.П. у місті Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 300/8808/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території російської федерації з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.06.2024, зарахувавши до страхового стажу зазначені періоди роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначило позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV). Призначаючи пенсію, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.10.2024 про врахування зазначених періодів роботи до страхового стажу. Відповідаючи на цю заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про розмір пенсійних виплат, а також про те, що спірні періоди роботи відповідач не зарахував до страхового стажу з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки роботу позивача у спірні періоди підтверджують записи у трудовій книжці, а тому просить позов задовольнити.

08 січня 2025 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 30.06.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що у спірні періоди позивач працював на території російської федерації, а Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, чинна на час роботи позивача, передбачала право на пенсію з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з держав – учасниць цієї Угоди.

На переконання суду першої інстанції, особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови в зарахуванні стажу з тих міркувань, що російська федерація згодом припинила участь в Угоді, тому така відмова відповідача є протиправною.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що спірні періоди роботи позивача на території російської федерації не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача, оскільки російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а тому на час призначення позивачу пенсії з 30.06.2024 правові підстави для зарахування таких періодів були відсутні.

На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував положення Угоди, яка на час виникнення спірних правовідносин не регулювала відносини між Україною та російською федерацією у сфері пенсійного забезпечення, а тому дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 з 30.06.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

На звернення позивача від 07.10.2024 щодо врахування періодів роботи в російській федерації з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998 до страхового стажу, відповідач повідомив позивача про розмір пенсійних виплат, а також те, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано зазначені періоди роботи з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 23.03.1992. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Сторони не заперечують того, що позивач з 30.06.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, а також того, що у періоди з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998 позивач працював на території російської федерації. Спірними у цій справі є питання про те, чи є припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підставою для відмови в зарахуванні цих періодів до страхового стажу позивача та чи достатньо для зарахування таких періодів записів у трудовій книжці.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі – Угода) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

За п. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Пунктом 2 ст. 13 Угоди визначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із статтею 2 федерального Закону російської федерації №173-ФЗ від 17.12.2001 “Про трудові пенсії в російській федерації” (далі - Закон № 173-ФЗ), який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 наведеного вище Закону, до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ “Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування” підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 14 Закону № 173-ФЗ).

Згідно із частиною другою статті 14 Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ “Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування” підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у федеральному Законі російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ “Про страхові пенсії” (статті 3, 11, 14).

З копії трудової книжки позивача апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 працював на території російської федерації у наступні періоди:

- з 17.02.1994 по 03.08.1994 в Усинському УТТ № 4 об`єднання “Комінафта”;

- з 04.08.1994 по 31.03.1995 в Інвестиційно-промисловій фірмі “Коміойл”;

- з 01.04.1995 по 06.09.1998 у нафтогазовидобувному управлінні “Возейнафта” ВО “Комінафта”.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на заяву позивача від 07.10.2024 апеляційний суд встановив, що єдиною підставою, з якої відповідач не зарахував спірні періоди до страхового стажу позивача, є припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді.

Спірні періоди роботи позивача охоплюють 1994 - 1998 роки, тобто час, коли Угода була чинною для України та російської федерації. Пенсійні права, що виникли відповідно до Угоди в цей час, за змістом п. 2 ст. 13 Угоди не втрачають своєї сили після виходу держави з Угоди, тому припинення російською федерацією участі в Угоді з 01.01.2023 не змінює порядку обчислення стажу, який позивач набув на території російської федерації до цього моменту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до страхового стажу позивача з мотивів припинення російською федерацією участі в Угоді.

Доводи апеляційної скарги про те, що Угода на час призначення пенсії не регулювала відносини між Україною та російською федерацією, не враховують змісту п. 2 ст. 13 Угоди і не спростовують вищевказаного висновку апеляційного суду.

Водночас п. 2 ст. 6 Угоди, у поєднанні з ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV, визначає, що стаж, набутий на території іншої держави – учасниці, обчислюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять довідок роботодавців або компетентних органів російської федерації про тривалість роботи позивача, заробітну плату помісячно та сплату страхових внесків за спірні періоди.

Відповідач, відмовивши у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача з підстави припинення російською федерацією участі в Угоді, питання про підтвердження цих періодів, згідно із законодавством держави, на території якої позивач працював, не вирішував і документів про сплату страхових внесків за спірні періоди не оцінював.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув, а тому апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача на підставі записів у трудовій книжці та здійснити перерахунок пенсії з 30.06.2024, оскільки такий висновок є передчасним.

Отже, апеляційний суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді, діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України та міжнародним договором України, що є підставою для визнання такої відмови протиправною.

Водночас, з метою ефективного захисту порушеного права, вважає за необхідне, на підставі статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та порушене право позивача захистити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.10.2024 з урахуванням того, що припинення російською федерацією участі в Угоді не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, які позивач набув на території російської федерації до такого припинення.

При цьому у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 30.06.2024 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням спірних періодів необхідно відмовити.

Цей висновок є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998, однак зробив передчасний висновок про зобов`язання відповідача здійснити з 30.06.2024 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням цих періодів, перебравши на себе повноваження відповідача щодо підтвердження та обчислення страхового стажу, набутого на території іншої держави.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу в цій частині необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині – без змін.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції в частині позовних вимог неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права в цій частині, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 30.06.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 необхідно скасувати та прийняти в цій частині постанову про часткове задоволення відповідних позовних вимог, у спосіб, що зазначений вище.

Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/8808/24, в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 30.06.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998, з урахуванням раніше виплачених сум, скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою вказані позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 17.02.1994 по 03.08.1994, з 04.08.1994 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 06.09.1998 та перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.10.2024 врахувати те, що припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, які ОСОБА_1 набув на території російської федерації до такого припинення.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В іншій частині Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/8808/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель