Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №538/2072/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

538/2072/26

1-кс/538/43/26

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

старшого дізнавача - ОСОБА_4

власника майна - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця, Полтавської області клопотання старшого дізнавача СД ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене керівником Полтавської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 42026172690000022 від 22.07.2026 року, за ознаками ч.1 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

21.09.2026 року до Лохвицького районного суду Полтавської області надійшло клопотання начальника СД ВП №2 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_4 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026172690000022 від 22.07.2026, за ознаками ч.1 ст. 197? КК України про арешт майна.

В клопотанні зазначено, що сектором дізнання ВП №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026172690000022 від 22.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197? КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Миргородської громади Полтавської області суб`єкти господарювання приватної форми власності самовільно зайняли земельну ділянку с/г призначення, яка належить до земель оборони та надана Міністерству оборони України для забезпечення виконання завдань у сфері оборони держави, внаслідок чого завдано значної шкоди її законному володільцю.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5322684900:00:002:1108, площею 11,3063 га, 5322684900:00:002:1110, площею 265.3 га, 5322684900:00:002:1109, площею 1 га, 5322684900:00:002:1107 площею 2 га, 5322687200:00:006:0293, площею 3,47 га, 5322687200:00:006:0295, площею 2,1 га, 5322687200:00:006:0296, площею 53.4603 га, 5322687200:00:006:0294, площею 4,37 га перебувають на обліку та на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Окрім цього в ході досудового розслідування отримано інформацію, яка свідчить про можливе незаконне використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу.

При цьому 19.08.2026 року в ході огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5322684900:00:002:1110 площею 265,3 га, яка знаходиться поблизу с. Шевченки Миргородського району Полтавської області встановлено, що на ній, на момент огляду, мається три ділянки, які засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме просом площею 18,5 га. та 20,12 га, соєю площею 34,6 га.

19.08.2026 року в ході огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5322687200:00:006:0296 площею 53,4603 га, яка знаходиться поблизу с. Шевченки Миргородського району Полтавської області встановлено, що на ній, на момент огляду, мається дві ділянки, які засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме просом площею 10,78 га, соєю площею 30,18 га.

19.08.2026 року в ході огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5322684900:00:002:1108 площею 11,3063 га, яка знаходиться поблизу с. Шевченки Миргородського району Полтавської області встановлено, що на ній, на момент огляду, мається дві ділянки, які засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме кукурудзою площею 0,064 га., соєю площею 10,45 га.

18.09.2026 року в ході огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5322687200:00:006:0296 площею 53,4603 га, яка знаходиться поблизу с. Шевченки Миргородського району Полтавської області із посівом сільськогосподарської культури соєю площею 30,18 га., зафіксований факт робіт по збору врожаю. До яких був задіяний зернозбиральний комбайн марки CASE 2388 E ідентифікаційний номер *4N5J49BMCXO188845* 1999 року випуску , під керуванням ОСОБА_5 . В ході подальшого огляду в бункері вказаного комбайна виявлено зерно сої вагою близько 1000 кг.

Враховуючи той факт, що у відповідності до ухвали Лохвицького районного суду від 27.08.2026 року справа № 538/1856/26 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322687200:00:006:0296 загальною площею 53,4603 га, та на врожай проса площею 10,78 га, сої площею 30,18 га. накладений арешт у кримінальному провадженні № 42026172690000022, комбайн CASE 2388 E ідентифікаційний номер *4N5J49BMCXO188845* 1999 року випуску та зерно сої вагою близько 1000 кг. було вилучене як предмет кримінального правопорушення – врожай сої так і як знаряддя вчинення кримінального правопорушення - комбайн. Також під час проведення огляду із бункера вказаного комбайна були відібрані зразки сої, які поміщені до сейф пакету PSP4158472 та зразки сої із поля, де здійснювався збір врожаю, які поміщені до сейф пакету PSP 4158494.

Зважаючи на вище викладене, перелічене вилучене майно є речовими доказами та відповідає критеріям, зазначеним у п.1 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Таким чином, у відповідності до ч.1 ст.170, ч.5 ст.171 КПК України, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, для його подальшого використання під час проведення експертних досліджень та слідчих дій, унеможливлення втрати слідів злочину.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі, на задоволенні клопотання наполягає, просить суд накласти арешт на майно, яке зазначене в клопотанні.

Начальник СД ВП №2 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області майор поліції ОСОБА_4 клопотання про арешт майна підтримав , просив суд задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо накладання арешту на транспортний засіб, в іншій частині накладення арешту, а саме на сою, не заперечував. Пояснив, що він є власником комбайна та приватним підприємцем, займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Знаючи про те, що в нього є комбайн, його попросили знайомі зібрати сою на земельній ділянці. Пояснив, кому належить земельна ділянка не знає, а також не знає кому належить врожай. Під час збору урожаю він був зупинений особою у камуфляжній формі. Зазначив, що він добровільно дав оглянути комбайн, в якому знаходилася соя.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сектором дізнання ВП №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026172690000022 від 22.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197? КК України.

Згідно ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Виходячи з обґрунтування клопотання дізнавача, погодженого прокурором, арешт на майно (комбайн та врожай сої) необхідно накласти з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди (п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

При цьому, до клопотання дізнавач додав копію ухвали Лохвицького районного суду від 27.08.2026 року, справа № 538/1856/26 про накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5322687200:00:006:0296 загальною площею 53,4603 га, та на врожай проса площею 10,78 га, сої площею 30,18 га у кримінальному провадженні № 42026172690000022 від 22.07.2026 року.

Слідчий суддя звертає увагу, що в даній ухвалі йдеться саме про «посіви», а не про урожай сільськогосподарської культури «сої» та зазначає, що «посіви» сільськогосподарської культури і її урожай, в матеріальному розумінні, є різним майном, оскільки «посіви» - це закладене в землю зерно, а врожай це результат останньої фази вегетації цього зерна.

Крім того, вказаний врожай сої ніяким чином не доводять обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні, а тому не є речовими доказами, при цьому, шкода заявлена органами досудового розслідування не співрозмірна вартості арештованого урожаю.

Виходячи зі ст. 98 КПК України, слідчий суддя не вбачає, які саме відомості може містить вказане майно щодо обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні.

Згідно доданої до клопотання копії протоколу огляду місця події від 18.09.2026 року, частина врожаю сільськогосподарської культури «соя», що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5322687200:00:006:0296, на час огляду зібрана.

Щодо транспортного засобу - комбайн НОМЕР_1 * 1999 року випуску, який належить ОСОБА_5 , слідчий суддя зазначає наступне.

Необхідності накладення арешту на вищезазначений транспортний засіб органом досудового розслідування доведено не було, так само як і те, що вказаний транспортний засіб відповідає критеріям визначеним в ст. 98 КПК України та є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197? КК України, вважаю, що за невідповідності клопотання вимогам ч.1 ст. 170 КПК України, та ненадання до клопотання доказів безальтернативності заходу забезпечення про який йдеться у клопотанні, в задоволенні в накладанні арешту на транспортний засіб слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197? КК України, є земельна ділянка як об`єкт права власності.

Вказаний злочин є злочином з матеріальним складом, тобто полягає не тільки у самовільному зайнятті земельної ділянки, але й у настанні суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

Разом з цим, ані дізнавач в поданому клопотанні, ані прокурор в судовому засіданні не назвали та не підтвердили належними доказами, яка кількість зерна сої була зібрана з вказаної вище земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ, яка вартість цього зерна та де воно знаходиться, чи пред`явлено комусь підозру у вчиненні злочину, чи визнаний хтось потерпілим в даному кримінальному провадженні та який розмір спричиненої шкоди для держави та КЕВ. Крім того не надано інформацію щодо збору врожаю, чи можна або не можна перешкоджати його зібрати, а також інформацію, якщо неотримання цього врожаю може призвести до втрат як для бюджету, так і для військового відомства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 статті 170 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, останніми не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, в задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

В клопотанні старшого дізнавача СД ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене керівником Полтавської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 42026172690000022 від 22.07.2026 року, за ознаками ч.1 ст. 197-1 КК України - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1