Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №240/13856/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13856/25

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

29 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 11 квітня 2025 року №18/25 та направити справу на повторний розгляд до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області з обов`язковим урахуванням змісту ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року у справі №296/235/23 та акта приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. від 18 грудня 2024 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що встановлення складу дисциплінарного проступку, наявності чи відсутності підстав для порушення дисциплінарної справи належить до дискреційних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а тому суд може надавати правову оцінку рішенню відповідача виключно в контексті дотримання процедури, не втручаючись у надану КДКА юридичну оцінку доказам на предмет їх достатності.

Оскільки позивач фактично не заперечував дотримання відповідачем процедури розгляду його скарги, а порушень порядку прийняття оскаржуваного рішення судом не встановлено, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно звів судовий контроль за рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до перевірки формального дотримання процедури та не надав оцінки основному доводу позову про те, що КДКА залишила без належної оцінки ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року та акт приватного виконавця від 18 грудня 2024 року.

На переконання апелянта, зазначені документи свідчили про тривале невиконання адвокатом ОСОБА_2 судового рішення, а тому підлягали оцінці КДКА під час вирішення питання про наявність у його діях ознак порушення присяги адвоката України та Правил адвокатської етики.

До апеляційної скарги позивач також додав копію акта про порушення Житомирського РЕМ від 07 жовтня 2025 року №04779-25 та інформацію з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчих проваджень №73662237 та №70229580.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач зазначає, що процедуру розгляду скарги позивача, встановлену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, дотримано. Додані до апеляційної скарги документи, на думку відповідача, стосуються обставин, які не були предметом розгляду КДКА при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому не можуть впливати на оцінку його правомірності.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2023 року у справі №296/235/23, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку надати фактичний доступ до приміщення та звільнити його від належного йому рухомого майна.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року у справі №296/235/23 задоволено подання приватного виконавця та тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

18 грудня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. складено акт про невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду у справі №296/235/23.

17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області зі скаргою щодо адвоката ОСОБА_2 , в якій, посилаючись на невиконання останнім судового рішення, просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги адвоката України та Правил адвокатської етики.

До скарги позивач додав, зокрема, судові рішення у справі №296/235/23, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року та акт приватного виконавця від 18 грудня 2024 року.

Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 11 квітня 2025 року №18/25 відмовлено у порушенні дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 щодо адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях ознак дисциплінарного проступку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо та пропорційно.

Отже, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є самостійним критерієм його правомірності і не ототожнюється виключно з дотриманням формальної процедури його прийняття.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правові засади дисциплінарної відповідальності адвоката визначені Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з частиною першою статті 33 цього Закону адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 34 Закону №5076-VI передбачено, що дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема, порушення присяги адвоката України та порушення правил адвокатської етики.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону №5076-VI дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), яка не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Статтею 37 Закону №5076-VI визначено окремі стадії дисциплінарного провадження: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; порушення дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення у дисциплінарній справі.

За змістом частини другої статті 38 Закону №5076-VI член дисциплінарної палати КДКА проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

За результатами такої перевірки складається довідка, яка повинна містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону №5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги), довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Натомість відповідно до статей 40, 41 Закону №5076-VI саме після порушення дисциплінарної справи відбувається її розгляд на засадах змагальності та приймається рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про необхідність розмежування правового змісту цих стадій дисциплінарного провадження.

На стадії вирішення питання, передбаченого статтею 39 Закону №5076-VI, дисциплінарна палата не встановлює остаточно факт вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, його вину та підстави для застосування конкретного дисциплінарного стягнення. На цій стадії вирішується питання про те, чи містять відомості, наведені у скарзі та встановлені під час перевірки, ознаки дисциплінарного проступку, які потребують подальшого дослідження під час розгляду дисциплінарної справи.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі №640/17195/20 зазначив, що порушення дисциплінарної справи не констатує факту вчинення дисциплінарного проступку, а здійснюється за наявності ознак такого проступку, які потребують більш детального дослідження на предмет їх підтвердження або спростування під час розгляду дисциплінарної справи. Цей правовий підхід надалі відтворювався у практиці Верховного Суду.

Колегія суддів враховує також сформовану Верховним Судом правову позицію про те, що вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів належить до компетенції органів адвокатського самоврядування, а адміністративний суд не повинен підміняти КДКА у здійсненні належних їй дискреційних повноважень та самостійно вирішувати питання про винуватість адвоката чи вид дисциплінарного стягнення. Такий підхід, зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №641/463/16-а та від 10 червня 2021 року у справі №826/15590/15.

Разом з тим наявність у КДКА дискреційних повноважень не означає виключення її рішень із судового контролю за критеріями, встановленими частиною другою статті 2 КАС України.

Суд, не підміняючи орган адвокатського самоврядування в оцінці того, чи вчинив адвокат дисциплінарний проступок, вправі та зобов`язаний перевірити, чи дослідив такий орган обставини, які мають істотне значення для вирішення поставленого перед ним питання, чи врахував подані учасниками матеріали та чи дозволяє наведене у рішенні мотивування встановити логічний зв`язок між дослідженими обставинами і прийнятим рішенням.

Такий судовий контроль не є втручанням у дискрецію органу адвокатського самоврядування, оскільки суд у такому випадку не визначає результат реалізації дискреційного повноваження, а перевіряє законність його здійснення.

Крім того, у постанові від 12 березня 2026 року у справі №460/27538/23 Верховний Суд звернув увагу на помилковість підходу, за якого судовий контроль за рішеннями органів адвокатського самоврядування фактично обмежується лише формально-процедурними аспектами дисциплінарного провадження без дослідження тих питань правомірності оскаржуваного рішення, які входять до предмета спору.

Отже, висновок суду першої інстанції у цій справі про те, що предмет судової перевірки фактично вичерпується питанням дотримання КДКА процедури розгляду скарги, є надмірно звуженим та не враховує критерій обґрунтованості рішення, прямо передбачений частиною другою статті 2 КАС України.

У цій справі позивач не вимагав від адміністративного суду самостійно встановити винуватість ОСОБА_2 у вчиненні дисциплінарного проступку.

Основний довід позову полягав у тому, що КДКА, вирішуючи питання про наявність ознак дисциплінарного проступку, не надала оцінки документам, які становили фактичну основу його дисциплінарної скарги.

Тому цей довід підлягав перевірці судом незалежно від того, чи заперечував позивач дотримання формальної процедури дисциплінарного провадження.

Зі змісту рішення КДКА Житомирської області від 11 квітня 2025 року №18/25 вбачається, що відповідач навів доводи скарги ОСОБА_1 та перелік доданих до неї матеріалів, серед яких були ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року та акт приватного виконавця від 18 грудня 2024 року.

Водночас у мотивувальній частині рішення КДКА зазначено, що адвокат Томашевський О.В. підтвердив свої доводи щодо дотримання ним вимог законодавства, повідомив про виконання судового рішення та відсутність у нього відношення до спірного приміщення, після чого дисциплінарна палата дійшла висновку, що скаржником не надано достатніх доказів порушення адвокатом вимог законодавства.

При цьому рішення №18/25 не містить оцінки ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року та акта приватного виконавця від 18 грудня 2024 року по суті.

З рішення неможливо встановити, з яких причин КДКА визнала зазначені документи такими, що не свідчать навіть про наявність ознак дисциплінарного проступку, та чому поясненням адвоката про виконання судового рішення фактично було надано перевагу над іншими матеріалами дисциплінарної перевірки.

Зокрема, КДКА не зазначила, яким чином твердження адвоката про виконання ним судового рішення узгоджується з актом приватного виконавця від 18 грудня 2024 року про невиконання цього рішення.

Так само відповідач не надав оцінки юридичному значенню ухвали суду від 29 листопада 2024 року в контексті предмета дисциплінарної перевірки.

Колегія суддів наголошує, що зазначена ухвала суду та акт приватного виконавця самі по собі не доводять наявності у діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та не зумовлюють обов`язкового притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Однак це не усуває обов`язку дисциплінарної палати оцінити їх під час вирішення іншого, попереднього за своїм змістом питання - чи містять встановлені ними обставини ознаки можливого дисциплінарного проступку, які потребують дослідження на наступній стадії дисциплінарного провадження.

Саме в цьому полягає принципова відмінність цієї справи від ситуацій, у яких КДКА дослідила надані скаржником докази по суті та мотивовано встановила, що вони не підтверджують навіть ознак неправомірної поведінки адвоката. Зокрема, у справі №641/463/16-а КДКА дослідила наданий скаржником відеозапис і встановила, що він не підтверджує неправомірної поведінки адвоката, після чого такий висновок був предметом судового контролю.

Натомість у справі, що розглядається, самого по собі зазначення в описовій частині рішення про існування відповідних документів недостатньо для висновку, що вони були оцінені дисциплінарною палатою по суті.

Посилання КДКА на «недостатність доказів» без наведення мотивів відхилення доказів, які безпосередньо стосувалися предмета скарги, не дає можливості встановити, чи дійсно дисциплінарна палата перевірила наявність у повідомлених їй обставинах ознак дисциплінарного проступку.

Більше того, такий спосіб мотивування не дозволяє розмежувати, чи КДКА оцінювала наявність ознак проступку, як того вимагає стаття 39 Закону №5076-VI, чи фактично застосувала стандарт остаточної доведеності вини, характерний для наступної стадії дисциплінарного провадження.

Колегія суддів також враховує, що скаржник пов`язував поведінку адвоката, зокрема, з вимогами статті 12 Правил адвокатської етики.

Посилаючись у своєму рішенні на відповідні положення Правил адвокатської етики, КДКА не надала мотивованої відповіді на питання, чи може поведінка адвоката як боржника у виконавчому провадженні за встановлених у матеріалах перевірки обставин у принципі охоплюватися вимогами щодо поваги до адвокатської професії.

При цьому суд апеляційної інстанції не вирішує це питання замість КДКА, а констатує відсутність його оцінки органом, до компетенції якого така оцінка належить.

З цих же причин колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції щодо відсутності нормативно визначених критеріїв грубого або систематичного порушення Правил адвокатської етики.

Питання ступеня тяжкості дисциплінарного проступку та виду дисциплінарного стягнення має значення насамперед під час вирішення питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.

Натомість оскаржуване рішення прийнято на попередній стадії, на якій КДКА мала встановити наявність або відсутність ознак дисциплінарного проступку.

Тому посилання на невизначеність критеріїв грубості порушення не усуває необхідності мотивовано оцінити обставини, наведені у скарзі, саме з погляду наявності таких ознак.

Колегія суддів відхиляє довід відповідача про те, що позивач визнав дотримання процедури розгляду його скарги.

Дотримання строків, правил повідомлення, компетенції органу та інших формальних елементів процедури не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку прийняти рішення, яке відповідає всім критеріям частини другої статті 2 КАС України, у тому числі критерію обґрунтованості.

Відтак відсутність спору щодо формального порядку розгляду скарги не усуває предмета судової перевірки щодо врахування відповідачем істотних обставин справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області не довела, що рішення від 11 квітня 2025 року №18/25 прийнято з урахуванням усіх обставин, які мали значення для вирішення питання про наявність або відсутність ознак дисциплінарного проступку.

Тому зазначене рішення не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Водночас колегія суддів окремо наголошує, що встановлені у цій справі порушення не означають висновку суду про наявність у діях адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.

Так само суд не встановлює наявності достатніх підстав для порушення щодо нього дисциплінарної справи.

Вирішення цих питань належить до компетенції дисциплінарної палати КДКА, яка під час повторного розгляду скарги повинна оцінити всі матеріали дисциплінарної перевірки, надати оцінку ухвалі Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2024 року, акту приватного виконавця від 18 грудня 2024 року, відповідним поясненням адвоката та іншим матеріалам і за результатами такої оцінки самостійно вирішити питання, передбачене статтею 39 Закону №5076-VI.

Щодо доданих до апеляційної скарги акта про порушення Житомирського РЕМ від 07 жовтня 2025 року №04779-25 та інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчих проваджень №73662237 та №70229580 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із тим незалежно від вирішення питання про процесуальну допустимість зазначених матеріалів як нових доказів у суді апеляційної інстанції вони не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність рішення КДКА від 11 квітня 2025 року з огляду на таке.

Предметом цього спору є правомірність індивідуального акта КДКА станом на момент його прийняття.

Акт Житомирського РЕМ датований 07 жовтня 2025 року, тобто складений майже через шість місяців після прийняття оскаржуваного рішення КДКА.

Відомості щодо інших виконавчих проваджень, які не були предметом скарги від 17 січня 2025 року та перевірки, за результатами якої прийнято рішення №18/25, так само не можуть ретроспективно визначати правомірність цього рішення.

Тому зазначені матеріали не враховуються колегією суддів як підстава для висновку про протиправність рішення КДКА від 11 квітня 2025 року.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки вирішення питання про наявність або відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи щодо адвоката належить до компетенції дисциплінарної палати КДКА та передбачає оцінку матеріалів дисциплінарної перевірки, суд не вправі зобов`язувати відповідача прийняти конкретне рішення про порушення дисциплінарної справи.

Належним та ефективним способом захисту в цьому випадку є зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року щодо адвоката Томашевського О.В. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

Отже, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та норми законодавства, які регулюють дисциплінарне провадження щодо адвоката, неправильно визначив межі судового контролю за оскаржуваним рішенням КДКА та внаслідок цього не перевірив його на відповідність критерію обґрунтованості, передбаченому частиною другою статті 2 КАС України.

Зазначене призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Щодо вимоги апелянта про стягнення судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як особа з інвалідністю II групи звільнений від сплати судового збору.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат, які відповідно до положень КАС України підлягали б розподілу, матеріали справи не містять, а тому підстав для їх стягнення з відповідача немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 11 квітня 2025 року №18/25 про відмову в порушенні дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 щодо адвоката Томашевського Олександра Вячеславовича.

Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Житомирської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року щодо адвоката Томашевського Олександра Вячеславовича з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

У задоволенні вимоги про стягнення судових витрат відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.