Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №949/571/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/571/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

28 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за чотирма кредитними договорами в загальному розмірі 94 919,32 гривень, а саме: за кредитним договором № 02059-08/2025 від 01 серпня 2025 року - 32 160,00 гривень, що складається з: 12 000,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу; 12 960,00 гривень - заборгованості за відсотками; 6 000,00 гривень - заборгованості за штрафом; 1 200,00 гривень - комісії за видачу кредиту; за кредитним договором № 6159093 від 21 червня 2025 року - 19 560,00 гривень, що складається з: 4 990,00 гривень - заборгованості за основним зобов`язанням; 6 570,00 гривень - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 гривень - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня); за кредитним договором № 71268361 від 19 травня 2025 року - 15 964,32 гривень, що складається з: 4 684,28 гривень - заборгованості за основною сумою боргу; 3 600,00 гривень - заборгованості за відсотками; 5 940,04 гривень - заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1 740,00 гривень - комісії за надання кредиту; за кредитним договором № 1286714 від 15 липня 2025 року - 27 235,00 гривень, що складається з: 6 993,00 гривень - заборгованості за основним зобов`язанням; 11 242,00 гривень - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 9 000,00 гривень - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02059-08/2025; 21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем - кредитний договір № 6159093; 19 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем - договір надання коштів у кредит № 71268361; 15 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем - кредитний договір № 1286714. Усі договори укладені в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісні кредитори свої зобов`язання виконали та надали відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином зобов`язань з повернення кредитів та сплати платежів за ними не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

У подальшому права грошової вимоги за вказаними договорами були відступлені позивачу: за договором № 02059-08/2025 - на підставі договору факторингу № 22122025 від 22 грудня 2025 року, укладеного з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»; за договором № 6159093 - на підставі договору факторингу № 24122025/1 від 24 грудня 2025 року, укладеного з ТОВ «МІЛОАН»; за договором № 71268361 - на підставі договору факторингу № 26/01/26 від 26 січня 2026 року, укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»; за договором № 1286714 - на підставі договору факторингу № 28012026 від 28 січня 2026 року, укладеного з ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ». Позивач зазначає, що з моменту набуття ним права вимоги до відповідача нарахування жодних штрафних санкцій ним не здійснювалося, а відповідач жодного платежу на погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісних кредиторів не здійснив.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в повному обсязі, оскільки позовна заява містить чотири самостійні вимоги майнового характеру, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року позивачу продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви.

21 квітня 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжні інструкції № 155486, № 155485 та № 155504 від 17 квітня 2026 року про доплату судового збору по 3 328,00 гривень за вимогами за кредитними договорами № 1286714, № 71268361 та № 6159093 відповідно.

Ухвалою судді від 22 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У позовній заяві та заяві про усунення недоліків представник позивача просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Щодо кредитного договору № 02059-08/2025 від 01 серпня 2025 року судом встановлено наступне.

01 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 02059-08/2025, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Y238».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4 договору відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 гривень строком на 120 днів, з кінцевою датою погашення кредиту 28 листопада 2025 року; за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості (тип процентної ставки - фіксована), а також одноразова комісія за видачу кредиту в сумі 1 200,00 гривень (10 % від суми кредиту). Згідно з п. 1.4.1 договору загальні витрати за кредитом складають 14 160,00 гривень, денна процентна ставка – 0,98 %. Графік платежів погоджено сторонами у Додатку № 1 до договору.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 3426 від 16 березня 2026 року, згідно з яким 01 серпня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , зараховано 12 000,00 гривень. Номер цієї картки збігається з реквізитами, зазначеними відповідачем у п. 1.6 кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором, відповідач платежів на погашення кредиту не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість: 12 000,00 гривень - за тілом кредиту, 12 960,00 гривень - за процентами, 1 200,00 гривень - за комісією за видачу кредиту, 6 000,00 гривень - штраф.

22 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 22122025, відповідно до якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з витягом з Реєстру боржників та Актом прийому-передачі Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 02059-08/2025 в загальному розмірі 32 160,00 гривень. Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 216 від 26 грудня 2025 року.

Щодо кредитного договору № 6159093 від 21 червня 2025 року

21 червня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 6159093, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «343553»; паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором «464292».

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 договору відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 гривень строком на 360 днів, з датою остаточного погашення заборгованості 16 червня 2026 року. Договором передбачено: комісію за надання кредиту в розмірі 1 350,00 гривень (27 % від суми кредиту); комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за ставкою 14,60 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період; проценти за користування кредитом за ставкою 0,0010 % річних. Згідно з п. 4.1 договору за кожний випадок порушення строку сплати платежу понад 2 дні нараховується штраф у розмірі 1 000 гривень.

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 5 000,00 гривень на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням № 156179007 від 21 червня 2025 року з призначенням платежу «Кошти згідно договору 6159093».

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором № 6159093 відповідач сплатив комісію за надання кредиту в розмірі 1 350,00 гривень, комісію за обслуговування кредиту в розмірі 1 460,00 гривень та 10,00 гривень тіла кредиту, після чого платежі припинив. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість становить: 4 990,00 гривень - за тілом кредиту, 6 570,00 гривень - за комісією за обслуговування кредиту, 8 000,00 гривень - штраф, нарахований у період з 07 вересня 2025 року по 21 грудня 2025 року.

24 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1, відповідно до якого згідно з Реєстром боржників від 24 грудня 2025 року та Актом прийому-передачі Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6159093 в загальному розмірі 19 560,00 гривень. Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 220 від 26 грудня 2025 року.

Щодо кредитного договору № 71268361 від 19 травня 2025 року судом встановлено наступне.

19 травня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71268361, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «41574».

Відповідно до п. 2.2 договору відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 гривень строком на 30 днів (дата повернення – 17 червня 2025 року), процентна ставка – 0,500 % в день (фіксована), комісія за надання кредиту – 15 % від суми кредиту (1 800,00 гривень). Кредитні кошти надаються шляхом перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 .

Додатковою угодою № 15164861 від 16 червня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «32742») строк кредитування продовжено до 16 липня 2025 року з процентною ставкою 1,00 % в день; додатковою угодою № 15355003 від 14 липня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «61880») строк кредитування продовжено до 13 серпня 2025 року з процентною ставкою 1,00 % в день. Додатковою угодою № 15635807 від 25 серпня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «74415») сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості відповідача, яка на дату укладення угоди становила 19 018,56 гривень, з розстрочкою її погашення на 120 днів згідно з графіком.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідач на виконання договору здійснив платежі: 16 червня 2025 року – 1 740,00 гривень, 14 липня 2025 року – 3 360,00 гривень, 20 серпня 2025 року – 1 850,00 гривень, 22 серпня 2025 року – 1 662,00 гривень, 25 серпня 2025 року – 3 803,72 гривень, а всього 12 415,72 гривень, після чого платежі припинив. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість становить: 4 684,28 гривень – за тілом кредиту; 3 600,00 гривень – за процентами за користування кредитом, нарахованими у межах строку кредитування (по 13 серпня 2025 року); 1 740,00 гривень – за комісією за надання кредиту; 5 940,04 гривень – за процентами за понадстрокове користування кредитом, нарахованими за ставкою 4,00 % в день після 13 серпня 2025 року.

Хоча окремий платіжний документ про перерахування кредитних коштів за цим договором до матеріалів справи не долучено, факт отримання відповідачем кредиту підтверджується сукупністю наявних у справі доказів: укладенням відповідачем двох додаткових угод про продовження строку кредитування, укладенням додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості, якою відповідач визнав наявність заборгованості за договором, а також здійсненням ним платежів на погашення заборгованості, у тому числі тіла кредиту, на загальну суму 12 415,72 гривень. Відповідач наведених обставин не спростував.

26 січня 2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26/01/26, відповідно до якого згідно з Реєстром боржників № 2 від 26 січня 2026 року та Актом прийому-передачі Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 71268361 в загальному розмірі 15 964,32 гривень. Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 23757 від 30 січня 2026 року.

Щодо кредитного договору № 1286714 від 15 липня 2025 року судом встановлено наступне.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 1286714, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «617774»; паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором «379553».

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 договору відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 гривень строком на 360 днів, з датою остаточного погашення заборгованості 10 липня 2026 року. Договором передбачено: комісію за надання кредиту в розмірі 1 890,00 гривень (27 % від суми кредиту); комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за ставкою 14,60 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період; проценти за користування кредитом за ставкою 0,0010 % річних. Згідно з п. 4.1 договору за кожний випадок порушення строку сплати платежу понад 2 дні нараховується штраф у розмірі 1 000 гривень. Графіком платежів передбачено погашення тіла кредиту частинами по 7,00 гривень за розрахунковий період та остаточне погашення решти кредиту в сумі 6 853,00 гривень 10 липня 2026 року.

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 7 000,00 гривень на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням № 44591747 від 15 липня 2025 року з призначенням платежу «Кошти згідно договору 1286714».

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора заборгованість відповідача за цим договором становить: 6 993,00 гривень - за тілом кредиту; 11 242,00 гривень - за комісією за обслуговування кредиту; 9 000,00 гривень - штраф.

28 січня 2026 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28012026, відповідно до якого згідно з витягом з Реєстру боржників та Актом прийому-передачі Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1286714 в загальному розмірі 27 235,00 гривень. Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 23759 від 30 січня 2026 року.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснив акцепт оферт шляхом підписання електронних договорів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони договорів узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів на таких умовах. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документів, в яких закріплено домовленості між ними. Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину сторонами були дотримані. Суд також враховує, що за всіма чотирма договорами кредитні кошти надавалися на одну й ту саму платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , а дані РНОКПП, паспорта та адреси позичальника в усіх договорах збігаються з даними відповідача.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач на підставі договорів факторингу набув права грошової вимоги до відповідача за всіма чотирма кредитними договорами. Разом із тим, відповідно до статті 514 ЦК України, до позивача перейшли права первісних кредиторів в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто позивач може вимагати від відповідача лише тих сум, право на стягнення яких існувало у первісних кредиторів відповідно до умов договорів та вимог закону.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитними договорами належним чином не виконав, отримані кредитні кошти в повному обсязі не повернув. Факт наявності заборгованості за тілом кредиту за договором № 02059-08/2025 у розмірі 12 000,00 гривень, за договором № 6159093 у розмірі 4 990,00 гривень, за договором № 71268361 у розмірі 4 684,28 гривень та за договором № 1286714 у розмірі 6 993,00 гривень підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, які відповідачем не спростовані.

Тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в загальному розмірі 28 667,28 гривень є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Сторони, визначивши строк користування кредитом у договорі, погодили строк виконання зобов`язання. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. У такому разі права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла і в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

За договором № 02059-08/2025 проценти в сумі 12 960,00 гривень нараховані за ставкою 0,90 % в день на суму кредиту 12 000,00 гривень за 120 днів, тобто виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування по 28 листопада 2025 року.

За договором № 71268361 проценти за користування кредитом нараховані первісним кредитором у межах строку кредитування з урахуванням додаткових угод про його продовження по 13 серпня 2025 року в загальній сумі 8 640,00 гривень, з яких відповідач сплатив 5 040,00 гривень, а несплаченими залишилися 3 600,00 гривень.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом за договором № 02059-08/2025 у розмірі 12 960,00 гривень та за договором № 71268361 у розмірі 3 600,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим, заявлені позивачем за договором № 71268361 «проценти за понадстрокове користування кредитом» у розмірі 5 940,04 гривень нараховані за ставкою 4,00 % в день після спливу строку кредитування - 13 серпня 2025 року. Згідно з п. 1.26 цього договору такі проценти визначені як грошові кошти, що нараховуються на залишок суми кредиту за невиконання позичальником умов договору, тобто за своєю правовою природою вони є не платою за користування кредитом, а мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, після 13 серпня 2025 року право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, а права кредитора в цей період могли бути захищені лише в порядку статті 625 ЦК України, від відповідальності за якою відповідач у спірний період звільнений в силу закону, з огляду на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Тому в задоволенні вимоги про стягнення 5 940,04 гривень слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі.

Одноразова комісія за видачу (надання) кредиту за договором № 02059-08/2025 у розмірі 1 200,00 гривень та за договором № 71268361 у розмірі 1 800,00 гривень чітко визначена в умовах договорів у грошовому виразі та у відсотках від суми кредиту, включена до загальних витрат за кредитом, врахована при розрахунку денної та реальної річної процентної ставки та відображена в графіках платежів (таблицях обчислення загальної вартості кредиту), з якими відповідач був ознайомлений до укладення договорів. Отже, умова про сплату цієї комісії була погоджена сторонами як складова ціни кредиту, а тому вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту за договором № 02059-08/2025 у розмірі 1 200,00 гривень та за договором № 71268361 у розмірі 1 740,00 гривень (з урахуванням часткової сплати) підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за договором № 6159093 у розмірі 6 570,00 гривень та за договором № 1286714 у розмірі 11 242,00 гривень, суд виходить з наступного.

Відповідно до умов вказаних договорів комісія за обслуговування кредиту є винагородою кредитодавця за обслуговування кредиту протягом строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, графік платежів, забезпечення можливості здійснювати переказ для погашення заборгованості, надсилання повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, генерування одноразових ідентифікаторів, консультування з питань обслуговування кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виснувала, що умови договору про споживчий кредит, які передбачають сплату споживачем комісії за обслуговування кредиту за дії, що не є самостійною послугою для споживача, зокрема за надання інформації про стан кредиту, яку споживач відповідно до закону має право отримувати безоплатно, обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону є нікчемними. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :

«згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд зазначає, що перелічені в договорах дії кредитодавця (ведення обліку заборгованості, інформування позичальника про її стан, нагадування про дати платежів, генерування одноразових ідентифікаторів тощо) не є самостійними послугами, які надаються споживачу на його замовлення, а становлять супровід власної діяльності кредитодавця з надання кредиту та забезпечення повернення коштів. Позивачем не надано доказів надання відповідачу будь-яких інших послуг, за які може стягуватися комісія за обслуговування кредиту. При цьому суд звертає увагу, що за умовами цих договорів проценти за користування кредитом встановлено на рівні 0,0010 % річних, а основною платою за кредит фактично визначено саме комісію за обслуговування, що не відповідає її призначенню.

З огляду на наведене умови договорів № 6159093 та № 1286714 щодо сплати комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому в задоволенні вимог про стягнення 6 570,00 гривень та 11 242,00 гривень слід відмовити.

Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача штрафу за договором № 02059-08/2025 у розмірі 6 000,00 гривень, неустойки (штрафу, пені) за договором № 6159093 у розмірі 8 000,00 гривень та за договором № 1286714 у розмірі 9 000,00 гривень, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу. На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Оскільки всі спірні кредитні договори було укладено у 2025 році, тобто під час дії правового режиму воєнного стану, а прострочення виконання зобов`язань та нарахування неустойки (штрафу) також мали місце в цей період, до спірних правовідносин прямо застосовуються вищенаведені імперативні положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Вказана норма закону є нормою прямої дії та переважає над умовами цивільно-правового договору, оскільки спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану. Первісні кредитори, а відтак і позивач як їх правонаступник за договорами факторингу, в силу прямої вказівки закону не мали законних підстав для нарахування неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань у цей період, а нараховані суми підлягали обов`язковому списанню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки (штрафу) в загальному розмірі 23 000,00 гривень задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач в порушення умов укладених договорів своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів погашення заборгованості ні на рахунки первісних кредиторів, ні на рахунки позивача не надано.

Відтак, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальній сумі 48 167,28 гривень, з яких:

за кредитним договором № 02059-08/2025 від 01 серпня 2025 року - 26 160,00 гривень, що складається із 12 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 12 960,00 гривень - заборгованість за процентами, 1 200,00 гривень - заборгованість за комісією за видачу кредиту;

за кредитним договором № 6159093 від 21 червня 2025 року - 4 990,00 гривень заборгованості за тілом кредиту;

за кредитним договором № 71268361 від 19 травня 2025 року - 10 024,28 гривень, що складається із: 4 684,28 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3 600,00 гривень - заборгованість за процентами, 1 740,00 гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту;

за кредитним договором № 1286714 від 15 липня 2025 року - 6 993,00 гривень заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у загальному розмірі 13 312,00 гривень, а саме по 3 328,00 гривень за кожну з чотирьох самостійних вимог майнового характеру, згідно із платіжною інструкцією № 155126 від 17 березня 2026 року та платіжними інструкціями № 155486, № 155485, № 155504 від 17 квітня 2026 року.

Оскільки судовий збір сплачено окремо за кожну вимогу, розподіл судового збору здійснюється пропорційно розміру задоволення кожної з вимог: за вимогою за договором № 02059-08/2025: 3 328,00 ? 26 160,00 / 32 160,00 = 2 707,10 гривень; за вимогою за договором № 6159093: 3 328,00 ? 4 990,00 / 19 560,00 = 849,01 гривень; за вимогою за договором № 71268361: 3 328,00 ? 10 024,28 / 15 964,32 = 2 089,71 гривень; за вимогою за договором № 1286714: 3 328,00 ? 6 993,00 / 27 235,00 = 854,51 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 6 500,33 гривень. Доказів понесення інших судових витрат позивачем суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 48 167,28 гривень (сорок вісім тисяч сто шістдесят сім гривень 28 копійок), з яких: за кредитним договором № 02059-08/2025 від 01 серпня 2025 року - 26 160,00 гривень (двадцять шість тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок); за кредитним договором № 6159093 від 21 червня 2025 року - 4 990,00 гривень (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 00 копійок); за кредитним договором № 71268361 від 19 травня 2025 року - 10 024,28 гривень (десять тисяч двадцять чотири гривні 28 копійок); за кредитним договором № 1286714 від 15 липня 2025 року - 6 993,00 гривень (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 6 500,33 гривень (шість тисяч п`ятсот гривень 33 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ "ТАСкомбанк".

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор