Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №559/1738/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1738/26

Провадження № 2/559/1587/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Кобзаренко І.Р., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

1.1 Представниця ТОВ «Новий Колектор» звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № C7-270126-1 від 27.01.2026. На виконання умов Договору укладено Перелік №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №5594141 від 07.06.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом та інших передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 . Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №5594141 від 07.06.2025 та вимогу про сплату заборгованості. Відповідно до умов договору позичальнику було надано кредит у розмірі 8000 грн. строком на 360 день. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що в зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 30 260 грн., яку й просила стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

19.05.2026 ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.

Представниця позивача просить розгляд справи проводити за її відсутності, про що вказала в позовній заяві.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на позовну заяву не подав, заяв і клопотань від нього не надходило.

За вказаних обставин, із підстав, визначених ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.06.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №5594141 шляхом підписання договору та паспорту споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.8, 13, 20-27).

Відповідно до умов договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 8000 грн., шляхом перерахування на платіжну картку позичальника, реквізити якої надані споживачем, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішність операції (а.с.10).

Відповідно до п.п. 1.4.1.-1.4.2. Договору Позичальнику за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка у розмірі 0,95% за кожний день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3.

Денна процентна ставка за Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9639%. Знижена процентна ставка становить 0,0950% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 06.07.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,8926%

Згідно п.п. 1.6.-1.7.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом і складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 35760,00 гривень, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 33 708,00 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають Комісію, (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27 760,00 гривень. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 25 708,00 гривень (а.с. 20-26).

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним ідентифікатором та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.28-30).

Також, на підтвердження факту укладення Договору №5594141 позивачем надано моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі УБКІ (а.с.38).

Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 27.01.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором №5594141 від 07.06.2025, в її загальний розмір 30260 грн. включено: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн. та за відсотками - 17860,00 грн., комісія - 400,00 грн., а також штраф у розмірі 4000,00 грн. (а.с.34-37).

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №C7-270126-1, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на всі суми, відступлені йому ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.14-17).

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026, ТОВ «Новий Колектор» набуло грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , в її загальний розмір 30260 грн. включено позивачем: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн. та за відсотками - 17860,00 грн., комісія - 400,00 грн., а також штраф у розмірі 4000,00 грн.. (а.с.31-32).

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Новий Колектор» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Щодо штрафів.

Згідно пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Відповідно ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що 07.06.2025 виникли договірні відносини між первісним кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв`язку з укладенням Договору про надання кредиту. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками, то суд погоджується з доводами сторони позивача, оскільки нараховані відсотки відповідають умовам договору та чинному законодавству щодо захисту прав споживачів, а відповідач не довів під ставність своїх заперечень жодним доказом. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення і відсотків.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання та обслуговування кредиту, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, або установа чи споживач вчиняє з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (надання кредиту) є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо штрафу за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, то в період дії правового режиму воєнного стану він не стягується, інакше це суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. При цьому, твердження представника позивача, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми ЗУ «Про споживче кредитування» як спеціального закону, а не положення ЦК України, судом відхиляються, бо якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи саме ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним. Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу.

В підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2490,78 грн. (25860 грн. х (2662,40 грн. судового збору+252,18 поштових витрат): 30260 грн.).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним договором №5594141 від 07.06.2025 року в розмірі 25860 (двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати у розмірі 2490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) гривень 78 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298, електронна адреса info@newcollector.com.ua.

Представник позивача: адвокат Котова Світлана Миколаївна, адреса: вул. 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601, РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Ю. Жуковська