Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №553/4618/24 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/4618/24

Провадження № 2/553/103/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А.,

за участі секретаря судового засідання Чоповди А.В.,

представника позивача Бодьо В.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

17.12.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Ленінського районного суду м. Полтави із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019 у розмірі 61444,04 грн та понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.02.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір-Анкету про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95165582000, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 30000 грн, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредитні кошти згідно умов Договору.

Так, позивач посилався на те, що АТ «Укрсиббанк», як первісний кредитор, свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Договору, натомість ОСОБА_2 , користуючись наданими кредитними коштами, свої зобов`язання належним чином не виконав, передбачені Договором платежі на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом своєчасно і в повному обсязі не вносив, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в загальному розмірі 61444,04 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 38360,04 грн та заборгованості за відсотками – 23084 грн.

29.08.2023 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 251, на підставі якого позивач набув статусу нового кредитора та право грошової вимоги до боржників АТ «Укрсиббанк», визначених Реєстром Боржників, у тому числі до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019.

Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019 в загальному розмірі 61444,04 грн та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави Грошової Н.М. від 19.12.2024 прийнято справу до свого провадження, відкрито провадження по справі та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

12.03.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Голяніщева Д.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень представник відповідача посилався на те, що відповідно до п. 1.1 Договору-анкети № 95165582000 від 13.02.2019 АТ «Укрсиббанк» відкрило відповідачу картковий рахунок за тарифним планом «Револьверна Кредитна картка «Шоппінг картка НПК», який обслуговувався відповідно до Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «УкрСиббанк», опублікованих у газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017, з усіма змінами та доповненнями, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах у його установах. При цьому Договором встановлено ліміт кредитування у розмірі 30000 грн, строк користування кредитом з 13.02.2019 до 10.03.2021 та процентну ставку у розмірі 55 % річних.

Заперечуючи проти наданих позивачем доказів на підтвердження розміру заборгованості, представник відповідача зазначив, що долучені до позову виписка за Договором № 95165582000 та розрахунок заборгованості не підтверджують належним чином заявлені вимоги, адже на його думку, не відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, та є паперовими копіями електронних доказів. Щодо розрахунку заборгованості представник відповідача зазначив, що останній, на його переконання, не містить детальних відомостей про порядок нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентами, а наведені у ньому показники є лише узагальненими кінцевими сумами, що не дає можливості перевірити правильність проведених нарахувань та, у разі необхідності, здійснити контррозрахунок. Окремо представник відповідача звернув увагу на те, що позивачем не надано повного тексту Кредитного договору, оскільки відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Договору його невід`ємною частиною є Правила. Також зазначив, що відповідно до наданих позивачем роздруківок нарахування заборгованості здійснювалося за період з 13.02.2019 по 15.08.2023, при цьому, за твердженням сторони відповідача, протягом цього періоду проценти за користування кредитом зараховувалися до тіла кредиту, після чого на отриману суму продовжувалося нарахування процентів. Водночас, на думку відповідача, позивач не обґрунтував заявлену до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 38360,04 грн, тоді як договором встановлено кредитний ліміт у розмірі 30000 грн. Крім того, представник відповідача заперечував проти нарахування процентів після спливу визначеного Договором строку кредитування, тобто після 10.03.2021.

За таких підстав сторона відповідача вважала заявлені позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Окрім того у відзиві зазначено про понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, а також повідомлено про те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 31.03.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано в ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»: копію повного тексту Кредитного договору, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , включно із Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування з усіма змінами, які були чинні на момент підписання кредитного договору; оригінал виписок за усіма рахунками, на яких обліковуються кредитні зобов`язання позичальника ОСОБА_2 за Кредитним договором, який є предметом даної справи (Договір-анкета № 95165582000 від 13.02.2019), у тому числі по тілу кредиту, відсотках, комісіях, пені тощо; регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку АТ «УкрСиббанк» по обліку виданих кредитів та нарахованих процентів, а також по поверненню суми кредиту і сплаті процентів, інших операціях у розрізі клієнта - ОСОБА_2 за кредитним договором, який є предметом даної справи (Договір-анкета № 95165582000 від 13.02.2019).

На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-IX, з 25.04.2025 змінене найменування Ленінського районного суду міста Полтави на Подільський районний суд міста Полтави.

02.05.2025 до суду від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2025 про витребування доказів, відповідно до якої позивач на виконання вимог ухвали суду надає для огляду витребувані документи, а саме: копію Анкети-заявки на надання кредиту; копію Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 95165582000 від 13.02.2019; Паспорт споживчого кредиту-Інформаційний лист (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит); Правила споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк»; оригінал виписки за Договором № 95165582000 від 13.02.2019; оригінал детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2025, постановленою у судовому засіданні, визнано явку представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у цивільній справі № 553/4618/25 в судове засідання обов`язковою.

20.06.2025 судом на адресу позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено лист за вих. № 553/4618/24/31064/2025, у якому повідомлено, що до суду надійшли матеріали на виконання ухвали суду від 31.03.2025, однак замість оригіналу виписок за усіма рахунками, на яких обліковуються кредитні зобов`язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором, який є предметом даної справи (Договір-анкета № 95165582000 від 13.02.2019), у тому числі по тілу кредиту, відсотках, комісіях, пені тощо, представником позивача надано щомісячні відомості щодо руху коштів по рахунку картки з лімітом, адресовані ОСОБА_2 , на підставі чого судом повторно направлялась копія ухвали від 31.03.2025 для її виконання в частині надання відповідних документів. У тому числі, повідомлено позивача про визнання явки його представника у судове засідання по справі обов`язковою.

17.07.2025 на підставі розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Полтави було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 визначено головуючого суддю Ткачука Ю.А.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Полтави Ткачука Ю.А. від 21.07.2025 справу прийнято до свого провадження та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, із повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 12.09.2025 визнано обов`язковою явку представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання в цивільній справі; розгляд справи відкладено.

22.10.2025 представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Бодьо В.С. подано заяву про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують її повноваження як представника позивача, а саме: копії Наказу № КК/К - 02011 про прийняття на роботу Дмитрів В.С., копії свідоцтва про шлюб на підтвердження зміни прізвища представника, копії Наказу № КК/К - 14072 про прийняття на роботу Бодьо В.С., копії посадової інструкції заступника начальника відділу судової роботи управління юридичного Департаменту з повернення заборгованості та копії довіреності на представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

08.12.2025 представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Бодьо В.С. подано заяву, в якій, з метою належного представництва інтересів товариства, представник прохала долучити до матеріалів справи копії довіреності на представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

19.03.2026 представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Бодьо В.С. подано письмові пояснення, у яких щодо нарахування кредитного ліміту та умов кредитування вона посилалася на п. 2.4 Кредитного договору, відповідно до якого фактична загальна вартість кредитного ліміту залежить від характеру використання кредитних коштів і може збільшитися у разі застосування банком комісії за надання послуг по управлінню кредитом при простроченні сплати платежу. Щодо умов користування кредитними коштами зазначила, що Правила споживчого кредиту АТ «УкрСиббанк» перебувають у вільному доступі на сайті UKRSIB online у порядку, визначеному Договором, а відповідно до п. 2.10 Кредитного договору підписання Договору-анкети засвідчує особисте ознайомлення відповідача з такими Правилами. Також вказала, що наявність у банку підтвердження направлення інформаційного повідомлення на персональний та безпечний номер телефону позичальника щодо дати встановлення ліміту кредитування/доступного ліміту та його умов є достатньою підставою вважати позичальника належним чином повідомленим про встановлений ліміт та умови його використання, а факт користування кредитними коштами підтверджує згоду позичальника з умовами кредитування, визначеними Договором та інформаційними повідомленнями банку.

Щодо строку дії кредитного ліміту представник зазначила, що він вважається продовженим, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії банком не отримано від позичальника заяви про відмову від продовження та банком не направлено позичальнику повідомлення про припинення строку його дії. Водночас у разі наявності заборгованості на дату закінчення строку дії ліміту така заборгованість може бути переведена до типу «спеціальний платіжний план» шляхом її розподілу на певну кількість рівних (ануїтетних) платежів із визначенням графіку погашення.

Окрім того, зазначила, що до позовної заяви долучено виписку по рахунку № НОМЕР_1 за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019, яка містить відомості про нарахування та погашення заборгованості та дозволяє прослідкувати рух коштів за вказаним Договором, при цьому звернула увагу, що відповідач під час розгляду справи не заявляв клопотання про призначення судової економічної експертизи щодо перевірки розрахунку та розміру позовних вимог і, на думку позивача, належними та допустимими доказами не спростував визначений позивачем розмір заборгованості. Представник також вказала, що банківська виписка була отримана безпосередньо від АТ «УкрСиббанк» як первісного кредитора, належним чином завірена, містить відомості про позичальника та дозволяє ідентифікувати її як таку, що стосується саме спірного Кредитного договору. Щодо детального розрахунку заборгованості зазначила, що на виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи надано його оригінал, складений на підставі виписки та такий, що містить деталізацію нарахованої кредитної заборгованості. При цьому за даними виписки та розрахунку, ОСОБА_2 неодноразово здійснював платежі, відображені у графах «Сплачено заборгованість» та «Сплачено відсотків», що, на думку позивача, свідчить про часткове добровільне виконання умов Кредитного договору та визнання боргу.

Окремо представник позивача надала пояснення щодо обнулення кредитної заборгованості, зазначивши, що відображений у виписці про рух коштів по рахунку картки за період з 13.02.2019 по 29.08.2023 платіж від 28.08.2023 у розмірі 61444,04 грн, після якого нарахування заборгованості припинилося, пов`язаний із виконанням Договору факторингу № 251 від 29.08.2023 та не є погашенням заборгованості відповідачем, що, за твердженням позивача, підтверджується відповіддю АТ «УкрСиббанк» від 23.04.2025.

22.05.2026 представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Бодьо В.С. подано додаткові письмові пояснення, у яких, поряд із раніше наведеними доводами щодо умов кредитування, порядку встановлення кредитного ліміту та ознайомлення відповідача з Правилами АТ «УкрСиббанк», додатково надано пояснення щодо збільшення кредитного ліміту за кредитним договором № 95165582000 з 30000 грн до 32000 грн. Так, зазначено, що з метою з`ясування підстав такого збільшення позивач звернувся до первісного кредитора АТ «УкрСиббанк», який повідомив, що зміна кредитного ліміту була ініційована банком відповідно до Правил, якими передбачено право банку змінювати розмір доступного ліміту кредитування із повідомленням позичальника шляхом направлення інформаційного повідомлення, а використання позичальником кредитних коштів у межах збільшеного ліміту засвідчує його згоду з такими змінами. У разі незгоди зі збільшенням ліміту позичальник мав можливість звернутися до контакт-центру банку для його зменшення до попереднього розміру за умови невикористання додатково встановленого траншу. Також представник позивача зазначила, що первісним кредитором надано Правила АТ «УкрСиббанк», які є Додатком до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019, які, за його інформацією, діяли станом на укладення Кредитного договору, та посилалася на них як на підтвердження правомірності зміни кредитного ліміту.

09.07.2026 представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Бодьо В.С. подано клопотання про долучення доказів, у якому на виконання вимог суду щодо надання редакції Правил, передбачених п. 1.1 Кредитного договору № 95165582000, зазначено, що такі Правила були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017, у зв`язку з представник позивача просила долучити до матеріалів справи відповідну редакцію газети, у якій опубліковано вказані Правила.

Під час судового розгляду матеріалів цивільної справи представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що надані до матеріалів справи виписки відображають користування відповідачем кредитними коштами та здійснені ним платежі. Щодо відображеної у виписці операції від 28.08.2023 у розмірі 61444,04 грн зазначила, що така операція пов`язана з відступленням права вимоги за Договором факторингу № 251 від 29.08.2023 та не є погашенням заборгованості відповідачем. Стосовно збільшення кредитного ліміту пояснила, що воно здійснене за ініціативою банку відповідно до Правил, при цьому відповідач заперечень щодо такого збільшення не заявляв та продовжував користуватися кредитними коштами. Також підтвердила, що переведення заборгованості відповідача на «спеціальний платіжний план» не здійснювалося. Щодо застосовних Правил представник посилалася на документи та інформацію, надані первісним кредитором АТ «УкрСиббанк», а також на їх розміщення у відкритому доступі на офіційному сайті Банку. Відтак вважала, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, факт користування відповідачем кредитними коштами, невиконання ним зобов`язань за Кредитним договором, а також заявлений позивачем розмір заборгованості.

Під час судового розгляду цивільної справи представник відповідача проти задоволення позову заперечував, при цьому підтвердивши факт укладення відповідачем Кредитного договору, встановлення кредитного ліміту у розмірі 30000 грн, строк користування кредитом - із 13.02.2019 по 10.03.2021, користування кредитними коштами та здійснення окремих платежів, водночас не погоджувався із заявленим позивачем розміром заборгованості. На переконання представника відповідача, надані позивачем Правила не поширюються на спірні правовідносини та не підтверджують ознайомлення відповідача саме з тією їх редакцією, яка мала застосовуватися до спірного Договору; доказів ознайомлення з ними відповідача позивачем також не надано. Також звертав увагу на відображення у виписці операції від 28.08.2023 у розмірі 61444,04 грн та ставив під сумнів підстави її проведення до укладення 29.08.2023 Договору факторингу і здійснення відповідного платежу. Крім того представник наголосив на відсутності належних доказів підстав збільшення кредитного ліміту, звертав увагу на нарахування процентів із включенням їх до суми кредитної заборгованості та подальшим нарахуванням процентів на збільшену суму, а також на нарахування процентів після закінчення визначеного Договором строку кредитування за відсутності доказів його пролонгації. При цьому, пояснив, що відповідач припинив користуватися карткою у грудні 2021 року, а точні відомості щодо отриманих та повернутих ним сум в сторони відповідача відсутні.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що як вбачається з Анкети-заявки на надання споживчого кредиту від 13.02.2019, підписаної ОСОБА_2 власноручним підписом, останній звернувся до АТ «УкрСиббанк» із проханням надати йому споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» зі строком дії ліміту кредитування 24 місяці, сумою кредитного ліміту 30000 грн та валютою кредиту - гривня. Анкета-заявка, з-поміж іншого, містить особисті та контактні дані відповідача, достовірність яких ОСОБА_2 підтвердив своїм підписом, а також надав згоду на використання банком аналога власноручного підпису при вчиненні правочинів.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту – Інформаційного листа (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), між сторонами визначено основні умови кредитування, а саме: способом надання кредиту визначено встановлення ліміту кредитування (овердрафту) на картковий рахунок, строк кредитування – до 24 місяців з дати встановлення ліміту з можливістю подальшої пролонгації, процентну ставку – 55 % річних, тип процентної ставки – фіксована; комісію за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500 грн; загальні витрати за кредитом у розмірі 3535 грн; орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі 11535 грн.

Крім того, у Паспорті зазначено право споживача відмовитися від Договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про споживче кредитування», а також те, що АТ «УкрСиббанк» проінформувало споживача щодо умов та особливостей обраного ним продукту споживчого кредитування, при цьому ОСОБА_2 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи з обраних ним умов кредитування, що засвідчено його підписом від 12.02.2019.

13.02.2019 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95165582000.

Відповідно до п. 1.1 Договору-анкети банк відкриває та обслуговує клієнту на умовах тарифного плану «Револьверна Кредитна Картка «Шоппінг картка НПК» картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України, який обслуговується згідно з Договором-анкетою та Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «УкрСиббанк», опублікованими в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями), розміщеними на сайті банку та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку. Сторони також погодили, що Договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку та подання окремої заяви не вимагається. Пунктом 1.2 передбачено встановлення банком ліміту овердрафту на картковому рахунку, натомість клієнт зобов`язався повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених Договором та Правилами.

За змістом п. 1.4 Договору-анкети Правила після підписання сторонами Договору-анкети стають його невід`ємною частиною; підписуючи Договір-анкету, сторони підтверджують досягнення згоди за всіма істотними умовами Договору, викладеними у Договорі-анкеті та Правилах, а підписи сторін під Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, які після підписання Договору-анкети не підлягають додатковому підписанню сторонами та набирають чинності для них одночасно з підписанням Договору-анкети.

Відповідно до п. 2.1 Договору-анкети ліміт овердрафту, що встановлюється на картковому рахунку клієнта розуміється сторонами в рамках цього Договору-анкети як ліміт кредитування, що встановлюється у вигляді відновлюваної кредитної лінії, яка передбачає надання кредитних коштів клієнту в рамках ліміту кредитування одним траншем або декількома траншами. Видача траншів може ініціюватися клієнтом шляхом використання кредитної картки в банкоматах, електронних терміналах або іншими способами, передбаченими Договором та Правилами, а також шляхом надання доручень банку на списання кредитних коштів з карткового рахунку (у тому числі шляхом надання банку доручення на списання кредитних коштів на користь банку або третіх осіб). Зобов`язання банку по видачі чергового траншу клієнту є відкличними і банк має право відмовитись від видачі чергового траншу без пояснення причин відмови клієнту.

Пунктом 2.2 встановлено ліміт кредитування (ліміт овердрафту) у розмірі 30000 грн та строк користування кредитом з 13.02.2019 по 10.03.2021.

Пунктом 2.3-2.4 Договору-анкети визначено, сторони погодили, що щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування сплачується відповідно до тарифного плану, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та за безготівковими операціями становить 55 % річних, а за безготівковими операціями протягом пільгового періоду - 0,0001 % річних; нарахування комісій здійснюється лише за умови наявності заборгованості за картковим рахунком; реальна процентна ставка становить 38,6 %. У Договорі також зазначено, що фактична сукупна вартість залежить від характеру використання кредитних коштів та може зменшитися у разі поповнення карткового рахунку на суму, більшу ніж мінімальна сума поповнення, і збільшення частки безготівкових операцій у загальній сумі витрачених коштів та збільшитися у разі збільшення частки операцій з отримання готівки, а також застосування банком комісії за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу.

Згідно з п. 2.5 Клієнт зобов`язався здійснювати поповнення карткового рахунку відповідно до умов, визначених Правилами; пунктом 2.6 датою розрахунку мінімальної суми поповнення рахунку (білінговою датою) визначено 15 число кожного місяця, а датою платежу, у яку клієнт зобов`язаний поповнити рахунок на мінімальну суму поповнення, розраховану в білінгову дату, - 10 число кожного місяця.

Відповідно до п. 2.10 Договору-анкети його підписанням клієнт, серед іншого, засвідчує, що ознайомлений із Правилами та Тарифами, розміщеними на сайті банку; отримав від банку інформацію про умови кредитування відповідно до вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про споживче кредитування»; надає банку згоду на здійснення договірного списання коштів із його рахунків у порядку, сумах та за реквізитами, визначеними Договором-анкетою, Тарифами та Правилами; надає дозвіл на використання зразка підпису, зазначеного під Договором-анкетою, для здійснення передбачених Договором операцій, а також підтверджує ознайомлення та погодження зі змістом усіх додатків до Договору-анкети, у тому числі з Тарифами банку, та отримання примірника Договору-анкети.

Згідно з п. 2.13 клієнт доручає банку закрити картковий рахунок після закінчення строку дії ліміту кредитування та повного погашення заборгованості за Договором, за винятком випадків, коли строк дії ліміту кредитування був продовжений. Відповідно до п. 2.15 Договір укладається на невизначений строк та набирає чинності з моменту укладення Договору-анкети, а всі додатки до Договору є його невід`ємною частиною.

Так, Договір-анкета містить адреси та реквізити сторін, у тому числі реквізити карткового рахунку № НОМЕР_1 , підписаний від імені банку уповноваженими особами та ОСОБА_2 власноручним підписом 13.02.2019 року, а у відмітках банку зазначено про відкриття рахунку № НОМЕР_1 у валюті «гривня» 13.02.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У силу ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Надаючи оцінку доводам сторін та дослідженим у судовому засіданні доказам, суд виходить того, що відповідач не заперечує факту укладення з АТ «УкрСиббанк» Договору-анкети № 95165582000 від 13.02.2019, належності йому підпису у вказаному договорі, факту отримання та використання кредитних коштів, а також здійснення платежів на виконання кредитних зобов`язань. Заперечення сторони відповідача стосуються розміру заявленої до стягнення заборгованості, правомірності збільшення кредитного ліміту, нарахування процентів та продовження строку кредитування, а також застосування до спірних правовідносин наданих позивачем Правил. За встановлених судом обставин Договір-анкета № 95165582000 від 13.02.2019 укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та містить безпосередньо погоджені ними умови кредитування, зокрема щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки та строку користування кредитом; його недійсність у встановленому законом порядку не встановлена та сторонами не оспорюється. Отже, факт виникнення між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 кредитних правовідносин і обов`язку відповідача повернути фактично отримані кредитні кошти відповідно до погоджених сторонами умов договору сумніву у суду не викликає.

Разом із тим між сторонами існує спір щодо Правил, які відповідно до Договору-Анкети є його невід`ємною частиною, та можливості застосування їх положень до спірних правовідносин.

Так, п. 1.1 Договору-анкети містить посилання на Правила (договірні умови) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «УкрСиббанк», опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями). Водночас на виконання вимог ухвали суду позивачем 02.05.2025 до матеріалів справи, серед іншого, було долучено Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, які є Додатком 2 до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019.

Так, надані позивачем Правила, які є Додатком 2 до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019, у розділі «Сфера застосування Правил» містять вказівку на те, що Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків є пропозицією фізичним особам до отримання в Банку споживчого кредиту для особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, та застосовуються для врегулювання відносин за укладеними між банком та позичальником кредитними договорами: у випадку, якщо такий договір містить посилання на ці Правила; у випадку, якщо такий договір містить посилання на Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», оприлюднені у газеті «Голос України» № 85 (5085) від 13.05.2011 із усіма змінами і доповненнями; а також у випадку, якщо такий договір був укладений на умовах Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», оприлюднених у газеті «Голос України» № 164 (4164) від 14.09.2007 з усіма наступними змінами та доповненнями. При цьому окремо передбачено, що ці Правила не застосовуються до врегулювання відносин за будь-якими іншими договорами, стороною яких є АТ «УкрСиббанк», у тому числі до будь-яких інших договорів про надання споживчого кредиту, за винятком указаних вище.

Надалі позивач, посилаючись на інформацію, отриману від первісного кредитора АТ «УкрСиббанк», повторно надав до матеріалів справи Правила, які, за його твердженням, діяли станом на дату укладення кредитного договору № 95165582000, зокрема Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, що є Додатком 2 до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019.

Однак у подальшому, під час розгляду справи по суті, постала необхідність у наданні редакції Правил, безпосередньо передбачених п. 1.1 Договору-анкети № 95165582000, у зв`язку з чим 09.07.2026 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи примірника газети «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017, в якій опубліковано відповідну редакцію Правил.

Так, зі змісту наданого примірника газети «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 вбачається, що АТ «УкрСиббанк» повідомлено про внесення змін до Правил (договірних умов), які є частиною договорів щодо банківського обслуговування клієнтів АТ «УкрСиббанк», зокрема до Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих у газеті «Голос України» № 164 (4414) від 30.08.2008 з усіма наступними змінами та доповненнями, шляхом викладення їх у новій редакції. У розділі «Сфера застосування Правил» зазначено, що такі Правила (договірні умови) є пропозицією фізичним особам до отримання в Банку споживчого кредиту для особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, та застосовуються для врегулювання відносин за укладеними між Банком та Позичальником кредитними договорами: у випадку, якщо такий договір містить посилання на ці Правила; у випадку, якщо такий договір містить посилання на Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», оприлюднені у газеті «Голос України» № 85 (5085) від 13.05.2011 із усіма змінами і доповненнями; а також у випадку, якщо такий договір був укладений на умовах Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», оприлюднених у газеті «Голос України» № 164 (4164) від 14.09.2007 з усіма наступними змінами та доповненнями. При цьому окремо передбачено, що Правила не застосовуються до врегулювання відносин за будь-якими іншими договорами, стороною яких є АТ «УкрСиббанк», у тому числі до будь-яких інших договорів про надання споживчого кредиту, за винятком указаних вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд звертає увагу, що п. 1.1 Договору-анкети № 95165582000 від 13.02.2019 містить безпосереднє посилання на Правила, опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями), натомість позивачем первісно, а в подальшому повторно з посиланням на інформацію, отриману від АТ «УкрСиббанк», як на Правила, чинні на момент укладення Кредитного договору, надавалися Правила, що є Додатком 2 до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019. Лише в подальшому під час розгляду справи по суті до матеріалів справи було долучено примірник газети «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 з редакцією Правил, на яку безпосередньо міститься посилання у Договорі-анкеті.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що Правила, які є Додатком 2 до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019, є змінами, доповненнями чи новою редакцією саме Правил, що опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 та безпосередньо визначених сторонами у п. 1.1 Договору-анкети. Такого зв`язку не встановлено і зі змісту самих наданих позивачем Правил від 05.02.2019, сфера застосування яких не містить посилання на Правила, опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017.

При цьому сам по собі факт підписання ОСОБА_2 . Договору-анкети, який містить посилання на Правила (договірні умови) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «УкрСиббанк», опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями), за встановлених у справі обставин не є достатнім підтвердженням погодження відповідачем саме тих положень Правил, на які позивач посилається на обґрунтування спірних умов кредитування. У тому числі, наявність у матеріалах справи текстів Правил, опублікованих у газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017, та Правил, що є Додатком 2 до Наказу № П-LEG-2019-36 від 05.02.2019, сама по собі також не підтверджує, що положення останніх були погоджені ОСОБА_2 як невід`ємна частина укладеного Договору.

Посилання представника позивача на те, що Правила були розміщені у вільному доступі на офіційному сайті АТ «УкрСиббанк», а підписанням Договору-анкети відповідач підтвердив ознайомлення з ними, наведеного висновку суду не спростовує. Сам по собі факт розміщення Правил на вебсайті банку не дає можливості встановити, яка саме їх редакція була доступна відповідачу та запропонована йому на момент укладення Договору-анкети 13.02.2019, а також не підтверджує ознайомлення ОСОБА_2 саме з тією редакцією Правил, положення якої позивач покладає в обґрунтування заявлених вимог.

За таких обставин, за відсутності підтверджень щодо конкретної редакції Правил (договірних умов) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «УкрСиббанк», запропонованої відповідачу при укладенні Договору, відсутні підстави вважати доведеним належне повідомлення ОСОБА_2 та погодження з ним саме тих умов кредитування, які безпосередньо не викладені у підписаних ним документах, а обґрунтовуються позивачем положеннями відповідної редакції Правил.

Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, яка у цій категорії справ є незмінною та згідно ч.4 ст.263 ЦПК України обов`язковою до врахування. За змістом цієї позиції Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскільки умови договору приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими споживачу та доведеними до його відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ті умови, на які він посилається, а споживач приєднується лише до тих умов, з якими він був ознайомлений.

Аналогічний підхід щодо необхідності підтвердження конкретних умов, запропонованих позичальнику на момент укладення договору, викладений Верховним Судом у постанові від 29.03.2024 у справі № 336/1265/21.

Щодо строку кредитування та його продовження суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.2 Договору-анкети № 95165582000 від 13.02.2019 сторонами погоджено строк користування кредитом з 13.02.2019 по 10.03.2021, при цьому згідно з п. 2.15 Договору-анкети сам Договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його укладення.

При цьому суд виходить із того, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання не є тотожними правовими категоріями. У пунктах 29–35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 розмежовано поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання». Велика Палата Верховного Суду зазначила, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати обов`язки відповідно до договору, тоді як строк (термін) виконання конкретного зобов`язання може як збігатися зі строком договору, так і бути відмінним від нього.

Отже, положення п. 2.15 Договору-анкети про укладення Договору на невизначений строк не спростовують установленого п. 2.2 строку користування кредитом до 10.03.2021, у тому числі сам факт продовження дії Договору після зазначеної дати не свідчить про продовження строку кредитування на тих самих умовах.

Разом із тим із наданих Банком відомостей про рух коштів по рахунку вбачається, що за розрахунковий період з 16.12.2020 по 15.01.2021 строк дії кредитного ліміту зазначений до 10.03.2021, тоді як уже у відомостях за наступний розрахунковий період з 16.01.2021 по 15.02.2021 Банком відображено строк дії кредитного ліміту до 10.03.2023. Такий самий строк зазначався Банком і в подальших відомостях про рух коштів. Крім того, після 10.03.2021 відповідач продовжував здійснювати операції з використанням кредитної картки.

Заперечуючи проти доводів відповідача про закінчення строку кредитування 10.03.2021, представник позивача посилалася на передбачений Правилами механізм продовження строку дії ліміту кредитування, зокрема, відповідно до п. 7.1.9 наданих позивачем Правил у разі належного виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором банк може продовжити строк дії ліміту кредитування на умовах Правил та Кредитного договору без укладення додаткових угод, кожного разу на той самий строк, який зазначений у повідомленні/індивідуальній угоді. Пунктом 7.1.10 передбачено, що сторони вважають продовження строку дії ліміту таким, що відбулося, якщо за 30 календарних днів до закінчення його строку банк не отримав від позичальника заяви про відмову від продовження та банк не направив позичальнику повідомлення про припинення строку дії ліміту кредитування.

Разом із тим наведене обґрунтування продовження строку кредитування ґрунтується саме на положеннях Правил, тоді як із наведених вище мотивів судом не встановлено належними та достатніми доказами конкретну редакцію Правил, положення якої були доведені до відома та погоджені ОСОБА_2 при укладенні Договору-анкети. Безпосередньо ж підписаними відповідачем документами іншого строку користування кредитом, ніж з 13.02.2019 по 10.03.2021, не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відображення Банком у відомостях про рух коштів строку дії кредитного ліміту до 10.03.2023 та подальше користування відповідачем кредитними коштами підтверджують фактичне продовження кредитних відносин між сторонами після 10.03.2021, однак не є достатніми доказами продовження погодженого сторонами строку кредитування у порядку та на умовах, на які посилається позивач. Належних доказів погодження ОСОБА_2 продовження строку кредитування після 10.03.2021 на умовах, передбачених відповідною редакцією Правил, матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що «користування кредитом» означає можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг протягом погодженого сторонами періоду, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо сплати процентів до дня повернення позики застосовуються саме в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо збільшення кредитного ліміту суд зазначає, що підписаними Фісановичем Р.В. документами сторонами було погоджено кредитний ліміт у розмірі 30000 грн. Зокрема, такий розмір кредитного ліміту зазначено в Анкеті-заявці на надання споживчого кредиту, Паспорті споживчого кредиту – Інформаційному листі та безпосередньо у п. 2.2 Договору-анкети № 95165582000 від 13.02.2019.

Водночас із наданих до матеріалів справи документів про рух коштів по рахунку картки з лімітом вбачається, що за розрахунковий період з 16.06.2019 по 15.07.2019 встановлений кредитний ліміт становив 30000 грн, тоді як за наступний розрахунковий період з 16.07.2019 по 15.08.2019 банком уже відображено кредитний ліміт у розмірі 32000 грн, при цьому після зміни відображеного банком розміру кредитного ліміту відповідач продовжував здійснювати операції з використанням картки.

Обґрунтовуючи правомірність такого збільшення, представник позивача посилалася на те, що зміна кредитного ліміту була ініційована первісним кредитором відповідно до умов Правил, у тому числі позичальник був повідомлений про доступний йому ліміт та його умови інформаційним повідомленням, заперечень щодо збільшення ліміту не висловлював та продовжив користуватися кредитними коштами. У додаткових письмових поясненнях позивач також зазначив, що факт користування позичальником коштами в межах збільшеного ліміту засвідчує його згоду з такими змінами, а у разі незгоди із збільшенням кредитного ліміту позичальник мав можливість звернутися до контакт-центру банку для ініціювання його зменшення до попереднього розміру, за умови невикористання додатково встановленого траншу.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із того, що встановлення відновлюваної кредитної лінії та надання кредитних коштів траншами саме по собі не є тотожним збільшенню погодженого сторонами кредитного ліміту, адже транш є сумою кредиту або її частиною, що надається позичальнику в межах визначеної загальної суми кредиту або ліміту кредитної лінії, тоді як ліміт кредитної лінії визначає гранично допустиму суму заборгованості за загальною сумою виданих траншів. Відтак, відновлюваний характер кредитної лінії визначає порядок багаторазового використання кредитних коштів у межах встановленого ліміту, однак сам по собі не свідчить про зміну розміру такого ліміту.

Подальше користування ОСОБА_2 кредитною карткою після збільшення банком суми кредитного ліміту до 32000 грн, здійснення ним операцій за рахунком та погашення заборгованості підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами та можуть свідчити про фактичне прийняття і використання наданих банком кредитних коштів. Разом із тим зазначені обставини самі по собі не дають можливості встановити зміст та порядок погодження зміни визначеного у підписаних сторонами документах кредитного ліміту з 30000 грн до 32000 грн, якщо правову підставу такої зміни позивач пов`язує з положеннями Правил, конкретна погоджена відповідачем редакція яких судом не встановлена.

При цьому, посилаючись на належне повідомлення відповідача про зміну кредитного ліміту, позивач зазначав, що наявність у банку підтвердження направлення інформаційного повідомлення на персональний безпечний номер мобільного телефону позичальника щодо дати встановлення кредитного/доступного ліміту та його умов є достатньою підставою вважати позичальника належним чином повідомленим, однак матеріали справи не містять самого інформаційного повідомлення про збільшення ОСОБА_2 кредитного ліміту з 30000 грн до 32000 грн або доказів його направлення відповідачу, які б давали можливість встановити дату такого повідомлення, його зміст та доведення до відома позичальника саме відповідної зміни умов кредитування. При цьому фактичне отримання та використання відповідачем кредитних коштів підлягає окремій оцінці судом при визначенні розміру фактично одержаних та неповернутих ним коштів.

Щодо оцінки доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості, суд зазначає, що до матеріалів справи долучено відомості про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за Договором-анкетою № 95165582000 від 13.02.2019 та розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

Сторона відповідача заперечувала щодо належності та достатності зазначених доказів, посилаючись, зокрема, на те, що наданий позивачем розрахунок містить лише узагальнені кінцеві показники та не відображає детального порядку формування заборгованості за тілом кредиту та процентами, у зв`язку з чим не дає можливості перевірити правильність заявлених до стягнення сум.

Положеннями статей 12, 13, 81, 83 ЦПК України визначено, що обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані до матеріалів справи відомості про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за Договором-анкетою № 95165582000 від 13.02.2019 суд приймає як належний доказ руху коштів за відповідним рахунком та здійснених за ним операцій. При цьому сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, підлягає перевірці шляхом його зіставлення з відомостями про фактичний рух коштів, умовами Договору-анкети та іншими доказами у справі, оскільки відповідач заперечує як розмір заявленої заборгованості, так і порядок нарахуванняи процентів.

Переходячи до визначення розміру заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає, що позивачем до стягнення заявлено 38360,04 грн. Із відомостей про рух коштів по рахунку за розрахунковий період з 16.07.2023 по 15.08.2023 (крайній період) вбачається, що станом на кінець указаного періоду загальна сума заборгованості становила 61444,04 грн, із якої 20143,74 грн відображено банком у графі «готівка», 18216,30 грн - у графі «покупки», 23084,00 грн - у графі «відсотки».

Зі змісту відомостей про рух коштів по рахунку за весь період користування кредитними коштами вбачається, що протягом установленого Договором строку кредитування відповідач здійснював операції з отримання готівкових коштів та оплати товарів і послуг, а також вносив кошти на погашення заборгованості, водночас банком окремо здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами, які у відомостях про рух коштів відображалися самостійною складовою заборгованості, окремо від сум, відображених у графах «готівка» та «покупки». Разом із тим доводи сторони відповідача про те, що банком до складу тіла кредиту включалися нараховані проценти, на які в подальшому повторно здійснювалося нарахування процентів, у частині періоду встановленого судом строку кредитування свого підтвердження не знайшли. Аналіз відомостей про рух коштів за період з 13.02.2019 по 10.03.2021 свідчить, що нараховані банком проценти обліковувалися окремою складовою заборгованості та не включалися до сум, відображених у графах «готівка» та «покупки».

Так, за розрахунковий період з 16.01.2021 по 15.02.2021 станом на кінець періоду банком відображено заборгованість за операціями з отримання готівки у розмірі 12177,77 грн та за операціями з придбання товарів і послуг у розмірі 17483,22 грн, тобто загалом 29660,99 грн, тоді як нараховані проценти у розмірі 1472,67 грн обліковувалися окремо.

У наступному розрахунковому періоді з 16.02.2021 по 15.03.2021 відповідачем 18.02.2021 отримано 800 грн готівкових кредитних коштів, 10.03.2021 здійснено платіж у розмірі 2100 грн, проведений банком по рахунку 11.03.2021, а 13.03.2021 здійснено дві операції з оплати товарів по 240 грн та операцію з отримання 1000 грн готівки. За цей же розрахунковий період Банком 15.03.2021 нараховано 1298,08 грн процентів.

Оскільки зазначена сума процентів нарахована банком за розрахунковий період, який охоплює як час до закінчення встановленого Договором строку кредитування 10.03.2021, так і час після цієї дати, судом здійснено перевірку відповідного нарахування.

Виходячи з погодженої сторонами процентної ставки 55 % річних та застосованого банком методу розрахунку «факт/360», із нарахованих за цей період 1298,08 грн процентів 1067,92 грн припадають на користування кредитними коштами до 10.03.2021 включно, а 230,16 грн - на період після закінчення погодженого строку кредитування.

Після 10.03.2021 відповідач продовжував здійснювати операції з використанням кредитної картки та вносити кошти на рахунок, водночас банк продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами. При цьому, як установлено судом вище, належними та достатніми доказами продовження погодженого сторонами строку кредитування після 10.03.2021 у визначеному договором порядку матеріали справи не підтверджено.

Визначаючи розмір фактично отриманих та неповернутих відповідачем кредитних коштів, суд виходить із такого. Після проведення банком 11.03.2021 платежу у розмірі 2100 грн, здійсненого відповідачем 10.03.2021, залишок основної заборгованості становив 29833,66 грн. Крім того, як зазначено вище, із нарахованих банком 15.03.2021 процентів у розмірі 1298,08 грн сума 1067,92 грн припадає на період користування кредитними коштами до 10.03.2021 включно та є нарахованою в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Із подальших відомостей про рух коштів судом установлено, що після 10.03.2021 відповідач продовжував фактично використовувати кредитні кошти шляхом отримання готівки та здійснення операцій з оплати товарів і послуг, де загальна сума таких операцій, без урахування нарахованих банком процентів та комісій, становила 9464,66 грн.

Водночас після 10.03.2021 на рахунок було фактично зараховано кошти на загальну суму 25326,41 грн, а саме відповідні платежі у розмірах: 2700 грн, 2300 грн, 2600 грн, 2000 грн, 2100 грн, 2100 грн, 2200 грн, 2800 грн, 2000 грн, 2000 грн, 2100 грн, 226,39 грн та 200,02 грн.

При цьому при визначенні суми фактичних погашень суд не враховує відображені у відомостях зарахування коштів, які тією ж датою були повністю нівельовані коригуючими операціями списання на тотожні суми, оскільки такі операції не призвели до фактичного зменшення розміру заборгованості відповідача.

Таким чином, розмір непогашеної заборгованості визначається виходячи із залишку основної заборгованості у розмірі 29833,66 грн, належно нарахованих у межах строку кредитування процентів у розмірі 1067,92 грн та фактично використаних відповідачем після 10.03.2021 кредитних коштів у розмірі 9464,66 грн, за урахуванням подальших фактичних зарахувань у розмірі 2326,41 грн, та становить 15039,83 грн (29833,66 грн + 1067,92 грн + 9464,66 грн - 25326,41 грн).

Оскільки здійснені після 10.03.2021 зарахування перевищують суму належно нарахованих у межах строку кредитування процентів, останні є погашеними за рахунок таких платежів, а залишок заборгованості у розмірі 15039,83 грн становить фактично отримані та неповернуті відповідачем кредитні кошти.

Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості по відсоткам суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами у розмірі 23084 грн.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п.81).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п.91).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п.п.103, 116).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.128).

Як установлено судом, погоджений сторонами строк кредитування за Договором тривав до 10.03.2021, а належних та достатніх доказів його продовження після зазначеної дати у погодженому сторонами порядку матеріали справи не містять, відтак передбачене Договором право банку на нарахування процентів за користування кредитними коштами за погодженою сторонами процентною ставкою підлягало реалізації в межах установленого строку кредитування до 10.03.2021 включно, при цьому факт подальшого користування відповідачем кредитними коштами після закінчення цього строку не підтверджує існування правових підстав для продовження нарахування договірних процентів на тих самих умовах.

Як зазначено вище, за розрахунковий період з 16.02.2021 по 15.03.2021 банком нараховано 1298,08 грн процентів, із яких 1067,92 грн припадають на період до 10.03.2021 включно, а 230,16 грн - на період після закінчення погодженого строку кредитування. При цьому після 10.03.2021 банк продовжував здійснювати щомісячне нарахування процентів за користування кредитними коштами, а у подальших відомостях про рух коштів розмір заборгованості за процентами послідовно збільшувався та до стягнення завлено 23084 грн процентів. Як встановлено судом, після 10.03.2021 відповідачем здійснювалися подальші платежі на погашення заборгованості, загальна сума фактичних зарахувань становила 25326,41 грн. Таким чином, заявлена позивачем заборгованість за процентами у розмірі 23084 грн не підлягає стягненню: у частині процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування до 10.03.2021, у зв`язку з їх погашенням подальшими платежами відповідача, а в частині процентів, нарахованих після 10.03.2021, у зв`язку з недоведеністю продовження строку кредитування та, відповідно, відсутністю у банку права на подальше нарахування передбачених Договором процентів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

29.08.2023 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 251, на підставі якого позивач набув статусу нового кредитора та право грошової вимоги до боржників АТ «Укрсиббанк», визначених Реєстром Боржників, у тому числі до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019.

Відповідно до пункту 3.2 Договору факторингу № 251 фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування одним платежем у дату підписання сторонами Реєстру Боржників.

До матеріалів справи позивачем долучено витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 251 від 29.08.2023, відповідно до якого до останньому перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019. Також на підтвердження оформлення переходу права вимоги позивачем долучено Акт приймання-передачі права вимоги до Договору факторингу № 251 від 29.08.2023. На підтвердження сплати за Договором факторингу № 251 позивачем до матеріалів справи долучено Платіжне доручення № 72474 від 29.08.2023.

Разом із тим, зважаючи на відповідні доводи сторони відповідача про наявність у відомостях про рух коштів по рахунку відображення операції від 28.08.2023 на суму 61444,04 грн, після якої нарахування заборгованості припинилося. Судом досліджено відповідь первісного кредитора АТ «УкрСиббанк» від 20.05.2025 № 29-1-01/4917 та встановлено, що операція із зарахування коштів на рахунок клієнта відображалася попереднім операційним днем перед датою укладення відповідного Договору факторингу та не була погашенням клієнтом заборгованості за кредитом. За таких обставин відображення 28.08.2023 операції на суму 61444,04 грн саме по собі не свідчить про виконання ОСОБА_2 кредитного зобов`язання, оскільки доказів внесення ним зазначеної суми матеріали справи не містять, а характер та дата цієї операції пояснені первісним кредитором порядком бухгалтерського відображення операцій факторингу. Зазначене узгоджується з укладенням 29.08.2023 Договору факторингу № 251, включенням права вимоги до ОСОБА_2 до Реєстру Боржників, оформленням передачі права вимоги та сплатою фактором суми фінансування.

Таким чином, 29.08.2023 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_2 непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15039,83 грн, право вимоги щодо якої перейшло до позивача за Договором факторингу № 251 від 29.08.2023, натомість заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 38360,04 грн у повному обсязі не підтверджений, а заявлена до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 23084,00 грн стягненню не підлягає з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підтверджується платіжною інструкцією № 8845 від 10.12.2024.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 .

Відтак, з огляду на передбачену пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» пільгу, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду, стягненню з відповідача ОСОБА_2 не підлягає.

Крім того, представником відповідача заявлено про понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн та заявлено вимогу про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано копії Договору про надання правової допомоги від 25.02.2025 та платіжної інструкції від 12.03.2025. Відповідно до пункту 5.1 Договору ОСОБА_2 зобов`язався сплатити Адвокатському бюро гонорар у розмірі 6000 грн за вивчення та аналіз документів, підготовку правової позиції, судової практики Верховного Суду, підготовку та подання до Ленінського районного суду м. Полтави відзиву на позовну заяву, а також представництво клієнта та ведення справи у процесуальному статусі відповідача. Платіжною інструкцією від 12.03.2025 підтверджується сплата Фісановичем Р.В. 6000 грн за договором про надання правової допомоги від 25.02.2025.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис виконаних робіт, а розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц, провадження № 61-13608св20.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі заявлені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що визначений стороною та її адвокатом розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, обсяг виконаної роботи, витрачений адвокатом час, ціну позову та значення справи для сторони.

Таким чином, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується судовим розсудом, який має ґрунтуватися на критеріях, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Оцінюючи заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги характер та складність спору, ціну позову, обсяг виконаної представником відповідача роботи, а також те, що представником підготовлено та подано відзив на позовну заяву, заявлялися клопотання про витребування доказів, надавалися пояснення під час розгляду справи, а наведені стороною відповідача заперечення частково знайшли своє підтвердження за результатами розгляду справи. Витрати у розмірі 6000 грн фактично сплачені відповідачем та, з огляду на обсяг наданої правничої допомоги і тривалість розгляду справи, суд вважає реальними, обґрунтованими та співмірними.

Оскільки позовні вимоги у розмірі 61444,04 грн задоволено частково - у сумі 15039,83 грн, у задоволенні вимог на суму 46404,21 грн відмовлено, відтак пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4531,36 грн, виходячи з розрахунку: 6000 грн х 46404,21 грн : 61444,04 грн = 4531,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крепит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 95165582000 від 13.02.2019 у розмірі 15039,83 (п`ятнадцять тисяч тридцять дев`ять гривень вісімдесят три копійки).

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, у сумі 4531 (чотири тисячі п`ятсот тридцять одна гривня тридцять шість копійок.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду безпосередньо або через Подільський районний суд міста Полтави, протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», адреса: 79000, вул. Смаль-Стоцького 1, кор.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст складено та проголошено 28.09.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук