Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №240/35233/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/35233/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

29 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Кузьмишина В.М. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень.

В С Т А Н О В И В :

Суть спору

Адвокат Слободяник Петро Вікторович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення від 03 серпня 2023 року №18014500000366 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та рішення від 03 серпня 2023 року №18012500076500 про скасування посвідки на постійне проживання.

Предметом перевірки у цій справі є наявність передбачених Законом України «Про імміграцію» підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, а також дотримання Управлінням ДМС України в Житомирській області встановленої законом процедури та критеріїв обґрунтованості індивідуального рішення.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення Управління ДМС України в Житомирській області від 03 серпня 2023 року №18014500000366 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та №18012500076500 про скасування посвідки на постійне проживання.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив із того, що надходження до органу ДМС подання уповноваженого правоохоронного органу не звільняє його від обов`язку прийняти власне обґрунтоване рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Відомості, наведені у поданні Управління стратегічних розслідувань, не були підтверджені у матеріалах, досліджених судом, конкретними фактичними даними щодо дій позивача, з якими стаття 12 Закону України «Про імміграцію» пов`язує можливість скасування дозволу на імміграцію.

Суд також урахував наслідки спірних рішень для приватного та сімейного життя позивача.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Управління ДМС України в Житомирській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» та пунктів 21–23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983. Підставою для скасування дозволу на імміграцію стало подання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області від 19 липня 2023 року №5127/55/105/01-2023, внесене з посиланням на пункти 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Відповідач посилається на те, що зазначене подання складене компетентним органом Національної поліції України в межах наданих йому повноважень, а пункт 23 Порядку №1983 не встановлює безумовного обов`язку витребовувати додаткову інформацію або запрошувати іммігранта для надання пояснень, оскільки такі дії здійснюються у разі потреби. На думку апелянта, викладені у поданні відомості позивачем не спростовані. Також відповідач посилається на постанову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 29 липня 2022 року №6541/55/01-2022 про заборону позивачу в`їзду в Україну та на превентивний характер заходів, спрямованих на захист національної безпеки і громадського порядку.

Щодо доводів про втручання у сімейне життя апелянт зазначає, що позивач проживає разом із сім`єю у Федеративній Республіці Німеччина, тому прийняття оскаржуваних рішень не призвело до фактичного роз`єднання сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, зазначаючи, що подання правоохоронного органу саме по собі не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України. Представник позивача також посилається на те, що після розгляду попереднього подання Управління стратегічних розслідувань від 16 червня 2023 року №4309/55/105/01-2023 відповідач листом від 05 липня 2023 року вказав на необхідність надання документів на підтвердження викладених у ньому обставин, а листом ДМС України від 25 липня 2023 року №8.1/2853-23 територіальному органу було доручено перевірити факти, наведені у новому поданні.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації. 18 березня 2020 року йому надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», у подальшому оформлено посвідку на постійне проживання.

Постановою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 29 липня 2022 року №6541/55/01-2022 позивачу заборонено в`їзд в Україну строком на три роки.

16 червня 2023 року Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області направило до УДМС подання №4309/55/105/01-2023 щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію. За результатами його розгляду УДМС листом від 05 липня 2023 року №1801.4-3320/18.1-23 повідомило, що питання може бути розглянуте у разі надання обґрунтованого подання та документів на підтвердження наведених у ньому обставин.

19 липня 2023 року Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області склало подання №5127/55/105/01-2023 про скасування дозволу на імміграцію з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

У поданні УСР повідомило, що за результатами оперативно-розшукових заходів отримано відомості про дії позивача, які, на думку ініціатора подання, становили загрозу національній безпеці та громадському порядку, зокрема про його зв`язки зі спеціальними службами Російської Федерації та кримінальним середовищем. На підтвердження наведених відомостей у поданні міститься посилання на свідків, очевидців, оперативне спостереження та агентурну інформацію.

25 липня 2023 року ДМС України листом №8.1/2853-23 направила зазначене подання до УДМС України в Житомирській області для розгляду, вказавши на необхідність відповідно до пункту 23 Порядку №1983 перевірити викладені у ньому факти та за результатами підготувати проєкт висновку.

За результатами розгляду подання УДМС підготувало проєкт висновку, який листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 02 серпня 2023 року №8.1/2946-23 було підтримано. 03 серпня 2023 року УДМС прийняло рішення №18014500000366 про скасування дозволу на імміграцію та №18012500076500 про скасування посвідки на постійне проживання.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року зазначені рішення скасовано. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 червня 2026 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд. Верховний Суд, зокрема, вказав на необхідність перевірити, чи підтверджені належними і допустимими доказами конкретні дії позивача, з якими закон пов`язує можливість скасування дозволу на імміграцію, та зазначив, що при прийнятті спірних рішень УДМС не дослідило фактичні дані, наведені ініціатором подання.

На виконання висновків Верховного Суду ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року у відповідача витребувано відсутні у справі матеріали, які стали підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.

28 вересня 2026 року УДМС повідомило, що всі наявні матеріали, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, уже подані до суду, а іншими первинними фактичними даними та документами на підтвердження викладених у поданні УСР відомостей воно не володіє. За поясненням відповідача, такі дані отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності та перебувають у розпорядженні Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно з частиною п`ятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про імміграцію» та Порядку №1983 у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні або якщо це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Пунктом 6 цієї норми передбачалося скасування дозволу також в інших випадках, установлених законами України.

Пунктами 21, 22 Порядку №1983 передбачено право органів Національної поліції порушувати питання про скасування дозволу на імміграцію та обов`язок такого органу, якщо він є ініціатором скасування, скласти обґрунтоване подання із зазначенням передбачених статтею 12 Закону України «Про імміграцію» підстав і направити його до органу ДМС, який прийняв рішення про надання дозволу.

Згідно з пунктом 23 Порядку №1983 ДМС, її територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають подання щодо скасування дозволу на імміграцію, у разі потреби запитують додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів, юридичних і фізичних осіб та у разі необхідності запрошують іммігранта для надання пояснень. Рішення приймається за результатами аналізу інформації.

Отже, колегія суддів погоджується з доводом апелянта в тій частині, що пункт 23 Порядку №1983 не встановлює безумовного обов`язку в кожному випадку витребовувати додаткову інформацію або запрошувати іммігранта для надання пояснень. Водночас, факультативність окремих способів одержання додаткової інформації не скасовує встановленого цим самим пунктом обов`язку всебічно вивчити подання і прийняти рішення за результатами аналізу достатньої для цього інформації.

У постанові від 14 лютого 2024 року у справі №260/5694/22 Верховний Суд зазначив, що подання уповноваженого органу не є самостійним управлінським рішенням, яке безпосередньо впливає на права іммігранта. Обґрунтованість такого подання має перевіряти орган ДМС, який на його підставі приймає власне рішення, що повинно відповідати критеріям частини другої статті 2 КАС України.

При цьому Верховний Суд зазначав, що саме орган ДМС, користуючись наданою йому дискрецією, повинен залежно від конкретних обставин визначити, чи достатньо наявної інформації, чи існує потреба в одержанні додаткових відомостей, документів або пояснень іммігранта.

За змістом частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень, серед іншого, має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

У поданні від 19 липня 2023 року наведено відомості про дії позивача, які ініціатор подання пов`язував із загрозою національній безпеці та громадському порядку. Водночас подання не містить конкретизації часу, місця та обставин таких дій. Посилання на свідків, очевидців, оперативне спостереження та агентурну інформацію вказує на джерела отриманих відомостей, однак саме по собі не розкриває змісту фактичних даних, які могли бути перевірені органом ДМС.

Під час нового апеляційного розгляду суд витребував у відповідача відсутні у справі матеріали, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

На виконання ухвали суду УДМС повідомило, що всі наявні матеріали, які стали підставою для прийняття спірних рішень, уже подані до суду, а іншими первинними фактичними даними та документами воно не володіє. Посилання відповідача на перебування таких матеріалів у розпорядженні Управління стратегічних розслідувань не підтверджує, що вони були отримані та враховані УДМС при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Посилання на докази, які не були покладені в основу рішення, допускається лише у випадку, прямо передбаченому цією нормою. Наявності такого випадку відповідач не довів.

Тому довід апелянта про те, що позивач не спростував відомості, викладені у поданні, колегія суддів відхиляє. Такий довід фактично перекладає на позивача обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів ураховує, що під час розгляду подання від 16 червня 2023 року УДМС вказувало на необхідність документального підтвердження викладених у ньому обставин. Листом від 25 липня 2023 року №8.1/2853-23 ДМС України також доручила перевірити факти, наведені у новому поданні. Доказів проведення такої перевірки відповідач не надав.

Пункт 3 частини першої статті 12 Закону №2491-III не пов`язує скасування дозволу на імміграцію з наявністю обвинувального вироку. Водночас застосування цього заходу потребує встановлення конкретних даних про поведінку особи, яка становить загрозу національній безпеці України чи громадському порядку.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 травня 2024 року у справі №420/7647/22, за якою скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій.

Таких даних у доказах, покладених відповідачем в основу рішення від 03 серпня 2023 року, не встановлено.

Не підтверджено й підставу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III. Конкретних обставин, які обґрунтовували б необхідність скасування дозволу для охорони здоров`я, захисту прав чи законних інтересів громадян України, відповідач не навів.

Щодо пункту 6 частини першої статті 12 Закону №2491-III колегія суддів зазначає, що ця норма передбачала можливість скасування дозволу в інших випадках, установлених законами України. Водночас відповідач не визначив конкретного передбаченого законом випадку, який утворював би самостійну підставу для скасування дозволу позивачу. Саме посилання на пункт 6 статті 12 Закону №2491-III за відсутності такої правової підстави не є достатнім для обґрунтування спірного рішення.

Не є достатньою підставою для його прийняття й постанова від 29 липня 2022 року №6541/55/01-2022 про заборону позивачу в`їзду в Україну. Заборона в`їзду та скасування дозволу на імміграцію є різними правовими заходами. Наявність такої постанови не звільняла УДМС від обов`язку встановити підстави, передбачені статтею 12 Закону №2491-III.

Посилання апелянта на умови воєнного стану також не спростовує висновків суду першої інстанції. Посилений захист національної безпеки не усуває вимог щодо обґрунтованості рішення, прийнятого стосовно конкретної особи.

Довід відповідача про відсутність порушення статті 8 Конвенції у зв`язку зі спільним проживанням позивача із сім`єю у Федеративній Республіці Німеччина не є визначальним для вирішення спору. У цій справі відповідач насамперед не довів фактичних підстав для застосування пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III.

Отже, за результатами нового апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про протиправність рішення Управління ДМС України в Житомирській області від 03 серпня 2023 року №18014500000366.

Рішення від 03 серпня 2023 року №18012500076500 про скасування посвідки на постійне проживання прийняте як наслідок скасування дозволу на імміграцію. Тому протиправність рішення про скасування дозволу зумовлює відсутність правових підстав для збереження в силі похідного рішення про скасування посвідки.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, якщо суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час нового апеляційного розгляду колегія суддів урахувала висновки Верховного Суду та перевірила фактичні підстави оскаржуваних рішень.

Відповідач не довів, що на час їх прийняття були встановлені конкретні обставини, достатні для застосування пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Доводи апеляційної скарги щодо повноважень Національної поліції, необов`язковості додаткових запитів, превентивного характеру міграційних заходів, заборони в`їзду та умов воєнного стану цього висновку не спростовують.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року — без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції за результатами апеляційного перегляду залишається без змін, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Кузьмишин В.М.