Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №564/3978/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3978/26

29 вересня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.

розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає в АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Костопільського районного суду Рівненської області надійшли матеріали (протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №753563 від 14.09.2026 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ковальчук С.Л. подав клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи подане клопотання, захисник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків та аналізує причини та умови ДТП.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так судом встановлено, що 02.09.2026 о 12:35 ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , 2014 р.н., не приділяла належної уваги його вихованню, порушивши вимоги ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.1,2 ст. 150 Сімейного кодексу України, адже малолітній в м.Костопіль по вул.Грушевського 11 рухався на електровелосипеді Crosser 777, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Geely GSE д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ст.124 КУпАП та п. 6.1 ПДР України.

Зазначене підтверджується: протоколом ВАД №753563 від 14.09.2026 року; рапортом; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; долученим до матеріалів справи відеозаписом з місця ДТП.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки вони є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відтак, суд дійшов переконливого висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому, судом не встановлено підстав для закриття провадження у справі.

Згідно з п. 6.1 Правил дорожнього руху України, рухатися по дорозі на велосипедах (у тому числі обладнаних електродвигунами) дозволяється особам, які досягли 14-річного віку. Малолітній ОСОБА_2 на момент події мав вік повних 11 років, а відтак взагалі не мав правових підстав та достатніх навичок для самостійного руху вказаним транспортним засобом по проїжджій частині.

Оцінюючи характер дій ОСОБА_1 , суд зазначає, що забезпечення малолітньої дитини електровелосипедом, який є сучасним швидкісним засобом пересування та джерелом підвищеної небезпеки, покладає на батьків підвищений обов`язок щодо контролю за його експлуатацією. ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати технічні характеристики вказаного транспорту та ризики його використання дитиною, однак не вжила належних заходів контролю та допустила безконтрольний виїзд 11-річної дитини на дорогу.

Придбання або надання у користування малолітній особі транспортного засобу з електродвигуном покладає на батьків підвищений обов`язок щодо контролю за його безпечною експлуатацією. Не вживши належних заходів контролю, ОСОБА_1 проявила або недбалість, що призвело до травмування дитини та пошкодження майна третіх осіб.

Доказів того, що ОСОБА_1 вжила всіх заходів безпеки (наприклад, велосипед був під замком, дитина була під замком), але відбулося протиправне та непередбачуване заволодіння майном (дитина вчинила крадіжку ключів у спосіб, який мати не могла контролювати), суду не надано та судом не здобуто.

Суд також враховує, що згідно схеми ДТП електровелосипед належить ОСОБА_4 , батькові малолітнього, що виключає отримання останнім електровелосипеда у користування від третіх осіб.

Суд не приймає до уваги доводи захисника щодо суперечливості обставин ДТП, його схеми чи винуватців, оскільки встановлення таких обставин не охоплюється диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП і має встановлюватися в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, або цивільного позову про відшкодування шкоди.

Враховуючи обставини справи, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень та виправлення особи правопорушника, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде достатнім для її виправлення.

Згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 40-1, 155-1, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 /п`ятдесят/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень.

Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Костопіль м.тг/21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA848999980313020106000017523, Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Згідно із ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

-витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Костопільський районний суд Рівненської області.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

СуддяВ. В. Левчук