Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №529/576/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/576/26

Провадження № 2/529/562/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря – Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19.08.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 7693503. Згідно умов вказаного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, які йому перераховані за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 40 306 грн., з яких 16 932 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 17 374 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6 000 грн.– сума заборгованості за неустойкою.

З моменту отримання прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань не виконав, що слугувало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.

16.062.2026 суддею Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено розгляд такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, сформований в системі «Електронний суд» у якому вказав про те, що позовні вимоги він не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Окрім іншого у відзиві зазначив, що позивачем не подано до суду первинних документів підтверджуючих заборгованість. Відсутні документи на підтвердження перерахування коштів. Також зазначає, що комісія за обслуговування кредиту в сумі 17 374 грн. не підлягає стягненню з останнього, оскільки позивачем не зазначено та не надано доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту. Також відповідач заперечує проти вимоги позивача щодо стягнення нарахованої неустойки в сумі 6000 грн., оскільки така нарахована в період дії військового стану.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позову зазначив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду повернуто конверт із судовою повісткою на 14.07.2026, 25.08.2026 та на 24.09.2026, які надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом, за останньою відомою адресою його проживання, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд» до якого надсилались процесуальні документи по справі, а також судові повістки на 14.07.2026, 25.08.2026 та на 24.09.2026.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

19.08.2025 відповідачем ОСОБА_1 заповнено Анкету-Заяву на кредит № 7693503. У даній анкеті визначено суму кредитування, строк кредитування, сплату комісії за надання кредиту. Вказана Анкета-Заява була погодженою кредитодавцем - позивачем по справі (а.с.13).

19.08.2025 відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 7693503, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 17 000 грн. строком на 360 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 14.08.2026 (а.с. 6-12).

Згідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 51 грн, яка нараховується за ставкою 0,3% від суми кредиту одноразово (а.с.7).

Пунктом 1.5.2 Договору узгоджено нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної лінії) (за весь строк кредитування) в сумі 54 604 грн., що нараховується за ставкою 14,6 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 0,89 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором 736524.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок – п. 2.1 договору.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується відповідним платіжним дорученням 160286517 від 19.08.2025 (а.с.18).

Як вбачається з довідки, наданої АТ «ПУМБ» від 17.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_2 на яку 19.08.2025 було зараховано 17 000 грн.

Згідно з п. 4.2 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право нараховувати проценти за ставкою 0 % річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування відсотків відбувається щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів наступає після відповідної вимоги Кредитодавця.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, що вбачається з відповідного розрахунку заборгованості (а.с. 19).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач ОСОБА_1 02.10.2025, 20.10.2025, 01.11.2025 вніс платежі, з яких по 17 грн. з кожного перерахування йшли на погашення заборгованості, а по 2 482 грн. з кожного платежу зараховувались на погашення комісії за обслуговування комісії та сплату нестандартної комісії, в подальшому жодних платежів не вносив, тому як наслідок має заборгованість за кредитом в розмірі 40 306 грн., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 16 932 грн.; комісії за обслуговування кредиту – 17 374 грн., заборгованості за неустойкою 6 000 грн.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відносно нарахованого штрафа (неустойки) в сумі 6 000 суд зазначає наступне.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 рокуза№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування пені в сумі 6 000 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Що стосується нарахування ТОВ «Мілоан» комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами договору про споживчий кредит від 19.08.2025 передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 14,6 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

При цьому в умовах кредитного договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються клієнту та, за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Враховуючи, що банк не зазначив та позивач не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 17 374 грн.

Оскільки умова кредитного договору про нарахування комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, кошти сплачені відповідачем ОСОБА_1 , які зараховані на погашення комісії за обслуговування кредиту, сума яких становить 7 446 грн., слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, реальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором складається із суми заборгованості за тілом кредиту розмір якої становить 9 486 грн. ( 16 932 грн. – 7 446 грн.).

24.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 20-24).

Згідно з платіжною інструкцією від 26.02.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» за відступлення прав вимоги (а.с. 27).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 за Договором факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ » набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №7693503 від 14.08.2025 в сумі 40 306 грн., з яких 16 932 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 6 000 грн. - заборгованості за неустойкою (пенею), 14 892 грн. – заборгованість за комісією за обслуговуання кредиту (а.с. 28).

Встановлено, що після відступлення права вимоги будь-яких штрафних санкцій позивачем нараховано не було.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема і в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором надання коштів у кредит.

Отже, враховуючи вище викладене, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 9 486 грн., яка складається з тіла кредиту .

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 23,43 %, в сумі 626 грн. 46 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про споживчий кредит № 7693503 від 19.08.2025, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9 486 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн., а також витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 626 (шістсот двадцять шість) грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча Л.Є. Петренко