Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №380/12967/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12967/24 пров. № А/857/4587/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, що ухвалила суддя Потабенко В.А. у місті Львові, за правилами загального позовного провадження, у справі № 380/12967/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вих. № 4629.31-204/4629.1-24 від 23 квітня 2024 року про відмову у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 6 лютого 2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти документи для обміну посвідки на тимчасове проживання у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 6 лютого 2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 грудня 2019 року позивачка уклала шлюб з громадянином України, 20 січня 2022 року отримала посвідку на тимчасове проживання строком дії до 17 січня 2023 року, а через збройну агресію російської федерації проти України та призупинення міграційними органами прийому документів у громадян російської федерації позивачка не змогла своєчасно подати документи для обміну посвідки, попри неодноразові звернення до територіальних підрозділів Державної міграційної служби України за роз`ясненнями. Коли 23 квітня 2024 року позивачка звернулася до Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з документами для обміну посвідки, відповідач відмовив позивачці у прийнятті цих документів з посиланням на п.п. 6 п. 61 Порядку № 322, що, на переконання позивачки, унеможливлює подальше законне перебування позивачки на території України, порушує право позивачки на повагу до сімейного життя з огляду на шлюб з громадянином України та створює загрозу переслідування позивачки у разі повернення до країни походження.

17 грудня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у відповідно до якого в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів звернення до міграційних органів у період до закінчення строку дії посвідки та у подальшому до 23 квітня 2024 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав відмову відповідача у прийнятті документів правомірною та відмовив в задоволенні похідної вимоги про зобов`язання прийняти документи з тих самих підстав.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що п. 61 Порядку № 322 містить виключний перелік підстав для відмови в оформленні або видачі посвідки, а не в прийнятті документів, тоді як підстави для відмови у прийнятті документів встановлені абз. 2 п. 21 цього Порядку і стосуються неповноти чи неналежного оформлення поданих документів, що до позивачки не застосовувалося.

Позивачка наполягає на спробах звернення до міграційних органів як до 17 січня 2023 року, так і в подальшому, про що свідчить підготовлений ще до 17 січня 2023 року пакет документів, необхідних для обміну посвідки, включно з нотаріально засвідченим перекладом паспортного документа та полісом медичного страхування, що підтверджує реальний намір позивачки подати документи у встановлені строки.

Крім того, ОСОБА_1 покликається на те, що публічно засуджує збройну агресію російської федерації проти України, перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином України, має усталені соціальні зв`язки на території України, а примусовий виїзд з України призведе до роз`єднання сім`ї позивачки та порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також до реальної загрози переслідування позивачки у країні походження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 28 грудня 2019 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Шевченківським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

20 січня 2022 року позивачка була документована посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_4 . Орган, що видав 4601. Підстава видачі посвідки: 04/14 – возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Термін дії посвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області для подачі документів для обміну посвідки на тимчасове проживання.

23 квітня 2024 року відповідач відмовив ОСОБА_1 (лист вих. № 4629.31-204/4629.1-24) у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання відповідно до п.п. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

Також 23 квітня 2024 року відповідач наклав на позивачку адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, за проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився (протокол про адміністративне правопорушення № МЛВ 000279 від 23 квітня 2024 року; постанова про накладення адміністративного стягнення № ПН МЛВ 002464 від 23 квітня 2024 року).

23 квітня 2024 року позивачка сплатила штраф у розмірі 3400 грн, що підтверджується квитанцією № 8PME-5M15-BP44-9132 від 23 квітня 2024 року.

Окрім цього, відповідач видав рішення № 4629130100015471 від 23 квітня 2024 року про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни.

Вказане рішення позивачка оскаржила, і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2024 року у справі № 461/4111/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення № 4629130100015471 від 23 квітня 2024 року відмовлено.

Вважаючи, що Миколаївський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області протиправно відмовив позивачці у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання відповідно до п.п. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, апеляційний суд виходить із такого.

Статтею 32 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 № 5492-VI (далі – Закон № 5492-VI) передбачено, Посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Посвідка на тимчасове проживання є власністю України.

Посвідка на тимчасове проживання видається строком на один рік, якщо інше не передбачено Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Відповідно до ч. 14 ст. 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI), іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно з ч. 14 ст. 5 Закону № 3773-VI, підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Відомості про посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 підтверджують, що цю посвідку видано позивачці на підставі возз`єднання сім`ї з громадянином України відповідно до ч. 14 ст. 4 та ч. 14 ст. 5 Закону № 3773-VI, зі строком дії до 17 січня 2023 року.

Пункт 19 Порядку № 322, передбачає, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії.

Апеляційний суд встановив, що строк дії посвідки позивачки закінчувався 17 січня 2023 року, а тому саме до цієї дати позивачка мала подати документи для обміну посвідки.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1202 “Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану” (далі – постанова № 1202) встановлює, що:

посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування;

іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.

Апеляційний суд встановив, що паспортний документ позивачки підтверджує громадянство позивачки російської федерації, а тому передбачене цією постановою збереження законних підстав для проживання на позивачку не поширюється.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 “Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану” (далі – постанова № 1232) встановлено що:

у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

2. Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України “Про імміграцію”;

осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

3. Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Оскільки посвідку позивачки видано на підставі возз`єднання сім`ї відповідно до ч. 14 ст. 4 Закону № 3773-VI, на позивачку поширювався передбачений абзацом третім пункту 2 постанови № 1232 ввиняток з додатковим 30-денним строком звернення за умови, що цей строк настав у період з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності постановою № 1232, тобто до 9 листопада 2022 року.

Апеляційний су встановив, що строк дії посвідки позивачки закінчувався 17 січня 2023 року, вже після набрання чинності постановою № 1232, тому на позивачку поширювався загальний строк звернення, встановлений п. 19 Порядку № 322, а не додатковий 30-денний строк, передбачений пунктом 3 цієї постанови.

Лист Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вих. № 4629.31-204/4629.1-24 від 23 квітня 2024 року підтверджує, що перше документально підтверджене звернення позивачки до цього територіального підрозділу відбулося 23 квітня 2024 року, тобто більш ніж через 15 місяців після закінчення строку дії посвідки.

Інших документів, які б підтверджували подання позивачкою заяви з пакетом документів для обміну посвідки до 17 січня 2023 року або в період з 17 січня 2023 року до 23 квітня 2024 року, матеріали справи не містять.

Нотаріально засвідчений переклад сторінки паспортного документа від 29 вересня 2022 року та договір добровільного страхування медичних та інших витрат № ІН-23-3762 ЛВ3-0502 від 13 січня 2023 року підтверджують, що позивачка станом на 13 січня 2023 року підготувала окремі документи з переліку, передбаченого п. 32 Порядку № 322.

Однак, на переконання апеляційного суду, підготовка окремих документів без їх подання до територіального органу міграційної служби не є доказом звернення позивачки в межах строку, встановленого п. 19 Порядку № 322.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що копію рішення про відмову позивачці не вручено.

Пунктом 62 Порядку № 322 передбачено, що рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником.

Рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття надсилається рекомендованим листом такій особі.

Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано заявнику рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки (або копія рішення з відміткою про особисте отримання), сканується із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надає копію прийнятого рішення уповноваженому суб`єкту для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 та 19 цього Порядку.

Підпунктом 6 п. 61 Порядку № 322 передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.

Апеляційний суд встановив, що позивачка звернулася до Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з порушенням строку, встановленого п. 19 Порядку № 322, тому відповідач мав передбачену цією нормою підставу для відмови у прийнятті документів, поданих позивачкою 23 квітня 2024 року.

Абзацом другим пункту 21 Порядку № 322 передбачено, що у разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови.

За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

У цьому контексті апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність застосування, як підстави відмови, саме цієї норми, а не тієї, яку застосував відповідач, оскільки відмінність між формулюваннями “відмова в оформленні” та “відмова у прийнятті документів” за встановлених обставин пропуску строку не має правового значення для суті спору.

Крім того, Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 461/4111/24 підтверджено, що рішення відповідача № 4629130100015471 від 23 квітня 2024 року про примусове повернення позивачки до країни походження або третьої країни станом на час розгляду цієї справи є чинним.

Відмова у прийнятті документів ґрунтується на визначеній законодавством підставі, а саме на пропуску позивачкою строку звернення за обміном посвідки на тимчасове проживання, тому таке втручання у право позивачки на повагу до сімейного життя здійснено згідно із законом.

Доказів звернення позивачки із заявою про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, матеріали справи не містять, тому доводи апеляційної скарги про загрозу переслідування позивачки у країні походження апеляційний суд вважає такими, що не підтверджені жодним доказом.

Тому апеляційний суд вважає, що відповідач, відмовляючи 23 квітня 2024 року у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, зокрема п.п. 6 п. 61 Порядку № 322, а рішення відповідача про таку відмову не порушує право позивачки на повагу до сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Цей висновок є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 380/12967/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель