Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №534/2539/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/2539/26

Провадження №3/534/289/26

П О С Т А Н О В А

25 вересня 2026 року м. Горішні Плавні

Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Морозов В`ячеслав Юрійович, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

На розгляд Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР № 740214 від 07.08.2026, згідно із яким, 07.08.2026 о 22 год. 28 хв. за адресою: м. Горішні Плавні , просп. Героїв Дніпра, 4 водій ОСОБА_1 керував ТЗ «SEAT Cordoba» днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6820, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису Motorola 912621. Відповідно до тесту номер 13, проведеному 07.08.2026 о 22 год. 44 хв. газоаналізатором Drager Alcotest 6820 водій дійсно керував ТЗ в стані алкогольного сп`яніння результат огляду позитивний 2.27 проміле. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п.2.5. ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення.

Оцінивши досліджені в судовому засідання докази з точки зору їх належності та допустимості, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо (стаття 280 КУпАП).

Так, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюються органом (посадовою особою) на підставі доказів у справі про адміністративне правопорушення, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких встановлюються зазначені обставини. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Згідно протоколу ЕПР № 740214 від 07.08.2026, органом Національної поліції ОСОБА_1 поставлено за провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктами 2,3,4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністра охорони здоров`я, України та Міністра внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно із п. 3 зазначеного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), що узгоджується із вимогами ст. 266 КУпАП.

Згідно п. 6. Розділу ІІ зазначеного Порядку особа яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилась від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, який надано суду в якості доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу на те, що копії письмових доказів не завірені належним чином відповідно до ДСТУ 4163:2020, а саме: копія постанови серія ЕНА № 7685665 від 07.08.2026 (а.с. 5); копія водійського посвідчення серія НОМЕР_2 та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 6); копія результату тестування Drager Alcotest 6820 (а.с. 8); копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 1882 103 25 чинне до листопада 2026 року (а.с. 9); копія сертифікату про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів (а.с. 10); копія сертифікату перевірки типу (а.с. 11); копії декларацій про відповідність Drager Alcotest 6820 (а.с. 12-13).

Також не скріплено підписом уповноваженої особи, яка склала протокол диск і конверт (а.с. 15), не роз`яснено право на захист, передбачене ст. 63 Конституції України.

Щодо правомірності зупинки суд зазначає наступне.

Підставою для зупинки транспортного засобу «SEAT Cordoba» днз НОМЕР_1 поліцейськими стало порушення п.11.4. ПДР України, а саме те, що водій ОСОБА_1 керуючи вказаним автомобілем на дорозі яка має три смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на бік дороги, призначений для зустрічного руху (а.с. 5). Досліджене судом відео «JVXO7484» не містить ідентифікуючих даних транспортного засобу «SEAT Cordoba» днз НОМЕР_1 та водія, який перебував під час руху у цьому транспортному засобі. Відео «export-c1ins» не містить даних що транспортний засіб «SEAT Cordoba» днз НОМЕР_1 разом з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, зображені на відео, перебував у стані руху.

У суду не існує розумних сумнівів щодо недотримання особою, що притягається до адміністративної відповідальності приписів п.11.4. ПДР України.

Отже, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами, що зупинка керованого ОСОБА_1 транспортного засобу було зумовлено порушенням водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Таким чином, суд вважає, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Швауцер проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

У відповідності до ст.62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

За таких обставин, враховуючи обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, «поза розумним сумнівом», що є підставою для закриття провадження у справі.

Виходячи із змісту ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 294 КУпАП, суд,

у х в а л и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ

Повний текст постанови виготовлено 29.09.2026.