Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №542/1539/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1539/26

Провадження № 2/542/961/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі також – позивач, ТОВ «Споживчий центр») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року в розмірі 7575 грн 00 коп.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 48) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 49).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 16 травня 2025 року укладено кредитний договір (оферти)№ 16.05.2025-100001484, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2500 грн 00 коп. строком на 168 днів, до 30 жовтня 2025 року, з фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» – 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та, за фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» – 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», комісією за надання кредиту 5% від суми кредиту – 125 грн 00 коп., комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 125 грн 00 коп. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом та зі стягненням неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Поряд із цим, ОСОБА_1 у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 7575 грн 00 коп., чим порушені права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Із огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

10 серпня 2026 року від відповідача через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 51-58), за змістом якого ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, яка не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, встановивши фактичний розмір непогашеного основного боргу, перевіривши правильність нарахування процентів, комісій та неустойки. Судові витрати розподілити відповідно до результату розгляду справи, а витрати на правничу допомогу стягувати лише за умови їх документального підтвердження, фактичності, необхідності та співмірності. Крім того, акцентувала увагу на її зверненні до позивача з метою отримання детального розрахунку нарахування комісій і неустойки, та відсутності відповіді із зазначенням документального обґрунтування заявлених сум.

Аргументуючи свої заперечення зазначила, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві, нею визнаються частково. Вона не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання коштів. Разом із тим, вказує на неспівмірність та необґрунтованість додаткових нарахувань.

Відповідач підтвердила, що сума отриманих нею кредитних коштів складала 2500 грн 00 коп., що жодних платежів за вказаним договором вона не здійснювала.

Вказала на необхідності доведення позивачем правої підстави, періоду, порядку та правильності нарахування кожної складової заборгованості, а не лише зазначення її у його внутрішньому розрахунку.

Акцентувала увагу на необхідності перевірки правової підстави, періоду, порядку і правильності розрахунку неустойки, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування.

11 серпня 2026 року від представника позивача через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 63-76), в якій він просив позовні вимоги задовольнити.

Представником позивача зазначено, що позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76-79, 81 Цивільного процесуального кодексу України, в той же час відповідач, заперечуючи проти позову, не надала доказів на спростування таких заперечень.

Вказано, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії), тобто в електронній формі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Відповідач підтвердила факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодилась на відповідні умови кредитування. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Представником позивача зазначено, що кредитні кошти в сумі 2500 грн 00 коп. були перераховані на картковий рахунок відповідача, за допомогою інтернет-еквайрингу, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним документом.

Вказано, що відповідач під час укладення кредитного договору пройшла ідентифікацію через систему BankID, шляхом багатофакторної автентифікації.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором, представником позивача зазначено, що вони нараховані відповідно до статей 536, 1048 ЦК України та виключно в межах строку кредитування, відповідно до вимог передбачених Законом України «Про споживче кредитування». Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Відповідач заперечуючи проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, не надала власного розрахунку чи інших доказів, які б спростовували розмір заборгованості, визначений позивачем.

Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

З посиланням на висновок Верховного Суду у справі 753/7883/15 від 11.07.2018 представником позивача вказано, що заперечення щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки відповідач не надала власного розрахунку чи доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості позивача.

Щодо нарахування комісії, зазначено, що комісія пов`язана із наданням послуги є платою за перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, оскільки ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою, а відповідач не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо стягнення неустойки представником позивача вказано, що вона є правомірною та підлягає стягненню оскільки кредитний договір укладено після 24 січня 2024 року, а отже до нього застосовуються спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування», які передбачають можливість нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Отже, представником позивача зазначено, що нараховані проценти, комісії та неустойка, відповідають умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, а заперечення відповідача не підтверджені належними доказами.

11 серпня 2026 року від відповідача через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь відзив на позовну заяву (а.с. 81-84), за змістом яких вона наголосила на тому, що позивач не вірно характеризує її процесуальну позицію, оскільки вона не заперечує факту укладення кредитного договору між нею та позивачем і отримання кредитних коштів, але не погоджується із обґрунтованістю та правомірністю окремих складових заявленої позивачем заборгованості, а саме: комісій та неустойки.

Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 92). У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ «Споживчий центр» - за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 9-зі звороту).

У наданій до суду відповіді на відзив представник позивача просив розгляд справи здійснювати без його участі (а.с. 76).

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 94).

10 серпня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій вона просила провести розгляд справи без її участі, крім цього просила врахувати позицію щодо заявлених позовних вимог, викладену нею у поданому відзиві та запереченнях щодо заявленого позивачем розміру заборгованості, комісій та неустойки (а.с. 60).

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявкою до позичальника ТОВ «Споживчий Центр» на отримання кредиту в сумі 2500 грн строком на 168 днів, дата повернення кредиту – 30 жовтня 2025 року (а.с. 16-17).

16 травня 2025 року ОСОБА_1 підписала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), в якій визначені дата надання кредиту, сума кредиту, дата повернення, проценти, що відповідають встановленим у заявці, також визначені умови надання та повернення кредиту, права та обов`язки сторін (а.с. 13-16).

Відповідно до умов кредитного договору № 16.05.2025-100001484 ОСОБА_1 16 травня 2025 року надано кредит у розмірі 2500 грн строком на 168 днів до 30 жовтня 2025 року з фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» – 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Крім того, відповідно до пунктів 8-9 заявки кредитного договору № 16.05.2025-100001484 (кредитної лінії) від 16 травня 2025 року передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, складає 5% від суми кредиту, що дорівнює 125 грн 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 125 грн 00 коп., у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Згідно з пунктом 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 16 травня 2025 року, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-0979.

Відповідно до пункту 6.1. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 16 травня 2025 року, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктом 7.6. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 16 травня 2025 року, передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 17 заявки кредитного договору № 16.05.2025-100001484 (кредитної лінії) від 16 травня 2025 року, передбачено, що неустойка дорівнює 37 грн 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Вказаний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору надання грошових коштів у позику, що акцептована відповідачем 16 травня 2025 року шляхом підписання електронним підписом.

Установлено, що факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-1704 від 17 квітня 2026 року (а.с. 27).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року, станом на 15 липня 2026 року, вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає: 2500 грн 00 коп. – основний борг, 3325 грн 00 коп. – залишок відсотків, 500 грн 00 коп. – залишок комісій та 1250 грн 00 коп. – залишок штрафів.Із наданого розрахунку встановлено, що відсотки по кредиту нараховані за період із 16 травня 2025 року по 30 жовтня 2025 року (а.с. 28-30).

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання відповідно до кредитного договору № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року виконало в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов кредитного договору, за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 7575 грн 00 коп.

Із огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості, у зв`язку з чим звернувся до суду в цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Висновки щодо правозастосування

Судом установлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 16 травня 2025 року укладений кредитний договір (кредитної лінії) (оферти) № 16.05.2025-100001484,відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2500 грн 00 коп., строком на 168 днів, із 16 травня 2025 року по 30 жовтня 2025 року, зі сплатою відсотків та комісії.

Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується наданою до суду довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 27).

Факт укладення кредитного договору, а також факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не заперечувала.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконала належним чином умови договору щодо повернення отриманої суми кредиту за кредитним договором № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року у розмірі 2500 грн 00 коп., не сплатила заборгованість за відсотками в сумі 3325 грн 00 коп.

Судом встановлено, що проценти позивачем нараховувались виключно відповідно до умов договору за ставкою «Стандарт» – 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Вказані проценти нараховані протягом строку, на який надавався кредит, тобто до 30.10.2025.

Розрахунок заборгованості за процентами, наданий позивачем, є чітким, зрозумілим, суперечностей не містить.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач не виконує умови кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ТОВ «Споживчий Центр» не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені проценти за користування кредитом, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року в сумі основного боргу – 2500 грн 00 коп. та процентів – 3325 грн 00 коп.

На аргумент відповідача щодо правомірності стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає, що відповідно до пункту 8 заявки кредитного договору № 16.05.2025-100001484 (кредитної лінії) від 16 травня 2025 року, яка підписана відповідачем електронним підписом, передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, складає 5% від суми кредиту, що дорівнює 125 грн 00 коп.

Відповідно до норм чинного законодавства та висновків Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про споживче кредитування», як було зазначено представником позивача у відзиві на позовну заяву, така форма плати за користування кредитними коштами, як комісія за надання (видачу) кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та погоджується між сторонами згідно з умовами договору.

Отже, комісія за надання кредиту в розмірі 125 грн 00 коп. нарахована позивачем правомірно та відповідно до умов кредитного договору, з яким відповідач була ознайомлена та погодилась, що підтверджується її підписом на договорі.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 375 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 – визначила, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, стосовно встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, встановлена в договорі № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року умова про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами частини 3 статті 55 вказаного Закону.

Як визначено положеннями частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 375 грн 00 коп., а відтак, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 375 грн 00 коп., є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 1250 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що відповідні положення процитованої норми стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інших платежів за прострочення виконання договору у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, позовна вимога про стягнення неустойки в сумі 1250 грн, задоволенню не підлягає, оскільки така неустойка нарахована у період дії воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року, у загальному розмірі 5950 грн 00 коп., що складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2500 грн 00 коп., заборгованості за відсотками в сумі 3325 грн 00 коп. та заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 125 грн 00 коп., оскільки зазначені суми підтверджені наданим позивачем розрахунком й відповідачем не спростовані.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 11).

Із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 78,55% з розрахунку: 5950грн 00 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 7575 грн 00 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 78,55% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2091 грн 32 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 78,55 % (відсоток задоволених позовних вимог).

Щодо включення позивачем до судових витрат – витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120 грн 18 коп., то суд зазначає, що у цій частині витрати позивача підлягають задоволенню, оскільки позивачем надано докази понесення витрат на таке поштове відправлення відповідачу (а.с. 12).

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) суму заборгованості за кредитним договором № 16.05.2025-100001484 від 16 травня 2025 року, у загальному розмірі 5950 грн 00 коп. (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень), що складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2500 грн 00 коп. (дві тисячі п`ятсот гривень), заборгованості за відсотками в сумі 3325 грн 00 коп. (три тисячі триста двадцять п`ять гривень) та заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 125 грн 00 коп. (сто двадцять п`ять гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2091 грн 32 коп. (дві тисячі дев`яносто одна гривня тридцять дві копійки) та витрати, пов`язані з розглядом судової справи, в сумі 120 грн 18 коп. (сто двадцять гривень вісімнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва